Рішення

від 11.10.2022 по справі 910/4292/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2022Справа № 910/4292/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валанта"

про стягнення 99130,31 грн,

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валанта" 99130,31 грн, з яких: 61646,00 грн основного боргу, 15754,05 грн інфляційних втрат, 3570,83 грн 3% річних, 18159,43 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №60181 від 11.06.2020 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4292/22; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач відзиву на позов не надав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/4292/22 двічі надсилалася судом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04114, м. Київ, вулиця Пріорська, будинок 21.

Однак, відповідні поштовеі відправлення були повернуті підприємством зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, суд у встановленому законодавством порядку вчинив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валанта" (покупець) укладено договір поставки № 60181 (далі - договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити товар, зазначений у специфікації та/або накладній, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, зазначених у договорі. Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується підписаними видатковими накладними, які є невід`ємною частиною даного договору.

Товар поставлений за видатковими накладними, що оформлені між сторонами протягом терміну дії договору, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на договір в самих видаткових накладних (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 4.2, 4.4 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 7 календарних днів, з дати підписання сторонами видаткової накладної. Покупець здійснює оплату, за поставлений товар, за цінами, вказаними у специфікації та/ або накладній на кожну партію окремо.

Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2021. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвати договір, він вважається продовженим ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація строку дії даного договору можлива без обмеження терміну (п. 8.1, 8.2 договору).

За правовою природою укладений між сторонами договір № 60181 від 11.06.2020 є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно видаткових накладних №5976 від 17.06.2020 на суму 49632,00 грн, №6225 від 23.06.2020 на суму 17814,00 грн постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 67446,00 грн.

До матеріалів справи також долучено довіреність № 184 від 23.06.2020 на отримання комірником Савкою А.І. товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ".

Відповідач за умовами договору мав провести розрахунки по накладних: №5976 від 17.06.2020 до 24.06.2020; №6225 від 23.06.2020 - до 30.06.2020.

Як зазначив позивач у позовній заяві та не заперечив і не спростував відповідач, товар, поставлений за видатковою накладною № 5976 від 17.06.2020 був частково оплачений на суму 5800,00 грн. Не оплаченим залишився поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 61646,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У суду не має обґрунтованих підстав вважати обставини щодо часткової оплати товару на суму 5800,00 грн недостовірними чи визнаними у зв`язку з примусом, а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Отже, у визначений договором строк відповідач із позивачем за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем заперечень проти позову не наведено, обставин, повідомлених позивачем, не спростовано.

Оскільки відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару, позов в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 61646,00 грн визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 15754,05 грн, пеню у розмірі 18159,43 грн та 3% річних у розмірі 3570,83 грн за період з 25.06.2020 по 01.06.2022 (видаткова накладна № 5976 від 17.06.2020 з урахуванням часткової оплати на суму 5800,00 грн) та за період з 01.07.2020 по 01.06.2022 (видаткова накладна № 6225 від 23.06.2020).

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів у визначений договором строк не виконав у повному обсязі, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 5.2 договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару, останній сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми поставленого товару, за кожний день невиконання своїх зобов`язань, 3% річних та збитки від інфляції. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

З огляду на передбачене п. 8.2 договору автоматичне продовження строку його дії, за відсутності доказів зворотного, суд вважає договір № 60181 від 11.06.2020 чинним на момент прийняття рішення та здійснення розрахунку пені, а тому вимоги про стягнення пені на підставі договору є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.2 договору сторони погодили інший період нарахування пені, ніж визначено у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому пеня обґрунтовано нарахована позивачем за весь період прострочення і не обмежена 6 місяцями.

Суд перевірив розрахунок пені та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим пеня в розмірі 18159,43 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та зазначає, що він містить арифметичні помилки, при додаванні сум 3% річних за прострочення по кожній накладній. Згідно розрахунку суду, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3570,79 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж визначена позивачем у його розрахунку. Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції у визначеному позивачем розмірі 15754,05 грн, оскільки згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження для виходу за межі заявлених позивачем позовних вимог.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валанта" (04114, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, ідентифікаційний код 39516719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (01015, місто Київ, вулиця Добровольчих батальйонів, будинок 17, ідентифікаційний код 34937637) заборгованість у розмірі 61646 (шістдесят одна тисяча шістсот сорок шість) грн 00 коп, пеню у розмірі 18159 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн 43 коп., втрати від інфляції у розмірі 15754 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 3570 (три тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова