Рішення

від 07.10.2022 по справі 420/10689/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10689/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря» про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні соціальної допомоги та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 серпня 2022 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря», в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 та скасувати Повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 25.05.2022 № 16.02.22/29;

- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 , з дати звернення, а саме з 13.01.2022;

- стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та користь ОСОБА_1 недоотриману державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років за період за 13.01.2022 по 31.07.2022 у сумі 8 973,97 грн.;

- стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 8 000,00 грн.;

- судові витрати покласти Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, звертаючись до Управління з заявою про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 надала Управлінню усі необхідні документи, для призначення допомоги, у тому числі медичний висновок №6/1 про дитину інваліда віком до 18 років від 21.12.2021 року (форма 080/о), виданий Структурним підрозділом № 3 товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря».

Відповідно до даного висновку у ОСОБА_2 наявне захворювання - Цукровий діабет 1-го типу, яке відповідає розділу II, пункту 3, підпункту 3.3 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років. Висновок дійсний до 28.01.2034 року, дата переогляду 28.12.2033 року.

Висновок підписаний лікуючим лікарем, заступником голови лікаря з медичної частини, головним лікарем та скріплений печаткою ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря».

З огляду на викладене, враховуючи медичний висновок №6/1 від 21.12.2021 року, позивач вважає, що у ОСОБА_1 наявне право на отримання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, яке було безпідставно обмежено відповідачем.

Крім цього, позивач зазначає, що посилання відповідача, як на підставу відмову у призначенні допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років на те, що медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря», є абсолютно неспроможним, оскільки така підстава відмови не відповідає діючому законодавству.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача обґрунтовується наступним

Третя особа підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що відповідач сплутав права на установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років (п.3 Порядку видачі медичного висновку), і які належать обмеженому колу закладів охорони здоров`я, з правами на оформлення ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років», який має право оформити лікарсько-консультативна комісією будь-якого дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини (п.7 Порядку видачі медичного висновку).».

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років виданий сімейною лікарнею, яка не входить до переліку уповноважених медичних закладів, підстав для призначення ОСОБА_1 державну соціальну допомогу немає.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

12 серпня 2022 року від третьої особи надійшли пояснення щодо позову (вхід. №25937/22).

18 серпня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №26513/22), який було направлено позивачу та третій особі в порядку передбаченому ч.3 ст162 КАС України.

22 серпня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №26746/22).

Станом на 07 жовтня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиції позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 01.02.2016 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до Медичного висновку №6/1 про дитину інваліда віком до 18 років від 21.12.2021 року, виданого Структурним підрозділом №3 товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря», у ОСОБА_2 наявне захворювання - Цукровий діабет 1-го типу.

13.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 .

В червні 2022 року на адресу ОСОБА_1 від Управління надійшло Повідомлення про відмову у призначенні соціальної допомоги від 25.05.2022 року №16.02.22/29, відповідно до якого позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років у зв`язку з тим, що медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря». Підставами відмови зазначено абз.2 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №79 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та п.7 Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю, затвердженого Наказом МОЗ України від 04.12.2001 року №482.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 року № 2109-III право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Статтею 10 Закону України № 2109-III державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Абзацом 5 частини 1 ст. 2 Закону №2109-III визначено, що державна соціальна допомога призначається на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №2109-III на дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 8 Закону №2109-III, заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю 1 чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №2109-III рішення органу, що призначає державну соціальну допомогу, може бути оскаржене у відповідних органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 79 (надалі - Порядок), цей Порядок відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі державна соціальна допомога).

Статтею 2 Порядку визначено, що Державна соціальна допомога призначається і виплачується громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, а також особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Порядку, призначення і виплата державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання проводяться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, до складу території яких входять міста обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 Порядку, причина, категорія і строк, на який встановлюється відповідна категорія дітям з інвалідністю, визначаються лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Порядку, право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 11 Порядку, на дітей з інвалідністю віком до 18 років державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку про дитину з інвалідністю, який видається відповідно до Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого МОЗ, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку включно.

На дітей з інвалідністю віком до 18 років державна соціальна допомога призначається законному представнику дитини незалежно від того, чиї дані (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) матері, батька, опікуна, піклувальника) зазначені у медичному висновку про дитину з інвалідністю, виданому лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я. Діти з інвалідністю віком від 16 до 18 років можуть бути отримувачами державної соціальної допомоги на себе, якщо вони набули повної цивільної дієздатності. Повна цивільна дієздатність надається особам відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.30 Порядку рішення органу соціального захисту населення про призначення (про відмову у призначенні) державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, дитині з інвалідністю віком до 18 років чи надбавки на догляд за ними може бути оскаржене у відповідних органах виконавчої влади або в судовому порядку.

Відповідно до п.1 Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 04.12.2001 року №482 (Надалі - Порядок видачі медичного висновку), показаннями для встановлення інвалідності у дітей є патологічні стани, які виникають при вроджених, спадкових, здобутих захворюваннях та після травм.

Пунктом 2 Порядку видачі медичного висновку встановлено, що перелік медичних показань, що дають право про одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 року №454/471/516, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.12.2001 року за №1073/6264.

Відповідно до п.п.11, 12 Порядку видачі медичного висновку, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років оформляється за підписами головного лікаря дитячого лікувально-профілактичного закладу, його заступника з медичної частини та лікуючого лікаря, завіряється круглою печаткою і в 3-денний строк направляється в орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Термін дії медичного висновку встановлюється згідно зі строками, передбаченими наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 року №454/471/516, та зазначається в медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

До Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України 08.11.2001 року №454/471/516 (Надалі - Перелік медичних показань), зокрема, включено інсуліновий цукровий діабет першого типу, код згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб - Е10. Дана хвороба зазначена у розділі II, пункті 3, підпункті 3.3 Переліку медичних показань.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до Управління з заявою про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надала Управлінню усі необхідні документи, для призначення допомоги, у тому числі медичний висновок №6/1 про дитину інваліда віком до 18 років від 21.12.2021 року (форма 080/о), виданий Структурним підрозділом №3 товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря».

Відповідно до даного висновку у ОСОБА_2 наявне захворювання - Цукровий діабет 1-го типу, яке відповідає розділу II, пункту 3, підпункту 3.3 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги па дітей-інвалідів віком до 18 років. Висновок дійсний до 28.01.2034 року, дата переогляду 28.12.2033 року.

Судом встановлено, що вказаний висновок підписаний лікуючим лікарем, заступником голови лікаря з медичної частини, головним лікарем та скріплений печаткою ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря».

Посилання відповідача, як на підставу відмову у призначенні допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років на те, що медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря», є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 Порядку видачі медичного висновку, установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями (далі - ЛКК) дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.

Пунктом 7 Порядку видачі медичного висновку встановлено, що визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у

зазначеному порядку.

З вищевикладеного вбачається, що визнанню дитини віком до 18 років інвалідом та оформленню ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років» завжди передує засідання лікарсько-консультативної комісії спеціалізованого закладу охорони здоров`я, де здійснюється установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років.

Суд погоджується з твердженням позивача, що установлення цих показань дійсно може зробити тільки виключний перелік закладів охорони здоров`я, як зазначено вище: дитячі обласні, багатопрофільні міські лікарні, спеціалізовані лікарні, диспансери, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Український центр медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клініки науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України.

Але, вже після того, як ці заклади охорони здоров`я установили у дитини медичні показання для визнання її інвалідом віком до 18 років, (перша подія) визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років» (друга подія) здійснює лікарсько-консультативною комісією будь-якого дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку.

Таким чином, права на установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років (п.3 Порядку видачі медичного висновку) належать обмеженому колу закладів охорони здоров`я. Водночас, оформити ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років», має право лікарсько-консультативна комісія будь-якого дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини (п.7 Порядку видачі медичного висновку).

Суд зазначає, що суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню та уніфікований порядок їх ліцензування встановлений Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі Закон №222-VIII).

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню визначено частиною першою статті 7 Закону №222-VIII. Так, згідно з пунктом 15 частини першої статті 7 Закону №222-VIII ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як медична практика.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Ліцензійних умов провадження господарська діяльність з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 285 господарська діяльність з медичної практики це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Судом було встановлено, що товариству з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря», місцезнаходження: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 8А, ідентифікаційний код: 42354792, видана ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров`я, загальна практика сімейна медицина, педіатрія, терапія, ультразвукова діагностика, ендоскопія, функціональна діагностика; за спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа за місцем провадження діяльності АДРЕСА_1 .

В той же час, суд погоджується з твердженням позивача, що отримання окремої ліцензії на оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років законодавством України не передбачено.

З огляду на викладене вище, враховуючи наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря» ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров`я, загальна практика - сімейна медицина, педіатрія, терапія, ультразвукова діагностика, ендоскопія, функціональна діагностика та беручи до уваги, що законодавством не встановлено обмежень, щодо можливості видачі медичного висновку приватними лікувально-профілактичними заклади, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно, в порушення вимог законодавства відмовило ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років на сина ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 та скасувати Повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 25.05.2022 року №16.02.22/29.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 , з дати звернення, а саме з 13.01.2022 року та стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та користь ОСОБА_1 недоотриману державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років за період за 13.01.2022 по 31.07.2022 у сумі 8 973,97 грн., суд зазначає, що питання про призначення та визначення розміру державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років відноситься до дискреційних повноважень Департаменту, а тому враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2022 року про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду наведених у даному рішенні.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

За твердженнями позивачки, моральна шкода полягає в тому, що безпідставна відмова у призначенні соціальної допомоги призвела до душевних страждань позивача. Адже даною відмовою було нівельовано законні очікування ОСОБА_1 на отримання гарантованої законом соціальної допомоги, кошти від якої вона мала б використати на належне забезпечення потреб дитини з інвалідністю.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може проявлятись у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ст. 21 ч. 5 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

На законодавчому рівні визначення терміну моральна шкода відсутнє, а наведені приписи ЦК України тільки передбачають в чому вона може проявлятись і покладає на суд обов`язок визначення її розміру.

Єдиним ненормативним актом, який містить рекомендаційне визначення терміну моральна шкода, є постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яка в п. 3 передбачає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд враховує, що моральну шкоду за будь-яких обставин не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних кількісних критеріїв грошового виразу (еквіваленту) душевного болю, хвилювання, спокою, честі, гідності особи, а тому будь-який розмір відшкодування моральної шкоди має суто умовний і символічний вираз.

Такі обставини, якими позивачка обґрунтовує спричинення моральної шкоди, як: «нівельовано законні очікування ОСОБА_1 на отримання гарантованої законом соціальної допомоги», не є моральними стражданнями за визначенням.

По суті всі негативні наслідки, якими позивачка обґрунтовує спричинення їй моральної шкоди, пов`язуються нею з фактом невиплати соціальної допомоги, а тому суд вважає, що визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років та зобов`язання повторно розглянути подану заяву, саме по собі є достатньою компенсацією та повністю нівелює негативні наслідки не виплати державної соціальної допомоги.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 139, 242-246, 258, 261, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря» про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні соціальної допомоги та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 .

Визнати протиправним та скасувати Повідомлення Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 25.05.2022 року №16.02.22/29.

Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2022 року про призначення державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, на сина ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду наведених у даному судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160).

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря» (вул. Ільфа і Петрова, буд.8-А, м. Одеса, 65122, код ЄДРПОУ 42354792).

Суддя С.О. Cтефанов