Рішення

від 04.10.2022 по справі 916/1458/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1458/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1458/22

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕСЕПТІКОН (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 13, код ЄДРПОУ 31753495)

про стягнення 26 754,83 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕСЕПТІКОН про стягнення 26 754,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2022р. провадження по справі №916/1458/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.12.2014р. Між Одеською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга», яке 23.04.2021 змінило назву та адресу на ТОВ "ДЕСЕПТ1КОН" укладено договір №544-В-ОДФ-14, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання провести виконання «Проектних робіт з технічного переоснащення зовнішнього освітлення Нафторайону», а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і сплатити Виконавцю вартість виконаних робіт (п. 1.1. Договору).

За виконання проектних робіт з технічного переоснащення зовнішнього освітлення Нафторайону сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2018 від 29.12.2018 №ОУ-0000001 на суму 160528.96 грн. у т.ч. ПДВ 26 754,83 грн.

На підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку №СФ-0000009 від 29.12.2018р. Позивачем перераховано на рахунок Відповідача кошти в розмірі 160 528,96грн. (ПДВ 26 754,83грн.), що підтверджується платіжним дорученням №377 від 27.02.2019р.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Позивач вказує, що в порушення вимог п.1 ст. 201 ПК України ТОВ "ДЕСЕПТІКОН" не виписало та не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на адресу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України, Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» податкову накладну від 29.12.2018р. за договором від 23.12.2014р. №544-В-ОДФ-14 на суму 26 754,83 грн.

Як зазначає позивач, 18.10.2019р. він звернулась до відповідача з листом №1663/19-02-09/Вих/19 з проханням виконати вимоги чинного законодавства, скласти та зареєструвати податкову накладну від 28.12.2018р. Проте відповідне звернення було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вказує позивач на сьогодні не здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних по операціям, що відображають фактичні та реальні господарські взаємовідносини між сторонами Договору. Така ситуація не дала включити адміністрації Одеського морського порту суми податку на додану вартість в розмірі 26 754.83 гри до податкового кредиту.

Також позивач зазначає, що на виконання п. 201.10. ст. 201 ПК України Адміністрацією подана скарга про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, як Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року.

В подальшому, Позивач звернувся з листом № 4294/10-04-01/Вих від 20.11.2020р. до Офісу великих платників податків ДПС України з проханням повідомити інформацію щодо проведеної документальної перевірки та настання обов`язку Відповідача щодо виправлення помилок та реєстрації податкової накладної за результатом перевірки.

У відповідь, листом №814/6/31-00-04-02-04-11 від 25.02.2021р., Центральне міжрегіональне управління ДПС України по роботі з великими платниками податків зазначило, що направило запити до ГУ ДПС України, де платники щодо яких подано скарги, знаходяться за основним місцем обліку для вжиття заходів в межах чинного законодавства та повідомили, що наразі, встановлено мораторій на проведення позапланових документальних перевірок з 18.03.2020р. по останній календарний день місяця в якому завершується дія карантину.

Позивач наголошує, що здійснені відповідачем порушення позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 26 754,83 грн. протягом 1095 днів з дати складання податкової накладної (28.12.2018), тобто після спливу цього терміну позивач був позбавлений можливості зменшити свої податкові зобов`язання на суму 26 754,83 грн., що врешті призвело до понесення позивачем збитків в сумі 26 754,83 грн.

Отже не вчинення відповідачем дій по реєстрації податкової накладної, стало підставою для звернення Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків в сумі 26 754,83грн, які йому спученні в насідок невиконання відповідачем передбаченого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Так як встановлено судом 23.12.2014р. між Одеською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ліга», яке 23.04.2021 змінило назву та адресу на ТОВ "ДЕСЕПТ1КОН" укладено договір №544-В-ОДФ-14, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання провести виконання «Проектних робіт з технічного переоснащення зовнішнього освітлення Нафторайону», а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і сплатити Виконавцю вартість виконаних робіт (п. 1.1. Договору). За виконання проектних робіт з технічного переоснащення зовнішнього освітлення Нафторайону сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2018 від 29.12.2018 №ОУ-0000001 на суму 160528.96 грн. у т.ч. ПДВ 26 754,83 грн. На підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку №СФ-0000009 від 29.12.2018р. Позивачем перераховано на рахунок Відповідача кошти в розмірі 160 528,96грн. (ПДВ 26 754,83грн.), що підтверджується платіжним дорученням №377 від 27.02.2019р.

Відповідач в свою чергу встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

Положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи). При цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

Судом встановлено, що на виконання п. 201.10. ст. 201 ПК України Адміністрацією подана скарга про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, як Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року.

В подальшому, Позивач звернувся з листом № 4294/10-04-01/Вих від 20.11.2020р. до Офісу великих платників податків ДПС України з проханням повідомити інформацію щодо проведеної документальної перевірки та настання обов`язку Відповідача щодо виправлення помилок та реєстрації податкової накладної за результатом перевірки. У відповідь, листом №814/6/31-00-04-02-04-11 від 25.02.2021р., Центральне міжрегіональне управління ДПС України по роботі з великими платниками податків зазначило, що направило запити до ГУ ДПС України, де платники щодо яких подано скарги, знаходяться за основним місцем обліку для вжиття заходів в межах чинного законодавства та повідомили, що наразі, встановлено мораторій на проведення позапланових документальних перевірок з 18.03.2020р. по останній календарний день місяця в якому завершується дія карантину.

Нормами Податкового кодексу України (п. 198.6, ст. 198 ПК України) встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З урахуванням вищезазначених норм вбачається, що здійснені відповідачем порушення позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 26 754,83 грн. протягом 1095 днів з дати складання податкової накладної (28.12.2018), тобто після спливу цього терміну позивач був позбавлений можливості зменшити свої податкові зобов`язання на суму 26 754,83 грн., тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому суд констатує, що із встановлених обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення.

Отже враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги встановлення судом обставини, які свідчать про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд доходить висновку що позивні позовні щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 26 754,83грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.12.2018р. у справі №908/76/18, від 06.06.2018р. у справі №920/1190/16, та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018р. у справі №917/877/17

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕСЕПТІКОН (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 13, код ЄДРПОУ 31753495) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕСЕПТІКОН (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 13, код ЄДРПОУ 31753495) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) збитки в сумі 26 754 (двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири)грн. 83коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 жовтня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна