Рішення

від 06.10.2022 по справі 380/8678/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8678/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський замок до Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Львівський замок» до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з вимогою про визнання протиправним і скасувати розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 червня.

2021 року № 347 «Про погодження ЛКП Балатон-409 місць розташування контейнерних майданчиків» в частині погодження місця розташування контейнерного майданчика за адресою - вул.Стрімка, 2, м.Львів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним розпорядженням було погоджено ЛКП «Балатон-409» місця для розташування контейнерного майданчику для збору твердих побутових відходів за адресою вулиця Стрімка,2 в м.Львові, що знаходиться поруч багатоквартирного житлового будинку, який перебуває на балансі позивача. Вказує на порушення санітарних правил планування та забудови населених пунктів при визначенні місця розташування спірного майданчика. Зазначає, що ОСББ жодним чином не залучали для вирішення питання розміщення сміттєвого контейнера. Відповідно, жодного погодження розташування контейнерного майданчика на вул.Стрімкій,2 в м.Львові ОСББ не надавало. Стосовно пропуску строку звернення в суд з адміністративним позовом вказує те, що оскаржуване розпорядження винесено без його погодження, про його прийняття повідомлений не був, з моменту отримання його тексту звернувся з позовом до суду в межах процесуальних строків. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 27.06.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку статті 262 КАС України.

Ухвалою судді від 27.07.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення в суд з адміністративним позовом. Вказує, що оскаржуване розпорядження винесене головою Шевченківської районної адміністрації за наслідками роботи міжвідомчої комісії при Шевченківській районній адміністрації, в межах наданих йому повноважень, відповідно до чинного законодавства. Також зазначає, що контейнерний майданчик був фактично встановлений ще до прийняття оскаржуваного розпорядження. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частинами 1,2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що про винесення оскаржуваного розпорядження № 347 від 16.06.2021р. позивачу стало відомо лише 17.05.2022р., при отримані листа від ЛКП Балатон-409, яким повідомило позивача про правові підстави розташування ним контейнерного майданчику під вікнами будинку, а даний позов поданий 15.06.2022р., тобто в межах визначеного ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду.

Суд, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

Шевченківська районна адміністрація є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до ухвали від 08.07.2021року №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» та Положення «Про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради» затвердженого рішенням Львівської міської ради 08.10.2021року №914. Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №347 від 16.06.2021 року, що підписане виконувачем обов`язків голови районної адміністрації С.Костяка, погоджено ЛКП«Балатон-409» місця для розташування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів.

Зокрема, даним розпорядженням було погоджено місце для розташування контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів за адресою вулиця Стрімка,2 в м.Львові. (а.с.8 ). Майданчик, на якому розташовані контейнери для збору твердих побутових відходів розташовано поруч багатоквартирного житлового будинку по вул.Б.Хмельницького, 76 в м.Львові, який перебуває на балансі та обслуговується позивачем, що підтверджується схемою розташування. (а.с.10).

Вважаючи протиправним розпорядження прийняте Шевченківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський замок звернулось із цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 10 Закону № 2807-IV визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1)затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2)затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3)створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4)визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, в т.ч: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

До об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту (ст. 13 Закону № 2807-IV).

Згідно з ст. 14 Закону № 2807-IV об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством. Обмеження при використанні об`єктів благоустрою встановлено ст. 16 Закону № 2807-IV.

Частинами 1-4 ст. 20 Закону № 2807-IV встановлено, що організаціюблагоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних,міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Пунктом 44 ч. 1 ст. 26 Закон № 280/97-ВР, встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 30 Закон № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, зокрема в тому числі щодо:

- вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин;

- організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

- видачі дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку,передбачених законом

Відповідно до Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 08.10.2021 року № 914 до компетенції Шевченківської районної адміністрації віднесено повноваження стосовно виконання рішень виконавчого комітету Львівської міської ради, забезпечення благоустрою району у межах визначених Львівською міською радою. Аналогічні повноваження відповідача були відображені і в попередній редакції Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради.

Як орган місцевого самоврядування Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У відповідності до ч. 1 ст. 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 затверджено Правила благоустрою м. Львова (надалі - Правила благоустрою).

Згідно з п. п. 4.3.2.-4.3.3 Правил благоустрою тверді побутові відходи, вуличне і дворове сміття повинні збиратися і утримуватися у спеціальних закритих контейнерах з розділенням твердих побутових відходів на категорії. Контейнерні майданчики повинні бути обладнані відповідно до діючих санітарних норм. Місце розташування контейнерного майданчика визначає міжвідомча комісія при районній адміністрації за попереднім погодженням з районною санітарно-епідеміологічною станцією.

Пунктом 2.8. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №145 від 17.03.2011 (далі - Санітарні норми) передбачено, що контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Відповідно до п. 2.10. Санітарних норм у виняткових випадках в районах забудови, що склалася, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8 Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення. Комісією складається акт довільної форми щодо місця розташування контейнерного майданчика, який підписується всіма членами комісії у чотирьох примірниках для кожної із сторін.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що у разі, якщо немає можливості дотримання відстані не менше 20 м від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення, місце розташування контейнерних майданчиків повинно погоджуватись відповідною комісією також за участю з органами містобудування та архітектури, державної санітарно-епідеміологічної служби та безпосередньо представників балансоутримувача будинку, органу самоорганізації населення, про що мав складатися відповідний акт.

Як вбачається із матеріалів справи та визнається відповідачем спірний контейнерний майданчик розташований з порушенням, визначеної законом відстані до будинку №76 по вул. Богдана Хмельницького в м.Львові. В роботі засідання міжвідомчої комісії в Шевченківському районні, на якому затверджено висновок про погодження місць розташування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів за адресою по вул.Стрімкій, не брали участі та не були запрошені, визначені у п.2.10 Наказу представники балансоутримувача будинку по вул. Б.Хмельницького,76.

Оскаржуваним розпорядженням погоджено розташування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів на вул.Стрімкій,2 без врахування наявності на вказаних територіях будинку позивача та відстані контейнерів до цього будинку.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що будинок позивача це новозбудований житловий будинок, а контейнерний майданчик для твердих побутових відходів був за вказаною адресою тривалий час без документального оформлення його розташування, оскільки, предметом оскарження є саме розпорядження органу місцевого самоврядування, що прийняте після здачі будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію та створення власниками житлових та нежитлових приміщень в цьому будинку відповідного об`єднання співвласників.

Відтак, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження прийнято без комісійного рішення за обов`язкової участі уповноважених осіб, в порушення існуючих обов`язкових для виконання норм, а також без дотримання вимог безсторонності, добросовісності, розсудливості, рівності, пропорційності, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані його дії.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч зазначеного обов`язку відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на те, що контейнерний майданчик влаштовано із порушенням визначеної законодавством відстані, при цьому, відповідачем не надано фактичних даних щодо неможливості влаштувати контейнерний майданчик у іншому місці із дотриманням встановлених вимог, як і не надано даних щодо участі у погодженні місця розташування майданчика представників балансоутримувача будинку позивача, біля якого влаштовано контейнерний майданчик, та органу самоорганізації населення.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача необхідності залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення в суд з цим адміністративним позовом. Як вже встановлено судом, прийняття оскаржуваного розпорядження відповідача відбулося без повідомлення чи погодження з позивачем, як балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку, відтак, позов пред`явлено в межах встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку, який обчислюється з дня коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення свого права, а саме, з часу отримання листа ЛКП «Балатон» від 17.05.2022, яким повідомлено про правові підстави влаштування контейнерного майданчика. Попередні звернення позивача до відповідача щодо необхідності перенесення сміттєвих контейнері не свідчить про обізнаність позивача про наявність оскаржуваного розпорядження, а відтак, такі звернення не впливають на перебіг строку звернення.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому, не зважаючи на те, що позивач в позовній заяві та відповідач у відзиві на позов вказують, що оскаржуване розпорядження винесено головою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, судом встановлено, що вказаний акт винесено Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, не дивлячись на ту обставину, що воно підписано головою цього органу місцевого самоврядування. З врахуванням того, що відповідачем по справі вірно вказано Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, оскаржуване розпорядження підлягає визнанню протиправним і скасуванню, як таке, що винесене відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, крім іншого, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі

«Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного та на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для визнання протиправними і скасування оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Львівський замок» до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнати протиправним і скасувати розпорядження - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 червня 2021 року №347 «Про погодження ЛКП Балатон-409 місць розташування контейнерних майданчиків» в частині погодження місця розташування контейнерного майданчика за адресою - вул.Стрімка,2 м.Львів.

Стягнути на користь на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Львівський замок» (адреса місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького,76, м.Львів,79019, код ЄДРПОУ 44202702) з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: вул.Липинського,11, м.Львів, 79058, код ЄДРПОУ 04056115), судовий збір в сумі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.