Рішення

від 27.09.2022 по справі 911/3601/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р.,

м. Київ

Справа № 911/3601/21

Cуддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос 2014" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39145386),

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" (07850, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Клавдієво-Тарасове, вул.Вербна, будинок 4, код ЄДРПОУ 00992065),

про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні індивідуально визначеного майна, стягнення заборгованості, штрафу, пені та неустойки,

за участю представників: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальні обставини справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 52-0004.5334 від 01.12.2021 Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос 2014" про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні індивідуально визначеного майна, стягнення заборгованості, штрафу, пені та неустойки.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 34.636,76 грн, 3.304,68 грн штрафу, 451,37 грн пені, 1.116.900,00 грн неустойки, розірвати договір оренди № 386-а, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання повернути вказане майно за актом приймання-передавання балансоутримувачу та покласти на відповідача судовий збір у розмір 21.869,39 грн.

Ухвалою від 17.12.2021 суд залишив позовну заяву без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 14.01.2022 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 07.02.2022 на 14:00.

У судовому засіданні була присутня представник позивача. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження, з метою забезпечення доступу відповідачу до правосуддя, суд у порядку статті 183 ГПК України відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 28.02.2022 на 14:00.

Також, суд, з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Водночас, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом Господарського суду Київської області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Київської області в умовах воєнного стану» від 03.03.2022, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

З огляду на наведені вище обставини судове засідання з розгляду справи 28.02.2022 не відбулося.

З поступовим відновленням роботи Господарського суду Київської області було винесено ухвалу від 22.04.2022, якою суд повідомив учасників справи, що судове засідання, яке призначалося судом на 28.02.2022 не відбулося. Визначено нову дату та час проведення судового засідання 10.05.2022 о 14:00.

У судове засідання 10.05.2022 учасники справи не з`явились. 05.05.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про перенесення судового засідання на іншу дату. Ухвалою від 10.05.2022 суд відклав підготовче судове засідання на 06.06.2022 на 16:00.

У засіданні 06.06.2022 у порядку статті 183 ГПК України суд відклав розгляд справи на строк, який мав би дати можливість представникам позивача та відповідача (від якого на той час не надходило жодних заяв з приводу розгляду справи) реалізувати свої процесуальні права в належній мірі. Наступне судове засідання призначалось судом на 04.07.2022 о 15:15.

У судовому засіданні 04.07.2022 суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору у справі Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" (07850, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Клавдієво-Тарасове, вул.Вербна, будинок 4, код ЄДРПОУ 00992065) оскільки вказана юридична особа є балансоутримувачем орендованого за спірним договором нерухомого майна. Розгляд справи відкладено на 18.07.2022 на 15:30.

У судовому засіданні 18.07.2022 суд у порядку статті 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 16.08.2022 на 15:30.

З огляду на відсутність відомостей щодо обізнаності відповідача про наявність провадження у справі № 911/3601/21 суд 16.08.2022 відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 30.08.2022 на 15:30.

30.08.2022 судом у порядку частини 4 статті 74 ГПК України у судовому засіданні зобов`язано представника позивача надати чіткий, розширений, зрозумілий розрахунок суми заборгованості, надати суду належним чином оформлені банківські документи, які підтверджують факт наявності оплат та відсутності їх у період який заявлений до стягнення, надати окремо розрахунок пені та штрафу, які вказані у позовній заяві з окресленнями періодів та сум, на які здійснюються нарахування. Разом з тим суд зобов`язав представника позивача надати пояснення щодо наявності заборгованості станом на 20.11.2020 та станом на 19.05.2021, позаяк в розрахунках позовної заяви наведено, що заборгованості в ці дні за відповідачем не рахувалося. Засідання з розгляду справи по суті відкладено на 13.09.2022 на 17:30.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті була присутня представник позивача. Напередодні судового засіданні до суду надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 30.08.2022. Для належного вивчення всього об`єму матеріалів, що надійшли від сторони у письмових поясненнях перед судовим засіданням, суд відклав засідання на 27.09.2022 на 16:30.

16.09.2022 до суду подано клопотання про долучення документів (витяг з інформаційно пошукової системи "Етап-оренда" за підписом начальника регіонального відділення Фонду Державного майна) до матеріалів справи, яке прийнято судом.

У судове засідання 27.09.2022 до суду учасники справи не з`явились, від позивача надійшло клопотання про відкладення. У зв`язку з закінченням строків відведених процесуальним законом на розгляд справи суд відмовив у задоволенні клопотання позивача та, розглянувши матеріали справи № 911/3601/21, виніс рішення у справі.

Суд констатує, що господарським судом відправлялись ухвали про відкриття провадження, про відкладення судового засідання на юридичну адресу відповідача. Водночас, до суду було повернуто конверт з рекомендованим повідомленням № 0103281379210 з ухвалою суду від 22.04.2022 з зазначенням причин повернення (невручення) "адресат відсутній за вказаною адресою".

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідачі вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.

Також суд акцентує увагу на тому, що в подальшому у травні 2022 року у зв`язку з відсутністю належного фінансування поштова кореспонденція направлялась судом виключно у електронній формі на відомі електронні адреси учасників справи, про що уповноваженими працівниками суду було сформовано відповідні довідки.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

2. Обставини спірних

правовідносин, позиції учасників справи

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з`ясував, що 28.08.2006 року між Регіональним відділенням державного майна України по Київській області (орендодавець) та ФОП Сіньком Сергієм Васильовичем (орендар) укладено Договір оренди № 368а (далі Договір № 368а), за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі КП площею 120,4 кв. м, за адресою 45-й км автодороги Київ-Ковель на першому поверсі.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору № 368а:

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна і становить 348,52 за перший базовий місяць оренди;

- орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць;

- орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір діє, відповідно до пункту 10, з 28.08.2006 до 7 серпня 2007 року включно (строком в 364 дні). Пунктом 10.6 сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору договір після закінчення строку його чинності протягом одного місяця вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

З урахуванням змін та доповнень до договору № 386а, які були здійснені на підставі додаткових угод №1 від 01.08.2007, № 2 від 2010 року, № 3 від 15.07.2010, №5 від 12.08.2011, №7 від 08.11.2012 та додаткового договору № 6 сторони узгодили, що:

- строк дії договору був продовжений спочатку до 26.08.2010, потім до 27.08.2012;

- об`єкт оренди перебуває на балансі КП "Клавдієвський лісгосп", а орендна плата щомісяця перераховується в розмірі 70 % до державного бюджету та 30 % балансоутримувачу(пункт 3.6);

- орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації у співвідношення визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7);

- якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості (пункт 3.8);

- у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Зазначені дії оформляються додатковою угодою (пункт 10.4);

- якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна орендодавець має право вимагати сплату неустойки у розмірі трьохсот мінімальних заробітних плат за користування майном за час прострочення (пункт 10.11);

- у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу(пункт 10.9);

- майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10);

- чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду; банкрутства орендаря або ліквідації орендаря-юридичної особи (пункт 10.6).

Додатковим договором № 7 від 21.04.2015 до преамбули та тексту договору № 368а внесено зміни відповідно до яких найменування орендаря змінилось з ФОП Сінько на ТОВ "Клава" (код ЄДРПОУ 39145386). Тобто відбулась зміна орендаря. Судом встановлено, що 16.07.2019 ТОВ "Клава" змінило юридичну адресу та найменування. Відповідно до відомостей наявних у державному реєстрі юридичних осіб з 16.07.2019 відповідач знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10 та іменується як ТОВ "Нікос 2014". Таким чином орендарем за договором № 368а з 16.07.2019 є ТОВ "Нікос 2014".

Позивач додає до позову адресовані ТОВ "Клава" копії письмових вимог про погашення заборгованості № 14-09-405 від 26.01.2017 та № 53-09-1726 від 30.03.2017, копію листа № 53-09-2660 від 30.05.2018 про припинення терміну дії договору оренди № 386а, в якому зазначено, що термін дії договору закінчився 27.05.2017 на підставі статті 11 Закону України про оренду державного та комунального майна.

Разом з тим листом № 53-09-3690 30.07.2018, де адресантом також зазначено ТОВ "Клава" (копія наявна в матеріалах справи) позивач зазначив, що на підставі пункту 10.11 Договору № 368а у випадку неповернення орендованого майна з орендаря в судовому порядку буде стягнуто неустойку.

Відповідно до доданої до матеріалів справи копії звіту про проведення періодичного комплексного контролю від 16.11.2021 робочою групою Фонду Державного майна встановлено, що об`єкт оренди за договором № 368а станом на 16.11.2021 фактично використовується орендарем, державне майно не застраховане, і використовується безкоштовно.

У додаткових поясненнях від 12.09.2022 № 52-04.01-2073, які подані позивачем на вимогу суду, Регіональне відділення Фонду державного майна, щодо наявності заборгованості станом на 20.11.2020 та станом на 19.05.2021 посилається на детальний розрахунок заборгованості відповідача та подає уточений розрахунок заборгованості за підписом Начальника управління орендних відносин. Так сума загальної заборгованості орендаря перед державним бюджетом становить 34636,76 грн. Ця сума включає в себе загальну суму заборгованості за весь період дії договору оренди від 28.08.2006 № 386-а та відповідно до частини 6 статті 232 ГК України та Договору оренди зі змінами на заборгованість за два перiоди з 20.11.2020 по 19.05.2021 та з 19.05.2021 по 18.10.2021 також нараховується пеня та штраф по заборгованості більше 3-х місяців.

Стан надходження орендної плати по Договору оренди, за словами позивача, формується з інформаційно-пошукової системи "Етап Оренда", яка введена в дію наказом Фонду державного майна України від 01.07.2003 № 1129 «Про введення в дію інформаційно-пошукової системи «Етап Оренда». Система створена для обліку та зберігання інформації щодо договорів оренди, складу об`єкту оренди, нарахування та надходження орендної плати за цими договорами.

Позивач посилається на те, що у справі № 902/17/21 колегія суддів Північно-Західного апеляційного господарського суду встановлює належним доказом, витяг з інформаційно пошукової системи "Етап-Оренда", який поданий позивачем на підтвердження розміру заборгованості, пені та штрафу.

16.09.2022 позивачем було подано витяг з Інформаційно пошукової системи "Етап-Оренда" станом на 18.10.2021 за підписом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях Вадима Курило, що скріплений гербовою печаткою. Згідно наявних у витязі розрахунків за договором оренди № 386а з урахуванням нарахувань та надходжень за період з 10.09.2006 по 18.10.2021 за позивачем обліковується борг з орендної плати 34636,76 грн. Також у вказаному витязі зазначено що за договором нараховано 3304,68 грн штрафу, 802,87 грн пені та 1116900,00 грн неустойки.

3. Висновки господарського суду, застосовані

норми та мотиви прийнятого рішення.

Спірні правовідносини з договору оренди, що склались між сторонами регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», також до них застосовуються положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону об`єктами оренди за цим Законом є: єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до ч. 5 ст. Закону порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Згідно з ст. 17 Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Договір оренди у 2006 році на законних підставах був укладений з ФОП Сінько С.В. Додатковим договором № 7 у 2015 році здійснено заміну сторони орендаря на ТОВ "Клава", яке в свою чергу у 2019 році змінило найменування на ТОВ "Нікос 2014" та офіційну поштову адресу на підставі чого було внесено зміни, зафіксовані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

За наявними у справі матеріалами орендоване майно використовувалось щонайменше до 16.11.2021. Водночас, матеріали справи не містять підтверджень належного виконання орендарем свого обов`язку щодо сплати орендних платежів, які за умовами договору мають проводитись щомісячно.

Вбачається, що до 08.07.2019 включно проводились оплати за договором, які зафіксовані позивачем у системі "Етап-Оренда". Водночас, після оплати платіжним дорученням № 206 на суму 1400,00 грн 08.07.2019 інших коштів у на рахунок позивача в межах договору оренди № 386а не надходило. За наведених обставин за відповідачем утворилась заборгованість за договором оренди, яка відповідно до наданих позивачем розрахунку заборгованості та витягу з системи "Етап-Оренда" становить 34636,76 грн.

Судом перевірено нарахування та оплати за договором оренди № 386а, встановлено, що розмір основної заборгованості за договором визначений позивачем є арифметично вірним, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розмір пені, яка відповідно до до пункту 3.7 Додаткового договору № 6 нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7) за розрахунками поданими в позовній заяві становить становить 451,37 грн. У витязі інформаційно пошукової системи "Етап-оренда", що подана позивачем до суду з клопотанням про долучення доказів від 15.09.2022 розмір пені становив 802,87 грн. Позивачем не подавалась заява про збільшення позовних вимог, а тому вимога про стягнення пені розглядається судом у редакції позовної заяви та уточненої позовної заяви (додана до заяви про усунення недоліків).

Тож судом встановлено, що розмір пені, що підлягає до стягнення є більшим ніж вирахувано позивачем. Оскільки при прийнятті рішення суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі.

Позивач нараховує відповідачу штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості у порядку пункту 3.8 Додаткового договору № 6 до Договору № 386а. Пунктом 3.8 визначено, що штраф може бути нараховано у випадку, якщо заборгованість з орендної плати становить не менш як три місяці. Судом встановлено підставність нарахування штрафу у розмірі 3304,68 грн та перевірено розрахунки позивача. Вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі пункту 10.11 Договору позивач нараховує відповідачу неустойку у розмірі трьохсот мінімальних заробітних плат за користування майном за час прострочення 1116900,00 грн.

Суд акцентує увагу сторін на наступне: пунктом 10.9 вказано, що після припинення або розірвання договору майно повертається орендарем протягом трьох робочих днів. Нарахування неустойки (пункт 10.11 Договору) здійснюється у разі якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна. Таким чином умови пункту 10.11 ставляться в залежність від невиконання відповідачем обов`язку покладених на нього пунктом 10.9 у триденний строк з моменту припинення або розірвання договору.

Позивач надає до суду копію листа датованого 03.05.2018 про припинення терміну дії договору оренди. Разом з позовною заявою не подано доказів направлення цього листа на адресу орендаря. Водночас, з додатковими поясненнями від 12.09.2022 позивач надав до суду копію конверту № 0103263990130, що направлявся відповідачу, який було повернуто на адресу позивача без вручення з довідкою поштового оператора АТ Укрпошта із зазначенням причин повернення "інші причини". Суд констатує, що наявної копії конверту не достатньо щоб визначити, який документ дійсно було направлено відповідачу з відправленням № 0103263990130. Запис ручкою "33-09-2660" на конверті не є підтверджуючим доказом того що саме лист з цим номером був направлений ТОВ "Клава". Позивач не додає до суду ні опис вкладення до цінного листа з переліком документів які було направлено адресату, ні рекомендованого повідомлення про вручення з додатковими відмітками, жодних документів, які б свідчили про належне повідомлення про припинення терміну дії договору оренди в силу тих чи інших причин.

У останній редакції договору пунктом 10.4 закріплено, що він продовжує свою дію на тих самих умовах в разі якщо жодна зі сторін не зробила заяву про припинення або зміну умова договору. Цим же пунктом договору будь які дії про припинення або зміну умов договору повинні бути оформлені додатковою угодою.

Суд звертає увагу сторін, що в додатковою угодою № 3 від 15.07.2010 на орендаря покладався обов`язок повідомляти орендодавця про намір продовжити договір оренди на новий строк. Водночас, в останній редакції договору оренди (узгодженій Додатковим договором № 6 від 27.03.2012) пункт 10.4 не містить таких умов.

Пунктом 10.6 Договору наведені випадки, за якими чинність договору припиняється, одним з яких є рішення суду. Позивачем подано до суду позовну заяву, яка розглядається судом в межах цієї справи, де однією з вимог є розірвання договору оренди.

Також судом враховано, що орендна плата сплачувалась відповідачем та приймалась позивачем включно до 08.07.2019, що вказує на вчинення сторонами дій спрямованих на пролонгацію орендних відносин.

Таким чином на момент подання позову договір оренди є чинним, він не розірваний, не припинений, строк його дії не закінчився, в матеріалах справи відсутні будь які угоди про його розірвання (які мають бути обов`язково укладеними в разі його дострокового припинення в силу пункту 10.4 Договору), відсутні докази належного повідомлення відповідача про розірвання договору та інші обставини що можуть стати підставою, що трактуватиметься як факт припинення договору в певний момент часу до подання цього позову. На підставі пункту 10.4 Договору № 368а він ще продовжував свою дію до моменту звернення до суду. Також, вимога про стягнення основної заборгованості за весь цей період задоволена як така, що є доведеною позивачем.

Суд підсумовує, що виникнення обов`язку щодо повернення орендованого майна виникає у відповідача з моменту припинення або розірвання договору, а нарахування неустойки ставиться в залежність від виконання чи невиконання орендарем цього обов`язку (який має бути виконаний у триденний строк).

Відтак, враховуючи встановлення судом обставин пролонгації договору та факту відсутності належних доказів повідомлення відповідача про припинення догровору суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ "Нікос 2014" неустойки у розмірі 1116900,00 грн, оскільки ця вимога позивача є передчасною.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено: договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Передбачена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір оренди шляхом відмови від нього у позасудовому порядку є правом, а не обов`язком орендодавця.

Право орендодавця відмовитися від такого договору, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для його звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення його умов (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 350/1316/16-ц).

Судом встановлено, що позивачем належним чином не реалізоване право про відмову від договору, оскільки такий факт не підтверджений належними доказами. Надана копія листа з повідомленням про припинення терміну дії договору оренди без доказів направлення його відповідачу не може бути розцінена судом, як відмова від договору про яку було повідомлено відповідача.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач тривалий час неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання з оплати орендної плати, зокрема не сплачував орендну плату протягом строку, що перевищує трьохмісячний термін, що є істотним порушенням умов договору, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу про розірвання договору оренди №386а.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Як вже зазначалось, умовами договору № 386а, зокрема пунктами 10.9 та 10.10 закріплено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу; майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

До матеріалів справи не подано актів приймання передачі орендованого за договором № 386а майна. Звітом наданим позивачем до позову підтверджувалось, що майно до подання позову використовувалось. Враховуючи, що судом задоволено вимогу позивача про розірвання договору оренди комунального майна, вимога усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання відповідача повернути вказане майно за актом приймання-передавання балансоутримувачу є такою, що підлягає задоволенню.

4. Вирішення питання щодо судових витрат, підсумки

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволено частково, судові витрати покладаються в цьому випадку пропорційно на обидві сторони. Відтак, враховуючи що суд відмовив у частині задоволення вимоги про стягнення 1116900,00 грн неустойки, судові витрати за цю вимогу залишаються за позивачем. В іншій частині витрати мають бути відшкодовані відповідачем.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський Суд з Прав Людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про Захист Прав Людини і Основоположних Свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про Захист Прав Людини і Основоположних Свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос 2014" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39145386) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) заборгованість з орендної плати у розмірі 34636,76 грн, 3304,68 грн штрафу, 451,37 грн пені та 6810,00 грн судового збору.

Розірвати договір оренди №386-а від 28.08.2006 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос 2014».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікос 2014" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39145386) усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні індивідуально визначеного майна нежитлового приміщення будівлі КП, площею 120,4 кв. м, що розміщене за адресою: Київська область, 45-й кілометр автодороги Київ-Ковель на 1 поверсі, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (код ЄДРПОУ: 00992065, адреса 07850 Київська область, Бородянський район, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, 4), шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос 2014» (код ЄДРПОУ 39145386, місцезнаходження 03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10) повернути вказане майно за актом приймання передавання балансоутримувачу Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство".

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз