Ухвала

від 11.10.2022 по справі 520/7770/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 жовтня 2022 р.Справа № 520/7770/21

Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Русанова В.Б., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/7770/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАРС ДАНТ"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 задоволено позов ТОВ "ДЕВАРС ДАНТ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

22.02.2022 на рішення суду Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначено, що вперше скаржник звернувся із апеляційною скаргою в межах строків встановлених КАС України, проте ухвалою суду від 02.02.2022 апеляційну скаргу було повернуто заявнику. Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся у найкоротший строк з моменту коли дізнався про повернення апеляційної скарги.

Суд, перевіривши доводи заявника, матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду ухвалено 25.08.2021 р., копію якого апелянтом отримано 30.08.2021 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, останнім днем звернення до суду з апеляційною скаргою є 29.09.2021.

Проте, апеляційну скаргу Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано засобами поштового зв`язку лише 30.09.2021, тобто з порушенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без руху, в зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та несплатою судового збору та надано 10 денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги руху шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку та сплати судового збору.

31.01.2022 року до суду надійшло клопотання ГУДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та апеляційна скарга повернута заявнику.

В матеріалах справи відсутні відомості про отримання апелянтом копії ухвали суду про повернення апеляційної скарги.

22.02.2022 ГУДПС у м. Києві повторно подано апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Скаржник, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному поданні апеляційної скарги, вказує, що вперше її було подано в визначені ст. 295 КАС України строки, але в подальшому повернено апелянту через не усунення недоліків зазначених судом.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу було також подано поза межами строків, визначений КАС України та без сплати судового збору.

Апелянтом не наведено наявності поважних підстав несвоєчасного апеляційного оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами з дня отримання повного тексту оскаржуваного рішення (30.08.2021) на день подання апеляційної скарги, вперше (30.09.2021), та вдруге (22.02.2022).

Також, Суд вказує що, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від скаржника.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 24.12.2021 про необхідність усунути недоліки апеляційної скарги та привести її у відповідність до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, зокрема сплатити судовий збір та надати докази поважності причин пропуску строку скаржником виконані не були, що слугувало підставою для повернення апеляційної скарги. Ці ж недоліки не усунуті апелянтом і при повторному зверненні з апеляційною скаргою 22.02.2022.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, передбачених ст. 296 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Однак, у цій справі з моменту винесення рішення суду першої інстанції до моменту повторного звернення минуло майже 6 місяців, однак, подана повторно апеляційна скарга також не відповідає вимогам КАС України.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Також в апеляційній скарзі ГУДПС у м. Києві заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Дослідивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Апелянтом належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору не надано, так само як і не надано доказів стосовно вжиття відповідних заходів щодо виділення з Державного бюджету України коштів на витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Крім того, фактично неможливість сплати судового збору відповідач пов`язує не з незадовільним майновим станом у розумінні ст.133 КАС України, ст.8 Закону України "Про судовий збір", а з особливостями фінансування ГУДПС у м. Києві як бюджетної установи.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Виходячи з наведеного, клопотання ГУДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору по справі жодним чином не обґрунтовано, жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану відповідача матеріали справи не містять та доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі, що спричиняє неможливість сплати судового збору, не надано.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Рівність усіх учасників справи перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, передбачено сплату судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду першої інстанції становить 4 540 грн. (2 720, 00 грн. + 2270, 00 грн. ).

Враховуючи наведене, розмір ставки судового збору за подання даної апеляційної скарги на рішення суду складає 6 810 грн. (150% від 4 540 грн.).

З огляду на викладене, заявнику апеляційної скарги необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 6 810 коп.

Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач УДКСУ в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку UA408999980313131206081020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди.

Згідно із ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України у разі неусунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги остання буде повернута апелянту.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.4 ст. 169, ч.5 ст. 296, ч.2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Визнати наведені у клопотанні Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/7770/21 підстави пропуску строку - неповажними.

В задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору до вирішення по суті справи № 520/7770/21 - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/7770/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВАРС ДАНТ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишити без руху.

Надати Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Б. Русанова