Рішення

від 11.10.2022 по справі 640/27560/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року м. Київ № 640/27560/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда Про" простягнення податкової заборгованості у сумі 2 231 096, 87 грн. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда Про" про стягнення податкової заборгованості у сумі 2 231 096, 87 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веда Про» перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку. Відповідно до інтегрованої картки платника податків ТОВ «ВЕДА ПРО» на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 2 231 096, 87., а саме: пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 2 231 096, 87 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі визначених сум контролюючим органом, а саме податкове повідомлення - рішення від 04.10.2017 №0050691406, №0050701406 які винесені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 20.09.2017 №1044/26-15-14-06-04/399478890. 20 лютого 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві сформовано вимогу №10712-10 про стягнення з ТОВ "Веда Про" податкового боргу в сумі 2230926,87 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що ТОВ «Веда Про», як покупцем, було укладено імпортний контракт № WD16 1103-1 від 03.11.2016 з нерезидентом «Weda-Dammann Westerkamp mbH» (Німеччина) на купівлю технологічного обладнання. На виконання цього контракту ТОВ «Веда Про», відповідно до банківських виписок 11.11.20 Іброку було перераховано «Weda-Dammann Westerkamp mbH» кошти на загальну суму 158 826,59 евро (екв. 4 426 412,25 грн.). В законодавчо встановлений строк товар від компанії «Weda-Dammаnn Westerkamp mbH» на територію України не надходив, що стало причиною для застосування пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка, як вбачається з Акту перевірки, була розрахована відповідно до ч. 1 постанови Правління Національного Банку України № 386 від 14.09.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі по тексту - Постанова НБУ № 386), за якою установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів, а відтак, вказані обставини свідчать, що позивачем невірно розраховано суму пені. Крім того, відповідач посилався на те, що оскаржив у судовому порядку податкові повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу за №11217-10 від 20.02.2020 ; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві за №10712-10 від 20.02.2020 на суму 2 231 096,87 грн, що свідчить про неузгодженість суми податкового боргу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі акту Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.09.2017 №1044/26-15-14-06-04/39948890 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Про» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 03 листопада 2016 року №WD 161103-1 з нерезидентом «Weda-Dammann Westerkamp mbH» (Німеччина) за період з 03 листопада 2016 року по 01 вересня 2017 року» прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2017 року №0050691406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2230936,87 грн; від 04 жовтня 2017 року №0050701406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 170,00 грн.

Вважаючи те, що відповідачем не було сплачено узгоджену сум податкового зобов`язання, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР, Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93. А також, положеннями Закону України "Про валюту і валютні операції" 21.06.2018 року №2473-VIII.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.9.1 ст.9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом, спірна заборгованість виникла на підставі визначених сум контролюючим органом, а саме податкове повідомлення - рішення від 04.10.2017 №0050691406, №0050701406 які винесені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 20.09.2017 №1044/26-15-14-06-04/399478890.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08. 2019 у справі №826/9475/18 у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Веда Про" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 №0050691406, №0050701406 відмовлено повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 у справі №826/9475/18 набрало законної сили 05.12. 2019.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №640/8029/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 26.01.2022 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда Про" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу за №11217-10 від 20.02.2020 ; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві за №10712-10 від 20.02.2020 на суму 2 231 096,87 грн. відмовлено.

Отже, станом на час розгляду даної справи, сума стягуваної позивачем заборгованість в загальній сумі 2231096,87 грн є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу.

Пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 8 цієї статті, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда Про" (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 206, оф. 184, код ЄДРПОУ 39948890) у банках, обслуговуючих такого платника податків, в дохід Державного бюджету податковий борг в сумі 2 231 096 (два мільйони двісті тридцять одна тисяча дев`яносто шість) грн. 87 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур