Ухвала

від 10.10.2022 по справі 126/1794/22

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем України

Справа № 126/1794/22

Провадження № 1-кс/126/701/2022

"10" жовтня 2022 р. м. Бершадь

Слідчий суддя Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю слідчого ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженні № 120220201000000280 від 05.09.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Бершадського районного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженні № 120220201000000280 від 05.09.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.

Обґрунтовуючи своє клопотання слідчий стверджує, що 05.09.2022 до ЧЧ відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт слідчого СВ ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12022020000000477 від 19.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, було встановлено, що невідома особа використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0525086400:03:000:0328, що знаходиться на території с. Тартак Гайсинського району Вінницької області, без відповідних дозвільних документів.

В ході вивчення даних Публічної кадастрової карти та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено наступне.

На території Чечельницької селищної ради при виїзді с. Тартак Гайсинського району Вінницької області у напрямку руху до с. Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0525086400:03:000:0328 площею 9,4931 га, яку згідно категорії земель віднесено до земель історико-культурного призначення.

Під час досудового розслідування, 07.09.2022 було проведено огляд земельної ділянки, яка розташована при виїзді с. Тартак Гайсинського району Вінницької області в напрямку с. Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області. Земельна ділянка розташована ліворуч від ґрунтової дороги з АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка, згідно даних публічної кадастрової карти має кадастровий номер 0525086400:03:000:0328 площею 9,4931 га. На вищезазначеній земельній ділянці на момент огляду наявний суцільний посів сільськогосподарської культури кукурудзи. Даний посів не зібраний, рослини культури на вигляд дозрілі, окрім того посів кукурудзи при візуальному огляді має вигляд обробленого, а саме відсутні бур`яни та кукурудза росте рядками. Дана земельна ділянка нерівномірної форми та її не можливо відділити від межуючи земельних ділянок,оскільки відсутні будь-які межуючи знаки. По праву сторону від вказаної земельної ділянки проходить високовольтна лінія електропередач, зокрема біля земельної ділянки наявні електроопори з №271, №270. По ліву сторону вищезазначеної земельної ділянки, розташована земельна ділянка, яка частково відмежована межовими знаками у вигляді дерев`яних стовпчиків. Вище по ліву сторону земельна ділянка огляд якої проводиться, межує з земельною ділянкою, яка згідно даних публічної кадастрової карти має кадастровий номер 0525086400:03:000:0121.

У діях невідомих осіб вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1КК України, а саме самовільне зайняття земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом вирощування на них сільськогосподарської культури - кукурудзи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що власник земельної ділянки, кадастровий номер 0525086400:03:000:0328, Чечельницька селищна рада, вищезазначену земельну ділянку жодній особі у користування (на умовах оренди) не надавала.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала, посилаючись на обставини викладені в ньому, просила клопотання задовольнити.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що на території Чечельницької селищної ради при виїзді с. Тартак Гайсинського району Вінницької області у напрямку руху до с. Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0525086400:03:000:0328 площею 9,4931 га, яку згідно категорії земель віднесено до земель історико-культурного призначення.

Під час досудового розслідування, 07.09.2022 було проведено огляд земельної ділянки, яка розташована при виїзді с. Тартак Гайсинського району Вінницької області в напрямку с. Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області. Земельна ділянка розташована ліворуч від ґрунтової дороги з АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка, згідно даних публічної кадастрової карти має кадастровий номер 0525086400:03:000:0328 площею 9,4931 га. На вищезазначеній земельній ділянці на момент огляду наявний суцільний посів сільськогосподарської культури кукурудзи. Даний посів не зібраний, рослини культури на вигляд дозрілі, окрім того посів кукурудзи при візуальному огляді має вигляд обробленого, а саме відсутні бур`яни та кукурудза росте рядками. Дана земельна ділянка нерівномірної форми та її не можливо відділити від межуючи земельних ділянок,оскільки відсутні будь-які межуючи знаки. По праву сторону від вказаної земельної ділянки проходить високовольтна лінія електропередач, зокрема біля земельної ділянки наявні електроопори з №271, №270. По ліву сторону вищезазначеної земельної ділянки, розташована земельна ділянка, яка частково відмежована межовими знаками у вигляді дерев`яних стовпчиків. Вище по ліву сторону земельна ділянка огляд якої проводиться, межує з земельною ділянкою, яка згідно даних публічної кадастрової карти має кадастровий номер 0525086400:03:000:0121.

В судовому засіданні спеціаліст-землевпорядник вказав, що вказана земельна ділянка перебуває у власності Чечельницької селищної ради та на момент огляду в оренді не перебуває, кому належить посів кукурудзи, він вказати не може.

Своє клопотання слідчий обґрунтовувала необхідністю накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ст.131, ч.1 ст.170 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст. ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

Так, відповідно до положень ст.170 КПК України, правовою підставою для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, є його відповідність критеріям визначеним в ст.98 КПК України.

З огляду на положення ст. 171, 173 КПК України відповідність певного майна вказаним критеріям має бути підтверджена належним обґрунтуванням в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна.

Разом з цим, стороною кримінального провадження не доведено, що вказана в клопотанні земельна ділянка відповідно до картографічних матеріалів належить до земель історико-культурного призначення.

Згідно відкритих даних право користування вказаними земельними ділянками для ведення сільськогосподарського товарного виробництва на даний час за будь-якою особою не зареєстровано.

Також, в матеріалах провадження відсутня будь-яка постанова про визнання зазначених в клопотанні слідчого посівів кукурудзи речовими доказами. Тобто фактично слідчим не виконано вимоги ст.171 КПК України, яка зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися до суду з клопотанням про арешт майна, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

У матеріалах клопотання відсутні докази, що майно зазначене в клопотанні набуте кримінально протиправним шляхом та не наведено доводів стосовно настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Також, у матеріалах клопотання відсутні відомості про приблизну кількість кукурудзи, врожайність та її загальну вартість, що не дає змогу визначити співмірність обмеження права власності (шляхом арешту майна) завданням кримінального провадження, як це передбачено п.5 ч.2 ст.173 КПК України.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Статтею 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачено, що управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Норми статтей 19 та 21 Закону встановлюють правові механізми управління арештованими у кримінальному провадженні активами (грошовими коштами, банківськими металами, рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами), сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Однак в ході судового розгляду клопотання, органами досудового розслідування не було надано слідчому судді доказів на їх підтвердження, що вартість зазначеного в клопотанні майна дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, а також не наведено слідчому судді обґрунтованих доводів необхідності передачі вказаного майна в управління Національному агентству України та, що вказана передача майна забезпечить ефективність, збереження та збільшення вартості майна.

Враховуючи обставини кримінального провадження, оцінюючи дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи на предмет непропорційності та непомірності тягарю, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для накладення арешту на посіви сільськогосподарської культури - кукурудзи, передбачені ст.170 КПК України.

Приймаючи до уваги те, що слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на посіви кукурудзи, а також про відсутність підстав для передачі майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, клопотання слідчого до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.132, 170 -174 КПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про арештмайна покримінальному провадженні№ 120220201000000280від 05.09.2022за ознакамизлочину,передбаченого ч.2ст.197-1КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1