Рішення

від 15.08.2007 по справі 55/292-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15"

серпня 2007 р.                                                           

Справа № 55/292-07

вх. № 9197/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.

при секретарі судового засідання Авоян Е.А.

за участю представників сторін:

1-го позивача - ОСОБА_4

2-го позивача- ОСОБА_4

3-го позивача- ОСОБА_4

1-го відповідача- Ягло І.В.

2-го відповідача- не з"явився.

розглянувши справу за позовом Засновника товариства з обмеженою

відповідальністю "Фармацевтична фірма Аптека-95" ОСОБА_1, м. Харків;

2-го позивача- Засновника товариства з обмеженою відповідальністю

"Фармацевтична фірма Аптека-95" ОСОБА_2, м. Харків;

3-го позивача- Засновника товариства з обмеженою відповідальністю

"Фармацевтична фірма Аптека-95" ОСОБА_3, м. Харків;  

до  Товариства з

обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Аптека - 95" м.

Х-в 

2-го відповідача- Приватного підприємства "Еоніум", м.

Київ   

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Засновники Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фармацевтична фірма Аптека-95" ОСОБА_1, м. Харків, ОСОБА_2, м.

Харків, ОСОБА_3, м. Харків, звернулись до господарського суду Харківської

області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними договори

купівлі- продажу "№ 21 та №1217, які було 

укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю

"Фармацевтична фірма "Аптека - 95" м. Х-в, та Приватним

підприємством "Еоніум", м. Київ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2007

р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та

призначено її розгляд на 15 серпня 2007 р.

У запереченнях на позов 1-й відповідач просить суд відмовити в

задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість

позовних вимог, зазначаючи про те, що прийняті на себе зобов"язання у

відповідності до умов укладених між сторонами договорів, сторонами

виконано. 

Представник 1-го, 2-го та 3-го позивачів у судовому засіданні

підтримувала  позовні вимоги .

Представник 1-го відповідача проти позову заперечувала, з мотивів

наведених у запереченнях на позов.

Представник 2-го відповідача у призначене судове засідання не

з'явився, документів ,витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце

розгляду справи був повідомлений належним чином.

  Представники сторін звернулись

до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації

судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не

суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за

наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши

обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників

сторін, судом встановлено наступне.

01 лютого 2005 року між ТОВ „Фармацевтична фірма

Аптека-95"(1-й відповідач) та ПП „Еоніум"(2-й відповідач) було

укладено договори купівлі-продажу №21 та №1217.

У відповідності до умов 

договору №1217 1-й відповідач зобов"язався передати товар у

власність  медичне обладнання та інше

обладнання, а 2-й відповідач, в свою чергу прийняти та оплатити його. Пунктом 2

вказаного договору сторонами було визначено про те, що ціна товару являється

договірною та визначається накладною на кожну конкретну партію поставляємого

товару. Пунктом 4 сторонами було погоджено порядок розрахунків. Пунктом 5

договору було визначено умови та строки поставки. Пунктом  10.1 вказаного договору сторонами було

погоджено термін дії договору, а саме: „з моменту підписання договору"

(тобто з 1 лютого 2005 року) та „до 31 грудня 2005 року, за винятком випадків,

якщо до моменту закінчення дії договору не проведений кінцевий взаєморозрахунок

сторін. В такому випадку дія договору продовжується до кінцевого

взаєморозрахунку сторін."

У відповідності до умов 

договору №21 2-й відповідач зобов"язується передати товар у

власність, а саме медичне обладнання, а 1-й відповідач, в свою чергу прийняти

та оплатити. Пунктом 2 вказаного договору сторонами було визначено про те, що

ціна товару являється договірною та визначається накладною на кожну конкретну

партію поставляємого товару. Пунктом 4 сторонами було погоджено порядок

розрахунків. Пунктом 5 договору було визначено умови та строки поставки.

Пунктом  10.1 вказаного договору

передбачений термін дії, а саме з моменту підписання договору" (тобто з 1

лютого 2005 року) та „до 31 грудня 2006 року за винятком випадків, якщо до

моменту закінчення дії договору не проведений кінцевий взаєморозрахунок сторін.

В такому випадку дія договору продовжується до кінцевого взаєморозрахунку

сторін".

1-й, 2-й та 3-й позивачі просять суд визнати вказані договори

недійсними.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ст.33 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад

судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин

покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок

доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того,

хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та

заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі

яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість

доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У запереченнях на позов 1-й відповідач вказує на те, що за

договором №1217, взаємовідносини між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем були

з 1 лютого 2005 року до 31 грудня 2005 року. 

1-й відповідач відвантажив товар на адресу 2-го відповідача на підставі

видаткових накладних терміном з 1 вересня по ЗО грудня 2005 року. Розрахунок за

поставлений товар був проведений шляхом зарахування взаємних вимог на підставі

актів від ЗО вересня та ЗО грудня 2005 року.

За договором №21 взаємовідносини 

між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем були з 1 лютого 2005 року до 21

квітня 2006 року. 2-й відповідач відвантажив на адресу 1-го відповідача товар

на підставі видаткових накладних терміном з 1 квітня 2005 року по 21 квітня 2006

року. Розрахунок за поставлений товар був проведений шляхом передачі простих

векселів терміном з ЗО березня 2005 року по 21 квітня 2006 року. Емітентом

вказаних векселів була ТОВ „ФФ Аптека-95". 1-й відповідач зазначає про те,

що на момент закінчення терміну дії договору (тобто 31 грудня 2006 року)

частина переданих 2-м відповідачем простих векселів (емітованих ТОВ „ФФ

Аптека-95") не були пред'явлені до сплати. Однак, моментом виконання

зобов'язання по сплаті за одержаний товар - є момент передачі простих векселів

в зарахування виконання зобов'язання по частині 4 договору. Також п.4.2.

договору №21 фіксує можливість проведення вексельної форми сплати за Товар.

Пред'явлення вказаних векселів до сплати є іншим правочином, який не має

ніякого відношення до договору №21.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна

сторона передає або зобов"язується передати майно у власність другій

стороні, а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно і сплатити

за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору

є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої

обов"язки відповідно до договору.

Згідно ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення

дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,

5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі  яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи 

відсутність  обставин, на яких

грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

 Враховуючи викладене суд

вважає за необхідне зазначити про те, що обставини, які викладені у позові, на

яких грунтуються позовні вимоги 

являються безпідставними, такими , що не відповідають вимогам діючого

законодавства, з цих підстав суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутні

правові підстави для визнання договорів №1217 та № 21 від 01.02.05 р.

недійсними, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.124,129 Конституції України,

ст.ст.203,205, 215, 631, 655, Цивільного Кодексу України 4-2,4-3,12, 22, 32,

33, 43 82-85 ГПК України.

ВИРІШИВ:

 В позові відмовити.

Суддя                                                                                           

Гребенюк Н.В.