Постанова

від 28.09.2022 по справі 914/3072/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. Справа №914/3072/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кравчук Н.М.

Марко Р.І.

за участю секретаря судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеорганізація «Лев» б/н від 30.06.2022 (вх. № 01-05/1543/22 від 30.06.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2022 (повний текст складено та підписано 06.06.2022, суддя Козак І.Б.)

у справі №914/3072/21

за позовом: Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» , м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев», м.Львів,

про: укладення договору №03-10/08/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Лавриненко К.Л. (довіреність б/н від 03.01.2022);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» звернулася до Господарського суду Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев» про укладення договору №03-10/08/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач добровільно відмовився укладати з позивачем договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, тому позивач звернувся до суду з позовною вимогою про укладення в судовому порядку договору №03-10/08/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2022 позовні вимоги задоволено частково та ухвалено вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду Договір №03-10/08/21 між Громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (код ЄДРПОУ 43080257) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев» про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах викладених в резолютивній частині рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Лев" (79016, м. Львів, вул. Вернигори, буд.30, ідентифікаційний код 41476581) на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (01021, м. Київ, вул. Шовковична,10, оф. 28; адреса для листування: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 4/36; ідентифікаційний код 43080257) 2000,00 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При постановленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір, то, відповідно, і договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, то днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що є неможливим укладення спірного договору з 10.04.2020 у редакції позивача, оскільки умови договору визначають для відповідача зобов`язання, які не існували раніше, а саме, до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову та зазначив, що Договір не може бути укладеним з 10.04.2020 і діяти до 31.12.2025, то умова, викладена у Додатку № 3 до Договору: « Сторони узгодили щомісячні Тарифи за одного Абонента Провайдера у наступному розмірі: з 10 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 0,40 грн., з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 0,90 грн, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 1,50 грн, з 01 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2,00 грн, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 2,50 грн, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3,00 грн.» не може вважатись такою, що відповідає вимогам статей 631,637 Цивільного кодексу України, статей 180, 187 Господарського кодексу України та строку акредитування, який закінчується 10.09.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеорганізація «Лев» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам, що надані Позивачем на підтвердження події здійснення Відповідачем трансляції програм (передач). На підтвердження трансляції Позивачем надано: Акт №01/05/10/21 фіксації фактів публічного використання музичних, аудіовізуальних творів, та інших об`єктів авторського права і суміжних прав від 05 жовтня 2021 року та Копію Загальної концепції пакетування (переліку) програм, придбаних для ретрансляції.

На переконання апелянта, вказані докази не відповідають вимогам щодо належності, допустимості до достовірності.

Апелянт зазначає, що вказаний акт має недоліки, а долучена Позивачем до позовної заяви Загальна концепція пакетування (переліку) програм, придбаних для ретрансляції, не є доказом трансляції.

Крім того, апелянт стверджує про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.187 ГК України.

Апелянт вказує, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На переконання апелянта, суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення фактично передрукував текст проекту наданого Позивачем договору N 03-10/08/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення.

При цьому, апелянт вважає, що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного Рішення залишив не заповненими ряд умов, що повинні були бути Судом з`ясовані та вписані в текст Договору.

З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2022р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев» про укладення договору.

У відзиві на апеляційну скаргу Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» зазначає, що не погоджується поданою апеляційною скаргою, заперечує щодо змісту і вимог, викладених у ній, та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач вважає, що твердження відповідача не має жодних посилань на будь-які докази того, що відповідачем не здійснюється кабельна ретрансляція у розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», окрім гіпотези, що частка іноземних телеканалів може становити 0%.

Відповідач зазначає, що надані Позивачем докази не відповідають таким критеріям, особливо наголошуючи на здійсненій Позивачем фіксації, метою якої було встановлення фактів наявності музичних, аудіовізуальних творів та інших об`єктів авторського і суміжних відповідачем. прав у складі передач (програм) Viasat Explore, який, зокрема, ретранслюється відповідачем.

Натомість позивач наголошує, що «Viasat Explore» є програмою іноземного мовника, що підтверджується тим, що він розміщений в переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція мать яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" станом на 18.02.2009 відповідно до Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 652 від 02 квітня 2008 р. (копія Рішення наявна в матеріалах справи). Фіксація ж, яка здійснена Позивачем, має на меті не підтвердження ретрансляції даного телеканалу відповідачем, а наявний контент (вміст програм/передач), що транслюється безпосередньо телеканалом, який ретранслюється відповідачем, а тому адреса, з якої велась така фіксація, в даному випадку не має особливого вирішального значення по справі.

Щодо твердження відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 187 ГПК України, то позивач зазначає, що судом першої інстанції позов ГС «КАМП» задоволено частково, а саме, в частині строку дії договору, запропонованого позивачем, - відмовлено, тому стороні Позивача не зовсім зрозуміла позиція Відповідача щодо неправильності застосування цієї статті.

В судове засідання 28.09.2022 з`явився представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Про судові засідання відповідач неодноразово повідомлявся на електронну адресу, яку представник відповідача зазначив у клопотанні про надсилання кореспонденції електронною поштою .

Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово був належним чином повідомлений про судові засідання, однак в до суду не з`явився.

Саме Товариство обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев» було ініціатором оскарження судового рішення, вважаючи, що його права були порушені, в подальшому свідомо нехтувало своїми процесуальними правами та обов`язками, не з`являючись у судові засідання та не забезпечуючи участі повноважних представників.

Касаційний господарський суд при прийнятті рішення по справі № 910/33054/ 15 від 14.02.2018 висловив правову позицію, яка є протилежною до раніше прийнятих правових позицій ВГСУ (справа № 911/4241/15 від 10.10.2017), а саме: сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

А тому, неявка в судові засідання відповідача, як ініціатора судового процесу, порушує право іншої сторони, а саме позивача, на розгляд справи у розумні строки.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неодноразово, належним чином повідомлявся про розгляд справи, крім процесуальних прав, відповідач має і процесуальні обов`язки, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції у відповідності до ст 197 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.09.2019 №14 "Про акредитацію організації колективного управління" акредитовано організацію колективного управління Громадську спілку "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки. Таким чином, Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (далі- позивач) єдина в Україні акредитована організація колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Позивач зазначає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев» є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний) та є провайдером програмних послуг на підставі ліцензії, виданої згідно рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №00662-п від 28.11.2017 року

В період з 10.03.2020 по 09.04.2020 позивачем та представниками провайдерів програмної послуги, а також їхніх об`єднань було проведено переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Сторони дійшли згоди щодо остаточних тарифів винагороди і 09-10 квітня 2020 було складено й підписано Протокол щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

В ході переговорів сторони затвердили наступні остаточні розміри тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення: на 2020 рік - 0,40 грн/міс за кожного абонента (користувача); на 2021 рік - 0,90 грн/міс за кожного абонента (користувача); на 2022 рік - 1,50 грн/міс за кожного абонента (користувача); на 2023 рік - 2,00 грн/міс за кожного абонента (користувача); на 2024 рік - 2,50 грн/міс за кожного абонента (користувача); на 2025 рік - 3,00 грн/міс за кожного абонента (користувача).

Відповідні тарифи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі "Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав" (https://www.me.gov.ua).

15.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№03-10/08/21, до якого додав копію наказу від 10.09.2019 №14 "Про акредитацію організації колективного управління", два примірники проекту договору №03-10/08/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, підписаних Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних творів" та скріплених його печаткою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною (в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект не погодив та не підписав. Відповідач не згоден з вимогами позивача, проти позову заперечує, частково, в частині строку дії договору, в частині дати укладання договору, в частині назви самого договору, визначення термінів.

Позивач вважає, що відповідач порушує вимоги частини 3 статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" продовжуючи здійснювати господарську діяльність без підписання договору з акредитованою організацією, використовувати у своїй діяльності об`єкти авторського права і суміжних прав.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського і (або) суміжних прав в Україні, зокрема в сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

За визначенням наведеним в статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" колективне управління - діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюються в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом.

Обов`язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організацій колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" обов`язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Обов`язкове колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах: 1) право слідування щодо творів образотворчого мистецтва; 2) репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків); 3) відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; 4) кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється обов`язкове колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою обов`язкового колективного управління визначається одна акредитована організація.

Таким чином, незалежно від передання правовласниками в управління акредитованої організації, що здійснює діяльність у сфері обов`язкового колективного управління (зокрема в сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення), лише позивач має право здійснювати колективне управління в даній сфері.

Отже, як встановлено судоми першої та апеляційної інстанцій, Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав", яка є єдиною в Україні акредитованою організацією в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського і (або) суміжних прав (крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення) (згідно з чинним на час вирішення спору наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №14 від 10.09.2019) є належним позивачем у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" провайдер програмної послуги - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж; програмна послуга - формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Суб`єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію програм та передач і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію держави - члена Європейського Союзу або держави, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, має право здійснювати ретрансляцію програм та передач лише за умови відповідності їх змісту вимогам законодавства України, Європейської конвенції про транскордонне телебачення та у разі їх включення до переліку програм, що ретранслюються, за рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) передбачених до ретрансляції програм та передач визначаються програмною концепцією мовлення згідно з вимогами цього Закону.

Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" кабельна ретрансляція - прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач (програм) організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення, за умови що початкова трансляція такої передачі (програми) здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" встановлено, що користувачі зобов`язані до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права" укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання його є обов`язком для суб`єкта господарювання в випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Предметом даного позову є спонукання користувача до укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, з єдиною акредитованою організацією обов`язкового колективного управління в даній сфері.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до відповідача з пропозицією укласти договір, по закінченню двадцятиденного строку з дня отримання відповідачем проекту договору, відповідь не отримав, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Виходячи з положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Слід зазначити, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом, у переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору, зміст яких є обов`язковим в силу вимог закону або такі, що погоджені сторонами.

Тому, оскільки такого погодження сторонами на попередній період судами не встановлено, то, відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 10.04.2020.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є неможливим укладення спірного договору з 10.04.2020 у редакції позивача, оскільки умови договору визначають для відповідача зобов`язання, які не існували раніше, а саме, до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного Кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Строк дії договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав Законом №2415-VIII або будь-яким іншим законом не визначений.

З урахуванням положень частини першої статті 13 Цивільного Кодексу України, згідно з якою цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, слід зазначити, що строк дії договору має бути визначений з урахуванням строку акредитації позивача, тобто в межах повноважень Спілки, визначених Законом, та має бути встановлений до 10.09.2022, оскільки вчинення будь-яких дій, пов`язаних з управлінням у сфері використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції, поза межами строку акредитації Спілки неможливе, а згідно з даними Реєстру організацій колективного управління акредитація надана Спілці 10.09.2019 строком на 3 роки. Таким чином, договір не може бути чинним з дати припинення у позивача статусу акредитованої організації.

Враховуючи, що Договір не може бути укладеним з 10.04.2020 і діяти до 31.12.2025, то умова, викладена у Додатку № 3 до Договору: « Сторони узгодили щомісячні Тарифи за одного Абонента Провайдера у наступному розмірі: з 10 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 0,40 грн., з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 0,90 грн, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 1,50 грн, з 01 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2,00 грн, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 2,50 грн, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3,00 грн.» не може вважатись такою, що відповідає вимогам статей 631,637 Цивільного кодексу України, статей 180, 187 Господарського кодексу України та строку акредитування, який закінчується 10.09.2022.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Однак, апелянтом, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Лев», зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської від 31.05.2022 у справі №914/3072/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеорганізація «Лев» б/н від 30.06.2022 (вх. № 01-05/1543/22 від 30.06.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2022 у справі №914/3072/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.10.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМарко Р.І.