Рішення

від 06.10.2022 по справі 946/11187/21

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/11187/21

Провадження № 2/946/547/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право засновника (голови) селянського (фермерського) господарства «Мокану Віктор Миколайович» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ - 21023620, місцезнаходження: 68651, Одеська область Одеська область, Ізмаїльський район, с. Нова Покровка, вул. Шкільна, б. 116).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, якими позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належало наступне майно житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою № 364-1/09-09 від 01.09.2022 року, виданою старостою Новопокровського старостинського округу Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області.

Крім цього, ОСОБА_4 належить право постійного користування земельною ділянкою площею 6,00 га, яка розташована на території Новопокровської сільської Ради народних депутатів, переданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ОД, виданого 26.01.1995 року Ізмаїльською районною Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ОД № 10-07-02, що також підтверджено відповіддю на запит № 246/126-21 від 30.03.2021 року, наданою міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїл ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Після отримання права постійного користування земельною ділянкою, яку спадкодавець отримав виключно для ведення селянського (фермерського) господарства (тобто для здійснення підприємницької діяльності), ним було проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства «Мокану Віктор Миколайович», що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 167848, ідентифікаційний код юридичної особи - 21023620, реєстрацію проведено 15.04.1997 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, заміну свідоцтва проведено 28.01.2008 року.

Тобто після державної реєстрації СФГ « ОСОБА_4 » право користування земельною ділянкою, яке отримав його засновник перейшло до цього господарства, а саме відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

У Постанові ВС у судовій справі № 179/1043-16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи за Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника та не може бути успадкованим спадкоємцями останнього. Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-XII). Можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).

Таким чином, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина. Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17).

Таким чином, спадкодавець ОСОБА_4 являвся засновником СФГ « ОСОБА_4 », на момент реєстрації та на період його діяльності за життя засновника статутного капіталу господарства не було. Однак майно фермерського господарства формується із майна, майнових прав у складеному капіталі господарства. Отже і об`єктом спадкування є майнові права у складеному капіталі господарства. Успадкування землі селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».

Враховуючи вищезгадане, визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті чоловіка прав засновника СФГ « ОСОБА_4 » є ефективним способом захисту її прав, як спадкоємиці засновника.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19.05.2012 року Новопокровською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 32190408 від 30.10.2012 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 , відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являється:

- дружина - ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 05.05.1968 року Новопокровською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так, позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою № 1050 від 26.10.2012 року, виданою Новопокровською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважається такою, яка прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину відсутні.

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ренійської районної держанвої нотаріальної контори Букатич Е.В. від 28.01.2022 року, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ренійської районної держанвої нотаріальної контори Букатич Е.В. від 06.07.2022 року, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю будь-яких данних про частку у статутному капіталі СФГ засновника (спадкодавця). В статуті - статутний капітал не визначений, в витязі -0,0грн. та є розбіжності у записі на титульній сторінці Статуту з інформацією в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майнов зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 26.09.1998 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 19.08.1998 року, РНОКПП - НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 12.06.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право засновника (голови) селянського (фермерського) господарства «Мокану Віктор Миколайович» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21023620, місцезнаходження: 68651, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Нова Покровка, вул. Шкільна, б. 116).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2022 року.

Суддя: О.О.Бурнусус