Рішення

від 10.10.2022 по справі 343/1345/22

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1345/22

Провадження №: 2/0343/477/22

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Лукань О.З., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , просить постановити рішення яким, визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що по АДРЕСА_2 знаходиться житловий будинок, який у в 1/2 частці належить йому на праві приватної власності.

Виконавчим комітетом Новоселицької сільської Ради прийнято рішення за № 20 від 26 березня 2009 року про заміну поштової адреси.

За цією адресою зареєстровані його дочка, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживають за місцем реєстрації.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 15 серпня 2022 року, ОСОБА_2 , 16 років тому виїхала за межі України. Ніколи не проживав за адресою АДРЕСА_1 і її син ОСОБА_4 . Місце реєстрації вони не змінили, про що свідчить інформаційна довідка № 274 від 16 серпня 2022 року, видана Вигодською селищною радою.

ОСОБА_2 яка проживає постійно в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, не має можливості приїхати в Україну, щоб вирішити питання зняття з місця реєстрації її та сина, тому уповноважила довіреністю його представляти її інтереси при вирішенні буть-яких питань, що її стосуватимуться, в тому числі питань зняття з місця реєстрації.

В Центрі надання адміністративних послуг йому відмовили щодо зняття з місця реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що ОСОБА_2 повинна звернутись особисто із відповідною заявою. Йому було запропоновано звернутися до суду.

Оскільки, відповідачі не проживають за місцем реєстрації понад один рік, то у відповідності з ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України можуть бути визнані такими, що втратили право користування житлом.

Формальна реєстрація відповідачів у його будинку створює для нього додаткові труднощі, оскільки він втрачає право на отримання адресної субсидії по оплаті комунальних послуг. Це є порушенням його прав, як власника майна, щодо вільного ним розпоряджання.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2022 залучено до участі у розгляді справ в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Вигодської селищної ради Калуського району, Івано-Франківської області (а.с.31) .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Додатково пояснив, що відповідачка по справі має у своїй власності будинковолодіння, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , де вона і може бути зареєстрована разом з малолітнім сином. В останнє судове засідання позивач не з`явився , подав заяву, згідно якої просить справу за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, розглядати у його відсутності. Просить позов задоволити (а.с.54).

Відповідачка ОСОБА_2 , вона ж представник неповнолітнього ОСОБА_4 в судові засідання не з`явилася, хоч про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку, подала заяву, згідно якої просить цивільну справу №343/1345/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, розглядати без її участі. Не заперечує проти позовних вимог, підтримує їх (а.с.34).

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів орган опіки та піклування - Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Калуського району, Івано-Франківської області Кудла О.Й. (виписка з ЄДРЮОФОПГФ 44352383 а.с.35) в судовому засіданні пояснила, що Служба у справах дітей вважає недоцільним визнання малолітнього ОСОБА_4 , таким, що втратив право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 . Висновок наданий в розпорядження суду - підтримує.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках або порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.405 ЦК України - член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.156 ЖК України, до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Права власника будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Ст.72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У відповідності до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" - члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

Копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2007 (а.с.6) та копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 13312041 від 23.01.2007 (а.с.5) свідчать про те, що позивачу ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить Ѕ частка домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Інша Ѕ частка даного домоволодіння належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 17554394 від 30.01.2008 (а.с.25).

Довідка №273 видана 08.06.2022 Новоселицьким старостинським округом Вигодської селищної ради свідчить про те, що згідно рішення виконавчого комітету Новоселицької сільської ради від 26 березня 2009 року за №20 про зміну поштової адреси домоволодінню, який розташований по АДРЕСА_4 , присвоєне адреса: АДРЕСА_4 (а.с.7).

Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в Івано-Франківській області ліквідовано Долинський район, тією ж постановою утворено Калуський район до складу якого увійшла територія ліквідованого Долинського району.

Довідка №274, видана 16.08.2022 Новоселицьким старостинським округом Вигодської селищної ради, свідчить про те, що до складу сім?ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 входять : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -дочка; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - онук; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -дочка; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 -онук; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -онука (а.с.9).

Акт обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 15.08.2022 (а.с.8) свідчить про те, що комісією, в складі депутата Вигодської селищної ради Гриня М.С., жителів села ОСОБА_11 , ОСОБА_12 проведено обстеження матеріально-побутових умов гр.. ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за даною адресою, але фактично ОСОБА_2 не проживає за цією адресою 16 років, а ОСОБА_4 за цією адресою ніколи не проживав (а.с.8).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що добре знає позивача по справі та його сім?ю, оскільки перебуває в родинних відносинах (невістка). Приблизно в 2006 році ОСОБА_2 , дочка позивача, виїхала в Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, де проживає до даного часу. Її син, ОСОБА_4 народився в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії і хоч він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак ніколи не проживав за даною адресою. У відповідачки ОСОБА_2 у власності є домоволодіння по АДРЕСА_3

Отже, судом встановлено, що позивач є власником Ѕ частки майна - будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і в силу ст.391 ЦК України, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно постанови ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Позивач на власний розсуд може визначити яким шляхом необхідно усунути його порушене право, обравши усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратили право користування.

Відповідачка не має можливості, у зв`язку з перебуванням за межами України, добровільно знятись з реєстраційного обліку, що створює для позивача незручності у реалізації права власності та користуванні будинковолодінням, отримання соціальних пільг.

Суд вважає, що формальна реєстрація відповідачки у будинковолодінні, яке належить позивачу на праві власності , порушує права останнього, оскільки перешкоджає здійсненню ним права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що дочка позивача по справі - відповідачка ОСОБА_2 не проживає в будинковолодінні, яке розташована за адресою: АДРЕСА_1 більше одного року без поважних причин, не оплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинковолодіння та не приймає участі у спільному побуті, а її реєстрація у будинковолодінні перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, так як він не може розпорядитися належним на праві власності майном на власний розсуд тільки через те, що за реєстрацією у належному йому будинковолодіння значиться відповідачка та її син. Дана обставина відповідачкою не спростована, доказів поважності не проживання в будинковолодінні чи наявності іншої домовленості між нею і власником, відповідачкою не представлено, а тому відповідачку слід визнати такою, що втратила право користування даним будинковолодінням.

Що стосується позовних вимог в частині визнання втратившим право на користування житловим приміщенням малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником та наймачем.

Суд звертає увагу, що Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року не містить окремої статті щодо захисту житлових прав дітей. Однак принципові позиції відстежуються в таких її положеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Конвенції, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Згідно з ст. 6 Конвенції, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Натомість, забезпечення дотримання основоположних для дитини прав, можливе лише за наявності відповідних умов її розвитку, а саме житла та необхідного майна.

Згідно з ст. 176 СК України, права батьків та дітей на користування житлом, яке не є власністю когось із них, встановлюються законом.

У відповідності до положень ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

На момент звернення позивача до суду малолітній ОСОБА_4 не досяг 10 років.

Згідно з ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

З урахуванням досліджених доказів, є всі підстави вважати, що на даний час місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, є місце проживання його матері, чого відповідачка і сама не заперечує, в спірному житловому будинку він хоч і зареєстрований, однак не проживав і не проживає, а тому права дитини у разі визнання його судом таким, що втратив право користування житловим приміщенням ніяким чином не порушені не будуть.

Згідно з ч. 1 ст. 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Залишаючи за малолітнім право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , визнаючи її матір, ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування цим житловим приміщенням, суд припустить порушення принципу ст. 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 , яким передбачено, що дитина не може бути розлучена з матір`ю, батьком крім наявності виняткових обставин.

Окрім того, обмеження дієздатності особи у віці до чотирнадцяти років в інших правовідносинах, в тому числі і у праві самостійно та вільно обирати місце свого проживання, кореспондується і з правилами частини 4 статті 29 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що малолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від її волі, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Таким чином, враховуючи те, що малолітній ОСОБА_4 ніколи не проживав та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і перешкоди для користування будинком були відсутні, те що він постійно проживає разом з матір`ю , суд приходить до висновку, що малолітній ОСОБА_4 є таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Стосовно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради від 20.09.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.ч.4, 5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради про недоцільність визнання малолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом , який затверджений рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради №263 від 28.09.2022 (а.с.47-49), комісія вважає недоцільним визнання малолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом прийнято до уваги, що висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради має рекомендаційний характер для суду і не є обов`язковим та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Крім того, суд зазначає, що вищевказаний висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради взагалі необґрунтований жодними фактичними обставинами справи або обставинами, які комісія встановила під час складання наданого висновку.

Комісією не проводилось обстеження умов проживання малолітньої дитини на час надання висновку, наявності чи відсутності її речей, а навпаки встановлено, що ОСОБА_2 з сином Іаном проживають в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.

При цьому, інтереси дитини, яка не проживає у спірному житлі з 19.06.2017 року (з народження) та не має у будинковолодінні свого спального місця чи особистих речей, а проживає з матір`ю, яка добровільно змінила місце проживання, не порушено. Вказані законодавчі положення та фактично встановлені обставини у висновку комісії не викладені та нею не враховані, а тому суд визнає його необґрунтованим.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією Витягу про державну реєстрацію прав, номер витягу: 31158066 від 01.09.2011 (а.с.54), з урахуванням чого вона та її малолітня дитина набули права користуванням вказаним житловим приміщенням.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі ст. 41 Конституції України,ст.72 ЖК України, ст.ст. 29, 391,405 ЦК України, ст.ст. 19, 160, 163, 176 СК України, ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", керуючись ст.ст. 12, 141, 247, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задоволити .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування будинковолодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_5 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Вигодської селищної ради Калуського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355875 смт. Вигода вул. Д.Галицького,75, Калуського району Івано-Франківської області, 77552.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш