Рішення

від 04.10.2022 по справі 522/7141/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7141/21

Провадження № 2/522/123/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

04 жовтня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді - Суворової О.В.,

за участю секретаря судового засіданняДовгань Ж.А.,

розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовомУправління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецький Олександр Сергійович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналіївна, Одеська міська рада, про скасування реєстрації декларації та скасування права власності, -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2021року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецький Олександр Сергійович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналіївна, в якому просить:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI), № ОД 141201620842 від 10.06.2020 року, подане ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 22.06.2020 року № 52774435, прийняте Турецьким Олександром Сергійовичем державним реєстратором Великодолинської селищної ради, Овідіопольського району, Одеської області ( первинний власник ОСОБА_1 );

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 7393 від 21.08.2020 року, згідно якого новим власником 1/2 частин об`єкту є ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 7395 від 21.08.2020 року, згідно якого новим власником 1/2 частин об`єкту є ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про реєстрацію переходу 1/2 частин прав власності на нерухоме майно від 21.08.2020 року № 53726734, внесене приватним нотаріусом Омаровою Віолеттою Султаналіївною Одеського міського нотаріального округу Одеської області ( новий власник ОСОБА_2 );

- скасувати рішення про реєстрацію переходу 1/2 частин прав власності на нерухоме майно від 21.08.2020 року № 53726892, внесене приватним нотаріусом Омаровою Віолеттою Султаналіївною Одеського міського нотаріального округу Одеської області ( новий власник ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про реєстрацію змін розділу (загальна площа 122 кв.м. змінено на загальна площа 154,9 кв.м.) щодо нерухомого майна від 03.12.2020 року № 55499618, внесене приватним нотаріусом Білоус Іриною Олександрівною Одеського міського нотаріального округу Одеської області ( новий власник ОСОБА_2 ).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі звернення Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради № 01-26/К-161-вих від 18.05.2020 року, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради здійснювалися неодноразові (26.05.2020 року, 21.10.2020 року та 30.11.2020 року) комісійні обстеження об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

В результаті цих обстежень, позивачем встановлено, що за даною адресою невідомими особами влаштовано бетонну основу орієнтовною площею 130 кв.м та товщиною близько 15-25 см, влаштовано 3 стіни з силікатної цегли та металеві опори в кількості 3 шт., також демонтовано лавові плити з лівого маршу сходів, про що складено відповідний акт від 26.05.2020 року. Також, влаштовано капітальну споруду невідомого призначення на території пляжу «Чайка», змонтовано віконні та дверні блоки та влаштовано м`яку покрівлю. На момент обстеження будівельні роботи не виконувались. За результатами проведеного обстеження складено відповідний акт від 21.10.2020 року.

В реєстрі будівельної діяльності наявна інформація щодо реєстрації Управлінням ДАБК ОМР декларації про готовність об`єкту до експлуатації за № ОД 141201620842 від 09.06.2020 року з капітального ремонту нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за даною адресою: АДРЕСА_1 , подану замовником будівництва ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної декларації:

1. Проведено капітальний ремонт нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Технічний нагляд за будівництвом здійснює ОСОБА_3 , сертифікат АТ № 007731;

3. Проектна документація розроблена ПП «Проектно-інноваційний центр Артеміда», код ЄДРПОУ 31255713;

4. Головний архітектор проекту ОСОБА_4 на підставі наказу ПП «ПІЦ -Артеміда» № б/н від 23.04.2009 року, сертифікат АА № 001331;

5. Будівельні роботи проводились на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 258 від 05.04.2009 року, виданого Інспекцією ДАБК в Одеській області;

6. Загальна площа об`єкта 122,0 кв.м.

7. Інформація про право власності чи користування земельною ділянкою не зазначена.

Позивач посилається на те, що за результатами обстежень встановлено виконання ОСОБА_1 нового будівництва, а не робіт з капітального ремонту, як зазначено в декларації, що є істотним порушенням будівельних норм і правил, оскільки замовником будівництва ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в зареєстрованій декларації, а відтак, позивач вважає, що реєстрація вказаної декларації про готовність до експлуатації об`єкта має бути скасована.

Подальша реєстрація 22.06.2020 року права власності на об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 , подальше відчуження цього об`єкту 21.08.2020 року на користь ОСОБА_2 та реєстрація за останнім права власності на цей об`єкт, як і подальша зміна 03.12.2020 року загальної площі цього об`єкту є нікчемними, так як цей об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не виділялась для таких цілей у встановленому законом порядку, а відтак, позивач вважає, що відповідні рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачами на цей об`єкт нерухомості мають бути скасовані.

Також, позивач вважає, що мають бути визнані недійсними договори купівлі-продажу від 21.08.2020 року, оскільки об`єкт самочинного будівництва не може бути предметом цивільно-правового договору.

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Кузнецової В.В. від 23.07.2021 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

25.08.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивач, будучи обізнаним про існування спірної декларації про готовність до експлуатації об`єкта, пропустив тримісячний строк для звернення до суду суб`єктом владних повноважень, не реалізував своє право відреагувати на виявлені порушення шляхом видачі відповідного припису про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, а також діє з перевищенням своїх повноважень, оскільки не має права на звернення до суду з вимогами щодо скасування відповідного права власності.

Крім того, акти комісійних перевірок від 26.05.2020 року, від 21.10.2020 року та від 30.11.2020 року складені з порушенням норм чинного законодавства, а тому результати цих перевірок не мають юридичної сили. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта та отримання свідоцтва про право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Також, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, а підстави для скасування рішень про державну реєстрацію права власності відсутні, оскільки ці рішення лише фіксують отримання особою права власності в комплексі з іншими юридичними фактами, а відтак не порушують прав позивача.

Ухвалою суду від 06.09.2021 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Одеську міську раду.

23.11.2021 року справа надійшла в провадження судді Суворової О.В. та прийнята в провадження ухвалою від 25.11.2021 року, з призначенням підготовчого засідання на 21.12.2021 року.

21.12.2021 року у зв`язку з клопотанням представника ОСОБА_1 про відкладення справи, підготовче засідання відкладено на 25.01.2022 року.

25.01.2022 року за клопотанням представника позивача, підготовче засідання відкладене на 03.02.2022 року.

03.02.2022 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2022 року.

04.03.2022 року у зв`язку із знаходженням судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 12.04.2022 року, в подальшому на 23.05.2022 та 18.07.2022 року.

18.07.2022 року у зв`язку з неявкою відповідачів та третіх осіб, розгляд справи відкладено на 15.09.2022 року.

15.09.2022 року у зв`язку із знаходженням судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 04.10.2022 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала, просила задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Войнаровська В.Е. позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Представник ОМР Старостін О.С. не заперечував проти задоволення позову.

Інші учасники справи, які були належним чином сповіщені про час, дату і місце судового засідання, в суд не з`явилися, заяв чи клопотань стосовно відкладення розгляду справи не надали.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.05.2020 року листом № 01-26/К-161вих Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини звернулося до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про вжиття заходів в межах компетенції щодо встановлення замовників робіт та з`ясування у них дозвільних документів на проведення будівельних робіт за адресою: 10-а станція Великого Фонтану та території пляжу «Чайка».

Згідно Акту обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 26.05.2022 року, складеного комісією Управління ДАБК ОМР із залученням представників Приморської районної адміністрації ОМР, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОМР, Департаменту комунальної власності ОМР, Департаменту архітектури та містобудування ОМР, в ході обстеження встановлено, що за даною адресою невідомими особами влаштовано бетонну основу орієнтовною площею 130 кв.м та товщиною близько 15-25 см, влаштовано 3 стіни з силікатної цегли та металеві опори в кількості 3 шт., також демонтовано лавові плити з лівого маршу сходів. Дозвільні документи відсутні. Результати обстеження доведені до відома прокурора Одеської області листом від 28.05.2020 року № 01-8/318-вх.

10.06.2020 року Управлінням ДАБК ОМР за № ОД 141201620842 від 09.06.2020 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), з капітального ремонту нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за даною адресою: АДРЕСА_1 , подану замовником будівництва ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної декларації:

1. Проведено капітальний ремонт нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Технічний нагляд за будівництвом здійснює ОСОБА_3 , сертифікат АТ № 007731;

3. Проектна документація розроблена ПП «Проектно-інноваційний центр Артеміда», код ЄДРПОУ 31255713;

4. Головний архітектор проекту ОСОБА_4 на підставі наказу ПП «ПІЦ -Артеміда» № б/н від 23.04.2009 року, сертифікат АА № 001331;

5. Будівельні роботи проводились на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 258 від 05.04.2009 року, виданого Інспекцією ДАБК в Одеській області;

6. Загальна площа об`єкта 122,0 кв.м.

7. Інформація про право власності чи користування земельною ділянкою не зазначена, оскільки відповідно до п. 7 постанови КМУ від 13.04.2011 року №466, відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередач, зв`язку трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення.

8. Технічну інвентаризацію об`єкта проведено ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 005173), технічний паспорт від 11.06.2020 року № б/н.

22.06.2020 року ОСОБА_7 державним реєстратором Великодолинської селищної ради, Овідіопольського району, Одеської області, прийнято рішення про державну реєстрацію № 52774435, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення за адресою : АДРЕСА_1 на підставі декларації про готовність об`єкту до експлуатації № ОД 141201620842 від 10.06.2020 року, технічного паспорту від 11.06.2020 року № б/н.

Згідно Актуобстеження об`єктамістобудування щододотримання законодавства,затвердженої містобудівноїдокументації приплануванні тазабудові натериторії м.Одеси від21.10.2022року,складеного комісієюУправління ДАБКОМР іззалученням представниківПриморської районноїадміністрації ОМР,Управління зпитань охорониоб`єктів культурноїспадщини ОМР,Департаменту комунальноївласності ОМР,Департаменту архітектурита містобудуванняОМР,Управління інженерногозахисту територіїміста тарозвитку узбережжяОМР,встановлено,що невідомимиособами влаштованоспоруду невідомогопризначення натериторії пляжу«Чайка»,змонтовано віконніта дверніблоки тавлаштовано м`якупокрівлю.На моментобстеження будівельніроботи невиконувались,встановити власникане вдалося. Результати обстеження доведені до відома прокурора Одеської області листом від 23.10.2020 року № 01-8/452-вх.

З довідки приватного підприємства «Глав Інвест Груп» від 17.11.2020 року вих. № 344657, вбачається, що нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 7395 від 21.08.2020 року та на підставі договору купівлі-продажу № 7393 від 21.08.2020 року.

Рішення від21.08.2020року №53726734про реєстраціюпереходу 1/2прав власностіна нерухомемайно - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , внесене приватним нотаріусом Омаровою Віолеттою Султаналіївною Одеського міського нотаріального округу, Одеської області на підставі договору купівлі-продажу № 7393 від 21.08.2020 року.

Рішення від 21.08.2020 року № 53726892 про реєстрацію переходу 1/2 прав власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , внесене приватним нотаріусом Омаровою Віолеттою Султаналіївною Одеського міського нотаріального округу, Одеської області на підставі договору купівлі-продажу № 7395 від 21.08.2020 року.

Також, 17.11.2020 року ПП «Глав Інвест Груп» за замовленням ОСОБА_2 було складено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 154,9 кв.м.

Згідно Акту обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 30.11.2022 року, складеного посадовими особами Управління ДАБК ОМР, встановлено замовника будівництва ОСОБА_1 та зазначено про наведення ним недостовірних даних в зареєстрованій декларації про готовність об`єкту до експлуатації за № ОД 141201620842 від 10.06.2020 року, чим порушено ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ за № 461 від 13.04.2011 року. Результати обстеження доведені до відома Одеської обласної прокуратури та Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області листами від 16.12.2020 року № 01-8/318-вх. З проханням розгляду питання стосовно подання позову до власника об`єкту щодо скасування реєстрації права власності.

Реєстрація змін розділу (загальна площа 122 кв.м. змінено на загальна площа 154,9 кв.м.) щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 03.12.2020 року № 55499618, вчинена приватним нотаріусом Білоус Іриною Олександрівною Одеського міського нотаріального округу, на підставі технічного паспорту від 17.11.2020 року №б/н.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В своїй постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі стосується не стільки правомірності дій відповідача при реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності набуття особою права власності на об`єкт нерухомого майна, створений за результатами реконструкції квартири, а тому захист порушеного права власності територіальної громади має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.

В зв`язку з цим, суд, з`ясовуючи питання дотримання суб`єктом владних повноважень строку звернення до суду, вважає, що вимоги УАБК ОМР до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосується не стільки правомірності дій ОСОБА_1 при реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності набуття відповідачами права власності на об`єкт нерухомого майна, створений за результатами будівництва відповідного об`єкту, а тому захист порушеного права власності територіальної громади м. Одеси має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України, в зв`язку з чим, передбачений ст. 122 КАС України, тримісячний строк звернення до суду суб`єктом владних повноважень, у даному випадку не застосовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", а також Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011, будівництво - це не тільки нове будівництво, а і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Вказані правовідносини регулюються, зокрема, Законом України "Про архітектурну діяльність" та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями частини 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт, реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до частин 1, 4 та 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

Відповідно до пункту 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, орган архітектурно-будівельного контролю діяв як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на нього законом обов`язків мав перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, доводи позивача про наведення замовником будівництва ОСОБА_1 недостовірних даних в зареєстрованій декларації не обгрунтовані.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Одже, суд вважає обґрунтованим посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що виникненню права власності у нього, а згодом у ОСОБА_2 , виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. В зв`язку з чим, враховуючи, що право власності на нежитлове приміщення було набуте ОСОБА_1 в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність.

Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18.

Таким чином, суд вважає, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та реєстрація права власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI), № ОД 141201620842 від 10.06.2020 року, яка подана ОСОБА_1 , є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 7393 та № 7395 від 21.08.2020 року, згідно яких новим власником об`єкту нерухомого майна став ОСОБА_2 , то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Оспорюючи дійсність вказаних договорів, позивач посилається на те, що предметом купівлі-продажу не може бути об`єкт самочинного будівництва, у разі наявності чого зміст правочину буде суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом з`ясовано, що реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкту нерухомості за адресою : АДРЕСА_1 , та подальша реєстрація права власності ОСОБА_1 на підставі цієї декларації, виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Отже, підстави для застосування наслідків недотримання сторонами правочину вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, наразі відсутні.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду копій спірних договорів купівлі-продажу, а відтак, будь-яка інша оцінка їх дійсності судом неможлива.

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною четвертою ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач не надав доказів наявності підстав вважати спірні договори недійсними, а відтак, позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Щодо скасування рішень про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та в подальшому за ОСОБА_2 з врахуванням реєстрації змін площі спірного об`єкту нерухомого майна, то суд виходить з наступного.

Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Оспорюючи правомірність реєстрації права власності, позивач посилається на те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. При цьому, сама по собі реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має, а лише фіксує, засвідчує вже набуте особою право власності.

Суд знову зазначає, що реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , та подальша реєстрація права власності ОСОБА_1 на підставі цієї декларації, виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, а відтак, неправомірність набуття відповідачами відповідного права власності на спірний об`єкт нерухомості суду не доведена.

Крім того, суд враховує те, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.06.2020 року у справі № 922/2589/19.

В даному випадку, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради заявляючи вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, про реєстрацію переходу права власності чи реєстрацію змін права власності, не заявляє в своєму позові вимоги про визнання, зміну чи припинення цим рішенням відповідних речових прав.

Отже, обраний позивачем захист свої прав є, на переконання суду, неефективним, а значить неналежним способом захисту.

Верховний Суд в своїй постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині заявлених позивачем вимог про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, про реєстрацію переходу права власності та реєстрацію змін права власності.

Враховуючи викладене,суд дійшоввисновку пронеобгрунтованість позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецький Олександр Сергійович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналіївна, Одеська міська рада, про скасування реєстрації декларації та скасування права власності , а тому відмовляє у задоволенні даного позову.

Керуючись ст. ст. 12,13,76,77,141, 259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовуУправління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (ЄДРПОУ: 40199728, адреса: м.Одеса, вул.Черняховського, 6) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), треті особи: державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецький Олександр Сергійович (Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Собрна, 1, корпус А), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоус Ірина Олександрівна (м.Олеса, вул.Літературна, 8, офіс 26/1), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналіївна (м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 33, офіс 1), Одеська міська рада (ЄДРПОУ: 26597691, адреса: м.Одеса, пл.Думська, 1), про скасування реєстрації декларації та скасування права власності -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 10.10.2022 року.

Суддя О.В.Суворова