Рішення

від 07.10.2022 по справі 910/5071/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2022Справа № 910/5071/22Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНЛАНДІЯ НВП"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 272 752,09 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕНЛАНДІЯ НВП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 272 752,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки Д44/53-124-01-21-15998 від 23.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

05.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5071/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

02.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до п. 5.1. договору строк оплати почав свій перебіг: за видатковою накладною №Вп-0000991 - з 25.01.2022, за видатковою накладною №Вп-0001001 - з 01.02.2022. Відповідач повідомив суд про те, що не мав можливості в строк здійснити оплату через складне фінансове становище ДП «НАЕК «Енергоатом», що була спричинена законодавчими змінами в галузі енергетики та поширенням коронавірусу COVID-19. Відповідач зазначив, що вважає розмір заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних позивачем невірно обраховано кількість днів прострочення та безпідставним нарахуванням на суму податку на додану вартість. Відповідач також просив зменшити розмір витрат на правову допомогу та відстрочити виконання рішення суду тривалістю три місяці з моменту набрання рішення суду законної сили.

12.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідачем не надано контррозрахунок суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних. Позивач вважає, що оскільки зобов`язання з оплати поставленої продукції настало до початку військової агресії російської федерації проти України, відповідач не може посилатись на такі обставини.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕНЛАНДІЯ НВП" (постачальник, позивач) укладений договір поставки № Д44/53-124-01-21-15998 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1 (додаток №1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно із п. 1.2 договору, предметом поставки по даному договору є товар: код 39830000-9 згідно ДК 021-2015 Продукція для чищення.

Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3. договору).

Згідно із п. 3.1. договору поставка продукції протягом 20 календарних днів з дати укладання сторонами договору.

Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/склад №3, вул. Промислова, 14/1 а, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100 (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник за 3 дні до відвантаження направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно із п. 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

Ціна товару становить 201 959,50 грн (двісті одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн 50 коп), крім того ПДВ 20%: 40 391,90 грн (сорок тисяч триста дев`яносто одна грн 90 коп). Всього ціна договору: 242 351,40 грн (двісті сорок дві тисячі триста п`ятдесят одна грн 40 коп) (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ ПАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВГІ Компанії».

За змістом п. 8.4. договору вбачається, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 242 351,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № Вп-0000991 від 18.11.2021 на суму 240 311,40 грн та № Вп-0001001 від 26.11.2021 на суму 2 040,00 грн.

Після проходження поставленого ТОВ «Гренландія НВП» товару вхідного контролю за якістю відповідач направив на адресу позивача ярлики на придатну продукцію № 111/3 від 25.11.2021 та № 112/3 від 30.11.2021.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар за договором поставки № Д44/53-124-01-21-15998 від 23.10.2021 у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 242 351,40 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 300,70 грн - 0,3% річних та 30 099,99 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № Вп-0000991 від 18.11.2021 та № Вп-0001001 від 26.11.2021 поставив відповідачу товар на суму 242 351,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ ПАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВГІ Компанії».

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем оформлено ярлики на придатну продукцію № 111/3 від 25.11.2021 та № 112/3 від 30.11.2021.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені договором строки оплати та оформлення ярликів на придатну продукцію № 111/3 від 25.11.2021 та № 112/3 від 30.11.2021, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною № Вп-0000991 від 18.11.2021 до 24.01.2022 та за видатковою накладною № Вп-0001001 від 26.11.2021 до 29.01.2022.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за переданий товар та наявність заборгованості за договором на час звернення до суду у розмірі 242 351,40 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 242 351,40 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на відсутність можливості в строк здійснити оплату через складне фінансове становище ДП «НАЕК «Енергоатом», що була спричинена законодавчими змінами в галузі енергетики та наявністю боргу перед відповідачем, яка складає 27 507,02 млн грн.

З огляду на ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором № Д44/53-124-01-21-15998 від 23.10.2021 саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату поставленої продукції, а тому посилання відповідача на відсутність можливості в строк здійснити оплату через складне фінансове становище не може бути прийнято судом, оскільки прострочення заборгованості інших осіб перед відповідачем не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача та не приймає доводи відповідача.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за договором поставки № Д44/53-124-01-21-15998 від 23.10.2021 через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Водночас, суд зауважує, що відповідач мав виконати свої зобов`язання з оплати поставленої продукції до 24.01.2022 та до 29.01.2022, тобто до початку військової агресії російської федерації проти України, а отже у відповідача відсутні правові підстави посилатись на зазначені обставини.

Крім того, згідно з п. 7.3. договору сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

Однак, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо сплати боргу за поставлений товар, не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на виникнення у відповідача зобов`язання з оплати поставленої продукції до початку військової агресії російської федерації проти України, відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов`язань відповідачем.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 300,70 грн - 0,3% річних та 30 099,99 грн - інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За розрахунком позивача нарахування 0,3% річних позивач здійснює за видатковою накладною № Вп-0000991 від 18.11.2021 з 25.01.2022 до 24.06.2022 та за видатковою накладною № Вп-0001001 від 26.11.2021 - з 30.01.2022 до 24.06.2022.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, початком для нарахування 0,3% річних за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку оплати за видатковою накладною № Вп-0001001 від 26.11.2021 є 29.01.2022, тобто припадає на вихідний день, тому днем закінчення строку є 31.01.2022, таким чином нарахування 0,3% річних слід здійснювати з 01.02.2022.

Перевіривши розрахунок позивача 0,3% річних, судом встановлено, що розрахунок суми 0,3% річних нараховані за видатковою накладною № Вп-0001001 від 26.11.2021 становить 298,25 грн та за видатковою накладною № Вп-0001001 від 26.11.2021 становить 2,41 грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок здійснено арифметично вірно, сума інфляційних становить 30 099,99 грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Твердження відповідача щодо неврахування ПДВ в розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат, суд відхиляє, оскільки, за умовами договору відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві грошову суму, що включає у себе ПДВ, а тому відсотки річні та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем на всю суму боргу, в тому числі на суму ПДВ. Водночас, укладений між сторонами договір не містять жодних виключень чи обмежень з цього приводу.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНЛАНДІЯ НВП" до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція".

З приводу заявленого відповідачем у відзиві клопотання про відстрочення виконання рішення на три місяці з дня ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Наявність підстав для відстрочки виконання рішення обґрунтоване тим, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищу унаслідок законодавчих змінам в галузі енергетики, наявності заборгованості перед відповідачем, поширенням коронавірусу COVID-19 та військової агресії російської федерації проти Україні.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені відповідачем обґрунтування, суд дійшов висновку що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, доводи відповідача про наявність заборгованості інших осіб перед відповідачем не свідчать про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, всупереч наведеному, відповідач жодними доказами не підтвердив існування виняткових обставин, які б могли стати підставою для відстрочення виконання судового рішення. Натомість, самі лише твердження відповідача про скрутне матеріальне становище без відповідної доказової бази не можуть бути покладені в основу висновку про необхідність відстрочки виконання рішення суду.

З огляду на викладене, заява відповідача про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає як необґрунтована.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вулиця НАЗАРІВСЬКА, будинок 3 ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНЛАНДІЯ НВП" (07320, Київська обл., Вишгородський р-н, село Сухолуччя, ВУЛИЦЯ ТРАВНЕВА, будинок 1-Б, ідентифікаційний код 43527454) заборгованість у розмірі 242 351,40 грн, 0,3% річних у розмірі 300,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 099,99 грн та судовий збір у розмірі 4091,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2022.

Суддя О.В. Гулевець