Постанова

від 03.10.2022 по справі 372/1390/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1390/21

провадження № 61-15311св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Іванової І. В., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позову.

Заява мотивована тим, що вона має намір подати до суду позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» (далі - ТОВ «Сервісна компанія «Долина») про усунення перешкод у користуванні майном. ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Вона набула право власності на вказаний житловий будинок із підключеним централізованим водопостачанням, водовідведенням та усіма інженерними мережами будинку в 2011 році. До липня 2020 року послуги з водопостачання та водовідведення оплачувалися нею на рахунок ТОВ «Сервісна компанія «Сонячна долина», яке сприймалося нею як посередник між нею, як споживачем, та постачальником питної води та водовідведення. Однак потім вона почала отримувати рахунки на оплату водопостачання та водовідведення від ТОВ «Сервісна компанія «Долина». Заявник зверталася до останнього з вимогою надати документи, які підтверджують право цієї юридичної особи надавати послуги із водопостачання та водовідведення, а також документи, які підтверджують набуття права на інженерні комунікації центрального водопостачання та водовідведення, однак відповіді не отримала. Протягом листопада 2020 року директор ТОВ «Сервісна компанія «Долина» погрожував їй заблокувати питне водопостачання та водовідведення, якщо вона не укладе договір про надання послуг з вказаною юридичною особою. 08 квітня 2021 року їй було повністю заблоковано питне водопостачання та водовідведення. При спробі доступу до її каналізаційних мереж, представники ТОВ «Сервісна компанія «Долина» перешкоджали їй та вказаний факт було зафіксовано представниками поліції. Крім того, під час дії карантину заборонено припинення надання комунальних послуг.

ТОВ «Сервісна компанія «Долина» не отримувала ліцензії на централізоване питне водопостачання та водовідведення та відсутні документи, які б підтверджували право здійснювати таку господарську діяльність.

Виходячи з того, що предметом поданого у майбутньому позову буде зобов`язання ТОВ «Сервісна компанія «Долина» усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, а саме, каналізаційними мережами, що становлять частину внутрішньобудинкових мереж житлового будинку та належать їй на праві приватної власності, є доцільним застосування заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів, може істотно ускладнити ефективний захист прав майбутнього позивача. Невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити і навіть унеможливити виконання рішення суду у випадку ухвалення його на користь заявника (майбутнього позивача) та унеможливить ефективний захист її порушених прав та інтересів. Припинення та обмеження питного водопостачання та водовідведення ТОВ «Сервісна компанія «Долина» може завдати шкоду її життю та здоров`ю, а також членам її сім`ї, призведе до пошкодження належних їй каналізаційних мереж та котла для обігріву.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд не повинен застосовувати заходи зустрічного забезпечення, оскільки вказаним заходом забезпечення позову не будуть спричинені збитки майбутньому відповідачу.

Просила суд застосувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме: заборонити ТОВ «Сервісна компанія «Долина» та іншим особам припиняти, призупиняти та обмежувати водопостачання і водовідведення ОСОБА_1 у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Заборонено ТОВ «Сервісна компанія «Долина» та іншим особам припиняти, призупиняти та обмежувати водопостачання і водовідведення у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу заінтересованої особи ТОВ «Сервісна компанія «Долина» задоволено.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Постанова мотивована тим, що вжиття заявлених ОСОБА_1 заходів забезпечення позову є неспівмірними із зазначеними в заяві про забезпечення позову позовними вимогами, вказане забезпечення матеріально-правових інтересів заявника не гарантує реальне виконання судового рішення та не свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Суд першої інстанції не здійснив аналіз співмірності запропонованих заявником заходів забезпечення позову з предметом спору, не дав належної оцінки доводам заяви про забезпечення позову на підтвердження наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви. Обраний заявником вид забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність ТОВ «Сервісна компанія «Долина».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року і залишити в силі ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2021 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року та витребував справу із суду першої інстанції. Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 521/8746/18, від 17 грудня 2018 року в справі № 904/3212/18, від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц. Крім того, апеляційний суд неправильно застосував частину другу статті 149 ЦПК України в іншій (колишній) редакції, ніж така, яка діяла на час розгляду справи апеляційним судом.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_2 як представник ТОВ «Сервісна компанія «Долина» подав до суду клопотання про залишення без розгляду касаційної скарги, однак не долучив до нього докази на підтвердження своїх повноважень на представництво цієї юридичної особи у Верховному Суді. Тому, згідно статті 183 ЦПК України це клопотання слід повернути заявнику без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 149 ЦПК України (у редакції на час подання заяви та розгляду її судом першої інстанції) передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У пункті 2 частини першої статті 150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Апеляційний суд встановив, що порушуючи питання про забезпечення позову, заявник просила заборонити ТОВ «Сервісна компанія «Долина» та іншим особам припиняти, призупиняти та обмежувати водопостачання і водовідведення ОСОБА_1 до належного їй будинку.

Посилалася на те, що ТОВ «Сервісна компанія «Долина», не маючи жодних законних підстав для доступу до каналізаційних та інженерних мереж її будинку, незаконно проникло до них, заблокувавши їй доступ до питної води та водовідведення, та продовжує перешкоджати їй користуватися належним їй на праві власності майном. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав майбутнього позивача, за захистом яких вона збирається звернутися до суду з позовом.

23 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «Сервісна компанія «Долина», ТОВ «Сервісна компанія «Сонячна», ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД», ОСОБА_4 , третя особа - ТОВ «САС АРХ БУД», заявивши такі вимоги:

усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нерухомим майном - земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:05:003:0060, розташованою за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, та житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони ТОВ «Сервісна компанія «Долина», ТОВ «Сервісна компанія «Сонячна», ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД» вчинення будь-яких дій, що б перешкоджали доступу чи проїзду/під`їзду будь-якого автомобільного транспорту до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_1 ;

усунути перешкоди у користуванні нею розподільчим оглядовим колодязем діаметром 1 метр на 2 залізобетонних кільця, а також колодязем оглядовим залізобетонним діаметром 1 метр на 2 залізобетонних кільця, електролічильником «Меркурій» 230 AR-02 CL, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:05:003:0141 і відносяться до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони ТОВ «Сервісна компанія «Долина», ТОВ «Сервісна компанія «Сонячна», ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД» вчинення будь-яких дій, що б перешкоджали доступу чи проїзду/під`їзду автомобільного транспорту до оглядових колодязів та електролічильника;

визнати за нею 1/118 частки у праві власності та усунути перешкоди у користуванні наступним майном: магістральними мережами електропостачання 0,4 кВт (прокладка в землі 0,7 м від планувальної відмітки довжиною 5868,44 м/п); магістральними мережами електропостачання 10 кВт з точки підключення в с. Романків довжиною 876,38 м/п; магістральними мережами електропостачання 10 кВт, прокладка під ТП в с. Підгірці довжиною 1604, 74 м/п; вуличними щитами обліку електроенергії (29 штук); магістральними трубопроводами поливу газонів (труба пластикова напірна діаметром 110 мм у траншеї на глибині 0,7 м) довжиною 36242,0 м/п; магістральними трубопроводами поливу газонів (труба поліетиленова напірна діаметром 5 мм у траншеї на глибині 0,7 м) довжиною 1330,16 м/п; магістральнимитрубопроводами поливу газонів (труба поліетиленова напірна діаметром 63 мм у траншеї на глибині 0,7 м) довжиною 445,33 м/п; насосними станціями потужністю 54 мЗ/год, конструкція - залізобетонна, на три насоси «Pedrollo» 40F/250C, робочий тиск 6 Атм - 6 штук;недоукомплектованаю насоснаю станцією потужністю 54 м. куб/год, конструкція - залізобетонна, на три насоси Pedrollo 40F/250C, робочий тиск 6 Атм;трубопроводами водовідведення пластиковими безнапірними діаметром 100 мм довжиною 1791,67 м/п; ливнеприймачами дорожніми з чугунною решіткою (46 штук); асфальтовим покриттям площею 34784,29 кв. м; з`єднувальними переливними трубами діаметром 1,5 м довжиною 25 м (5 штук); магістральними мережами вуличного освітлення 0,4 кВт (прокладка в землі 0,7 м від планувальної відмітки в футлярі з пластикових труб довжиною 6464,66 м/п); вуличними ліхтарями освітлення світильником типу ДНсТ потужністю 250 Вт (137 штук); садово-парковими ліхтарями (34 штуки); щитом вуличного освітлення; магістральними мережами водопостачання діаметром 110 мм довжиною 5227,68 м/п; пожежними гідрантами у колодязі діаметром 1 м на 2 залізобетонних кільця; постійним огородженням території «котеджного містечка» сендвіч-панелями з покриттям з двох сторін Polyester довжиною 2769 м/п; огородженням території, яке будується, аналогічно постійному, висотою 3 м + сітка, довжиною 460,71 м/п;стаціонарними капітальними контрольно-пропускними пунктами (3 штуки) 6 м х 3 м з влаштуванням шлагбаумів; магістральними мережами господарсько-фекальної каналізації ПВХ діаметром 160 мм довжиною 4041,79 м/п; магістральними мережами напірної господарсько-фекальної каналізації ПВХ діаметром 110 мм та довжиною 1731,97 м/п; каналізаційною насосною станцією з установкою насосу WILO DRAIN MTS 40 Е 35 15/23 (8 штук); будівлями громадського туалету 5,5 м х 3,5 м (2 штуки); магістральними мережами газопостачання з поліетиленових труб діаметром 90x5,2 з пригрузом мішками з піском довжиною 1056,6 м/п;магістральними мережами газопостачання з поліетиленових труб діаметром 63x3,6 довжиною 4532,14 м/п;корпусними відеокамерами з вуличним термокожухом (66 штук); металевими щитами з системою керування відеонаглядом (13 штук); кабелем мережевим LAN UPT 4x2x0,51 Cat 5е та проводом ПВС 3x0,75 довжино 3382,28 м/п, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3223186800:05:003:0141; 3223186800:05:003:0074; 3223186800:05:010:0060; 3223186800:05:010:0061; 3223186800:05:005:0099; 3223186800:05:009:0112; 3223186800:05:009:0115; 3223186800:05:009:0113; 3223186800:05:004:0065; 3223186800:05:004:0048; 3223186800:05:004:0067; 3223186800:05:004:0066.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що вжиття заявлених ОСОБА_1 заходів забезпечення позову є неспівмірними із пред`явленими нею позовними вимогами. Вказане забезпечення матеріально-правових інтересів заявника (відповідний вид забезпечення позову) не гарантує та не забезпечить реальне виконання судового рішення про задоволення відповідних позовних вимог. Крім цього, з викладеного не вбачається, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення заявлених позивачем (заявником) позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Апеляційний суд, правильно встановивши, що відсутні належні та достатні підстави для застосування заходів забезпечення позову до його подання, які були заявлені ОСОБА_1 обґрунтовано ухвалив рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

ОСОБА_1 не позбавлена права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, визначеному ЦПК України.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 521/8746/18, від 17 грудня 2018 року в справі № 904/3212/18, від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 521/8746/18 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції вказав на порушення останнім норм процесуального права. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції має право скасовувати лише ті ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Ухвала щодо забезпечення позову подальшому провадженню у справі не перешкоджає. Таким чином, апеляційний суд, скасувавши таку ухвалу та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, порушив вимоги статті 374 ЦПК України.

У справі № 904/3212/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів, зазначив, що враховуючи встановлені судами обставини щодо наміру відповідача розірвати вказаний договір, зобов`язати позивача звільнити приміщення та в подальшому використовувати надані в оренду площі для власних потреб, тобто, з`ясувавши наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, вжиття судом першої інстанції заходів до забезпечення позову є гарантією виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

У справі № 381/4019/18 Верховний Суд залишаючи без змін постанову апеляційного суду, вказав, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалюючи постанову про накладення арешту на майно відповідача, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що існує ризик відчуження майна ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності.

Верховний Суд не бере до уваги посилання на постанову Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, оскільки така прийнята за наслідками касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених за результатами розгляду справи по суті, а не за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову (у тому числі заяви про забезпечення позову до його подання) та не містить висновків щодо застосування норм глави 10 розділу І ЦПК України («Забезпечення позову»).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, встановлені фактичні обставини спірних правовідносин.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом у своїй постанові від 10 серпня 2021 року частини другої статті 149 ЦПК України в редакції, яка діяла до внесення змін згідно із Законом України від 30 червня 2021 року № 1588-ІХ (який набрав чинності 05 серпня 2021 року), оскільки суд переглядав в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 16 квітня 2021 року враховуючи норми процесуального законодавства, які діяли на час її постановлення (якими керувався суд першої інстанції).

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими апеляційним судом в оскаржуваній постанові.

Із змісту касаційної скарги, вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності постанови Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги заявника не підтвердилися.

Проаналізувавши зміст постанови апеляційного суду з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом постановлено оскаржуване рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній постанові, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Апеляційним судом повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук