Постанова

від 28.09.2022 по справі 640/8330/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8330/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2020 року №0076050301.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДЦ Плюс", за результатами якої складено акт від 27.12.2019 №113/1-26-15-05-03-01/315099992, згідно висновків якого, зокрема, виявлено порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на загальну суму 1188733,00 грн.

На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 року №0076050301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1485916,25 грн., в тому числі основний платіж - 1188733,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 297183,25 грн.

Позивачем оскаржено дане рішення в адміністративному порядку, встановленому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби України №11618/6/99-00-08-05-01-06 від 31.03.2020 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 29.06.2004 року по 14.05.2018 року TOB "ДЦ Плюс" володіло об`єктом нерухомості -нежитловим приміщенням, розташованим за адресою м. Київ, вул. О. Теліги, 14А.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.06.2004 року №437 Позивачем відчужено вказаний об`єкт нерухомості.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ТОВ "ДЦ Плюс» порушено норми законодавства, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 6 604 074 грн., яке відбулось на підставі списання "кредиторської заборгованості" у сумі 355 198,15 грн., яка обліковувалась на рахунку 54 "Відстрочені податкові зобов`язання" в 2017 році та списана на дебет рахунку 42.3 "Дооцінка необоротних активів", а в 2018 році списана на рахунок 44.1 "прибуток нерозподілений"; списання "кредиторської заборгованості" у сумі 6248676,42 грн. по рахунку 42.3, яка виникла станом на 31.12.2014 року на рахунок 44.1 "прибуток нерозподілений".

TOB "ДЦ Плюс" на підтвердження відображення сальдо по рахунку 42.3 у своїй фінансовій звітності у складі власного капіталу, до матеріалів справи надано копію звітності станом на 31.12.2014 року та на 31.12.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДЦ Плюс" проведено списання суми у розмірі 6 604 074 грн. з рахунку 42.3 в 2018 році у зв`язку із продажем об`єкта нерухомості.

Відповідачем не надано обґрунтування та доказів на підставі яких первинних документів контролюючим органом зроблено висновок, про те що на рахунках обліковується кредиторська заборгованість, особу дебітора, а також яким чином Відповідач дійшов висновку про те, що строк позовної давності минув і саме з цих підстав таку "заборгованість" списано.

Водночас, Позивачем вказано на те, що на рахунку 42.3 обліковувався додатковий капітал по переоцінці необоротних активів (капітал в дооцінках), а саме об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 14а, та в 2018 році суми з даного рахунку списано у зв`язку з відчуженням вказаного об`єкта нерухомості.

Крім того, в бухгалтерському обліку Позивачем відображено рух відстрочених податкових зобов`язань за період до 31.12.2014 у зв`язку із наявністю різниці між бухгалтерською оцінкою основних засобів та податковою базою активу (нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 14а) за податковий період 2005-2014 роки на суму 355198,15 грн.

ТОВ "ДЦ Плюс" надано до матеріалів справи копію висновка експерта №1041/44201 за результатами судово-економічної експертизи від 15.07.2020, згідно якого Позивачем операції з придбання та продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 14а, а також облік відстрочених податкових зобов`язань відносно вказаного нежитлового приміщення, здійснено у відповідності вимог законодавства, а висновки акта перевірки від 27.12.2019 №113/1-26-15-05-03-01/315099992 документально не підтверджено.

Позивачем зазначено, що бухгалтерський облік здійснюється у відповідності до вимог законодавства, натомість висновки контролюючого органу є помилковими.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" (в редакції чинній станом на 30.06.2014, надалі - Інструкція 291) синтетичний рахунок 42 віднесено до класу 4. "Власний капітал та забезпечення зобов`язань". Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 (в редакції чинній на 31.12.2014) сальдо рахунку 42.3 відображається в Балансі в розділі І. "Власний капітал": 2.18. У статті "Додатковий капітал" відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб необоротних активів та інші види додаткового капіталу.

Отже, дооцінка необоротних активів не є зобов`язанням підприємства, що свідчить про помилковість посилання Відповідача в акті перевірки на норми П(С)БО 11 "Зобов`язання".

Позивачем до суду першої інстанції надано пояснення, що з дати придбання (29.06.2004року) нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Київ, вул. О. Теліги, 14А до 31.12.2014 року товариство обліковувало зазначений об`єкт нерухомості як основний засіб, а з 01.01.2015 року до дати вибуття - як об`єкт інвестиційної нерухомості. Обліковою політикою TOB "ДЦ Плюс" передбачено проведення періодичної переоцінки основних засобів відповідно до п. 16 П(С)БО 7: Підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Переоцінку об`єкта нерухомості Позивач проводив щорічно і відображав в бухгалтерському обліку відповідно до п. 19-21 П(С)БО 7.

Відповідно до редакції пунктів 19, 20, 21 П(С)БО 7, яка діяла до 09.08.2013 року, сума дооцінки залишкової вартості об`єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

Уразі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об`єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об`єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об`єкта і вигід від відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об`єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об`єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об`єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Перевищення сум попередніх дооцінок об`єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об`єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об`єкта, що відображений у складі додаткового капіталу. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об`єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.

Відповідно до редакції пунктів 19, 20, 21 П(С)БО 7, яка діяла з 09.08.2013 року, сума дооцінки залишкової вартості об`єкта основних засобів включається до складу капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході,, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

Уразі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об`єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об`єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об`єкта і вигід від відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об`єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об`єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об`єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

Крім того, інший сукупний дохід - це доходи і витрати, які не включені до фінансових результатів підприємства (п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено наказом Міністерства фінансів від 07.02.2013 N 73 -далі П(С)БО 1).

Відносно додаткового капіталу, сформованого в результаті переоцінок даного об`єкту до моменту рекласифікації, позивачем було зазначено, що його залишок перенесено з субрахунку 42.3.1 "Резерв переоцінки 03" на субрахунок 42.3.2 "Резерв переоцінки інвестиційної нерухомості (в минулому 03)" 01.01.2015 року (датою переведення об`єкту нерухомості, до якого він відноситься, до інвестиційної нерухомості) і обліковувався на ньому до моменту вибуття (продажу) даного об`єкту 14.05.2018 року. В момент продажу об`єкту нерухомості залишок додаткового капіталу, що до нього відносився, перенесено до нерозподіленого прибутку на підставі п. 21 П(С)БО 7.

Одночасно з відображенням дооцінки по кредиту рахунку 42.3.1 проводилось нарахування відстрочених податкових зобов`язань (ВПЗ) з податку на прибуток по дебету рахунку 42.3.1 та кредиту рахунку 54.2 "ВПЗ в частині тимчасових різниць (капітал)" за діючою ставкою податку на прибуток.

Відповідно до Інструкції №291 на рахунку 54 "Відстрочені податкові зобов`язання" ведеться облік суми податків на прибуток, які сплачуватимуться в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов`язань та оцінкою цих активів або зобов`язань, яка використовується з метою оподаткування.

За кредитом рахунку 54 "Відстрочені податкові зобов`язання" відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до оподатковуваних тимчасових різниць, за дебетом - зменшення відстрочених податкових зобов`язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов`язань.

Визначення суми відстроченого податкового зобов`язання здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податки на прибуток". Аналітичний облік відстрочених податкових зобов`язань ведеться за видами активів або зобов`язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця.

Отже, на рахунку 54 "Відстрочені податкові зобов`язання" ведеться облік не кредиторської заборгованості, а сум податків на прибуток, які сплачуватимуться в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов`язань та оцінкою цих активів або зобов`язань, яка використовується з метою оподаткування.

Сальдо по рахунку 54.2 виникло до 2015 року при дооцінці об`єкта нерухомості в кореспонденції з додатковим капіталом (рах..42.3.1), що повністю відповідає порядку відображення в бухгалтерському обліку цієї господарської операції згідно норм вищевказаної Інструкції 291 та п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 №353 (далі П(С)БО 17), яким передбачено, що поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов`язання, відстрочені податкові активи) визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати, крім податку на прибуток, що нарахований внаслідок:

Дооцінки активів та інших господарських операцій, які відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються збільшенням власного капіталу.

Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток визнаються змінами власного капіталу, якщо податки виникають з операцій, відображених на рахунках власного капіталу. Сума зміни власного капіталу відображається у кореспонденції з рахунками обліку необоротних активів і одночасно з рахунками обліку відстрочених податкових зобов`язань або відстрочених податкових активів (на розраховану з цієї операції суму податку на прибуток).

Таким чином, з викладеного вище слідує, що при вибутті об`єкту нерухомості, по відношенню до якого сформовано кредитовий залишок по рахунку 42.3 станом на 31.12.2014 року, позивачем правомірно перенесено такий залишок до нерозподіленого прибутку відповідно до п. 21 П(С)БО 7.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо визначення сум дооцінки основних засобів як кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності є помилковими, та, як наслідок, висновки про заниження ТОВ "ДЦ Плюс" податку на прибуток у періоді, що перевірявся. У зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 року №0076050301 є протиправним та підлягає скасування.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 03 жовтня 2022 року.