ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.10.2022Справа № 910/6013/22Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО «НОВА СПРАВА»
про стягнення 19 083,81 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО «НОВА СПРАВА» про стягнення 19 083,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №2020/11/024 від 13.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6013/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.07.2022, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492555122.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
13.11.2020 між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО «НОВА СПРАВА» (покупець, відповідач) укладений договір поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів та залізобетонних виробів №2020/11/024 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові, будівельні розчини та залізобетонні вироби, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами в видаткових накладних (п. 1.1. договору).
Товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику для бетонних сумішей готових та будівельних розчинів - по телефону або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки; для залізобетонних виробів - на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору, поставка товару покупцю здійснюється автомобільним або залізничним транспортом на умовах згідно Інкотермс 2020:
2.2.1. Поставка бетонних сумішей готових та будівельних розчинів покупцю здійснюється спеціалізованим автомобільним транспортом (АБЗ) на наступних умовах:
FCA - склад постачальника: м. Київ, вул. Будіндустрії 7, або м. Київ, вул. Резервна,8, або м. Київ, вул. Промислова 4, або м. Київ, вул. Бориспільська 11, або м. Київ, вул. Святошинська 34 або Київська обл., Вишневе, вул. Київська 54. Конкретне місце відвантаження погоджується сторонами в заявках. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника.
CAP місце призначення погоджене сторонами в заявках. Покупець додатково оплачує постачальнику вартість доставки товару, яка визначається постачальником в видаткових накладних.
2.2.2. Поставка залізобетонних виробів покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах згідно Інкотермс 2020:
FCA - склад Постачальника м. Київ,,вул. Будіндустрії 7, або м. Київ, вул. Резервна, 8 або м. Київ, вул. Промислова 4, або м. Київ, вул. Бориспільська 11. Конкретне місце відвантаження погоджується сторонами в заявках. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника.
DAP місце призначення погоджене сторонами в заявках. Покупець додатково оплачує постачальнику вартість доставки товару, яка визначається постачальником в видаткових накладних.
Поставка залізобетонних виробів покупцю може здійснюватися залізничним транспортом на наступних умовах:
FCA станція Київ - Деміївський код 320100, або Почайна код 320609, або Дарниця код 320007. Вантажоодержувач погоджується сторонами в заявках. Покупець додатково оплачує постачальнику вартість доставки товару.
Згідно до п. 4.1. договору, ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних.
Пунктом 2.3. договору визначено, що на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує, якість товару, при цьому товаро-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п`яти), днів з дати її отримання.
Відповідно до п. 4.3. договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
Орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень з врахуванням ПДВ. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладення договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п. 4.4. договору).
Згідно п. 5.2. договору, у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Пунктом 9.1. договору встановлено, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31 грудня 2021 року.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26 234,60 грн, що підтверджується видатковими накладними №24094/43546 від 25.08.2021 на суму 13 478,11 грн, №24094/44602 від 26.08.2021 на суму 12756,49 грн.
В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково у сумі 12 994,52 грн, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 13240,08 грн.
Оскільки, відповідач не оплатив кошти за поставлений товар у повному обсязі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача боргу у розмірі 13240,08 грн, а також нарахованих пені у розмірі 2 386,69 грн, 10% річних у розмірі 1 084,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 372,31 грн, всього: 19 083,81 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №24094/43546 від 25.08.2021, №24094/44602 від 26.08.2021 позивач поставив відповідачу товару на суму 26 234,60 грн.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 4.3. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи положення ст. 253 ЦК України, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар згідно з видатковою накладною №24094/43546 від 25.08.2021 в строк до 08.09.2021 та за видатковою накладною №24094/44602 від 26.08.2021 в строк до 09.09.2021.
Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 13240,08 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 13240,08 грн.
У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 2 386,69 грн, 10% річних у розмірі 1 084,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 372,31 грн.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 10 % річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені та 10% річних за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
З аналізу наведених положень договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов`язок відповідача сплатити позивачу пеню зі строк позовної давності 3 роки, протягом якого не виконане грошове зобов`язання. Отже, в даному випадку сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), у зв`язку із чим період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком.
Позивач здійснює нарахування за видатковою накладною №24094/43546 від 25.08.2021 - з 08.09.2021 та за видатковою накладною №24094/44602 від 26.08.2021 - з 09.09.2021, однак у межах визначеного позивачем періоду, періодом нарахування пені є період: за видатковою накладною №24094/43546 від 25.08.2021 - з 09.09.2021 до 04.07.2022 та за видатковою накладною №24094/44602 від 26.08.2021 - з 10.09.2021 до 04.07.2022.
Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 2 380,89 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").
У пункті 5.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує на користь позивача 10 % річних від простроченої суми.
Розрахунок 10% річних становить 1 081,10 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Розрахунок інфляційних втрат у сумі 2 372,31 грн є арифметично правильним, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано неналежного виконання договору поставки та факту наявності заборгованості за вказаним договором.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО «НОВА СПРАВА».
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО «НОВА СПРАВА» (02230, м. Київ, вул. Малевича Казимира, будинок 2, ідентифікаційний код 32769836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (01013, м. Київ. вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 05523398) основний борг у розмірі 13 240,08 грн, пеню у розмірі 2 380,89 грн, 10% річних у розмірі 1 081,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 372,31 грн та судовий збір у розмірі 2479,77 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2022.
Суддя О.В. Гулевець
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2022 |
Оприлюднено | 12.10.2022 |
Номер документу | 106666814 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гулевець О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні