Рішення

від 04.10.2022 по справі 295/12683/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12683/21

Категорія 79

2/295/191/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

секретаря cудового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальногопідприємства «ВЖРЕП №5» Житомирської міськоїради, третя особа без самостійних вимог: Житомирська міська рада про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року представник позивача адвокат Ярош В.В. звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 42009,56, середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 27.11.2019 до 27.09.2021 у розмірі 270909,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що позивач працював у КП «ВЖРЕП №5» на посаді головного інженера з 05.09.2018 року. Розпорядженням міського голови м. Житомира від 07.10.2019 р. № 997 позивача було звільнено від виконання обов`язків директора КП «ВЖРЕП №5» ЖМР і він продовжував працювати на посаді головного інженера. Наказом від 27.11.2019 року №50-к позивача було звільнено з займаної посади головного інженера у зв`язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Станом на день звільнення позивача відповідач не провів з ним повний розрахунок по заробітній платі і загальний розмір заборгованості перед позивачем станом на 27.09.2019 року становив 61 169, 56 грн., що підтверджується розрахунковим листом відповідача за листопад 2019 року. Після звільнення позивача 27.11.2019 р., 26.12.2019 р. відповідач частково виплатив заборгованість із заробітної плати в розмірі 4 160, 00 грн. і станом на 26.12.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем вже становила 57 009, 56 грн., що підтверджено довідкою голови комісії з припинення відповідача від 26.12.2019 р. №48. 26.11.2020 р. відповідач знову частково погасив заборгованість і сплатив позивачу на його рахунок ще 15 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «ПривтаБанк» від 20.09.2021 року. Станом на 27.11.2020 року заборгованість КП «ВЖРЕП № 5» ЖМР із заробітної плати перед позивачем становить 42 009, 56 грн. (57 009, 56 грн. станом на 26.12.2019р. - 15 000, 00 грн.) = 42 009, 56 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача адвокат Свинарчук А.С. подав 22 лютого 2022 року відзив на позовну заяву, в якому не заперечував про часткове задоволення позовних вимог в частині основної заборгованості виходячи з суми часткового погашення заборгованості, а в частині стягнення середнього заробітку відповідач вважає, що при розгляді даної справи необхідно врахувати вказаний принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), що на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

22.02.2022 від представника позивача надійшла заява про зміну (зменшення) розміру позовних вимог, у якій з врахуванням вже сплаченої позивачу 30.12.2021 частини заборгованості у розмірі 8000,00 грн. та визнання ним заборгованості, що залишилася - 34009,56 грн., просить стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 34009,56 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 27.11.2019 до 27.09.2021 у розмірі 270909,60 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Надали заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність та просили задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, просив відмовити в частині вимог про стягнення середньго заробітку.

Представник третьої особи Гущина В.С. в судове засідання не з`явилась. Надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.

За таких обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у КП «ВЖРЕП №5» на посаді головного інженера з 05.09.2018 року (а.с. 11).

Наказом від 27.11.2019 року №50-к позивача було звільнено з займаної посади головного інженера у зв`язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.13).

Станом на день звільнення позивача відповідач не провів з ним повний розрахунок по заробітній платі і загальний розмір заборгованості перед позивачем станом на 27.09.2019 року становив 61 169, 56 грн., що підтверджується розрахунковим листом відповідача за листопад 2019 року. (а.с. 20).

26.12.2019 року відповідач частково виплатив заборгованість із заробітної плати в розмірі 4 160, 00 грн. і станом на 26.12.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем вже становила 57 009, 56 грн., що підтверджено довідкою голови комісії з припинення відповідача від 26.12.2019 р. №48. (а.с. 21).

26.11.2020 р. відповідач знову частково погасив заборгованість і сплатив позивачу на його рахунок ще 15 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «ПривтаБанк» від 20.09.2021 року. (а.с. 22).

30.12.2021 відповідач частково виплатив заборгованість із заробітної плати в розмірі 8000,00 грн. і станом на 30.12.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем вже становила 34009,56 грн., що підтверджено випискою по рахунку АТ КБ «ПривтаБанк» від 30.12.2021 року. (а.с. 77).

Доказів про виплату вказаної суми у розмірі 34009,56 грн. відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано, та факт невиплати вказаних сум представник відповідача не заперечував. Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 34009,56 грн. суд вважає доведеним.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При розгляді вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надано.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

При вирішенні вказаних вимог суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування ст. 117 КЗпП України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Причини невиплати остаточного розрахунку при звільненні мають враховуватися судом відповідно до загальних принципів цивільного законодавства, розумності, добросовісності та справедливості, - при визначення розміру штрафних санкцій, визначених згаданою нормою ст. 117 КЗпП України. Касаційним судом була сформульована правова позиція щодо необхідності застосування принципу пропорційності у спорах, які виникли з передбачених ст. 117 КЗпП України, що є визначальним для визначення аналогічного характеру спору та для її застосування.

Працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № №761/9584/15-ц), у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, (п.п. 91; 91 п. 1,2,3,4 постанови).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).

Саме такі правові висновки наведено у п. 90-93 Постановою ВСУ №14-623цс18.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за вказаний рік можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Судом встановлено, що позивач звільнений 27.11.2019 року. До суду з даним позовом він звернувся 27.09.2021 року.

Відповідно до довідок за формою ОК-5 та ОК-7 від 21.09.2021 (а.с. 23-29) заробітна плата позивача склала: вересень 2019 року 12745,00 грн.; жовтень 2019 року 12745,00 грн. Середньоденна заробітна плата становить 592,80 грн.

В межах заявлених позовних вимог та наданого позивачем розрахунку, затримка розрахунку має місце за період з 27.11.2019 року до 27.09.2021 року та становить 457 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за вказаний період становить 270909,60 грн. (592,80 грн. х 457 днів = 270909,60 грн.)

Відповідно до наведених висновків Верховного Суду, при розгляді даної справи необхідно врахувати принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Суд враховує розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а також те, що заборгованість частково була погашена у сумі 27160,00 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням вказаних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд, виходячи з необхідності дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, зменшення розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача за період затримки виплати належних позивачу при звільненні сум за вказаний період, стягнувши з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30000,00 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Вказане відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач сплатив 2709,10 грн. судового збору та відповідно пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 554,01 грн.

Керуючись ст.ст. 4,12-13, 89,133,137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117 КЗпП, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальногопідприємства «ВЖРЕП №5»Житомирської міськоїради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Житомирська міська рада про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ВЖРЕП №5» Житомирської міськоїради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 34 009 (тридцять чотири тисячі дев`ять) грн. 56 коп., а також середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 27.11.2019 року до 27.09.2021 року у сумі 30 000(тридцять тисяч) грн. 00 коп., а всього стягнути 64 009 (шістдесят чотири тисячі дев`ять) грн. 56 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «ВЖРЕП №5» Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви, у розмірі 554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 01 коп.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальнепідприємство «ВЖРЕП №5» Житомирської міськоїради, адреса: м. Житомир, м-н. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 13565123.

Третя особа Житомирська міська рада, адреса: м. Житомир, м-н. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954.

Суддя І.М. Єригіна