Рішення

від 06.10.2022 по справі 537/1639/22

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/979/2022

Справа № 537/1639/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2022 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря Савічевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №62, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Олійник Л.М. звернулась до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги представник позивача мотивувала тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відповідач ОСОБА_2 , яка доводиться позивачу онукою, не проживає у вказаній квартирі з 2014 року по теперішній час, не сплачує вартість комунальних послуг, в утриманні житла не бере участі, особистих речей в квартирі не має. Перешкод в користуванні жилим приміщенням позивач відповідачу не чинила. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 у зв`язку із тривалою відсутністю без поважних причин за місцем реєстрації, у зв`язку із чим позивач і вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.08.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, не надала до суду пояснень про причини неявки.

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального Кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі пояснень позивача, свідків та письмових матеріалів справи, одночасно враховуючи, що відповідач належним чином повідомлялася судом про дату, час та місце слухання справи, відповідач не повідомила суд про причини неявки, нею не подано відзив.

Вислухавши думку позивача ОСОБА_1 , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16.09.2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Проботюк Ю.М., зареєстрованого в реєстрі за №514, згідно якого ОСОБА_1 отримала у спадщину після померлого ОСОБА_3 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224214722 від 16.09.2020 року.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З матеріалів справи, а саме із довідки від 30.06.2022 року, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , вбачається, що за адресою: квартира АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за вказаною вище адресою також підтверджується повідомленням Крюківської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області Кременчуцької міської ради №3733/01-27 від 26.07.2022 року.

Однак,в судовомузасіданні встановлено,що відповідач ОСОБА_2 за зазначеноювище адресоюне проживаєз 2014року,що вбачаєтьсязі змістудовідки,виданої 30.06.2022року Об`єднаннямспіввласників багатоквартирногобудинку АДРЕСА_3 ,згідно якоїгромадянка ОСОБА_4 ,яка проживаєв квартирі АДРЕСА_4 ,та ОСОБА_5 ,яка проживаєв квартирі АДРЕСА_5 ,підтвердили,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,не проживаєза адресою: АДРЕСА_2 ,з 2014року іпо часскладання довідки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає в одному будинку з позивачем. Відповідач є онукою позивача, але ніколи не проживала в ній, лише деколи приїжджала до бабусі в гості.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що з позивачем ОСОБА_1 є сусідами. Онука позивача зареєстрована в квартирі бабусі, даний факт свідку відомий оскільки остання є бухгалтером ОСББ. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 у вказаній квартирі ніколи не проживала, лише приїжджала до вказаного приміщення на не тривалий час.

Згідно із частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У відповідності до частини 2 статті 386 власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем внаслідок наявності її реєстрації у помешканні, власником якого є позивач, порушено право останньої на користування та розпорядження своїм майном; ОСОБА_2 , будучи зареєстрованою у домоволодінні, власником якого є позивач, порушує її права та законні інтереси, в зазначеному домоволодінні не проживає з 2014 року і по теперішній час.

Згідно статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зістаттею 163Житлового кодексуУРСР,у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 71 Житлового кодексуУРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлений факт, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є позивач. Однак, відповідач не проживає у зазначеній квартирі з 2014 року і по теперішній час.

Згідно наявних письмових матеріалів справи, домовленості між сторонами щодо збереження за відповідачем права користування житлом у разі його тимчасової відсутності відсутня.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем втрачено право на користування зазначеним житлом, оскільки вона відсутня у вказаній квартирі з 2014 року і по теперішній час, без поважних причин, враховуючи ті обставини, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачу, як власнику житла, в повній мірі користуватися та розпоряджатися належними їй правами в зазначеній квартирі, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 29, 319, 321, 383, 386, 391, 405 Цивільного Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,адреса реєстраціїта проживання: АДРЕСА_6 )до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Зоріна