Ухвала

від 26.07.2022 по справі 2-1826/11

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1826/11

Провадження № 4-с/752/75/22

У Х В А Л А

Іменем України

26.07.2022 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

за участі секретаря Ракоїд Є.І.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного Віталія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного Віталія Миколайовича, відповідно до якої просив:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного В.М. у виконавчому провадженні № 62772961 щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі описаного та арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме:трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на реалізацію на електронних торгах;

-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного Віталія Миколайовича підготувати та передати на реалізацію на електронних торгах (відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 р.) відповідні документи відносно описаного та арештованого нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 у ВП № 62772961, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , з метою належного виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 18.03.2011 р. у справі № 2-1826/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11200570000 від 20.08.2007 р. у розмірі 2082728,45 гривень, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 18.03.2011 р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11200570000 від 20.08.2007 р. у розмірі 2082728,45 гривень, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

На виконання зазначеного рішення судом 17.06.2011 р. видано виконавчий лист, який 17.07.2020 р. пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного В.М.

Постановою приватного виконавця від 04.11.2020 р. проведено опис та накладено арешт на майно боржника - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Стягувач звернувся до приватного виконавця з заявою про вчинення виконавчих дій щодо передачі описаного та арештованого майна для реалізації на електронних торгах.

07.07.2021 р. Стягувачем отримано лист від приватного виконавця, в якому повідомляється про неможливість передачі арештованого майна на реалізацію на електронних торгах, оскільки в квартирі зареєстровані неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.03.2011 р. і Голосіївською районною в м.Києві державною адміністрацією відмовлено у наданні дозволу на реалізацію квартири.

Зазначену бездіяльність приватного виконавця заявник вважає незаконною, оскільки АТ «УкрСиббанк», як іпотекодержатель, не надавав свою згоду на здійснення реєстрації неповнолітніх в квартирі, що була предметом іпотеки, а крім того, зазначені неповнолітні особи не є членами сім`ї боржника першого ступеня споріднення, а отже дозвіл Органу опіки та піклування при примусовому відчуженні нерухомого майна з метою виконання судового рішення не потребується.

В судове засідання представник заявника, приватний виконавець та заінтересована особа не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2011 р. у справі 2-1826/11 було задоволено позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором №11200570000 від 20.08.2007 р. у розмірі 2082728 грн. 45 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

На виконання вищевказаного рішення Голосіївським районним судом м. Києва 17.06.2011 р. АТ «УкрСиббанк» видано відповідний виконавчий лист.

17.07.2020 р. АТ «УКРСИББАНК» виконавчий лист Голосіївського районного суду м.Києва №2-1826/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11200570000 від 20.08.2007 р. у розмірі 2 082 728 грн. 45 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи пред`явив до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного Віталія Миколайовича.

10.08.2020 р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №62772961) з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва №2-1826/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11200570000 від 20.08.2007 р. у розмірі 2 082 728 грн. 45 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

10.08.2020 р. приватним виконавцем у ВП №62772961 винесено постанови про арешт коштів Боржника та арешт майна Боржника.

30.09.2020 р. у ВП №62772961 винесено постанову про арешт майна Боржника, якою накладено арешт на транспортний засіб ТОУОТА, 2007 р. випуску, д.н. НОМЕР_1 та постановою від 30.09.2020 р. зазначений транспортний засіб оголошено в розшук.

Постановою приватного виконавця від 04.11.2020 р. проведено опис та накладено арешт на майно Боржника - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки та перебуває в іпотеці АТ «УкрСиббанк» на підставі Договору іпотеки №61483 від 20.08.2007 р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченого 20.08.2007 р. Сніговою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3570.

Як встановлено судом, 01.07.2021 р. Стягувачем у виконавчому провадженні на адресу Приватного виконавця було направлено заяву за вих. №25-5/373 про проведення виконавчих дій, а саме підготовку документів та передачу арештованого майна на реалізацію на електронних торгах.

07.07.2021 р. Стягувачем отримано лист від приватного виконавця, в якому останній повідомляє про неможливість передачі вищевказаного арештованого майна на реалізацію на електронних торгах, оскільки це є порушенням вимог п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. та Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 р.

Підставою для такого висновку Приватним виконавцем визначено лист Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.08.2020 р. з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва зареєстрованих осіб. Згідно з витягом №52046289 з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 11.08.2020 р. в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації - 15.03.2011 р., та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації - 15.03.2011 р.

Крім того, листом від 12.05.2021 р. №100-6646 Голосіївською районною в Києві державною адміністрацією відмовлено у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_5 , що на праві власності належить боржнику ОСОБА_1 та право користування якою мають малолітній ОСОБА_2 , 2008 р.народження, та неповнолітній ОСОБА_3 , 2004 р.народження.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 судам надано наступне роз`яснення - судове рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання тішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

20.08.2007 р. між Банком та Боржником укладено Договір іпотеки №61483, відповідно до умов якого останнім в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Облпартнер» за Кредитним договором було передано в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення -іння зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 2.4 Договору іпотеки Іпотекодавець (Боржник) зобов`язався, зокрема, не порушувати прав Іпотекодержателя, що надані останньому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 2.4.1 Договору іпотеки), виконувати обов`язки, що покладені на Іпотекодавця за Законом України «Про іпотеку» (п.п. 2.4.2 Договору іпотеки), не реєструвати в Предметі іпотеки фізичних та юридичних осіб (п. 2.4.7 Договору іпотеки).

При цьому, умовами п. 1.7 Договору іпотеки визначено, що розпорядження предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя (Банку) забороняється.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленим іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що є предметом іпотеки.

ОСОБА_2 , 2008 р.народження, та неповнолітній ОСОБА_3 , 2004 р.народження були зареєстровані в зазначеній квартирі 15.03.2011 р., тобто після укладення Договору іпотеки між Стягувачем і Боржником, та як встановлено судом без згоди АТ «УкрСиббанк».

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України

«Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Така позиція викладена в постановах ВС від 0605.2019 р. у справі № 639/5828/15-ц, від 06.11.2019 р. у справі № 346/432/16-ц, від 19.06.2019 р. у справі № 695/2714/15-ц.

Матеріали виконавчого провадження не містять даних, що ОСОБА_2 , 2008 р.народження, ОСОБА_3 , 2004 р.народження є дітьми Боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 , і що вони є членами сім`ї першого ступеня споріднення.

Крім того, зазначені особи були зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки, після укладання Договору іпотеки, без згоди і повідомлення Іпотекодержателя, що свідчить про недобросовісність поведінки Боржника.

В даному випадку, звернення стягнення на майно шляхом реалізації на електронних торгах є примусовим виконанням рішення суду, а не добровільним укладенням правочину.

Враховуючи викладене, бездіяльність приватного виконавця в частині не вчинення дій щодо передачі арештованого майна на реалізацію на електронних торгах не узгоджується з положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги АТ «УкрСиббанк» в зв`язку з чим вона підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного Віталія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного В.М. у виконавчому провадженні № 62772961 щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі описаного та арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме:трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на реалізацію на електронних торгах.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Чепурного Віталія Миколайовича підготувати та передати на реалізацію на електронних торгах (відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 р.) відповідні документи відносно описаного та арештованого нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 у ВП № 62772961, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ), з метою належного виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 18.03.2011 р. у справі № 2-1826/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11200570000 від 20.08.2007 р. у розмірі 2082728,45 гривень, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя