Вирок

від 05.10.2022 по справі 522/23884/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/23884/21

Провадження № 1-кп/522/1947/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальномупровадженні №12021164500001400 від 08.11.2021 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 11.04.2019 р. за ч 3 ст.185, ч 3 ст.15, ч3 ст.185 КК України до 3років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 31.10.2019р. за ч 2 ст.185, ч 3 ст.185 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки; вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2021 р. за ч.2 ст.185, ч. 3 ст.15 ч 3 ст.185, ч 3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Щуцьке Доманівського району Миколаївської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2021 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі на 3 роки 1 місяць, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік; вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки; вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2022 року за ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки 1 місяць,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_6 ,

законного представника обвинувачених ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2021 о 17 годині 20 хвилин неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайшли до приміщення магазину Т/М «CROPP», який належить Дочірньому підприємству «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» та розташований на території торгівельно - розважального центру «Гагарін Плаза», за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 5/2, заздалегідь домовились заволодіти чужим майном, а саме: товаром, який продавався у зазначеному магазині. При цьому зазначені особи попередньо погодили, що у зазначеному магазині спільно виберуть товар, яким вони планували заволодіти, а в подальшому вводячи в оману співробітників магазину щодо своїх дійсних намірів зайдуть до різних примірочних кабінок, де під виглядом примірки вибраного товару відірвуть з нього спеціальні магнітні пристрої, які спрацьовують у разі несанкціонованого виносу товару з магазину, після чого сховають товар під свій одяг, а потім вдаючи, що не вибрали товар, спільно покинуть приміщення магазину.

Діючи з вказаною метою повторно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та переслідуючи ціль особистого збагачення, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно приступили до пошуку товару, яким вони планували таємно заволодіти. В результаті пошуків ОСОБА_3 обрав дві чоловічі шапки «Rick and Morty» вартістю 287 гривень 20 копійок кожна, загальною вартістю 574 гривні 40 копійок, а ОСОБА_4 - шарф чоловічий вартістю 367 гривень, а всього плануючи спільно заволодіти майном на загальну вартість 941 гривня 40 копійок.

Діючи за вказаним планом, ОСОБА_3 взявши з полиці магазину вищевказані дві чоловічі шапки, а ОСОБА_4 зазначений чоловічий шарф, прослідували до примірочних кабінок, вдаючи що міряють обраний товар, після чого, перебуваючи разом в одній з кабінок, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, спільно зрізали зазначені магнітні пристрої з вищеперерахованих товарів, залишивши їх на підлозі примірочної кабінки. Далі, діючи таємно з зазначеною спільною метою ОСОБА_3 заховав дві чоловічі шапки «Rick and Morty» до правої штанини, а ОСОБА_4 заховав шарф за пояс штанів, прикривши його верхнім одягом.

Маючи намір таємно заволодіти зазначеним схованим у власному одязі чужим майном, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли з примірочних кабінок та перебували в приміщенні магазину, очікуючи на слушну нагоду, щоб направитись до виходу з нього не розрахувавшись за товар, тобто маючи спільний намір таємно заволодіти зазначеним схованим у власному одязі чужим майном на загальну суму 941 гривень 40 копійок.

Однак поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , коли вони вдвох перебували в одній примірочній кабінці, викликала підозру у співробітників магазину, які перевірили приміщення примірочної кабінки та виявили на підлозі сховані пристрої, які спрацьовують у разі несанкціонованого виносу товару з території магазину, у зв`язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були запрошені до каси магазину для з`ясування обставин, за яких ці пристрої були зрізані з товарів, які продавались в магазині.

ОСОБА_3 не визнав факт вчинення крадіжки та деякий час перебував в приміщенні магазину, а потім улучивши зручний момент, коли продавці магазину відволіклись, покинув приміщення магазину, таєно заволодівши зазначеним чужим майном схованим в його одежі, розпорядившись ним на власний розсуд.

У цей же час співробітник магазину запропонував ОСОБА_4 спільно переглянути записи з камер спостереження, які розташовані в магазині та повідомив, що про спробу вчинення крадіжки буде повідомлено поліцію. ОСОБА_4 , розуміючи, що зазначений факт спроби крадіжки став відомим співробітникам магазину, тобто не вчинивши всі дії, які він вважав за необхідне для таємного заволодіння вказаним чужим майном, самостійно дістав з-під одежі схований ним товар чоловічий шарф та поклав його на касовий стіл, а в подальшому очікував разом з співробітниками магазину на прибуття співробітників поліції для фіксації факту замаху на крадіжку.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується ускоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченогоч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб.

07.11.2021 о 17 годині 20 хвилин неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайшли до приміщення магазину Т/М «CROPP», який належить Дочірньому підприємству «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» та розташований на території торгівельно - розважального центру «Гагарін Плаза», за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 5/2, заздалегідь домовились заволодіти чужим майном, а саме: товаром, який продавався у зазначеному магазині. При цьому зазначені особи попередньо погодили, що у зазначеному магазині спільно виберуть товар, яким вони планували заволодіти, а в подальшому вводячи в оману співробітників магазину щодо своїх дійсних намірів зайдуть до різних примірочних кабінок, де під виглядом примірки вибраного товару відірвуть з нього спеціальні магнітні пристрої, які спрацьовують у разі несанкціонованого виносу товару з магазину, після чого сховають товар під свій одяг, а потім вдаючи, що не вибрали товар, спільно покинуть приміщення магазину.

Діючи з вказаною метою повторно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та переслідуючи ціль особистого збагачення, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно приступили до пошуку товару, яким вони планували таємно заволодіти. В результаті пошуків ОСОБА_3 обрав дві чоловічі шапки «Rick and Morty» вартістю 287 гривень 20 копійок кожна, загальною вартістю 574 гривні 40 копійок, а ОСОБА_4 - шарф чоловічий вартістю 367 гривень, а всього плануючи спільно заволодіти майном на загальну вартість 941 гривня 40 копійок.

Діючи за вказаним планом, ОСОБА_3 взявши з полиці магазину вищевказані дві чоловічі шапки, а ОСОБА_4 зазначений чоловічий шарф, прослідували до примірочних кабінок, вдаючи що міряють обраний товар, після чого, перебуваючи разом в одній з кабінок, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, спільно зрізали зазначені магнітні пристрої з вищеперерахованих товарів, залишивши їх на підлозі примірочної кабінки. Далі, діючи таємно з зазначеною спільною метою ОСОБА_3 заховав дві чоловічі шапки «Rick and Morty» до правої штанини, а ОСОБА_4 заховав шарф за пояс штанів, прикривши його верхнім одягом.

Маючи намір таємно заволодіти зазначеним схованим у власному одязі чужим майном, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли з примірочних кабінок та перебували в приміщенні магазину, очікуючи на слушну нагоду, щоб направитись до виходу з нього не розрахувавшись за товар, тобто маючи спільний намір таємно заволодіти зазначеним схованим у власному одязі чужим майном на загальну суму 941 гривень 40 копійок.

Однак поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , коли вони вдвох перебували в одній примірочній кабінці, викликала підозру у співробітників магазину, які перевірили приміщення примірочної кабінки та виявили на підлозі сховані пристрої, які спрацьовують у разі несанкціонованого виносу товару з території магазину, у зв`язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були запрошені до каси магазину для з`ясування обставин, за яких ці пристрої були зрізані з товарів, які продавались в магазині.

ОСОБА_3 не визнав факт вчинення крадіжки та деякий час перебував в приміщенні магазину, а потім улучивши зручний момент, коли продавці магазину відволіклись, покинув приміщення магазину, таєно заволодівши зазначеним чужим майном схованим в його одежі, розпорядившись ним на власний розсуд.

У цей же час співробітник магазину запропонував ОСОБА_4 спільно переглянути записи з камер спостереження, які розташовані в магазині та повідомив, що про спробу вчинення крадіжки буде повідомлено поліцію. ОСОБА_4 , розуміючи, що зазначений факт спроби крадіжки став відомим співробітникам магазину, тобто не вчинивши всі дії, які він вважав за необхідне для таємного заволодіння вказаним чужим майном, самостійно дістав з-під одежі схований ним товар чоловічий шарф та поклав його на касовий стіл, а в подальшому очікував разом з співробітниками магазину на прибуття співробітників поліції для фіксації факту замаху на крадіжку.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, оскільки він з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, та пояснив, що дійсно він 07.11.2021 о 17 годині 20 хвилин разом з ОСОБА_4 зайшли до приміщення магазину Т/М «CROPP», розташованому на території торгівельно - розважального центру «Гагарін Плаза», за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 5/2, заздалегідь домовившись незаконно заволодіти товаром, який продавався у зазначеному магазині. При цьому вони домовились, що обравши товар, зайдуть до примірочних кабінок, де під виглядом примірки вибраного товару відірвуть з нього спеціальні магнітні пристрої, після чого сховають товар під свій одяг, а потім вдаючи, що не вибрали товар, спільно покинуть приміщення магазину. Діючи за вказаним планом, ОСОБА_3 взявши з полиці магазину вищевказані дві чоловічі шапки, а ОСОБА_4 зазначений чоловічий шарф, прослідували до примірочних кабінок, де зрізали зазначені магнітні пристрої та залишили їх на підлозі примірочної кабінки. Далі, ОСОБА_3 заховав дві чоловічі шапки «Rick and Morty» до правої штанини, а ОСОБА_4 заховав шарф за пояс штанів, прикривши його верхнім одягом, та збирались вийти з магазину, але були зупинені його працівниками. Під час розмови з працівниками магазину, ОСОБА_3 не визнав факт вчинення крадіжки та улучивши зручний момент, покинув приміщення магазину, таєно заволодівши зазначеним чужим майном схованим в його одежі, розпорядившись ним на власний розсуд. В свою чергу, ОСОБА_4 залишився в приміщенні магазину.

У скоєному обвинувачений щиро кається та просить суд його суворо не карати. Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

Захисник просив суд застосувати для його підзахисного найм`якіше покарання та врахувати те, що під час скоєння злочину ОСОБА_3 був неповнолітнім.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, та пояснив, що дійсно він 07.11.2021 о 17 годині 20 хвилин разом з ОСОБА_3 зайшли до приміщення магазину Т/М «CROPP», розташованому на території торгівельно - розважального центру «Гагарін Плаза», за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 5/2, заздалегідь домовившись незаконно заволодіти товаром, який продавався у зазначеному магазині. При цьому вони домовились, що обравши товар, зайдуть до примірочних кабінок, де під виглядом примірки вибраного товару відірвуть з нього спеціальні магнітні пристрої, після чого сховають товар під свій одяг, а потім вдаючи, що не вибрали товар, спільно покинуть приміщення магазину. Діючи за вказаним планом, ОСОБА_3 взявши з полиці магазину вищевказані дві чоловічі шапки, а ОСОБА_4 зазначений чоловічий шарф, прослідували до примірочних кабінок, де зрізали зазначені магнітні пристрої та залишили їх на підлозі примірочної кабінки. Далі, ОСОБА_3 заховав дві чоловічі шапки «Rick and Morty» до правої штанини, а ОСОБА_4 заховав шарф за пояс штанів, прикривши його верхнім одягом, та збирались вийти з магазину, але були зупинені його працівниками. Потім ОСОБА_3 втік разом з викраденим товаром, а ОСОБА_4 , розуміючи, що зазначений факт спроби крадіжки став відомим співробітникам магазину, самостійно дістав з-під одежі схований ним чоловічий шарф та поклав його на касовий стіл, а в подальшому очікував разом з співробітниками магазину на прибуття співробітників поліції для фіксації факту замаху на крадіжку.

У скоєному обвинувачений щиро кається та просить суд його суворо не карати. Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

Захисник просив суд застосувати для його підзахисного найм`якіше покарання та врахувати те, що ОСОБА_4 є неповнолітнім.

Представник потерпілого Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» (індивідуальний податковий номер 324355113247, юридична адреса: Львівська область, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 1, фактична адреса: м. Львів, вул. Лемківська, 15) у судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшов лист генерального директора ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» Яреми Івахіва з проханням проводити судовий розгляд справи без участі представника підприємства. Цивільний позов представником потерпілого не заявлявся.

Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинувачених та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинувачених, захисника, суд відповідно до ч. 3 ст.349КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю визнали свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасниківсудового провадження,судом визнанонедоцільним дослідженнядоказів стосовнотих фактичнихобставин,які нікимз учасниківне оспорюються.При цьомусудом з`ясовано,що обвинувачений ОСОБА_3 ,обвинувачений ОСОБА_4 та іншіучасники правильнорозуміють змістцих обставин,сумніву удобровільності їхпозицій немає,роз`яснивши,що утакому випадкувони будутьпозбавлені праваоскаржити фактичніобставини справив апеляційномупорядку,суд користуючисьправом,наданим ч.3ст.349КПК України,відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, які характеризують їх особи.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином,суд,приходить довисновку,що вина ОСОБА_3 увчиненні інкримінованогойому злочину,знайшла своєпідтвердження ікваліфікує йогодії зач.2ст.185КК Україниза кваліфікуючимиознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні мотивів призначення покарання ОСОБА_3 суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст.61Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується положенням ст.65 КК України, а також ст.103 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не досяг 18 річного віку, і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно з ст. 66 КК України, суд вважає: визнання вини, щире каяття у скоєному, вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 щиро розкаявся, надав добровільні вільні покази щодо вчиненого злочину, сприяв у встановленні обставин важливих для кримінального провадження. Підтверджень про наявність обтяжуючих обставин до суду не надано, тому судом їх не встановлено. Також суд враховує, що обвинувачений на час скоєння злочину був неповнолітнім, а тому кримінальне провадження щодо нього повинно відповідати спеціальним вимогам матеріального і процесуального закону. Судом встановлено, що ОСОБА_3 виховувався матір`ю та вітчимом у багатодітній родині, матір притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, навчався у школі до 9 класу. ОСОБА_3 тричі притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжки, проте на шлях виправлення не став. Вказані обставини свідчать про неможливість досягнення мети покарання без ізоляції від суспільства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за нетяжкий злочин - на строк не більше чотирьох років.

Враховуючи сукупність вищезазначених обставин, зокрема те, що шкода потерпілому не відшкодована, проте існують обставини, що пом`якшують покарання, беручи до уваги характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає вимогам норм ч. 2 ст.50КК України стосовно дотримання мети кримінального покарання.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2021 року за ч 3 ст. 185, ч 3 ст.15, ч 3 ст.185, ч 2 ст.185 КК України та йому було призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, яке він станом на теперішній час відбуває.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 скоїв до набрання зазначеним вироком Доманівського районного суду Миколаївської області законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1, 2, 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Отже, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2021 року, при цьому суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, суд враховує, що приписи ч. 4 ст. 70 КК України щодо зарахування до остаточного покарання відбутого повністю або частково за попереднім вироком, у даному випадку підлягають застосуванню.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2021 року, суд ухвалює остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.

Крім того, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб, оскільки він з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

При визначенні мотивів призначення покарання ОСОБА_4 суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст.61Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується положенням ст.65 КК України, а також ст.103 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не досяг 18 річного віку, і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно з ст. 66 КК України, суд вважає: визнання вини, щире каяття у скоєному, вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, надав добровільні вільні покази щодо вчиненого злочину, сприяв у встановленні обставин важливих для кримінального провадження. Підтверджень про наявність обтяжуючих обставин до суду не надано, тому судом їх не встановлено. Також суд враховує, що обвинувачений є неповнолітнім, а тому кримінальне провадження щодо нього повинно відповідати спеціальним вимогам матеріального і процесуального закону. Судом встановлено, що ОСОБА_4 виховувався матір`ю та вітчимом у багатодітній родині, навчався у школі до 9 класу. Вже тричі притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжки, проте на шлях виправлення не став. Вказані обставини свідчать про неможливість досягнення мети покарання без ізоляції від суспільства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за нетяжкий злочин - на строк не більше чотирьох років.

Враховуючи сукупність вищезазначених обставин, зокрема те, що шкода потерпілому не відшкодована, проте існують обставини, що пом`якшують покарання, беручи до уваги характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає вимогам норм ч. 2 ст.50КК України стосовно дотримання мети кримінального покарання.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2022 року за ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України та йому було призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 скоїв до набрання зазначеним вироком Приморського районного суду м. Одеси законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1, 2, 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Отже, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2022 року, при цьому суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, суд враховує, що приписи ч. 4 ст. 70 КК України щодо зарахування до остаточного покарання відбутого повністю або частково за попереднім вироком, у даному випадку підлягають застосуванню.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2022 року, суд ухвалює остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.

Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлялися.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2021 року, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 05 жовтня 2022 року.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбування покарання повністю зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2021 року до постановлення нового вироку.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2022 року, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 05 жовтня 2022 року.

Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в строквідбування покараннястрок попередньогоув`язнення по даному кримінальному провадженню у період з 30.06.2022 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбування покарання повністю зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання, відбуте частково за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2022 року до постановлення нового вироку.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» продовжити до набрання вироком законної сили, але не більш ніж на 60 днів.

Речовий доказ: диск «TECH-LV DVD-R 4.7 GB DR5FA1-00636» - зберігати в матеріалах справи.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1