Постанова

від 11.10.2022 по справі 380/1788/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/1788/22 пров. № А/857/7950/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 380/1788/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ворлд Трак» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Хома О.П.,

час ухвалення рішення 11.04.2022,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2021 року Приватне підприємство «Ворлд Трак» (далі також позивач, ПП «Ворлд Трак») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі також відповідач) та просив визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2021/000047/2 від 07.12.2021 про коригування митної вартості товарів; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/001829 від 07.12.2021. Зобов`язати Львівську митницю здійснити митне оформлення товару, заявленого у вантажній митній декларації UA209140/2021/124261 від 02.12.2021 за першим методом визначення вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним на митну територію України було ввезено товар та подано до Львівської митниці для митного оформлення декларацію № UA209140/2021/124261 від 02.12.2021 та документи, що підтверджували заявлену митну вартість. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості. Однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА20900/2021/2021/000047/2 від 07.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач вважає, що ним до митного органу були подані усі можливі документи, передбачені ч. 2 та 3 ст. 53 МК України, а вимога про подання документів щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар є безпідставною, оскільки подання такого документу вимагається лише у випадку проведення оплати за товар до моменту поставки товару, однак згідно умов контракту оплата за товар проводиться на умовах відтермінування платежу на 60 днів. Відтак, спірне рішення та картка відмови відповідача є протиправними тому підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2021/000047/2 від 07.12.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/001829 від 07.12.2021. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Ворлд Трак» 4 485 грн 26 коп. судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Львівською митницею було встановлені невідповідності у поданих декларантом документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності подані документи вказували на наявність у них розбіжностей та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, відтак декларанту була скерована вимога. Однак надані додаткові документи, зокрема рахунки та платіжне доручення ідентифікувати із даною поставкою не можливо. Інших документів згідно вимоги не було надано, так як і не було надано пояснень щодо наявних розбіжностей.

Апелянт також вважає, що декларантом не надано до митного оформлення основного документу, що підтверджує митну вартість товару банківські платіж документи, що стосуються оцінювання товару, а відтак митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, однак відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватним підприємством «Ворлд Трак» (далі - Покупець) 01.07.2020 укладено міжнародний контракт поставки №1-01/07/2020 з постачальником PROTEK OTOMOTIV MAKINE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) (далі - Постачальник).

Згідно до умов контракту Постачальник постачає Покупцю запасні частини до автомобілів та причепів в обсягах відповідно до цін і асортименту, вказаних у рахунках-фактурах або інших товаро - супровідних документах на загальну суму 600 000, 00 доларів США на умовах відтермінування платежу на 60 днів та в порядку, визначеному Контрактом.

Приватним підприємством «Ворлд Трак» 02.12.2021 з метою митного оформлення товару подано до відповідача електронну митну декларацію UА209140/2021/124261, у якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, з застосуванням першого методу, виходячи з ціни договору. Митна вартість становить 64 574, 74 грн. 10% ввізне мито та 142 064, 35 грн 20% ПДВ, що сплачені відповідно до платіжного доручення від 26.11.2021 №6594.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UА209140/2021/124261 декларантом подано наступні документи:

- копія контракту поставки №1-01/07/2020 від 01.07.2020 року з додатком №1 від 01.10.2021;

- пакувальний лист №GIB2021000000045 від 25.11.2021;

- рахунок-фактура № GIB2021000000045 від 25.11.2021 з відміткою Торгово-промислової палати Туреччини;

- автотранспортна накладна (CMR) 735605 від 26.11.2021;

- сертифікат походження товару 0437258 від 25.11.2021;

- рахунок-фактура про надання транспортних послуг №321-008595 від 30.11.2021;

- договір №3/13 про надання митно-брокерських послуг від 26.04.2013;

- договір-заявка №321-0008595 від 23.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг;

- довідка про транспортні витрати від 02.12.2021;

- сертифікат відповідності партії компонентів UA.46А від 02.12.2021;

- копія митної декларації країни відправника 21341300ЕХ943851.

Львівською митницею було встановлено розбіжності у поданих документах, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, суть яких полягає у такому:

- у п. 2.1 контракту від 01.07.2020 №1-01/07/2020 передбачено, що поставка товарів здійснюється на основі замовлень, в яких зазначаються ціна, кількість, базис поставки. Проте жодного замовлення до митного оформлення не надавалось.

- у п. 4.1 даного договору передбачено, що ціна товару визначається відповідно до Прейскуранту, який вказується у товаро-супровідних документах. До митного оформлення ні прейскурант, ні замовлення не подавались.

- у CМR зазначений один перевізник, проте рахунок на оплату транспортних послуг виставлений ФОП ОСОБА_1 , експедиційний договір, що регулює відносини між вказаними сторонами відсутній, в рахунку на транспорт включені експедиційні витрати, які не розписані на якій території (до чи після перетину кордону).

- у фактурі № GIB2021000000045 від 25.11.2021 зазначений ІВАN НОМЕР_1 , а в контракті №1-01/07/2020 від 01.07.2020 - інший ІВАN НОМЕР_2 .

- у CMR графа 3 місце розвантаження вказано «Україна», однак пункт d частини 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення.

Встановлені митницею розбіжності зумовили скерування декларанту вимоги з пропозицією надання у відповідності до частини 3-4 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження митної вартості:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару , а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодую, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продався, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодую, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження митної вартості декларантом надіслано повідомлення, до якого було долучено такі додаткові документи: видаткові накладні; платіжне доручення; рахунок-проформу від 21.05.2021 №Р2021.185.

07.12.2021 Львівською митницею прийнято рішення № UA209000/2021/000047/2 про коригування митної вартості товарів.

У вказаному рішенні зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: «подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена у контракті №1-01/07/2020 від 01.07.2020».

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно до статті 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України), методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: тов №1-4, 23 дол США за кг МД №UA500150/2021/206208 від 03.11.2021.

Згідно з рішенням UA209000/2021/000047/2 митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2021/001829.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару №UA209000/2021/000047/2 від 07.12.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначених товарів за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд зазначив, що встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд також зазначив про те, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає дійсним обставинам справи з оцінкою первинних документів. Аналізуючи доводи апеляційної скарги та оцінюючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Так, частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для митного оформлення за митною декларацією № UА209140/2021/124261 від 02.12.2021, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: копія контракту поставки №1-01/07/2020 від 01.07.2020 року з додатком №1 від 01.10.2021; пакувальний лист №GIB2021000000045 від 25.11.2021; рахунок-фактура № GIB2021000000045 від 25.11.2021 з відміткою Торгово-промислової палати Туреччини; автотранспортна накладна (CMR) 735605 від 26.11.2021; сертифікат походження товару 0437258 від 25.11.2021; рахунок-фактура про надання транспортних послуг №321-008595 від 30.11.2021; договір №3/13 про надання митно-брокерських послуг від 26.04.2013; договір-заявка №321-0008595 від 23.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг; довідка про транспортні витрати від 02.12.2021; сертифікат відповідності партії компонентів UA.46А від 02.12.2021; копія митної декларації країни відправника 21341300ЕХ943851.

Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару «Частини гальмівних систем дискових гальм до причепів вантажних автомобілів» за МД UA209140/2021/124261 від 02.12.2021 митницею були виявлені наступні розбіжності, у зв`язку з чим Львівська митниця, надсилала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару , а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодую, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продався, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодую, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, слід прийти до висновку, що Львівська митниця, направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, на вимогу митного органу декларант додатково подав митному органу лише: видаткові накладні; платіжне доручення; рахунок-проформу від 21.05.2021 №Р2021.185.

Колегія суддів вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару.

Так, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару «Частини гальмівних систем дискових гальм до причепів вантажних автомобілів», зокрема було встановлено такі розбіжності:

- у п. 2.1 контракту від 01.07.2020 №1-01/07/2020 передбачено, що поставка товарів здійснюється на основі замовлень, в яких зазначаються ціна, кількість, базис поставки. Проте жодного замовлення до митного оформлення не надавалось.

- у п. 4.1 даного договору передбачено, що ціна товару визначається відповідно до Прейскуранту, який вказується у товаро-супровідних документах. До митного оформлення ні прейскурант, ні замовлення не подавались.

- у CМR зазначений один перевізник, проте рахунок на оплату транспортних послуг виставлений ФОП ОСОБА_1 , експедиційний договір, що регулює відносини між вказаними сторонами відсутній, в рахунку на транспорт включені експедиційні витрати, які не розписані на якій території (до чи після перетину кордону).

- у фактурі № GIB2021000000045 від 25.11.2021 зазначений ІВАN НОМЕР_1 , а в контракті №1-01/07/2020 від 01.07.2020 - інший ІВАN НОМЕР_2 .

- у CMR графа 3 місце розвантаження вказано «Україна», однак пункт d частини 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки, а не про країну прийняття вантажу до перевезення.

Також за результатами додатково наданих документів податковий орган зазначав, що в платіжному дорученні, в розділі «деталі платежу» вказано, що оплата здійснюється на підставі рахунку В2020000000024 від 07.12.2020, однак зазначений рахунок до митного оформлення не наданий; щодо рахунку - проформи від 21.05.2021 №Р2021.185 встановив, що у інвойсі поданому до митного оформлення, є посилання на іншу проформу- Р2021.185 від 21.05.2021, проте, суми до оплати відмінні, роз`яснення щодо умов оплати (часткова/повна) не наведено.

Колегія суддів надала оцінку поданим для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару документи, однак вважає, що митний орган встановивши неналежність платіжних доручень вимогам пункту 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідно до яких, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, митним органом було виставлено вимогу про надання зокрема, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані митному органу документи: не підтверджували заявлену вартість; позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано у повному обсязі витребуваних документів, а наявні документи - рахунки та платіжне доручення не надавали змоги ідентифікувати їх за даною поставкою. Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах відомостей про об`єктивні й достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору (за першим методом), у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною четвертою статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 380/1788/22 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Ворлд Трак» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 11 жовтня 2022 року