Рішення

від 11.10.2022 по справі 200/1527/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року Справа№200/1527/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки про визнання неправомірними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі ККП «Маріупольтепломережа») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 11 січня 2022 року № 328036 про застосування адміністративно-господарського штрафу, що винесена Державною службою Ук раїни з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки, про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 11 січня 2022 року № 328037 про застосування адміністративно-господарського штрафу, що винесена Державною службою Ук раїни з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки, про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що оскаржені постанови про застосування ад міністративно-господарського штрафу не відповідають критеріям, що визначені ч. 2 ст. 2 Ко дексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають зна чення для прийняття рішення, а саме:

- при винесенні постанови від 11 січня 2022 року № 328036 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. не враховано те, що порушення у вигляді того, що під час надання послуг з перевезень вантажів транспортним засобом перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія, не могло бути, адже застосування тахографів, а в разі їх відсутності індивідуальних контрольних книжок водія на транспортних засобах, які здійснюють внутрішні перевезення в Україні, пе редбачено не Законом, а підзаконним актом, а саме Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року № 340. Обов`язок ведення тахокарт та встановлення цифрових тахографів, а в разі їх ві дсутності індивідуальної контрольної книжки водія зі всіма наступними наслідками покла дений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, та а не внутрішні, як в даному випадку. Водій, що здійснював керування автотранспортним за собом, входить до штатного складу ККП «Маріупольтепломережа» та виконує свої функціональні обов`язки відповідно до затвердженого графіку роботи (змінно сті) та відпочинку. Вважав, що індивідуальна контрольна книжка водія не є доку ментом, на підставі якого виконуються вантажні перевезення в розумінні ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, а є документом на підставі якого здійснюється контроль за додержан ням водієм режиму праці і відпочинку. Відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспорт них засобів передбачена абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транс порт» у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро мадян, а не абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, за яким відповідачем було кваліфіковано правопорушення;

- при винесенні постанови від 11 січня 2022 року № 328037 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн. не враховано те, що позивач перевозив щебенево-піщану суміш, яка за своїм характером є подільною - тобто при завантаженні може бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених зако нодавством габаритно-вагових норм п. 22.5 Правил дорожнього руху заборо нено, що виключає можливість отримання позивачем відповідного дозволу. Тому викладений в оскарженій постанові висновок про порушення по зивачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і накладання штрафу за таке порушення (за відсутність дозволу) є неправомірними. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 січня 2020 року №814/1460/16, у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параме трів автомобільними дорогами до перевізника лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. До того ж, встановивши 08 грудня 2021 року перевищення позивачем нормативно до пустимих вагових параметрів, водію повинні були запропонувати привести габаритно-вагові параметри транспорт ного засобу у відповідність із установленими нормативами.

Крім того, позивач вважав, що в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області В.М. Шайхлісламова не мав повноважень на підписання оскаржених постанов, оскільки Єдиний державний ре єстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за іденти фікаційним номером Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) не містить дані про підписанта В.М. Шайхлісламова.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року залучено до участі в справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки.

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті - подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача. За виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства щодо позивача правомірно та у відповідності до вимог законодавства винесені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідачі подали письмові пояснення, в яких зазначали, зокрема, що відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Таким нормативно-правовим актом, який в цій частині мав бути дотриманий перевізником, є Правила дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Так, п. 22.5 Правил дорожнього рухуУкраїни, що затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час проведення рейдової перевірки позивача та виникнення спірних правовідносин, було визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Вказані положення відповідачем були порушені.

Таким чином, відповідач прийняв постанову від 11 січня 2022 року № 328037, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34 000 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Між тим, в постанові від 11 січня 2022 року № 328037 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн. помилково зазначено, що її винесено за «порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (як і іншу постанову), замість правильного - за «порушення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи зазначене, просили суд взяти до уваги дані доводи, що стали причиною винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 січня 2022 року № 328037, і в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 08 грудня 2021 року службовими особами Східного міжрегіонального уп равління Укртрансбезпеки, яке було територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи (вказане Управління діяло на підставі Положення про територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, що затверджено головою Державної служби України з безпеки на транспорті 25 березня 2021 року, і на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року №1579-р було реорганізовано шляхом утворення, зокрема Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області, який почав виконувати свої повноваження на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 30 грудня 2021 року №1046, яким введено в дію нову структуру та штатний розпис Укртрансбезпеки: зі структури державного органу виключено Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та включено Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій області) (далі Укртрансбезпеки)), на підставі відповідного графіку та направлення на перевірку від 06 грудня 2021 року № 014613, на відповідній автодорозі проводилася рейдова перевірка.

Вказані обставини не є спірними.

В цей день проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить позивачу, за результатами якої складено акт від 08 грудня 2021 року № 323150.

Вказаним актом встановлено, що 08 грудня 2021 року об 11 год. 50 хв. під час перевірки автомобілю МАЗ 642208, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом МАЗ 953000-011, номерний знак НОМЕР_2 , які належать ККП «Маріупольтепломережа» (на підставі відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та, відповідно, НОМЕР_4 ; водій транспортного засобу - ОСОБА_1 ), що проведена на автомобільній дорозі в м. Маріуполі Донецької обл. по вул. Макара Мазая, 36, встановлені пору шення: ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 34 цього ж Закону, п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, цим актом встановлені наступні порушення:

- під час надання послуг з перевезень вантажів транспортним засобом, перевізник не забезпечив водія офор мленою індивідуальною контрольною книжкою водія;

- перевезення подільного вантажу відбулося з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків; загальна маса транспортного засобу 51900 кг при допустимих 40 т; відсоток перевантаження над нормативне 29,75 відсотків. В акті в цій частині міститься посилання на накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 08 грудня 2021 року №21487464, вантажовідправник ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», вантажоодержувач та перевізник ККП «Маріупольтепломережа» (згідно з якою перевозився подільний вантаж).

Акт перевірки підписаний водієм транспортного засобу (без зауважень).

В той же день складено акт від 08 грудня 2021 року № 0053668 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено, що при проведенні в м. Маріуполі Донецької обл. по вул. Макара Мазая, 36 габаритно-вагового контролю автомобілю МАЗ 642208, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом МАЗ 953000-011, номерний знак НОМЕР_2 , які належать ККП «Маріупольтепломережа»; водій транспортного засобу - ОСОБА_1 ; найменування та вид вантажу подільна суміш щебенево-піщана (0-40); встановлено при перевезенні вантажу на маршруті руху м. Маріуполь, пр-т Карпова, «ЦПЩ» - м. Маріуполь, вул. Кальміуська, 7 км, пройдена відстань дорогами загального користування - 7 км, повна маса автомобілю: нормативно допустима 40 т, фактична 51,900 т.

Також складено довідку від 08 грудня 2021 року № 0066511 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій відображено повну масу вказаного транспортного засобу з причепом - 51,900 т (тобто, перевищення встановлених габаритно-вагових норм (40 т) понад 20 відсотків).

Листом Східного міжрегіонального уп равління Укртрансбезпеки від 16 грудня 2021 року позивача запрошено на розгляд справи про порушення на 11 січня 2022 року з 9 год. 30 хв. до 13 год. 00 хв.

11 січня 2022 року за участю представника позивача відбувся розгляд справи про порушення, і в цей же день Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки, який є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи та органом державного контролю, прийнято постанови:

- від 11 січня 2022 року № 328036 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн.;

- від 11 січня 2022 року № 328037 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 34 000 грн.

В постанові від 11 січня 2022 року № 328037 допущена технічна описка: помилково зазначено, що її винесено за «порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (як і іншу постанову), замість правильного - за «порушення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» (яке встановлено актом перевірки в цій частині).

Вказані постанови підписані в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки В.М. Шайхлісламовим.

Судом також встановлено, що відповідно до накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 08 грудня 2021 року №21487464 позивач перевозив подільний вантаж - суміш щебенево-піщану (0-40) в межах одного міста м. Маріуполя Донецької обл.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія автотранспортних засобів МАЗ 642208, седан-тягач з напівпричепом в/п 47 т на дільниці колісної техніки в автомобільному управлінні ККП «Маріупольтепломережа» (наказ від 02 січня 2020 року №1/к). Його робота виконується на підставі графіків роботи (змінності) та відпочинку підприємства на 2021 рік, що затверджені наказом вказаного підприємства від 21 грудня 2020 року №954.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ч. 12 ст. 6 вказаного Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється, зокрема через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Одним з основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (пп. 3 п. 4 Положення).

Згідно з пп. 15, 27, 29 та 62 п. 5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимогЄвропейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (п. 1 в редакції на час перевірки позивача).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктами 12, 14, 19 вказаного Порядку визначено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначенихпунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Пунктом 15 вказаного Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48Закону(Закону України «Про автомобільний транспорт») документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59Закону;

додержання водієм вимогЄвропейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)(далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання водієм інших вимогПравил надання послуг пасажирського автомобільного транспортутаПравил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 16 Порядку в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе:

застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансбезпека;

використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою;

здійснення габаритно-вагового контролю;

використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки;

використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Відповідно до п.п. 20, 21 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно здодатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктами 25 - 27 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Щодо оскарженої постанови від 11 січня 2022 року № 328036 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Підставою для її винесення щодо автомобільного перевізника стало перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихст. 48Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме індивідуальної контрольної книжки водія.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікована Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідності до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв (п. 1.5 Положення).

Згідно з п. 6.3 вказаного Положення водій, що керує ТЗ (транспортним засобом), який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п. 1.3 Положення).

Пунктом 1.4 цього Положення визначено перелік осіб, на яких це Положення не поширюється.

До такого переліку позивач не належить. Також позивач здійснював внутрішні вантажні перевезення на автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, а тому на нього поширювалися наведені положення законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 60 вказаного закону визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач не заперечував, що транспортний засіб, яким керував водій та щодо якого складено відповідний акт про порушення, не обладнаний тахографом. Отже, водій, що керував таким транспортним засобом зобов`язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія та мати її в наявності або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Таких документів водій позивача під час керування транспортним засобом не мав.

Отже, за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», які знайшли підтвердження в ході розгляду справи, Укртрансбезпекою щодо позивача правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства.

Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 29 січня 2020 року в справі №814/1460/16, де Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. за порушення у вигляді надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначенийст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без індивідуальної контрольної книжки водія транспортного засобу.

На необхідність дотримання положень п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, звернута увага Верховним Судом в постановах від 19 березня 2020 року в справі №823/1199/17, від 20 травня 2020 року в справі №804/5737/16.

Посилання представника позивача на те, що індивідуальна контрольна книжка водія не міститься в переліку документів, які визначені в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є неприйнятними, оскільки в даній статті Закону чітко зазначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є в тому числі інші документи, передбачені законодавством. Отже, визначений даною статтею перелік документів не є вичерпним.

Неприйнятними є і посилання позивача на те, що відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспорт них засобів передбачена іншим абзацом ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транс порт» та є меншою, оскільки вказані обставини в акті перевірки не встановлені та не були підставою для застосування щодо позивача адміністративно-господарського штрафу.

Щодо оскарженої постанови від 11 січня 2022 року № 328037 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн.

Підставою для її винесення щодо автомобільного перевізника стало перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків, при перевезенні подільного вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Аналогічні положення містяться в ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якоюу разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5Правил дорожнього руху(п. 3 вказаних Правил).

Пунктом 22.5Правил дорожнього рухуУкраїни, що затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час проведення рейдової перевірки позивача та виникнення спірних правовідносин (і діє натепер), було визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку.

Отже, рух транспортних засобів та їх составів автомобільними дорогами у разі перевищення, зокрема їх фактичної маси понад 40 т, здійснюється за спеціальними правилами (за наявності спеціального дозволу або плати за проїзд).

При цьому у разі перевезення такими транспортними засобами подільних вантажів рух таких транспортних засобів забороняється.

Це свідчить про те, що дозвіл на проїзд таких транспортних засобів з подільними вантажами не видається, плата за проїзд перевізниками не справляється через повну заборону руху таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу (що повністю заборонено) застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому про наявність дозволу для такого вантажу в даній статті не йдеться (як помилково вважав позивач).

За порушення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», які знайшли підтвердження в ході розгляду справи, Укртрансбезпекою щодо позивача правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства.

Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Посилання позивача в цій частині на постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі №814/1460/16 є неприйнятними, оскільки Суд лише процитував позицію попередніх судів в цій частині, і скасувавши відповідні судові рішення, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Неприйнятними є і посилання позивача на те, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параме трів автомобільними дорогами до перевізника може бути лише застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд. Так відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена у вигляді адміністративно-господарських штрафів, що чітко визначено ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Плата за проїзд не є відповідальністю за порушення законодавства про автомобільний транспорт, як помилково вважав позивач.

Посилання сторін на правову оцінку, яка міститься в інших судових рішеннях (крім постанов Верховного Суду), є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує лише висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу).

Щодо повноважень особи, яка підписала оскаржені постанови, на їх підписання

Пунктом 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 27 вказаного Порядку за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Наказом Укртрансбезпеки від 05 січня 2022 року № 52-К з 05 січня 2022 року на період до призначення в установленому порядку начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області виконання обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області покладено на Шайхлісламова Віталія.

Оскаржені постанови підписані в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області В.М. Шайхлісламовим, тобто керівником органу державного контролю, який є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи, що відповідало наведеним вимогам законодавства.

Невнесення вказаної особи в якості підписанта до Єдиного державного ре єстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за іденти фікаційним номером Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845), на що посилався позивач, не спростовує такі висновки суду, оскільки такий факт сам по собі не може свідчити про відсутність відповідних повноважень.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав відсутні.

Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1; код ЄДРПОУ 33760279) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки (87537, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Флотська, 145) про визнання неправомірними та скасування постанов відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 11 жовтня 2022 року.

Суддя Т.В. Логойда