Рішення

від 06.10.2022 по справі 438/350/22

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/350/22

Провадження № 2/438/261/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2022 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бориславського міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Бориславського професійного ліцею, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , виконавчий комітет Бориславської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

позивач Бориславський професійний ліцей 03 травня 2022 року звернувся в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , у якому просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1350 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

У обґрунтування позову посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини ОСОБА_4 померла. Відповідач не навідував сина у школі та не намагався брати участь у його вихованні після смерті матері ОСОБА_5 . З 01 вересня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 перебував та навчався в КЗ ЛОР «Самбірська спеціальна школа І-ІІ ступенів «Берегиня». Після закінчення 9 класу вступив до Бориславського професійного ліцею, де навчається до цього часу. Згідно наказу № 37 від 15 грудня 2021 року служби у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області ОСОБА_1 тимчасово влаштований у сім`ю ОСОБА_3 , у нього склалися хороші відносини зі всіма її членами. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 створили теплу атмосферу для ОСОБА_5 та фактично стали його батьками. У квартирі, де проживає наразі дитина, створено всі необхідні житлово-побутові умови для належного проживання та виховання. У майбутньому ОСОБА_3 планує встановити піклування над неповнолітнім.

Протягом багатьох років відповідач не займається вихованням свого сина, не спілкується з ним, не цікавиться його життям, не дбає про його фізичний та духовний розвиток, матеріально не забезпечує. Окрім того, відповідач добровільно погоджується, щоб його позбавили батьківських прав, про що надав заяву, справжність підпису на якій нотаріально засвідчений. 25 січня 2022 року на засіданні комісії з питань захисту прав дітей розглядалось питання про позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина. Відповідно орган опіки і піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є доцільним та відповідає інтересам дитини. Відповідач не має постійного місця роботи, водночас він зобов`язаний нести витрати по утриманню дитини: на придбання їжі, одягу. Добровільно відповідач коштів на утримання дитини не дає.

Ухвалою судді від 06 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

29.09.2022 судом залучено до участі в розгляді справи третю особу виконавчий комітет Бориславської міської ради, як орган опіки та піклування.

Ухвалою від 03 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 06 жовтня 2022 року.

У судовому засіданні 06.10.2022 представник позивача Бориславського професійного ліцею - Петрик Н.В. позов підтримала, дала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було належно повідомлено, проте відзиву на позов він не подав.

При цьому, в матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить суд справу розглянути без його (відповідача) участі, оскільки позов визнає у повному обсязі. Отже, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

Третя особа ОСОБА_3 та представник третьої особи виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області (як органу опіки і піклування) Подставек Г.І. у судовому засіданні вважають позов підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та полягають, зокрема, в такому: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та інше. Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.06.2017, виданого повторно Самбірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, згідно з яким актовий запис №10 складено 24.04.2007 виконавчим комітетом Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області.

Згідно з копією листа Самбірського відділу ДРАЦС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 1031/22.27.04-06 від 16.12.2021: реєстрація народження ОСОБА_1 проведена згідно з ст.133 Сімейного кодексу України (запис подружжя батьками дитини).

Мати неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла, що стверджується копією відповіді Самбірського відділу ДРАЦС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 1032/22.27.04-06 від 16.12.2021, у якій зазначено, що виконавчим комітетом Бабинської сільської ради Самбірського району складено актовий запис № 15 від 16.05.2014 про смерть ОСОБА_4 .

Відповідач не навідував неповнолітнього ОСОБА_1 в школі та не брав участі у його вихованні після смерті матері ( ОСОБА_4 ).

З 01 вересня 2021 року неповнолітній ОСОБА_1 навчається у Бориславському професійному ліцеї (а.с.11). До цього перебував та навчався в КЗ ЛОР «Самбірська спеціальна школа І-ІІ ступенів «Берегиня».

Згідно з наказом № 37 від 15 грудня 2021 року служби у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області ОСОБА_1 тимчасово влаштований у сім`ю третьої особи ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно акту обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області від 15.12.2021, у квартирі сім`ї ОСОБА_3 , де проживає на цей час неповнолітній ОСОБА_1 , створено всі необхідні житлово-побутові умови для належного проживання та виховання дитини. Житлово-побутові умови проживання - задовільні, сім`я повна, багатодітна, в сім`ї панують теплі, родинні відносини. Загалом квартира складається з 5 кімнат, кухні, 2 ванних кімнат з вбиральнями. Для виховання та розвитку дитини створено всі необхідні умови: окреме спальне місце, столи для навчання, комп`ютерна техніка та інше (а.с.13).

На засіданні комісії з питань захисту прав дітей виконавчого комітету Бориславської міської ради розглядалось питання про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 . Відтак 25 січня 2022 року рішенням виконавчого комітету № 25 затверджено висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Згідно з вказаним висновком позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 є доцільним та відповідає інтересам дитини. ОСОБА_2 самоусунувся від виховання дитини, не дбає про його фізичний та моральний розвиток, матеріально не забезпечує. На даний час неповнолітній ОСОБА_1 проживає в сім`ї ОСОБА_3 , яка в подальшому має намір встановити піклування над дитиною.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Далі, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини..

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (ч.3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Відповідно до Положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принципово визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Ті ж самі принципи закріплені вищезазначеною Декларацією прав дитини, відповідно п. 6 та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання свого сина ОСОБА_1 та його матеріального забезпечення.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач - батько дитини, свідомо протягом багатьох років, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов`язки стосовно неповнолітнього сина, зокрема, цікавитися дитиною, її життям, потребами, матеріально допомагати, дбати про її культурний та духовний розвиток, спілкуватися з нею, сприяти в отриманні дитиною освіти, свідомо ухиляється від виконання таких обов`язків, оскільки жодних об`єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов`язків не існує; самоусунувся від виховання та утримання дитини, не виявляє стосовно сина батьківської турботи, що вказує на неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та нехтування своїми батьківськими обов`язками, в розумінні встановлених законодавчих положень. Доказів протилежного відповідачем до суду подано не було.

У матеріалах справи є заява ОСОБА_2 від 18.01.2022, засвідчена приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Фірманом Б.І., у якій відповідач заявляє, що не займається вихованням сина, навчанням, матеріально не утримує, та у подальшому бажання такого не виявляє, тому не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо позбавлення батьківських прав відповідача, який ухиляється від виконання обов`язків з виховання дитини, є підставними та вважає, що відповідача, як крайній захід, слід позбавити батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На переконання суду позбавлення батьківських прав не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1350 грн щомісячно, - суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 -ч.3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову ( ст. 191 СК України).

При ухваленні рішення суд також керується Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», яким встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Отже, з урахування вище вказаного, беручи до уваги положення ч.3 ст.166 СК України щодо кола осіб, на користь яких може бути стягнено аліменти на утримання дитини, та оскільки третя особа ОСОБА_3 на цей час не є законним представником дитини, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі, про яку просить позивач у позовній заяві, на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Одночасно зобов`язати уповноважену особу Бориславського професійного ліцею відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місячний строк з дня набрання законної сили цим рішенням.

Згідно з пунктом 14 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Таким чином, згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення двох позовних вимог, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1984 гривні 80 копійок у дохід держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.164-166, 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1350 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 травня 2022 року до досягнення дитиною повноліття на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов`язати уповноважену особу Бориславського професійного ліцею відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місячний строк з дня набрання законної сили цим рішенням.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1984 гривні 80 копійок.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Бориславський професійний ліцей, місцезнаходження: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Героїв ОУН УПА, 21, ЄДРПОУ 22376409;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя А.Т.Слиш