Рішення

від 10.10.2022 по справі 926/3004/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

10 жовтня 2022 року Справа № 926/3004/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., розглянувши заяву адвоката Попова В.Д., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут", за вх.№3663 від 03.10.2022 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №926/3004/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58018, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, буд. 1-А, код 39584988)

До Чернівецької обласної громадської організації "Український союз спортивних єдиноборств" (58000, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул. Міцкевича, буд. 8, код 22848328)

Про стягнення заборгованості в розмірі 27 249,66 грн

Представники сторін не зявились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.09.2022 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" до Чернівецької обласної громадської організації "Український союз спортивних єдиноборств" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими в сумі 27 249,66 грн.

03.10.2022 року адвокатом Поповим В.Д., який діє в інтересах ТОВ "Чернівцігаз Збут" подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, також останній просить суд розглянути дану заяву без його участі.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов`язані з розглядом справи відповідно до укладеної з Адвокатським об`єднанням "Гарант Груп" додаткової угоди №53 від 03.08.2022 року до договору про надання правової допомоги №38AChrZ491-17 від 30.11.2017 року та на підставі документів, що підтверджують такі витрати, а тому заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн та розглядати дану заяву без його участі.

Ухвалою суду від 04.10.2022 року розгляд заяви про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат призначено до розгляду на 10.10.2022 року.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, що не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 16 Господарського кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються стороні процесу у справах розглянутих за правилами позовного провадження (як загального, так і спрощеного) (додаткова постанова ВПВС від 19.02.2020 року у цивільній справі №755/9215/15-ц).

Прийняття додаткового рішення у справі передбачено статтею 244 ГПК України.

Зокрема, згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч. 4 ст. 11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однак суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62). З врахуванням викладеного, констатує суд, може існувати система юридичної допомоги, яка висуває вимоги до справ, у яких застосовується.

Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Така ж норма передбачена у ч.1 ст.16 ГПК України

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1).

Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст.30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.

Насамперед ч.2 ст.126 ГПК України визначає орієнтований перелік витрат, які сторона може понести у зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги у конкретній справі, для цілей їх розподілу, зокрема це: гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта в суді; підготовка адвокатом справи до її розгляду, в тому числі збір доказів тощо; вартість послуг помічника адвоката; компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому всі надані адвокатом послуги, в тому числі, його помічником підтверджуються належними та достатніми доказами.

Правило ч.1 ст.124 та ч.3 ст.126 ГПК України зобов`язує учасника справи у першій заяві по суті спору (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас згідно ч.3 ст.124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Конструкція та послідовність викладення процесуальних норм ст.126 ГПК України зокрема, частини 4, орієнтує учасника справи на те, що у першій заяві по суті спору при визначенні попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката, які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, слід враховувати його співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг),часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 5 статті 126 ГПК України визначає можливий процесуальний наслідок для учасника справи, який недотримався вимог ч. 4 цієї статті Кодексу: суд вправі зменшити розмір його витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Водночас це право суд вправі застосувати виключно за обґрунтованим клопотанням іншої сторони про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Ініціатива суду щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони не допускається (додаткова постанова ВП ВС від 19.02.20р. у цивільній справі № 755/9215/15-ц).

Норми статті 129 ГПК України суд застосовує вже на стадії вирішення спору між сторонами або у рішенні суду, або у додатковому рішенні суду.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням: ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що заява адвоката Попова В.Д., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут", за вх.№3663 від 03.10.2022 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу по справі №926/3004/22 подана з дотриманням вимог ч.8 ст.129 ГПК України.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

30.11.2017 року між ТОВ "Чернівцігаз Збут" (далі замовник) в особі директора Лященка В.М., що діє на підставі статуту з однієї сторони та Адвокатським об`єднанням "Гарант Груп" (далі виконавець) в особі керуючого партнера Ярина І.В., що діє на підставі статуту укладено договір про надання правничої допомоги №38АChrZ491-17 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх (п.1. договору).

Згідно з розділом 3 договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця складається з: щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 37500,00 грн, крім того, ПДВ 7500,00 грн. Загальна сума з ПДВ складає 45000,00 грн щомісяця (п.3.1.1. договору), плати за ведення складних справ у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до договору (п. 3.1.2 договору).

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.12.2017 року до 28.02.2018 року включно, а в частині проведення розрахунків до їх остаточного завершення.

Як свідчать матеріали заяви, в подальшому до договору про надання правничої допомоги №38АChrZ491-17 від 30.11.2017 року вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод до нього, якими продовжено строк дії договору до 2022 року.

Також, 03.08.2022 року сторони уклали додаткову угоду №53 до договору про надання правової допомоги №38АСhrZ491-17 від 30.11.2017 року про надання виконавцем професійної правничої допомоги, що полягає у захисті прав та законних інтересів замовника адвокатами виконавця.

Цією ж додаткової угодою сторони погодили, що професійна правнича допомога адвокатами виконавця надається замовнику під час підготовки та розгляду судової справи №926/3004/22 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Виконавець, надаючи професійну правничу допомогу у справі №926/3004/22 зобов`язується, але не обмежуючись, вчинити наступні дії: здійснювати захист прав та законних інтересів замовника адвокатами виконавця; проводити узагальнення, аналіз судової практики, що пов`язана із розглядом судової справи; провести юридичний аналіз та розробити загальну стратегію ведення справи; надавати консультації, висновки з правових питань, що виникають у замовника при вирішенні справи; здійснити підготовку та подання до суду заяви про видачу судового наказу, позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення, письмові пояснення, клопотання, заяви, скарги, подання інших процесуальних документів при розгляді справи судом, у тому числі у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції; здійснювати збирання та подання доказів у справі та брати участь у дослідженні доказів; представляти інтереси замовника та брати участь у судових засіданнях; здійснювати ознайомлення з протоколами судових засідань, записами фіксування судового засідання технічними засобами; підготувати та направити до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, пов`язаних із розглядом справи; виконувати інші процесуальні дії, визначені процесуальним законодавством та випливають зі змісту договору і цієї додаткової угоди.

Пунктом 4 додаткової угоди від 03.08.2022 року сторони погодили, що загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за умовами даної додаткової угоди, розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, працевлаштованого у виконавця, і становить 3000,00 грн за годину та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 6 визначено, що оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником за фактом їх надання відповідно до наданого виконавцем рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з дня вступу в законну силу рішення суду у справі, пов`язаної із стягненням заборгованості з боржника, визначеної п.1 даної додаткової угоди. Також на замовника покладається компенсація витрат, понесених виконавцем для виконання договору та цієї додаткової угоди за умови надання документального підтвердження таких витрат (квитки, фіскальні чеки, квитанції тощо) (пункт 7).

Наказом Адвокатського об`єднання "Гарант Груп" №66-ОС від 18.09.2018 року Попова В.Д. прийнято на роботу на посаду начальника управління в Чернівецькій області, з 19 вересня 2018 року, з визначенням віддаленого місця роботи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут".

На підтвердження обсягу і видів правової допомоги адвокатом Поповим В. Д. подано до суду копію звіту Адвокатського об`єднання "Гарант Груп" про надання правової допомоги та копію акта надання послуг №24 від 29.09.2022 року, підписаного виконавцем Адвокатського об`єднання "Гарант Груп" і замовником Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут". Із зазначених документів вбачається, що сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у даній справі становить 12000,00 грн.

Таким чином, фактичні витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем, що пов`язані із розглядом справи №926/3004/22 складають 4 години 3000,00 грн (вартість години роботи) = 12000,00 грн.

Так, згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Верховним Судом по справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.ст.126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Таким чином, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про розподілу судових витрат, рівень складності правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, проведений час у судових засіданнях, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ "Чернівцігаз ЗБУТ", який складає майже 75% від суми позову, є необґрунтованим та непропорційним до предмету спірних правовідносин.

Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Викладене, на думку суду, свідчить що покладення на Чернівецьку обласну громадську організацію "Український союз спортивних єдиноборств", яка не є прибутковою організацією, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, є надмірним.

За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про їх зменшення до 3000,00 грн.

Керуючись статями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву адвоката Попова В.Д., який діє в інтересах ТОВ "Чернівцігаз Збут", за вх.№3663 від 03.10.2022 року про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2.Стягнути з Чернівецької обласної громадської організації "Український союз спортивних єдиноборств" (58000, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул. Міцкевича, буд. 8, код 22848328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58018, м.Чернівці, вул. Воробкевича Сидора,1 А, код 39584988) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (шість тисяч гривень).

3.Витрати в сумі 9000,00 грн. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут".

4.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 11.10.2022 року

Суддя Гушилик С.М.