Рішення

від 06.10.2022 по справі 175/1132/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 175/1132/22

провадження № 2/175/367/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васюченка О.Г.,

при секретарі Кульпіній Л.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення компенсації за затримку розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Дієса»про стягненнякомпенсації зазатримку розрахунку.В обґрунтуванняпозову зазначає,що рішеннямДніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від09лютого 2022року посправі №175/1430/20-цстягнуто зТовариства зобмеженою відповідальністю«Дієса» найого користьне виплаченузаробітну платуза періодз 23жовтня 2012року по02лютого 2015року урозмірі 593грн.17коп.,а саме:за 1(один)робочий деньу жовтні2012року урозмірі 51грн.31коп.та за7(сім)робочих дніву листопаді2012року урозмірі 541грн.86коп.Судом буловстановлено,що призвільненні зним небуло проведенорозрахунок тавиплачено належнуйому заробітнуплату.Відповідно додіючого законодавства в разі невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КзпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в даному випадку з 02 лютого 2015 року по день фактичного розрахунку - 17 лютого 2022 року в розмірі середньої заробітної плати за посадою, яку він займав, яка включала не лише основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років), а також і додаткові його види, а саме в розмірі 23 854 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 50 копійок, виходячи з наступного розрахунку: 51,31 грн. (заробітна плата за жовтень 2012 року) + 541,86 грн. (заробітна плата за листопад 2012року) : 44 (робочі дні в жовтні (23)+ в листопаді (21)= 13,50 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 1767 (затримки розрахунку при звільненні з 02.02.2015р. по 18.02.2022р) = 23854 грн. 50 коп.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності (а.с. 32), позовні вимоги підтримує та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі його денного грошового забезпечення, починаючи з 02 лютого 2015 року по день фактичного розрахунку, а саме: 17 лютого 2022 року в розмірі середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку, а саме в сумі 23854 грн. 50 коп.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності (а.с. 51-56).

Суд,дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов до наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року, що набрало законної сили 14 березня 2022 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», код ЄДРПОУ: 36483471 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 невиплачену заробітну плату за період з 23 жовтня 2012 року по 02 лютого 2015 року у розмірі 593 грн. 17 коп., що складається з:

?1 (один) робочий день у жовтні 2012 року у розмірі 51 грн. 31 коп.

?7 (сім) робочих днів у листопаді 2012 року у розмірі 541 грн. 86 коп.

Заборгованість по заробітній платні згідно рішення суду від 09 лютого 2022 року у розмірі 593 грн. 17 коп. була виплачена фактично 17 лютого 2022 року, що підтверджується Випискою про надходження коштів по картці (а.с. 10).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно із абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Є встановленим той факт, що на день звільнення позивача роботодавець не провів з ним остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі.

Так, матеріалами справи встановлено, повний розрахунок при звільненні з позивачем так проведений і не був.

Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 02 лютого 2015 року заробітна плата не виплачена в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто починаючи з 02 лютого 2015 року по 17 лютого 2022 року.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення позивача, на думку самого позивача складає 23 854 грн. 50 коп.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Разом з тим суд бере до уваги той факт, що Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року, що набрало законної сили 14 березня 2022 року, встановлено, що відповідно до витягу з наказу №2845-В від 25 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати в період з 24 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, на 8 календарних днів(а.с.47), також в подальшому, а саме в період з 05 листопада 2012 року по 07 листопада 2012 року, ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати на 03 календарні дні, що підтверджується витягом з наказу №3139-В від 05 листопада 2012 року.

Відповідно до актів про відсутність на роботі встановлено, що в період з 19 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 в зазначений період був відсутній на роботі, для з`ясування обставин було здійснено дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_1 , однак на дзвінки ніхто не відповідав.

Згідно з наданими витягами з табелю обліку використання робочого часу в період з жовтня 2012 року по лютий 2015 року ОСОБА_1 за вказаний час, окрім наданих відпусток, відпрацював: в жовтні 2012 року 1 робочий день та в листопаді 2012 року - 7 робочих днів. За решту робочих днів стоїть відповідна відмітка «НЗ» - неявка з нез`ясованих причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та з врахуванням принципу співмірності та фактично відпрацьованого часу, зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23 854 грн. до 593 грн. 17 коп.

Суд не бере до уваги доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, виходячи з наступного.

Так, у ст. 233 КЗпП України чітко визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема працівник можезвернутися іззаявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,крім випадків,передбачених частиноюдругою цієїстатті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Длязвернення роботодавцядо судув питанняхстягнення зпрацівника матеріальноїшкоди,заподіяної підприємству,установі,організації,встановлюється строкв одинрік здня виявленнязаподіяної працівникомшкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року, установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Стосовно порушення своїх прав позивач дізнався з моменту набрання чинності Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року, що набрало законної сили 14 березня 2022 року, та саме з цього періоду потрібно рахувати початок строку звернення до суду з даним позовом.

Позивач дізнався про порушення своїх прав та звернувся з даним позовом до суду у 2022 році, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно з Главою ХІХ Прикінцеві положення діючого КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, в даному випадку позивач при зверненні до суду з даним позовом не пропустив строки звернення до суду, визначені у ст. 233 КЗпП України.

Відповідно дост.141ЦПК Українистягнути з Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Дієса»на користь ОСОБА_1 необхідностягнути судовийзбір всумі пропорційнозадоволеним позовнимвимогам - 24грн.70коп.,а судовийзбір урозмірі 967грн.70коп.залишити зарахунок позивача .

Керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 31,32, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення компенсації за затримку розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36383471, місце знаходження: 03150 м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. 45) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий 26 квітня 2005 року Красногвардійським РВУ МВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2015 року по день фактичного розрахунку -17 лютого 2022 року в сумі 593 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36383471, місце знаходження: 03150 м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. 45) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий 26 квітня 2005 року Красногвардійським РВУ МВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 24 грн. 70 коп., а судовий збір у розмірі 967 грн. 70 коп. залишити за рахунок позивача.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 07 жовтня 2022 року.

Суддя О.Г. Васюченко