Ухвала

від 27.09.2022 по справі 910/12326/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12326/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представників учасників справи:

позивача - Гетьман Л.В. (адвокат),

відповідача - Шатарська Т.Н. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ходаківська І.П., судді - Зубець Л.П., Кропивна Л.В.)

від 19.05.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРУ Трейдінг"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРУ Трейдінг" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Укренерго) про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно позивачеві за договором № 0187-02024 від 01.01.2019 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії позивачу за вказаним договором на суму 5 622 672, 95 грн (вартість послуг з передачі електричної енергії, які були нараховані на обсяги експортованої електричної енергії у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно у розмірі 27 671 МВтг).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 відповідач неправомірно, в порушення приписів чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії здійснював позивачу нарахування за послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії.

3. Укренерго проти позовних вимог заперечувало, зазначаючи, що положення пункту 4.1 укладеного сторонами договору не звільняють позивача, як електропостачальника, від обов`язку оплачувати послуги з передачі електричної енергії щодо якої здійснюється експорт, відповідного застереження (виключення) не містять також приписи чинного законодавства. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) наголошувала на тому, що експортери електричної енергії фактично отримують послуги з передачі електричної енергії оскільки фізично користуються мережами оператора системи передачі (далі - ОСП) з метою транспортування електричної енергії до енергосистеми країни, в яку здійснюється експорт електроенергії, зокрема, у листі № 10479/17.2.1/7-19 від 02.10.2019. Відмовляючись оплачувати послуги в обсязі переданої та експортованої електричної енергії, позивач фактично вимагає безоплатного надання такої послуги, що суперечить приписам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору.

4. Крім того, відповідач вказував, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки приписами процесуального законодавства не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання протиправними (неправомірними) дій суб`єкта господарювання. Заявлена позивачем позовна вимога визнати неправомірними дії відповідача по суті спрямована на встановлення юридично значущого факту, проте її задоволення не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення права за умови його порушення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 01.01.2019 між Товариством, як користувачем системи передачі (далі - користувач), та Укренерго, як оператором системи передачі (далі - оператор або ОСП), був укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 (далі - договір).

6. 02.09.2019 сторонами була укладена додаткова угода до договору, в якій сторони дійшли згоди викласти положення договору в новій редакції (далі - додаткова угода).

7. Відповідно до п. 1.1 договору оператор зобов`язувався надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язувався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

8. Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електричної енергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем. З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

9. Положеннями п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для оператора системи розподілу (ОСР) на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку.

10. Згідно з п. 6.4 договору у разі зміни регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням регулятора про зміну тарифу.

11. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом прийняття-передання послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті прийняття-передання послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта прийняття-передання послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).

12. Протягом спірного періоду відповідачем складено та надано позивачу акти за липень - грудень 2019 року та січень, лютий 2020 року. Указані акти складені з урахуванням експорту/імпорту електричної енергії (окрім акту за липень 2019 року на суму 6 973 213,61 грн, складеного без нарахування вартості послуги імпорту/експорту електричної енергії) позивачем підписані не були.

13. Крім того, відповідачем були складені акти коригування до актів за червень - листопад 2019 року. Акти корегування позивач також не підписав.

14. Натомість позивач звертався до відповідача з листами про те, що вважає неправомірними здійснені відповідачем нарахування вартості послуги з експорту/імпорту електричної енергії та включення вартості вказаної послуги до рахунків, виставлених позивачу протягом спірного періоду, а також просив відповідача усунути вказане порушення.

15. У відповідь на вищевказані звернення відповідач у листах зазначив про правомірність спірних нарахувань та просив позивача оплатити виставлені рахунки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

17. Суд першої інстанції у частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії виходив з того, що така вимога не відповідає встановленим законом способам захисту прав і не призводить до поновлення права позивача, яке він вважає порушеним.

18. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту незаконності постанов НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 та № 955, від 12.07.2019 №1411 у судовому порядку на момент розгляду цієї справи не відбулося, вирішення спору ще триває, а дію вказаних постанов з 01.08.2019 зупинено лише щодо визначеного кола суб`єктів, до яких позивача не включено.

19. 19.05.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії позивачу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0187-02024 від 01.01.2019 на суму 5 622 672, 95 грн. В іншій частині рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, який ратифікований Верховної Радою України 15.12.2010, рішення Європейського суду з прав людини від 06.12.2018 у справі № С-305/17 FENS vs Slovak Republic, висновки Секретаріату Енергетичного Співтовариства, статтю 31 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, виходив з того, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, не передбачено чинним законодавством та умовами договору, укладеного між сторонами. А тому нарахування відповідачем плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту у період з 01.07.2019 по 07.02.2020 включно за договором не можна визнати правомірним.

21. Також за висновком суду апеляційної інстанції такі дії Укренерго порушують охоронюваний законом інтерес позивача на отримання послуг за договором без включення обсягів послуг з експорту. У даному випадку, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії є такою, що не суперечить закону і забезпечує поновлення його порушеного права.

22. Щодо іншої позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії за вказаний період, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством України не передбачено такого способу захисту судом прав та інтересів, як визнання неправомірними дії або дій суб`єкта господарювання, яким виступає "Укренерго".

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад позиції інших учасників справи. Підстава відкриття касаційного провадження

23. 22.06.2021 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

24. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- неправильно застосував норми частини 2 статті 5 ГПК України, статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), оскільки не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 916/2562/18, від 21.08.2019 у справі № 910/13755/18 щодо неналежно обраного способу захисту прав позивача; постанови Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17 щодо перевірки факту порушення прав чи інтересів позивача;

- не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, що рішення Суду Європейського Союзу не є джерелом права національної правової системи України.

25. Окрім того, скаржник зазначав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 16 ЦК України у спірних правовідносинах в частині того, що відмова в задоволенні основної вимоги про визнання дій протиправними має наслідком відмову в задоволенні похідної вимоги - здійснення перерахунку вартості/обсягу послуги, що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

26. 06.09.2022 до суду касаційної інстанції від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона просила касаційну скаргу Укренерго залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

27. Відзив обґрунтовано тим, що відповідач порушив право позивача на отримання послуг з передачі електричної енергії і, відповідно, умови договору шляхом визначення обсягу наданих послуг іншим способом ніж це передбачено договором, а саме Укренерго додатково здійснювало нарахування послуг з передачі електричної енергії на обсяги експортованої електричної енергії, що відображено в платіжних документах. А тому обраний позивачем спосіб захисту у цих правовідносинах є ефективним. Правомірність обрання такого способу захисту підтверджується висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.10.2018 у справі № 529/613/17-ц.

28. Товариство вказує, що дії Укренерго порушують охоронюваний законом інтерес та право позивача на отримання послуг за договором, оскільки до таких послуг включено вартість експорту електричної енергії. При цьому вимога про зобов`язання здійснити перерахунок, за доводами сторони, є самостійною вимогою і не залежить від задоволення чи відхилення вимоги про визнання дій відповідача протиправними.

29. Щодо суті заявленої вимоги, то позивач погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у сторони відсутній обов`язок з оплати послуг з передачі електричної енергії при експорті за договором, оскільки за умовами останнього така послуга не надається. А тому у відповідача відсутнє право нараховувати плату за таку послугу.

30. 16.09.2022 до суду касаційної інстанції від скаржника надійшли додаткові пояснення щодо ухваленої Великою Палатою Верховного Суду постанови від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. На переконання скаржника, висновки, здійснені у справі № 910/9627/20 не підлягають врахуванню при розгляді цієї справи, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Зокрема сторона звертає увагу на те, що позивачем у справі № 910/9627/20 є виробник електричної енергії, а у цій - постачальник; у справі №910/9627/20 заявлено вимогу про зобов`язання припинити дії з нарахування та включення спірних послуг до первинних документів, а у цій - про зобов`язання здійснити перерахунок вартості / обсягу наданих послуг.

31. 19.09.2022 до Верховного Суду від позивача надійшли пояснення, в яких сторона зазначає, що висновки апеляційного суду у цій справі відповідають висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у справі № 910/9627/20.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

33. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).

34. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

35. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1). Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4).

36. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

37. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

38. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

39. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

40. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

41. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

42. Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості/обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії позивачу. Підставами для визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання його здійснити перерахунок визначено те, що такі дії не передбачені ані чинним законодавством, ані умовами укладеного сторонами договору.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, на яку посилається скаржник в контексті ефективності обраного способу захисту, зроблено висновок про те, що задоволення вимоги про стягнення різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю поставлених йому відповідачем брусів за результатами часткового виконання вже укладеного сторонами договору підряду було ефективним способом захисту права відповідача. Тобто про такий спосіб захисту, як стягнення різниці між отриманим та непоставленим товаром за договором поставки, а не зобов`язання здійснити перерахунок за договором.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц зроблено висновок про те, що позовна вимога про публікацію у пресі інформації про допущене порушення відповідає належному способу захисту особистого немайнового права інтелектуальної власності на зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц суд зробив висновок, зокрема, про те, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

46. Тобто, спірні правовідносини у цій справі та у справах № 338/180/17, №569/17272/15-ц, №488/5027/14-ц є очевидно неподібними.

47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 зроблено висновок про те, що вимога позивача про зобов`язання надати акти прийняття-передання електроенергії не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача. Так, предметом розгляду у вказаній справі були вимоги про зобов`язання надати покупцю акти прийняття-передання електроенергії за договором купівлі-продажу електроенергії, які обґрунтовані несвоєчасною підготовкою, не підписанням та не переданням актів.

48. Натомість у цій справі склалися правовідносини між оператором системи передачі та користувачем за договором надання послуг з передачі електричної енергії. ОПС було складено та виставлено користувачу акти та відкориговані акти, однак позивач, не погоджуючись із здійсненими нарахуваннями, звернувся з вимогою про зобов`язання здійснити перерахунок вартості / обсягу наданих послуг. Така вимога є прагненням позивача уникнути юридичної невизначеності у правовідносинах, що склались між сторонами.

49. У даному випадку Верховний Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18:

"Крім того, ефективним способом захисту прав позивачки є і вимога зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі".

Судом касаційної інстанції не встановлено необхідності відступу від наведених висновків. При цьому суд також враховує зроблений Великою Палатою Верховного Суду висновок про те, що вимога про зобов`язання здійснити перерахунок наданих послуг може бути заявлена окремо (не свідчить про похідний характер), що спростовує доводи скаржника про відсутність висновків Верхового Суду з цього приводу.

50. Правовідносини у справі №905/1926/16 та у цій справі в контексті визначення належного та ефективного способу захисту є різними за змістовним критерієм. У цій справі заявник прагне до юридичної визначеності у правовідносинах, що склались між сторонами, у зв`язку зі спором щодо здійснених нарахувань. Натомість у справі №905/1926/16 акти взагалі не були складені, підписані та передані покупцю.

51. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №916/2562/18, від 21.08.2019 у справі № 910/13755/18 не підлягають оцінці з огляду на таке. Висновки у вказаних справах стосуються позовної вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта господарювання. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені вимоги про визнання дій відповідача протиправними. Скаржник у вказаній частині постанову суду апеляційної інстанції не оскаржує, а тому відсутні підстави для встановлення подібності правовідносин.

52. Щодо доводів скаржника про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц про те, що рішення Суду Європейського Союзу не є джерелом права національної правової системи України, то суд касаційної інстанції враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20: "Рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії». Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.". Обґрунтувань неможливості застосування такого висновку у зв`язку з відмінним статусом позивачів у справах (у справі №910/9627/20 позивач - виробник електроенергії, а у цій - постачальник) та предметом спору скаржником не наведено (різного нарахування за послуги в залежності від статусу користувача, відмінне застосування норми, тощо).

53. Отже, суд касаційної інстанції враховує саме останню позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. А тому наявні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

54. З огляду на викладене, касаційне провадження, яке відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №910/12326/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кібенко