Рішення

від 04.10.2022 по справі 522/24752/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/24752/21

Провадження № 2/522/70/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого суддіСуворової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Довгань Ж.А.

розглянувши у спрощеному судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду вищевказану позовну заяву, посилаючись на наступні обставини. Після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 , рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.12.2015 р., провадження №22-ц/785/1646/15 (справа №2-10529/09) у порядку розподілу спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділено у власність, зокрема, по 1/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одного житлового будинку під літ. «А», загальною площею 507, 0 кв.м., житловою площею 126,8 кв.м. Ще одним співвласником житлового будинку був спільний син Позивача та Відповідачки - ОСОБА_3 із часткою 1/3 у спільному майні. В подальшому, згідно до договору дарування від 28.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., зареєстрованого за №790, ОСОБА_3 подарив позивачу - ОСОБА_1 свою частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент звернення до суду, ОСОБА_1 належать 2/3 частин, а ОСОБА_2 1/3 частин наведеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З липня 2009 року ОСОБА_2 виїхала з будинку на постійне проживання до іншого житла, не оплачує житлово-комунальні послуги, зокрема, за постачання та розподіл газу, за електропостачання для опалення будинку та утримання його в належному стані, хоча має зареєстроване місце проживання у вказаному будинку. За період з січня 2019 року по листопад 2021 року на оплату послуг з поставки газу, з розподілу газу та послуг з електропостачання позивач витратив 66327,96 гривень, з яких 44129, 60 грн. - за послуги з постачання газу, 4140, 91 грн. - за послуги з розподілу газу, 18057, 45 грн. за послуги з електропостачання та вважає, що 1/3 частини витрат на комунальні послуги у розмірі 22109 грн, які просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року було відкрите провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27 січня 2022 року.

В судове засідання з`явився адвокат позивача вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином. Відзив на позов суду не надала.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення суду є04.10.2022 року.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 серпня 1983 року до 16 жовтня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Свідоцтвом про право власності на домоволодіння від 19 квітня 2002 року посвідчено, що об`єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. В цілому складається з одного житлового будинку літ «А» загальною площе. 507,0 кв.м, житловою площею 126,8 кв.м, відображеного у технічному паспорті від 13.11.2001 року (а.с.17-18)

20 червня 2002 року позивач уклав з відповідачкою, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , нотаріально посвідчений договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №5-1001 від 20.06.2002 р., згідно якого подарував ОСОБА_3 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , отже, у кожного з подружжя залишилося по 1/3 частин житлового будинку(а.с.27)

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.12.2015 р. (справа №2-10529/09) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2014 р. скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна , визнання права особистої приватної власності, визнання особи такою, яка втратила право користування житловим будинком, усунення перешкод власнику, шляхом зняття з реєстрації за місцем проживання задоволено частково. У порядку розподілу спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділено у власність, зокрема, по 1/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одного житлового будинку під літ. «А», загальною площею 507, 0 кв.м., житловою площею 126,8 кв.м.(а.с.28-39)

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з рівними частками - по 1/3 у кожного із співвласників.

28.07.2020 року ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) уклав з позивачем (Обдаровуваний) договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., зареєстрований за №790, відповідно до п. 1 якого Дарувальник безоплатно передав у власність (подарував), а Обдаровуваний прийняв в дарунок: 1/3 частку у праві власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 507 кв. м, житловою площкю 126,8 кв. м, надалі Майно, що розташоване на земельній ділянці площею 0,0447 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:54:005:0194. (а.с.41)

Отже, на момент звернення до суду ОСОБА_1 належать 2/3 частин, а ОСОБА_2 1/3 частин наведеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В липні 2009 року ОСОБА_2 виїхала з будинку на постійне проживання до іншого житла, не бере участі в утриманні спільного із позивачем житлового будинку, хоча має зареєстроване місце проживання у ньому.

З матеріалів справи вбачається, що в будинку по АДРЕСА_1 , проживає позивач з сім`єю, який протягом всього часу самостійно оплачує житлово-комунальні послуги, зокрема, за постачання та розподіл газу, за електропостачання для опалення будинку та утримання його в належному стані.

Так, згідно до актів від 03.06.2021 року, від 25.11.2021 року (а.с.68-71), складених комісією Органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Приморський» в м. Одесі, в будинку зареєстрований з 08.07.2002 року та постійно проживає домовласник ОСОБА_1 , при обстеженні будинку виявлено його особисті речі, верхню одежу, взуття та предмети побуту; в будинку зареєстрований з 26.04.2006 року та постійно проживає син домовласника ОСОБА_3 , при обстеженні будинку виявлено його особисті речі, верхню одежу, взуття та предмети побуту; в будинку зареєстрований з 19.09.2018 року та постійно проживає малолітній син домовласника ОСОБА_5 , при обстеженні будинку виявлено дитячі особисті речі, верхню одежу, взуття, іграшки та предмети побуту; в будинку з 2016 року постійно проживає без реєстрації громадянська дружина домовласника ОСОБА_6 , вона є матір`ю ОСОБА_5 , при обстеженні будинку виявлено її особисті речі, верхню одежу, взуття та предмети побуту; в будинку з 2017 року постійно проживає без реєстрації матір домовласника ОСОБА_7 , при обстеженні будинку виявлено її особисті речі, верхню одежу, взуття та предмети побуту.

Також комісією встановлено, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають п`ять осіб, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Крім того, вказаними актами встановлено, що в будинку зареєстрована з 08.07.2002 року колишня дружина домовласника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 будинкова книга, свідоцтво про розірвання шлюбу видане 24.11.2009 року Серія НОМЕР_1 ). При обстеженні домоволодіння особистих речей та одежі ОСОБА_2 не виявлено.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном.

З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

За замістом статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У відповідності до п. п. 5, 10 частини 3 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 356 ЦК України, власність двох, чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири; у протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четвертастатті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (ч. 1 ст. 68 ЖК Української РСР).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку абож безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягненняз співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19.08.2020 року 703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року № 638/5001/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі,а розподілу між співвласниками підлягають витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які обчислюються за встановленими тарифами, а саме запослуги з поставки газу, з розподілу газу та послуги з електропостачання грошових коштів на загальну суму 66327,96 грн., з яких 44 129, 60 грн. - за послуги з постачання газу, 4 140, 91 грн. - за послуги з розподілу газу, 18 057, 45 грн. за послуги з електропостачання (за період з січня 2019 року по листопад 2021 року).

Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовій збір у розмірі 908,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 11, 12, 13, 81, 89,247, 258, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), витрати на житлово-комунальні послуги в сумі 22109 (двадцять дві тисячі сто дев`ять) гривень 32копійки, з яких 14 709 (чотирнадцять тисяч сімсот дев`ять) гривень 87 копійок - за послуги з постачання газу, 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень 30 копійок - за послуги з розподілу газу, 6 019 (шість тисяч дев`ятнадцять) гривень 15 копійок за послуги з електропостачання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею04.10.2022 року.

Суддя О.В. Суворова