Постанова

від 05.10.2022 по справі 905/1245/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 905/1245/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Склярука С. І.

за участі представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м. Краматорськ, Донецька область (вх.249Д/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» м. Луцьк, Волинська область (вх.290 Д/З), на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 (повний текст рішення складено 10.01.2022, суддя Говорун О.В.) у справі № 905/1245/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика», м. Луцьк, Волинська область

до відповідача Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 627077,78 грн

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" про стягнення 627077,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу №43/01 від 18.06.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений 17.08.2020 та 12.10.2020 товар, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість у розмірі 492 334,76 грн, нараховані 3% річних 10 289,45 грн, інфляційні втрати 44 913,18 грн, пеню - 30 306,91 грн та штраф у розмірі 49 233,48 грн.(т.1, а.с.1-5).

Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.63).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 року позов задоволено частково (т.1, .с.207-210).

Стягнуто з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» заборгованість у розмірі 285684,14 грн, 3% річних у розмірі 6521,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 27355,12 грн, пеню у розмірі 17179,41 грн, штраф у розмірі 28568,41 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 5479,62 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважав доведеним факт постачання позивачем відповідачу товару 17.08.2020 на загальну суму 285684,14 грн за ТТН від 17.08.2020 та прийняття відповідачем цього товару, що є підставою для виникнення у відповідача зобов`язання з оплати за цей товар.

Позивачем, на заборгованість в розмірі 285684,14 грн за період з 19.08.2020 по 19.03.2021, заявлена до стягнення пеня в сумі 17211,49 грн, а також нарахований штраф у розмірі 28568,41 (10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару).

Суд, перевіривши розрахунок пені за вказаний позивачем період з посиланням на п.5.2 договору, що передбачає відповідальність за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого п.3.3 даного договору, задовольнив позовні вимоги в цій частині частково на суму 17 179,41 грн., а передбачений тим же пунктом договору штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, суд задовольнив у сумі 28 568,41 грн.

Також за висновком суду першої інстанції, підлягають задоволенню позовні вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних у розмірі 6521,01 грн., нарахованих на заборгованість у розмірі 285684,14 грн. за період з 19.09.2020 по 23.06.2020 та інфляційні втрати за період з жовтня 2020 по травень 2021 у сумі 27368,54 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення заборгованості з поставки товару за видатковою накладною №1491 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн, а також нарахованих на вказану суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що видаткова накладна №1491 від 12.10.2020 є неналежним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару від позивача.

За висновком суду, факт прийняття 12.10.2020 уповноваженою особою відповідача поставленого позивачем товару на суму 206650,62 грн є недоведеним, а відтак вимоги щодо стягнення цієї суми та нарахованих на неї неустойки, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м.Краматорськ Донецька область звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд частково скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 по справі 905/1245/21 в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 285684,14 грн. і штрафних санкцій та ухвалити в даній частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог і в даній частині позову, в іншій частині залишити спірне рішення без змін (т.2,а.с.1-2).

25.01.2022 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №905/1245/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Чернота Л.Ф., суддя Медуниця О.Є.(т.2, а.с.7).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/1245/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи (т.2, а.с.8).

03.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшла від Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м.Краматорськ, Донецька область апеляційна скарга (уточнена) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 по справі № 905/1245/21, в якій відповідач просить суд частково скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 по справі № 905/1245/21 в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 285684,14 грн і штрафних санкцій та ухвалити в даній частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в даній частині позову, в іншій частині залишити спірне рішення без змін (т.2, а.с.10-15).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги (уточненої), відповідач звертає увагу на те, що обґрунтовану сумнівність справжньої накладної від 17.08.2020 також підтверджували надані стороною відповідача документи, які суд першої інстанції не взяв до належної уваги.

Вказана вище спірна накладна, яка була нібито підписана начальником відділу ОМТС Купріяновим В.В. викликала та викликає обґрунтовані сумніви в достовірності. Під час розгляду справи у суді першої інстанції, директор підприємства відповідача Шугаров Ю.Л. надавав суду документи, що підтверджували той факт, що Купріянов В.В. є людиною інвалідом за зору і яким чином останній міг достовірно переконатися в тому, які саме підписував документи не має можливості.

Так, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції звертав увагу суду на те, що позивач додатково в підтвердження заявлених позовних вимог посилається, зокрема, на Акт звірки взаємних розрахунків без дати його складання за спірними правовідносинами, згідно з яким відповідач нібито визнав факт існування спірної заборгованості.

Стосовно цього Акту звірки, відповідач зазначав, що 14.06.2021 до підприємства прибули невідомі особи, які представились представниками позивача та в протиправній формі примусили директора підприємства відповідача підписати вказаний вище акт звірки.

Крім того, дані особи примусили підписати надруковані ними видаткові накладні №340 від 10.07.2020, №783 від 17.08.2020, №1491 від 12.10.2020, гарантійний лист від 14.06.2021 та акт звірки без дати та номеру.

Директор підприємства, будучи заблокований у своєму службовому кабінеті, був вимушений підписати дані документи під примусом. ОСОБА_1 визнаний потерпілим по кримінальному провадженню, проводиться досудове розслідування.

До видаткової накладної №783 від 17.08.2020 на суму 285684,14 грн. та №1491 від від 12.10.2020 на суму 206650,62 рн. позивач долучав товаро-транспортні накладні №000000000487 від 17.08.2020 та №000000001157 від 12.10.2020, акти надання товаротранспортних послуг на вказані вище поставки, згідно з якими товар був доставлений відповідачу та прийнятий останнім.

З цього приводу зверталась увага суду першої інстанції, що підприємство відповідача розташовано на території військової частини НОМЕР_1 . Потрапляння на територію підприємства відповідача відбувається через КПП військової частини, де фіксується перетин будь-яких транспортних засобів.

На письмовий запит відповідача до військової частини з проханням надати відомості, чи перетинали КПП автомобілі підприємства позивача у спірний період, який зазначений у товаротранспортних накладних, повідомлено про те, що відомості, що автомобілі підприємства позивача у спірний період часу перетинали КПП, відсутні.

Таким чином, апелянт вважає, що вказане обґрунтовано ставить під сумнів доводи позивача про те, що останній поставив товар за спірними видатковими накладними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 по справі №905/1245/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м.Краматорськ Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 року у справі №905/1245/21, встановлено строк учасникам у справі до 23.02.2022 року включно, для подання відзивів на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 06.04.2022 о 14 год 45 хв. У приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, пр.Незалежності,13, 1-поверх, в залі судових засідань №111 (т.2,а.с.23-24).

31.01.2022 від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика", м. Луцьк, Волинська область до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 по справі № 905/1245/21, в якій позивач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки судом було не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 по справі № 905/1245/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість згідно договору №43/01 купівлі-продажу від 18.06.2020 у розмірі 492 334,76 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару в розмірі 30 306,91 грн, штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, що становить 49 233,48 грн, інфляційні збитки в розмірі 44913,18 грн та 3% річних в розмірі 10 289, 45 грн., а всього 627 077,78 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 906,17 грн. за подання позовної заяви та 14 109,27 грн за подання апеляційної скарги (т.2, а.с.25-30).

Також апелянт просить задовольнити клопотання позивача від 25.10.2021 про витребування доказів та витребувати від Краматорської ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області копії податкових декларацій з ПДВ з додатком 5 за звітний період серпень та жовтень 2020 року Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (код ЄДРПОУ 03967582, ІПН 410850403180)

Апелянт обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних №783 від 17.08.2020 та №1491 від 12.10.2020, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні та здійснивши візуальне порівняння зразків підпису директора відповідача ОСОБА_1 на вказаних накладних та договорі купівлі-продажу від 18.06.2020, суд дійшов висновку про їх очевидну різницю.

Суд зазначив, що на вказаних накладних відсутні відбитки печатки відповідача, а відтак видаткові накладні №783 від 17.08.2020 та №1491 від 12.10.2020, не можуть вважатися належними доказами на підтвердження факту отримання відповідачем товару від позивача. З аналогічних підстав суд не взяв до уваги надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків (а.с.39) та гарантійний лист (а.с.44).

Судом були відхилені доводи позивача стосовно того, що факт поставки та прийняття товару відповідачем підтверджується поданими та зареєстрованими податковими накладними, а також відсутністю будь-яких зауважень відповідача щодо такої реєстрації, оскільки складання та подання для реєстрації податкової накладної не залежить від волевиявлення відповідача, тобто такі дії залежать лише від волі постачальника.

Так, апелянт наполягає на тому, що норма ч.1, 3 ст.58-1 Господарського кодексу України абсолютно чітко вказує: навіть за наявності печатки суб`єкт господарювання не зобов`язаний її застосовувати, а відбиток печатки суб`єкта господарювання на первинному документі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є обов`зковим реквізитом первинного документу.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що усі обов`язкові реквізити, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 містяться у видаткових накладних № 783 від 17.08.2020 та № 1491 від 12.10.2020.

Стосовно тверджень, що дослідивши копії видаткових накладних №783 від 17.08.2020 та № 1491 від 12.10.2020, та здійснивши візуальне порівняння зразків підпису директора відповідача ОСОБА_1 на вказаних накладних та договорі купівлі-продажу від 18.06.2020, суд дійшов висновку про їх очевидну різницю, то на переконання апелянта, в даному випадку суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки останній не є експертною установою та порушив принцип змагальності сторін, безпідставно прийнявши до уваги необгрунтоване твердження відповідача про підписання вказаних документів під тиском, оскільки заперечуючи добровільне підписання первинних документів, саме на відповідача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами вказані обставини, зокрема, шляхом подання до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідачем не ініціювалось, що дає підстави дійти висновку, що суд безпідставно не взяв до уваги спірні накладні з підстав виконання підписів на останніх під тиском, так як доказів цього суду не надано, а суд не уповноважений самостійно надавати оцінку підписам, так як в силу положень чинного законодавства України останній не є експертною установою.

Скаржник також звертає увагу суду на те, що відсутність виданої відповідачем довіреності на отримання матеріальних цінностей конкретно за ТТН від 12.10.2020 не спростовує факту приймання-передачі товару за нею за наявності підпису особи, яка вже отримувала товар від позивача за вже оплаченою відповідачем ТТН від 10.07.2020.

Відтак, встановлені в даній справі обставини, зокрема те, що відповідачем вже був прийнятий та оплачений товар згідно видаткової накладної №340 від 10.07.2020 та ТТН №000000000097 від 10.07.2020 на суму 289 892,70 грн, згідно котрої продукцію отримала уповноважена на це завідуюча складом ОСОБА_2 , а в подальшому те, що відповідач зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність повноважень у завідуючої складом ОСОБА_2 на отримання продукції по ТТН від 12.10.2020, на переконання апелянта в аспекті надання характеристики його поведінки суперечать доктрині заборони суперечливої поведінки, на що місцевий господарський суд, досліджуючи вказані ТТН, уваги не звернув.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги і ту обставину, що видаткові накладні №783 від 17.08.2020 та № 1491 від 12.10.2020, як і вже оплачена відповідачем видаткова накладна №340 від 10.07.2020 були підписані директором відповідача ОСОБА_1 , що на переконання апелянта, також засвідчує поведінку відповідача такою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці.

Також підтвердженням господарської операції за видатковою накладною № 1491 від 12.10.2020 є зареєстрована позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №102 від 12.10.2020 на суму 206 650,62 грн з ПДВ, яка міститься в матеріалах справи.

Окрім того, для підтвердження факту існування господарської операції за вказаною накладною позивачем було долучено до матеріалів справи податкову декларацію позивача разом з додатком 5 за звітний період жовтень 2020 року, з якої вбачається, що платником податку на додану вартість є ТОВ «ЛКПФ», індивідуальний податковий номер платника податку 382729403181 Відповідно до додатку 5 податкової декларації за звітній період жовтень 2020 у розділі 1 (податкові зобов`язання), в таблиці 1 (операції на митній території України, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну території України) під №3 зазначено господарську операцію, здійснену з платником податку покупцем (ПОГ «Краматорське УВП УТОС») за індивідуальним податковим номером платник податку 039675805151 на суму 172 208,85 грн та ПДВ 34441,77 грн., разом 206 650,62 грн.

Факт реєстрації податкової накладної №102 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем, який здійснив операцію з поставки товару згідно видаткової накладної №1491 від 12.10.2020, та декларування податкових зобов`язань за даною операцією є підтвердженим, а відсутність скарг або корегувань щодо вказаної податкової накладної з боку відповідача, на переконання апелянта, свідчить про наявність у відповідача належно оформленої видаткової накладної по даній господарській операції та прийняття ним товару.

Щодо порушення судом норм процесуального законодавства, позивач зазначив, що звертався до суду з клопотанням від 25.10.2021 про витребування доказів (т.1,а.с. 166-167) від Краматорської ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області належним чином посвідчених копій податкових декларацій з ПДВ з додатком 5 за звітний період серпень та жовтень 2020 підприємства відповідача, які на думку позивача, мають суттєве значення для вирішення справи, оскільки містять відомості про її обставини і які позивач не міг отримати самостійно, оскільки в силу положень п.63.12 ст. 63 Податкового кодексу України, останні відносяться до податкової інформації з обмеженим доступом, однак у рішенні Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у даній справі відсутні будь-які відомості щодо розгляду такого клопотання.

Необґрунтоване залишення без будь-якого належного процесуального реагування конкретного і доречного клопотання учасника справи про витребування доказу, який він з об`єктивних причин не міг одержати самостійно (по суті, ігнорування такого клопотання судом) свідчить про порушення останнім наведених положень статті 236 ГПК України щодо законності і обгрунтованості судового рішення. Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19.

Враховуючи наведене, апелянт наполягає на задоволенні судом апеляційної інстанції вказаного клопотання та просить його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні про витребування доказів від 25.10.2021.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону, а саме ст.ст.236, ч. 1 ст.237 ГПК України, оскільки суд формально підійшов до вирішення цього спору, не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ним обставини, що входили до предмета доказування і порушив один з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2022, визначений склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Чернота Л.Ф., суддя Медуниця О.Є. (т.2, а.с.37).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 905/1245/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», м.Луцьк, Волинська область на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у справі №905/1245/21; об`єднано апеляційну скаргу відповідача Підприємства об`єднання громадян «Краматорьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (вх.249 Д/З) та апеляційну скаргу позивача Товариства з оюмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» (вх.290 Д/З) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у справі №905/1245/21 в одне апеляційне провадження; встановлено учасникам справи строк до 23.02.2022 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами надсилання всім учасникам справи; призначено справу до розгляду на 06 квітня 2022 о 14-45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності,13, 1 поверх, у залі засідань №111 (т.2, а.с.38-40).

У строк, встановлений судом від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд відмовити ПОГ «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у справі №905/1245/21 в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема, позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, спрямовані лише на те, щоб уникнути законної сплати заборгованості за поставлений позивачем товар і жодним чином не доводять факт відсутності поставки позивачем товару скаржнику.

Позивач вважає, що факт здійснення поставки позивачем товару за видатковою накладною №783 від 17.08.2020 у сумі 285 684,14 грн. з ПДВ підтверджується товарно-транспортною накладною №000000000487 від 17.08.2020, на якій міститься підпис відповідальної особи відповідача начальника відділу ОМТС Купріянова В`ячеслава Васильовича про прийняття товару за вказаною накладною, а підпис скріплений відтиском печатки ПОГ «Краматорське УВП УТОС» та підписаною директором відповідача Шугаровим Ю.Л. видатковою накладною №783 від 17.08.2020.

Позивач наполягає на тому, що видаткова накладна №783 від 17.08.2020 на суму поставки 285 684,14 грн з ПДВ є належним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару від позивача. Також підтвердженням господарської операції за цією накладною є зареєстрована позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №170 від 17.08.2020 на суму 285 684,14 грн з ПДВ, яка міститься в матеріалах справи.

Зверненням із заявою до правоохоронних органів директор відповідача, на думку та переконання позивача, свідомо прагне затягнути час розгляду справи та уникнути сплати існуючої заборгованості, а постанова про визнання потерпілим та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не може бути належним та допустимим доказом зі сторони відповідача у справі, оскільки жодним чином не доводить вини позивача у спірних правовідносинах.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням викладеного, судове засідання, призначене на 06.04.2022 не відбулося.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 із посиланням на вищевказані обставини, а також на перебування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій згідно із відповідним Переліком територіальних громад, затвердженим Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було відкладено розгляд даної справи, доведено до відома учасників справи, що дата відкритого судового засідання з розгляду справи буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників судового процесу.

Таким чином, на час винесення даної ухвали, в Україні продовжено строк дії воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 з огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства, Східний апеляційний господарський суд вважав за можливе призначити апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні за межами строку, встановленого вищенаведеним Указом Президента, на 05.10.2022 о 11 год 00 хв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.10.2022 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чернота Л.Ф. визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А.

Позивач у судове засідання 05.10.2022 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач у судове засідання 05.10.2022 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте звернувся до апеляційного суду із заявою про відкладення та зупинення провадження у справі з посиланням на наступне.

Вимоги, викладені в заяві мотивовані тим, що в м.Краматорську ведуться активні бойові дії, безпосередньо на територію підприємства доступ заборонено військовими. Зважаючи на неможливість у зв`язку з цим забезпечити своєчасне подання до суду доказів по справі, які не могли бути подані раніше, а також актів службових перевірок за фактами проставлення підписів та печаток (а точніше відсутності таких фактів), доставлення до суду та допит в якості свідка Купріянова В.В., надання пояснень інших працівників підприємства, відповідач з посиланням на ст. 281 ГПК України, просить суд апеляційної інстанції зупинити апеляційний розгляд скарги до моменту отримання доступу працівників відповідача до території підприємства, а в разі неможливості зупинення апеляційного розгляду справи, відкласти апеляційний розгляд до скасування війського та/або до припинення бойових дій та поновлення можливості отримати доступ до території підприємства відповідача та документації підприємства.

В заяві про відкладення розгляду справи, відповідач підтримує доводи, викладені в його апеляційній скарзі та просить суд її задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити. Також в обґрунтування поданої заяви зазначає про фізичну неможливість участі у судовому засіданні директора підприємства з наданням додаткової інформації та доказів по справі, просить відкласти розгляд справи на інший час.

Колегія суддів, розглянувши заяву про зупинення провадження у справі, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, враховуючи наступне.

Підстави зупинення провадження у справі чітко визначені статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України. Жодна з обставин, вказаних у заяві відповідача не відповідає підставам зупинення провадження у справі, визначеним процесуальним Законом. Стаття 281 ГПК України передбачає порядок ухвалення судових рішень судом апеляційної інстанції. Частина друга цієї статті регламентує вирішення процедурних питань, пов`язаних з рухом справи, в т.ч. і зупинення провадження у справі шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія вважає, що у сторін було достатньо часу для того, щоб викласти свої доводи та заперечення у встановленому процесуальним Законом порядку.

Таким чином, в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, колегією суддів відмовлено.

В задоволенні заяви про відкладення розгляду справи колегія суддів відмовляє, враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, а також враховуючи наступне.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з того, що судом було здійснено усі заходи щодо належного повідомлення учасників справи про дату, зважаючи, що, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутністю представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

18.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика", (за договором продавець, далі - позивач) та Підприємством об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (за договором- покупець, далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу №43/01 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов`язується продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору та підписуються сторонами (т.1,а.с.9-11).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача товару здійснюється частково (товарними партіями) на умовах DAP доставка автомобільним транспортом на склад покупця (Правила «Інкотермс» в редакції 2020 року) за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, б.2.

Моментом передачі товару є дата відвантаження товару на складі покупця на умовах DAP, зазначена в товарно-транспортній накладній на партію товару.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що сторони домовились, що умови передачі кожної партії товару зазначаються покупцем в заявці на поставку товару, яку покупець зобов`язаний надавати продавцю до 25 числа місяця, який передує місяцю поставки партії товару та остаточно узгоджуються сторонами шляхом підписання Специфікацій на поставку товару за даним договором або видаткових накладних.

Покупець зобов`язується при отриманні товару надати продавцю належним чином оформлену довіреність на отримання товару (п.2.3).

Оплата за товар здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення оплати протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем (пункт 3.3. договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі або рахунку на оплату товару.

Пунктом 3.4. встановлено, що при необхідності в момент передачі товару сторони можуть обмінюватись супровідними товарно-транспортними та розрахунковими документами.

Згідно п.3.6 датою здійснення оплати є дата зарахування коштів в рахунок оплати на розрахунковий рахунок продавця.

Розділ 5 договору передбачає відповідальність сторін, а п.5.2, зокрема, встановлює, що за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого п.3.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення оплати. Крім того, у випадку порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п.3.3 даного договору, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків до моменту повного виконання сторонами зобов`язань (п. 9.1. договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату подачі позову, ОСОБА_1 є директором Підприємства об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих з 28.01.2014.

Позивач наполягає на тому, що в період з 18 червня 2020 по 14 жовтня 2020 року позивач згідно договору № 43/01 купівлі-продажу від 18.06.2020 передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 782 227,46 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується:

видатковою накладною № 340 від 10.07.2020 на суму 289 892,70 з ПДВ; податковою накладною №84 від 10.07.2020 на суму 289892,70 грн. з ПДВ; рахунком № 140 від 10.07.2020 на суму 289 892,70 грн. з ПДВ, ТТН №000000000097 від 10.07.2020; актом надання послуг №73 від 13.07.2020; договором заявкою на перевезення вантажу № 1/10-07 від 10.07.2020 (т.1, а.с.12-18);

видатковою накладною №783 від 17.08.2020 на суму 285684,14 грн з ПДВ; податковою накладною № 170 від 17.08.2020 та квитанцію про її реєстрацію на суму 285684,14 грн з ПДВ; рахунком на оплату №561 від 17.08.2020 на суму 285684,14 грн з ПДВ; актом надання послуг №129 від 19.08.2020 на суму 17500 грн та заявкою/договором на перевезення вантажу №01/17-08 від 17.08.2020; ТТН №000000000487 від 17.08.2020 (т.1,а.с.19-24, 50);

видатковою накладною №1491 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн з ПДВ; податковою накладною №102 від 12.10.2020 та квитанцію про її реєстрацію 206650,62 грн з ПДВ; рахунком на оплату №1286 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн з ПДВ; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000129 на суму 14166,67 грн та заявкою/договором на перевезення вантажу №01/08-10 від 08.10.2020; ТТН №000000001157 від 12.10.2020 (т.1,а.с. 25-30, 49).

З матеріалів справи вбачається, що товар за видатковою накладною № 340 від 10.07.2020 був оплачений відповідачем згідно платіжних доручень №5200 від 13.08.2020 на суму 79 892,70; №5203 від 14.08.2020 на суму 50000,00, № 5213 від 20.08.2020 на суму 15000,00 грн., № 5225 від 25.08.2020 на суму 20000,00 грн., №5231 від 27.08.2020 на суму 20000,00 грн., №5284 від 17.09.2020 на суму 50000,00 грн., №5285 від 18.09.2020 на суму 45000,00 грн. № 5291 від 23.09.2020 на суму 10000,00 грн, а всього на суму 289 892,70 грн (т.1, а.с.31-38).

Транспортування товару відповідно до вказаних видаткових накладних на адресу відповідача здійснювалось на підставі заявок-договорів на перевезення вантажу відповідно яких:

- товар за видатковою накладною №340 від 10.07.2020, поставлений відповідачу 13.07.2020 за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Адміністративна 2, відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №1/10-07 від 10.07.2020 та акту №73 від 13.07.2020 про надання транспортних послуг;

- товар за видатковою накладною №783 від 17.08.2020, поставлений відповідачу 19.08.2020 за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Адміністративна 2, відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №01/17-08 від 17.08.2020 та акту №129 від 19.08.2020 про надання транспортних послуг;

- товар за видатковою накладною №1491 від 12.10.2020, поставлений відповідачу 14.10.2020 за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Адміністративна 2, відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №01/08-10 від 08.10.2020 та акту №ОУ-0000129 від 14.10.2020 про надання транспортних послуг (т.1, а.с.12-30).

На оплату поставленого товару позивачем були виставлені рахунки:

№140 від 10.07.2020 на суму 289 892,70 грн;

№ 561 від 17.08.2020 на суму 285 684,14 грн;

№ 1286 від 12.10.2020 на суму 206 650,62грн (т.1, а.с.15,22,28).

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав в повному обсязі та не здійснив оплату за поставлені партії товару згідно видаткової накладної № 783 від 17.08.2020 на суму 285 684,14 грн з ПДВ та видаткової накладної № 1491 від 12.10.2020 на суму 206 650,62 грн з ПДВ.

14.01.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №13/01, в якій вимагав у семиденний строк сплатити прострочену заборгованість за поставлений товар за договором №43/01 від 18.06.2020 у розмірі 492 334,76 грн (т.1,а.с.40-43).

Відповідь на вказану претензію не надано.

Також позивачем до позову наданий гарантійний лист відповідача, підписаний директором ПОГ «Краматорське УВП УТОС» Шугаровим Ю.Л. 14.06.2021, з якого вбачається, що даним листом відповідач підтверджує наявність заборгованості за договором № 43/01 у загальному розмірі 492 334,76 грн. та зобов`язується погашати наступним чином: ТОВ «ЛКБФ» відновляє постачання паперової продукції з відстрочкою платежу протягом 10 (десяти) календарних днів, а ПОГ «Краматорське УВП УТОС» зобов`язується сплатити за поставлену продукцію та щомісячно сплачувати, приблизно суму у розмірі 50000,00 грн, яка буде направлена на погашення існуючої заборгованості (т.1, а.с.44).

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що видаткові накладні № 783 від 17.08.2020 та № 1491 від 12.10.2020 не можуть вважатися належними доказами по справи на підтвердження факту отримання відповідачем товару від позивача, оскільки на вказаних накладних відсутні відбитки печатки відповідача, які містяться на інших документах, зокрема, на договорі купівлі-продажу від 18.06.2020, товарно-транспортній накладній від 10.07.2020 (т.1,а.с.16 зворотній бік), товарно-транспортній накладній від 17.08.2020 (т.1, а.с.50 зворотній бік).

З таких саме підстав суд не взяв до уваги надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с.39) та гарантійний лист (т.1,а.с.44).

В той же час, суд вважав доведеним факт постачання позивачем відповідачу товару 17.08.2020 на загальну суму 285 684,14 грн, що підтверджено копією товарно-транспортної накладної від 17.08.2020 ( т.1,а.с.50).

Вказана накладна містить відомості про прийняття товару відповідальною особою вантажоодержувача начальником відділу ОМТС Купріяновим В.В. Підпис ОСОБА_3 скріплений печаткою відповідача.

За висновком суду, приймаючи до уваги, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, враховуючи наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах, зокрема, на товарно-транспортній накладній, суд дійшов висновку про реальність господарської операції з поставки товару, який вказаний у відповідній накладній, позивачем відповідачу.

Дійшовши такого висновку, суд посилається на аналогічні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірним в даній справі є вирішення питання щодо виконання стороною зобов`язання з оплати отриманого та неоплаченого товару в строк, передбачений договором купівлі-продажу.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-Х1V (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів, зокрема, № 427 від 11.04.2017, №565 від 20.06.2018).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов`язання визначається тими правами та обов`язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які у ньому закріплені.

За своєю правовою природою договір № 43/01 купівлі-продажу від 18.06.2020, укладений між сторонами є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються ст.655 ЦК України, за змістом якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача товару здійснюється частково (товарними партіями) на умовах DAP доставка автомобільним транспортом на склад покупця (Правила «Інкотермс» в редакції 2020 року) за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, б.2.

Моментом передачі товару є дата відвантаження товару на складі покупця на умовах DAP, зазначена в товарно-транспортній накладній на партію товару.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що сторони домовились, що умови передачі кожної партії товару зазначаються покупцем в заявці на поставку товару, яку покупець зобов`язаний надавати продавцю до 25 числа місяця, який передує місяцю поставки партії товару, та остаточно узгоджуються сторонами шляхом підписання Специфікацій на поставку товару за даним договором або видаткових накладних.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

Видаткова накладна № 783 від 17.08.2020, строк оплати за якою настав 18.09.2020, та видаткова накладна № 1491 від 12.10.2020, строк оплати за якою настав 13.11.2020, відповідають вимогам, які встановлені Законом та Положенням до первинних документів.

За приписами ч.3 та 8 ст.19 Господарського кодексу України обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних є для отримувача товару/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ є факт реального здійснення операції з придбання товаро-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, а також оформлення відповідних операцій складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, безумовно передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Також слід звернути увагу на те, що в постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 зазначено, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними у податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Підтвердженням господарської операції за видатковою накладною №783 від 17.08.2020 та за видатковою накладною № 1491 від 12.10.2020 є зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 170 від 17.08.2020 на суму 285 684,14 грн ПДВ та №102 від 12.10.2020 на суму 206 650,62 грн з ПДВ, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.20,26).

Таким чином, факт здійснення позивачем спірних поставок товару підтверджуються доданими до матеріалів справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, заявками-договорами на надання транспортних послуг, за якими товар поставлявся на адресу відповідача (т.1, а.с.12-30).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення оплати протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем (пункт 3.3. договору).

У встановлений договором строк, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, доказів погашення заборгованості за спірними видатковими накладними суду не надав, а відтак є підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за видатковими накладними №783 від 17.08.2020 на суму 285 684,14 грн ПДВ та № 1491 від 12.10.2020 на суму 206 650,62 грн з ПДВ, а всього у загальному розмірі 492 334,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.58-1 Господарського кодексу (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), якою Кодекс було доповнено згідно із Законом України № 1206-VП від 15.04.2014, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (ч. 3 ст. 58 Господарського кодексу України).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи видаткові накладні № 783 від 17.08.2020 № 1491 від 12.10.2020 підписані з боку відповідача особисто директором відповідача ОСОБА_1 з вказанням його прізвища та ініціалів (т.1, а.с.19,25).

На ТТН № 000000000487 від 17.08.2020, яка відноситься до видаткової накладної № 783 від 17.08.2020 (рахунок № 561 від 17.08.2020) зазначено, що товар прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) начальник відділу ОМТС Купріянов В`ячеслав Васильович (підпис засвідчений печаткою) (т.1, а.с.50).

На ТТН № 000000001157 від 12.10.2020, яка відноситься до видаткової накладної №1491 від 12.10.2020 (рахунок №1286 від 12.10.2020) зазначено, що товар прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) завідуюча складом ОСОБА_2 (підпис, дата 12.10.2020 та паспортні дані вказаної особи) (т.1, а.с.49).

Слід зазначити, що ТТН № 000000000097 від 10.07.2020, яка відноситься до видаткової накладної № 340 від 10.07.2020 (рахунок № 140 від 10.07.2020), що повністю була оплачена відповідачем, також підписана з боку відповідача відповідальною особою вантажоодержувача зав.складом ОСОБА_2 (т.1ёа.с.16).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що умовами договору № 43/01 купівлі-продажу не визначена відповідальна особа, якій доручено отримувати товар.

Крім того, визнання відповідачем заборгованості за договором № 43/01 від 18.06.2020 у загальному розмірі 492 334,76 грн. підтверджується гарантійним листом за підписом директора Шугарова Ю.Л. 14.06.2021, а також Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020-11.06.2021, який підписаний обома сторонами, з боку відповідача директором ОСОБА_1 , підпис печаткою не засвідчено (т.1, а.с.39,44).

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення частково позовних вимог за ТТН № 000000000487 від 17.08.2020 таким, що не узгоджується з приписами ст.58-1 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16, правильним, оскільки, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, касаційний господарський суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

В постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16 касаційний суд зазначає, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у всіх цих судових рішеннях мова йде, в тому числі і про застосування норм ст.58-1 Господарського кодексу України, на що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про неналежність доказів, що підтверджують поставку товару в межах спірних правовідносин.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого п.3.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення оплати. Крім того, у випадку порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п.3.3 даного договору, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

З розрахунку позивача вбачається, що ним розраховано пеню по кожній окремій поставці товару на підставі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, у сумі 30 306,91 грн. колегія суддів вважає його доведеним, правомірним та арифметично правильним.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 49 334, 76 грн. відповідають умовам договору та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач не виконав грошове зобов`язання з оплати отриманого ним товару в загальній сумі 492 334,76 грн., у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги щодо інфляційних витрат за період з жовтня 2020 по травень 2021 у сумі 27 368, 54 грн. та за період листопад 2020-травень 2021 у сумі 17 544,64, а всього 44 913,18 є обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних на суму заборгованості у розмірі 285 684,14 за період 19.09.2020-23.06.2021 у сумі 6 521,01 грн; та на суму 206 650,62 грн за період с 14.11.2020-23.06.2021 у сумі 3 768, 44 грн., а всього 10 289,45 грн. є правомірними, арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта відповідача з приводу того, що підписання спірних видаткових накладних, акту звірки та гарантійного листа від 14.06.2021 р., відбулося у зв`язку з тим, що директора відповідача примусили це зробити невідомі особи, колегія суддів відхиляє з наступного.

Згідно письмових пояснень позивача, які було викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, їх представники дійсно спілкувалися з директором відповідача. Проте, вище зазначені документи він підписав добровільно, а звернення до правоохоронних органів відбулося тільки після звернення позивача з позовом до господарського суду.

Інші докази, які б підтверджували або спростовували твердження директора відповідача щодо обставин підписання спірних документів, матеріали справи не містять.

Що стосується посилання відповідача на лист ПОГ «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих» від 22.07.2021 № 82 на ім`я командира військової частини стосовно інформації проїзду на територію підприємства через КП-2 в/ч НОМЕР_1 автомобілю МАН держномер НОМЕР_2 13-15 квітня 2020 року та автомобіля ДАФ держномер НОМЕР_3 15-18 травня 2020 та відповіді на цей лист командира в/ч НОМЕР_1 (т.1, а.с.74.75), яка спростовує, на думку відповідача, факт поставки товару, колегія суддів зазначає наступне.

Поставки товару за спірними накладними №783 від 17.08.2020 та № 1491 від 12.10.2020 відбулися відповідно 19.08.2020 та 13.10.2020, тому жодного відношення до спірних правовідносин ці документи не мають. Крім того, докази знаходження підприємства відповідача на території військової частини в матеріалах справи відсутні.

Інших доказів щодо спростування отримання відповідачем товару за спірними накладними в матеріалах справи немає.

Доводи апелянта відповідача щодо сумнівів в достовірності підпису на ТТН начальника відділу ОМТС Купріянова В.В. не підтверджені жодним доказом та є його припущенням. Як вбачається з матеріалів справи, клопотання щодо проведення експертизи у разі сумнівів в достовірності підпису на товарно- транспортній накладній, не заявлялось.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

В той же час, згідно з положеннями ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, здійснивши візуальне порівняння зразків підпису директора підприємства відповідача на спірних видаткових накладних,

вийшов за межі своїх повноважень, оскільки останній не є експертною установою та порушив принцип змагальності сторін, безпідставно прийнявши до уваги необгрунтоване твердження відповідача про підписання вказаних документів під тиском, оскільки заперечуючи добровільне підписання первинних документів, саме на відповідача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами вказані обставини, зокрема, шляхом подання до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги відповідача, Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», слід відмовити.

Що стосується апеляційної скарги позивача, то колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги щодо розгляду клопотання позивача від 25.10.2021 про витребування доказів, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на стадії підготовчого провадження, 29.10.2021 через канцелярію Господарського суду Донецької області позивачем було подано суду першої інстанції клопотання про витребування доказів від 25.10.2021, в якому представник позивача адвокат В.Проскуровський просив суд витребувати від Краматорської ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Машинобудівників,22) копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком 5 за звітний період серпень та жовтень 2020 року Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (код ЄДРПОУ 03967582, ІПН 410850403180) (т.1, а.с.166-168).

В обґрунтування заявленого клопотання було зазначено, що витребувані документи слугуватимуть додатковими доказами на підтвердження фактів здійснення поставок товару та отримання такого товару відповідачем. Позивач, посилаючись на п.63.12 ст.63 Податкового Кодексу України зазначив, що через існуючи законодавчі обмеження не має змоги самостійно на власний запит отримати вказані документи.

Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 11.11.2021 клопотання про витребування доказів було розглянуто судом першої інстанції в присутності представника позивача Проскуровського В. В. та представника відповідача Павленко О.В. Зі змісту протоколу судового засідання вбачається, що відповідач вважав подане клопотання про витребування доказів необгрунтованим. Суд першої інстанції ухвалив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання (т.1, а.с.186-187).

Таким чином, доводи позивача, апелянта у справі, щодо не розглядання клопотання про витребування доказів спростовуються вище наведеним та відхиляються колегією суддів.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні клопотання щодо витребування доказів, слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального права щодо незастосування закону, який підлягав застосуванню, а відтак повинно бути скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

24.02.2022 Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 15.08.2022 № 2500-1Х, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в України з 05год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційних скарг, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м.Краматорськ, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у справі №905/1245/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика». м.Луцьк, Волинська область на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у справі № 905/1245/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2021 у справі №905/1245/21 скасувати.

4. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбове-виробниче підприємство українського товариства сліпих», м.Краматорськ, Донецька область (84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, буд.2, ідентифікаційний код юридичної особи - 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика», м. Луцьк, Волинська область (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул. Карбишева, буд.3, ідентифікаційний код юридичної особи 38272943) заборгованість у розмірі 492 334,76 грн, пеню у розмірі 30306,91 грн, штраф у розмірі 49 233,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 44 913,18, 3 % річних у розмірі 10 289,45 грн, судовий збір за подання позову у розмірі 9406,17 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 109,27 грн.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05.10.2022.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця