Рішення

від 23.09.2022 по справі 760/3988/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/3988/22

2/760/7334/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Федоренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва, треті особи: ОСОБА_2 , Управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 22.02.2022 р. звернулась до суду із вищезазначеним позовом до відповідача, в якому просить:

визнати звільнення незаконним та скасувати наказ № 11-К від 01.02.2022 р.

поновити ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя з дати звільнення, а саме з 01.02.2022 р.;

виплатити середній заробіток за даною посадою за час вимушеного прогулу з 01.02.2022р.;

визнати дії Середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва протиправними та такими, що порушують законодавство про працю в т.ч. Кодекс законів про працю України та колективний договір навчального закладу;

зобов`язати Середнью загальноосвітню школу №26 м. Києва, після поновлення ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя з 01.02.2022 р. видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя з 22.02.2022 р. відповідно до її заяви вх. №19 від 22.02.2022 р. на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника» в частині: «Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору» та зобов`язати Середню загально-освітню школу №26 м. Києва виплатити вихідну допомогу передбачену ст. 44 «Вихідна допомога» КЗпП України.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом посилається на наступне.

Так, з 04 вересня 2017 р. позивач працювала у Середній загально-освітній школі №26 м.Києва на посаді: 0,5 ставки практичного психолога (за основною посадою), 0,5 ставки соціального педагога та асистента вчителя 0,5 ставки, а згодом з 2019 р. на 0,75 ставки практичного психолога (за основною посадою) та на 0,75 ставки асистента вчителя (за сумісництвом).

Позивач зазначає, що зробити запис у трудовій книжці, що вона працює на посаді асистента вчителя за сумісництвом з 2019 р. їй відмовили.

02.02.2022 р. позивачу надано для ознайомлення Наказ №11-К від 01.02.2022 р. про звільнення її з роботи, як такої, яка працювала за внутрішнім сумісництвом на посаді асистента вчителя.

Даний наказ позивач вважає неправомірним, а звільнення вважає незаконним, з причин того, що відповідно до норм п.2 ст.49 КЗпП України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Так, в порушення норм даної статті персонального попередження про скорочення посади, яку займала позивач, вона не отримала та не була завчасно попереджена, а саме за два місяці до даного наказу про звільнення її як сумісника, про скорочення її посади та про зміну кількості її навантаження у 2021-2022 р.р.

Процедури скорочення чисельності або штату працівників, відповідно до п.1 ст. 40 та п.2 ст.49 КЗпП та вимог діючого Законодавства України проведено не було. Профспілковий комітет за 3 місяці до скорочення посади повідомлено не було, її за 2 місяці до скорочення посади та про зміну кількості її річного навантаження повідомлено не було. Також було порушено ст. 32 КЗпП України: «Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці».

Позивач, 02.02.2022 р. звернулась із заявою на ім`я директора школи про те, що Наказ №11 -К від 01.02.2022 р. про звільнення її з роботи не відповідає вимогам чинного законодавства України та з проханням провести процедуру скорочення штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 та п.2 ст. 49 Кодексу законів про працю України.

Проте, процедури скорочення чисельності або штату працівників відповідно п.1 ст. 40 та п.2 ст. 49 КЗпП України проведено не було.

У відповіді на її звернення зазначено, що її було звільнено на підставі ст. 7 КЗпП України та ст. 8 наказу від №43 від 28.06.93 р. «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». У проханні проведення процедури скорочення штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 та п.2 ст. 49 КЗпП було відмовлено.

Крім того, позивачу не було виплачено вихідної допомоги.

Також, позивач зазначає, що 22.02.2022 р. вона звернулась до директора навчального закладу ОСОБА_2 з проханням поновити її на посаді асистента вчителя з 01.02.2022 р. з виплатою середнього заробітку за даною посадою за час вимушеного прогулу з 01.02.2022р. у зв`язку з незаконним звільненням (внаслідок порушення вимог чинного Законодавства України під час звільнення) та з проханням, після поновлення на роботі з 01.02.2022 р., звільнити її з посади асистента вчителя з 22.02.2022 р. на підставі п.3 ст. 38 КЗпІІ України.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 22.02.2022 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 23.02.2022 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва, третя особа: Директор СЗШ №26 Денисенко Ірина Миколаївна, про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.08.2022 р. у справі залучено в якості третьої особи Управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації.

07.07.2022 р. від представника відповідача та третьої особи Директора СЗШ №26 ОСОБА_4. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог та посилається на наступне.

Так, позивач була прийнята на роботу практичним психологом середньої загальноосвітньої школи №26 м.Києва 04.09.2017 року на неповне тижневе навантаження (0,5ставки), згідно з наказом по закладу №86-К від 01.09.2017р., з яким була ознайомлена під підпис.

Згідно з дипломом про перепідготовку Національного авіаційного університету 12 ДСК №236022 від 07.07.2013р. працівнику присвоєно кваліфікацію психолога.

В 2018 році згідно з наказом по школі №58-К від 22.08.2018 р. позивача було переведено на умови безстрокового трудового договору на посаді практичного психолога.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2011р. №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», інших законодавчих актів та поданої заяви і документів матері ОСОБА_3 в 2017 році в закладі було організовано інклюзивне навчання на базі 2-Б класу.

Організацію інклюзивного навчання забезпечує асистент вчителя. Згідно Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010р. №1205, посада асистента вчителя вводиться у школах, де запроваджене інклюзивне навчання, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 1 ставка на клас, у якому навчаються такі діти.

Згідно з наказом по школі №110-К від 10.10.2017р. позивача було прийнято на роботу на посаду асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом. На цій посаді, як внутрішній сумісник, вона працювала до 01.02.2022року.

Жодного звернення щодо внесення запису про роботу за сумісництвом до трудової книжки від позивача не надходило.

31.01.2022р. від матері учениці 6-Б класу, для якої було організовано інклюзивне навчання, було подано заяву про відрахування із закладу у зв`язку з переходом до іншого навчального закладу. Про відрахування учениці було видано відповідний наказ по закладу.

На виконання Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021р. №957, у зв`язку з вибуттям учениці зі складу учнів 6-Б класу, було закрито клас з інклюзивною формою навчання, який було організовано на базі 6-Б класу.

У зв`язку із вищезазначеним ОСОБА_1 , практичного психолога, було звільнено з посади асистента вчителя 6-Б класу, як таку, яка працювала за внутрішнім сумісництвом (наказ по закладу №11-К від 01.02.2022р.) на підставі ст.7 Кодексу законів про працю України, п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну України від 28.06.1993 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за №76.

Підписати зазначений наказ, позивач відмовилась, про що складено відповідний акт.

Крім того, позивач отримала розрахунок за невикористану відпустку.

На даний момент позивач працює в середній загально-освітній школі №26 м.Києва на основній посаді практичного психолога на 0,75 ставки, відповідно до штатного розпису закладу на 01.01.2022року.

В зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

08.08.2022 року позивачем було подано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що вона працювала асистентом вчителя відповідно до графіка роботи та відповідно до Комплектування вчителів СЗШ № 26 м. Києва на 2021 - 2022 р. р. на 0,75 ставки, що становить 18 годин на тиждень з 2018 року. Розмір втраченого навантаження за посадою асистент вчителя становить 18 годин або 0,75 ставки.

Отже, позивач зазначає, що 18 годин втраченого тижневого навантаження за посадою асистент вчителя, їй з 11.02.2022 р. було компенсовано лише за 2 години роботи. Вихідної допомоги виплачено не було.

22.09.2022 від представника третьої особи Управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких представник заперечує проти позову, просить у задоволенні відмовити.

В обґрунтування зазначає, що згідно п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту та мінфіну України від 28.06.1993 №43, звільнення з роботи за сумісництвом проводиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Саме таким чином, згідно Наказу №11-К від 01.02.2022 р. була звільнена позивач з посади асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом.

Оскільки дана посада сумісника (асистента учителя) була запроваджена виключно для того, щоб обслуговувати освітні потреби однієї учениці з особливими освітніми потребами, яка за власним бажанням матері була відрахована із навчального закладу 31.01.2022 р., то відповідно склалися умови при яких асистенту вчителя немає кого навчати.

Таким чином, представник зазначає, що в даному випадку склалася ситуація, яка описана в п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом, а саме відбулось обмеження сумісництва позивача шляхом її звільнення із цієї посади, оскільки її робота по навчанню дитини з особливими потребами (інклюзивне навчання) передбачає особливі умови та режим праці.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з викладених у позові підстав.

Представник відповідача та третя особа Директор СЗШ №26 ОСОБА_4. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на докази додані до відзиву та запереченнях викладених у заяві по суті справи.

Представник третьої особи Управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу практичним психологом середньої загальноосвітньої школи №26 м.Києва 04.09.2017року на неповне тижневе навантаження (0,5ставки), за строковим договором з 04.09.2017 по 23.08.2018, згідно з наказом №86-К від 01.09.2017 р.

Наказом №58-К від 22.08.2018р. позивача було переведено на умови безстрокового трудового договору на посаді практичного психолога.

Наказом № 101 від 21.08.2017 р. на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2011р. №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», організовано на базі 2-Б класу для Матійчик Поліни клас з інклюзивною формою навчання.

Згідно Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010р. №1205, посада асистента вчителя вводиться у школах, де запроваджене інклюзивне навчання, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 1 ставка на клас, у якому навчаються такі діти.

Згідно з наказом №110-К від 10.10.2017 р. позивача було прийнято на роботу на посаду асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до статті 21 КЗпП України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі - Положення) робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну від 28.06.1993 року № 43).

Внутрішнім сумісництвом називають роботу працівника за трудовим договором на тому ж підприємстві, яке є для нього основним місцем роботи, а зовнішнім сумісництвом - роботу на іншому підприємстві. На сумісників поширюється законодавство про працю, а умови роботи за сумісництвом на державних підприємствах визначаються Положенням № 43 та Постановою №245.

Слід зазначити, що з працівником, який приймається для роботи на умовах сумісництва, також укладають трудовий договір. Отже, за своїм правовим статусом немає відмінностей між роботою за основним місцем роботи та за сумісництвом, а також немає різниці між внутрішнім та зовнішнім сумісництвом. У загальному випадку сумісники користуються такими ж правами, як і основні працівники.

Сумісництво повинно оформлюватися наказом, в якому зазначається про прийняття (звільнення) працівника на роботу за сумісництвом.

Судом встановлено, що звільнення позивача відбулося у зв`язку з виданням середньою загальноосвітньою школою №26 м. Києва наказу від 01.02.2022 р. № 25 «Про закриття інклюзивного класу», у зв`язку із вибуттям учня ОСОБА_3 зі складу учнів 6-Б класу.

Згідно з наказом середньої загально-освітньої школи №26 м. Києва від 01.02.2022 р. №11-К, позивача було звільнено з посади асистента вчителя, як таку, яка працювала за внутрішнім сумісництвом, на підставі ст.7 Кодексу законів про працю України, п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну України від 28.06.1993 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за №76.

За змістом пункту 8 цього Положення звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Таким чином, працівників, що працюють за сумісництвом, звільняються з посад за сумісництвом на загальних підставах та з дотриманням порядку звільнення, визначеного законодавством.

Підстави звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені у статях 40, 41 КЗпП України.

Суд зауважує, що надавши згоду на працевлаштування позивача за сумісництвом, СЗШ №26 м.Києва реалізувала право позивача на таку роботу, що передбачено КЗпП України та умовами договору, Підстави звільнення у такій правовій ситуації визначені положеннями статей 40, 41 КЗпП України і відповідач не довів дотримання зазначених правил під час звільнення ОСОБА_1 із займаної за сумісництвом посади. Відповідачем також не доведено підстав для звільнення відповідно до п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: як прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 передбачає, що обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров`я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Суд виходить з того, що трудові відносини з позивачем регулювалися двома окремими трудовими договорами: трудовим договором, з приводу заміщення посади практичного психолога, а також трудовим договором з приводу працевлаштування на посаді асистента вчителя за сумісництвом.

За наведених умов виключні підстави звільнення позивача з посади асистента вчителя за сумісництвом у такій правовій ситуації визначені положеннями статей 40, 41 КЗпП України і відповідач не довів дотримання зазначених правил під час звільнення ОСОБА_1 із займаної за сумісництвом посади.

Суд приходить до висновку, що позивача звільнено із порушенням вимог законодавства, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу № 11-К від 01.02.2022 року та поновлення на роботі.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно із ч.1,ч.2 ст.235 КЗпПУ, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог КЗпП України, оскільки, відповідачем не доведено, що звільнення позивача відбулось без порушення чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено - асистент вчителя, що буде достатнім способом захисту для відновлення його порушених прав.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про доходи від 16.09.2022 заробіток позивача за останні два календарні місяці роботи склав 16865,80 грн.( 8432,9+8432,9), середньоденний заробіток - 411,36 грн.=(16865,8:41 день).

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2022 по 23.09.2022 в розмірі 68697,12 грн. (411,36 грн.х 167 день).

22.02.2022 р. позивач звернулась до директора навчального закладу ОСОБА_2 з заявою поновити її на посаді асистента вчителя з 01.02.2022 р. з виплатою середнього заробітку за даною посадою за час вимушеного прогулу з 01.02.2022р. у зв`язку з незаконним звільненням (внаслідок порушення вимог чинного законодавства України під час звільнення) та з проханням, після поновлення на роботі з 01.02.2022 р., звільнити її з посади асистента вчителя з 22.02.2022 р. на підставі п.3 ст. 38 КЗпПІ України.

Частиною третьою ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивач просила у своїй позовній заяві визнати її звільнення незаконним та зобов`язати відповідача звільнити ї їз підстав, передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що відповідач як роботодавець, звільняючи ОСОБА_1 не пов`язував її звільнення з підстав визначених частиною третьої статті 38 КЗпП України, заява про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України подана позивачем після видання наказу про звільнення, тобто відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою.

Належним способом захисту прав позивача у такому випадку є визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.1ч.1 ст.5 Закону України «По судовой збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Виходячи з даної норми закону, задоволення судом вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору -1984,80 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 р., ст.ст. 7, 21, 23, 38, 40, 42, 43, 49-2, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва, треті особи: Директор СЗШ №26 Денисенко Ірина Миколаївна, Управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ за № 11-К від 01 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя на підставі ст. 7 КЗпП України, п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту та мінфіну України від 28.06.1993 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 р. за №76, виданий середньою загальноосвітньою школою №26 м. Києва.

Поновити ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва (код ЄДРПОУ 34453871, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 32) з 01.02.2022 року.

Стягнути з середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва, (код ЄДРПОУ 34453871, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 32) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68697,12 грн., за вирахуванням обов`язкових платежів.

Стягнути з середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва, (код ЄДРПОУ 34453871, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 32) на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кушнір С.І