Постанова

від 05.10.2022 по справі 520/7215/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №520/7215/19

адміністративне провадження № К/9901/9560/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Літвінової Альони Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ», на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» до (далі - ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 квітня 2019 року №00000191405, №00000171405, №00000181405.

Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що за наслідками проведеної податкової перевірки контролюючий орган дійшов безпідставних і таких, що не відповідають дійсності, висновків про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентом СВК «Молочна країна».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» задоволено в повному обсязі, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На думку заявника касаційної скарги апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про незаконність формування ТОВ «НВП Мясний стандарт» податкового кредиту за період з жовтня 2017 по травень 2018 року за наслідками господарських операцій з контрагентом СВК «Молочна країна», посилаючись при цьому на обставини, встановлені вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 9 серпня 2018 року у справі №199/5543/18, яким визнано винним директора СВК «Молочна країна» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Такий висновок, на переконання позивача, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 8 листопада 2018 року (справа №826/15028/17), від 17 квітня 2018 року (справа №808/2459/17), від 12 квітня 2018 року (справа №826/1571/16) та від 16 травня 2018 року (справа №2а-0870/12052/11), від 2 квітня 2019 року (справа №2а-3925/12/2170), від 17 січня 2018 року (справа 2а-9880/12/1370), від 24 січня 2018 року (справи №826/3446/13-а, №2а-11097/12/2070 та №2а-6341/12/2070), від 20 березня 2018 року (справи №805/10886/13-а), які зводяться до наступного: сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили; жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Окрім викладеного, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відтворив у своєму рішенні висновки, викладені в акті перевірки (зокрема, про наявність обриву в ланцюгу постачання спірного товару, наявності кредиторської заборгованості перед контрагентом СВК «Молочна країна»), не перевіривши належним чином їх достовірність на підставі відповідних доказів.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства- без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року призначено справу до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 8 грудня 2021 року зупинено провадження у справі №520/7215/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з набранням законної сили 7 липня 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №160/3364/19, ухвалою від 21 вересня 2022 року провадження у даній справі поновлено та призначено її до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоч був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВН М`ясний стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими взаємовідносинами з СВК «Молочна країна» за період жовтень 2017 року, січень-лютий 2018 року та встановлення подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатом якої 14 березня 2019 року складено акт № 803/20-40-14-05-07/40244010.

Проведеною перевіркою зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в пероді жовтень 2017 року, січень-лютий 2018 року на загальну суму 82269,00 грн ( в т.ч. за лютий 2018 року на суму 82269,00 грн) та занижено рядок 21 Декларації за жовтень 2017 року на суму 136958,00 грн та лютий 2018 року на суму 134411,00 грн; пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині ненадання до перевірки документів, що пов`язані з її предметом.

На підставі встановлених перевіркою порушень 1 квітня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00000171405, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102836,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 82269 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20567,25 грн; №00000181405, яким застосовано штраф в сумі 0 грн; №00000191405, яким застосовано штраф в сумі 510 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит, отриманий від СВК «Молочна країна», включено позивачем до податкової звітності відповідно до приписів ПК України та на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, які не йдуть в розріз з іншими, наданими первинними документами. У світлі доводів контролюючого органу про наявність вироку суду, яким директора контрагента позивача визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва, окружний суд зазначив, що ймовірно допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть мати наслідком застосування відповідальності щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши ненадання позивачем до перевірки усього обсягу запитуваних документів, а також наявність вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 9 серпня 2018 року у справі №199/5543/18 стосовно директора контрагента СВК «Молочна Країна», дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з СВК «Молочна Країна» у період, який охоплювався перевіркою, та, як наслідок, відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт 1).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За даними аналізу наведених вище положень у сукупному взаємозв`язку з дотичними приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, проте недостовірних документів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, за даними КВЕД ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» здійснює наступні види економічної діяльності: виробництво м`яса (основний); виробництво м`ясних продуктів; оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У ході перевірки з`ясовано, що між ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» та СВК «Молочна країна» (в особі голови правління Хахули Д.С.) укладено договір купівлі-продажу №3010/01 від 30 жовтня 2017 року щодо придбання товарів - м`ясної продукції.

Так, 4 та 6 березня 2019 року директору ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» було вручено запити про надання документів №1 та №2, в яких зазначався перелік документів, необхідних для подання до перевірки, складених за наслідками взаємовідносин з постачальником СВК «Молочна країна» за жовтень 2017 року, січень - лютий 2018 року на суму податкового кредиту 360828,60 грн.

ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» скеровано на адресу контролюючого органу запитувані первинні та інші документи, а також пояснення підприємства. Так, до перевірки позивачем надано: договір між СВК «Молочна країна» та ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» №3010/01 від 30 жовтня 2017 року, рахунки - фактури, прибуткові ордери на підтвердження придбання продукції, платіжні доручення, податкові накладні, декларацію виробника товару, обігово-сальдові відомості, договір оренди нежитлового приміщення, акт приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення, додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення, експлуатаційний дозвіл, експертний висновок Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Івано-Франківської регіональної державної лабораторії, штатний розпис, накази про внесення змін до штатного розкладу, наказ про облікову політику підприємства. На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні та доручення.

Поряд із тим, як зазначено в акті перевірки, повного обсягу запитуваних контролюючим органом документів підприємством надано не було, у зв`язку чим відповідачем складено відповідні акти. Так, судом апеляційної інстанції було враховано, що до перевірки не надано затверджений керівником ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна, які запитувались контролюючим органом.

Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував встановлені перевіркою обставини того, що у ланцюгах постачання-реалізації суб`єкта господарювання СВК «Молочна країна» вбачається «обрив ланцюга» товарної номенклатури та її кількості. Зокрема, за даними податкового органу, підприємством СВК «Молочна країна» протягом жовтня 2017 року, січня - лютого 2018 року не було придбано товару, який в подальшому був реалізований на адресу ТОВ «НВН Мясний стандарт». Як зазначено в акті, кредиторська заборгованість ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» перед СВК «Молочна країна» станом на 28 лютого 2018 року становила 267745 грн.

За фактичними обставинами даної справи, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 9 серпня 2018 року у справі №199/5543/18 ОСОБА_1 (директора СВК «Молочна країна») визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Вироком встановлено, що у період з 2015 по 2017 рік СВК «Молочна країна» використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та безпідставне отримання таким чином спеціального режиму оподаткування, з метою ухилення від сплати податків, зокрема: за період з жовтня 2017 по травень 2018 року означеним підприємством було незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість з ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ на суму 383638,08 грн.

Встановлені вироком обставини зумовили висновок апеляційної інстанції про те, що директор СВК «Молочна - Країна» Халула Д.С. на момент укладання договору від 30 жовтня 2017 року №3010/01 із позивачем не був належним учасником цивільних та господарських правовідносин, а тому наслідки укладеного між ТОВ «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ» та СВК «Молочна країна» договору, який був предметом податкової перевірки, не можна вважати реальним виконанням операцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем з СВК «Молочна країна» не мали реального характеру, й, незважаючи на обсяг та зміст наданих позивачем документів, фактично ним здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.

Надаючи оцінки таким висновкам суду апеляційної інстанції у світлі доводів заявника касаційної скарги Суд звертає увагу на наступне.

У постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи аспект засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

В даному випадку суд апеляційної інстанції виходив з того, що у судовому порядку визнано, що директор контрагента позивача вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Дійсно, Велика Палата Верховного Суду у згаданому вище рішенні відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 1 грудня 2015 року у справі №826/15034/14 (який, з-поміж іншого, був застосований судом апеляційної інстанції в цій справі), про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємства (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), поряд з тим, ВП ВС запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання залежно від фактично встановлених вироками обставин і їх впливу на правовідносини у справі, що розглядається адміністративним судом.

Роблячи узагальнюючі висновки у цій справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий орган навів як прямі так і непрямі докази на підтвердження неможливості здійснення контрагентом СВК «Молочна країна» господарських операцій з позивачем за спірним правочином.

Тут варто додати й те, що платник податків, при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись також і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи мають бути достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор). Обґрунтовуючи свою позицію скаржником зроблено витяги абзаців з судових рішень у справах, у яких наведено оцінку того чи іншого аргументу контролюючого органу. Натомість, у розглядуваній справі суд апеляційної інстанції надав умотивовану оцінку сукупності встановлених у ній обставин.

Крім того скаржник не зазначає, яку саме норму матеріального права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду, у чому саме полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Літвінової Альони Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ», - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст судового рішення виготовлено 6 жовтня 2022 року.