Рішення

від 12.10.2022 по справі 724/1478/22

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/1478/22Провадження № 2/724/472/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання: Філіпчука Д.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Гіждівського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання звільнення незаконним, про зміну формулювання звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати пункт 31, 32 розпорядження Хотиського міського голови Дранчука А.Д. № 45-ОС від 21.06.2022р. «Про фактичне вивільнення працівників КЗ «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» незаконним та скасувати. Просить поновити її на посаді вихователя в Комунальному закладі «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» (код ЄДРПОУ 21433430) з 07.07.2022 року. Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062205) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.07.2022 року по дату поновлення на роботі, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062205) на її користь моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати в справі. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Згодом, 08.09.2022 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги, а саме: просив визнати пункт 31 розпорядження Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року «Про фактичне вивільнення працівників КЗ «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», яким звільнено ОСОБА_1 з 06.07.2022 року з посади вихователя за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників, незаконним та скасувати. Визнати ОСОБА_1 , такою що звільнена 10 серпня 2022 року з посади вихователя КЗ «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» (код ЄДРПОУ 214433430) за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією установи. Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062205) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.07.2022 року по день ухвалення судового рішення, з вирахуванням з цієї суми податків та зборів. Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062205) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в справі.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що згідно наказу № 368 від 08.09.1997 року її призначено на посаду вихователя Комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» (колишня Спеціальна школа-інтернат для дітей з порушенням мови) (далі Заклад освіти). Розпорядженням Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року (пункт 31) вона звільнена 06.07.2022 року з роботи «у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників», п. 1 ст. 40 КЗпПУ (далі Розпорядження № 45-ОС).

В свою чергу, в трудовій книжці підставою її звільнення вказано «у зв`язку із скороченням штату працівників».

Вважає, що Розпорядження № 45-ОС в частині її звільнення є незаконним.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням 20 сесії VII скликання Хотинської міської ради від 24.02.2022 року № 361/20/22 Про припинення діяльності комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» шляхом ліквідації» (далі Рішення № 631/20/22) вирішено припинити діяльність Закладу освіти (п.1). Пунктом 2 вказаного рішення вирішено створити ліквідаційну комісію по припиненню діяльності закладу освіти та затвердити її персональний склад.

Відповідно до додатку до Рішення № 361/20/22 до складу комісії з ліквідації Закладу освіти входять: Білецький Данило Михайлович - голова ліквідаційної комісії, ОСОБА_3 - заступник голови ліквідаційної комісії, ОСОБА_4 - секретар ліквідаційної комісії та шість членів комісії.

Підпунктами 5.1, 5.2, 5.3 пункту 5 Рішення № 361/20/22 ліквідаційній комісії в установленому порядку доручено:

-вжити заходи, пов`язані з ліквідацією комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» в установленому чинним законодавством порядку;

-повідомити державного реєстратора юридичних та фізичних осіб - підприємців про перебування комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» в процесі ліквідації;

-попередити в установленому чинним законодавством України порядку працівників комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» про ліквідацію установи та про їх подальше звільнення із займаних посад. Забезпечити дотримання соціально-правових гарантій працівників комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Зазначає, що орган, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до вимог Кодексу призначає комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Вказані правові норми кореспондуються із пунктом 16.3 Статуту Закладу освіти.

Таким чином, саме з моменту призначення Рішенням № 361/20/22 ліквідаційної комісії з ліквідації Закладу освіти, тобто з 24.02.2022 року, до неї перейшли всі повноваження щодо управління цим закладом, а також право його представництва.

Зазначає, що розпорядження (наказ) про її звільнення повинно було видаватись не головою Хотинської міської ради ОСОБА_5 , а головою ліквідаційної комісії Закладу освіти -Білецьким Д.М.

Вважає, що запис в трудовій книжці про звільнення зроблено не уповноваженою на те особою, оскільки із запису в трудовій книжці під № 7 про її звільнення слідує, що останній вчинено першим заступником міського головаи Д.М. Білецьким, проте такий запис повинен був вноситись ним саме, як головою ліквідаційної комісії Закладу освіти.

Однією з підстав прийняття розпорядження № 45-ОС є розпорядження Хотинського міського голови № 48-р від 07.03.2022р. «Щодо проведення заходів із ліквідації комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», пунктами 1.2, 1.4, 1.7 та 1.8 якого він доручає директору Закладу освіти Дідичу Г.М. здійснити заходи щодо попередження працівників про їх звільнення, видати відповідний наказ про звільнення працівників та ознайомити їх у відповідному порядку, належним чином оформити трудові книжки при звільненні, здійснити з ними повний розрахунок.

Зазначає, що вказаний наказ є взагалі неправомірним, оскільки повноваження вирішувати трудові питання із працівниками закладу освіти, що ліквідується станом на 07.03.2022 року належали виключно ліквідаційній комісії, а не голові міської ради чи директору цього закладу, повноваження якого припинились з моменту призначення ліквідаційної комісії.

Також зазначила, що відбулось порушення попередження її про звільнення, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, однак вказаного попередження вона взагалі не отримувала ні наручно, ні поштою.

Також зазначає, що неможливо визначити підставу звільнення, так як в пункті 5.2 Рішення № 361/20/22 йде мова про попередження працівників закладу освіти про ліквідацію установи та про їх подальше звільнення із займаних посад (очевидно, що підстава звільнення - ліквідація установи), таке формулювання відповідає пункту 1.4 розпорядження № 48-р від 07.03.2022 року. В той же час, в розпорядженні Хотинського міського голови № 37-ОС від 27.05.2022 року «Про перенесення дати запланованого вивільнення» вказується «у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників», однак такої підстави, як «у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників» трудовим законодавством не передбачено, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, це або скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників. В трудовій книжці зазначено «Звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників».

Крім того, зазначає, що враховуючи те, що її звільнено, як вбачається із запису в трудовій книжці, у зв`язку із скороченням штату працівників, то в такому випадку їй мала би бути запропонована інша робота.

Також зазначає, що головою ліквідаційної комісії 07.03.2022 року оформлено повідомлення за № 02-13-11-354 голові профспілки Закладу освіти про заплановане звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, проте відсутні докази вручення такого повідомлення голові профспілки; по-друге, якщо звільнення відбулось у зв`язку із скороченням штату працівників, то погодження профспілкою такого звільнення є обов`язковим, в її випадку такого погодження не існує.

Також зазначає, що міським головою, а не головою ліквідаційної комісії, було подано інформацію державній службі зайнятості за формою звітності, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України № 317 від 31.05.2013 року, яка втратила чинність після прийняття вказаного вище наказу № 563 від 18.03.2021 року, що вважає порушенням форми та порядку подання звітності державній службі зайнятості про її звільнення.

Крім того, зазначає, що їй, як працівнику у зв`язку з незаконним звільненням має бути виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, позовна вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу нею буде уточнена із врахуванням всього часу розгляду справи (вимушеного прогулу).

Також зазначила, що розпорядження № 45-ОС про її звільнення вона отримала в приміщенні Хотинської міської ради 30.06.2022 року, а тому строки звернення до суду із цим позовом не пропущені.

Попередній (орієнтовний) розрахунок розміру судових витрат, які вона понесла, складається із вартості витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовній сумі 10500 гривень (детальний розрахунок буде надано додатково).

Підтримуючи вищевикладене, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до провадження в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

У відзиві, який надійшов на адресу суду 24.08.2022 року, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальний заклад «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» 10 серпня 2022 року ліквідовано, як юридичну особу. Також зазначив, що станом на 21.06.2022 року (на час видання розпорядження № 45-ОС «Про фактичне вивільнення працівників КЗ «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2» Хотинський міський голова здійснював свої повноваження в повному обсязі відповідно до вимог Закону № 280. Відповідно до п. 33 розпорядження Хотинського міського голови від 21.06.2022 року № 45-ОС позивач ОСОБА_1 звільнена 06.07.2022 року, тобто з дотриманням двомісячного терміну, який передує звільненню, й з дотриманням вимог ст. 49-2 КЗпП України. Щодо правових підстав прийняття розпорядження Хотинським міським головою від 07.03.2022 року № 48-Р «Щодо проведення заходів із ліквідації комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», то згадане розпорядження спрямоване на реалізацію заходів передбачених рішенням Хотинської міської ради від 24.02.2022 року № 361/20/22 «Про припинення діяльності комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради». В даному випадку скорочення штату працівників відбулося у зв`язку з повною ліквідацією закладу освіти.

08.09.2022 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмета позову (часткова зміна предмету позову), вимоги в якій викладені судом вище.

13.09.2022 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_2 про зміну предмету позову.

21.09.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому вказав, що вимоги викладені в попередній редакції позовної заяви міською радою не визнаються, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хотинської міської ради в повному обсязі, посилаючись на викладене у відзиві.

26.09.2022 року представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив постановити ухвалу про закриття провадження у справі № 724/1483/22 у зв`язку з відсутністю предмету спору, посилаючись в заяві на те, що 02 вересня 2022 року розпорядженням Хотинського міського голови № 156-Р «Про внесення змін до розпоряджень Хотинського міського голови від 21.06.2022 року №№ 44-ОС, 45-ОС та від 07.07.2022 року №№ 47-ОС, 48-ОС» внесено зміни до вказаних розпоряджень в частині зміни підстави звільнення: «у зв`язку з ліквідацією закладу», та у зв`язку з прийняттям вказаного розпорядження після порушення провадження у справі з`явилися обставини, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Також зазначив, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося на законних підставах, з дотриманням терміну попередження визначеного ст. 49-2 КЗпП, відповідно до формулювання причини звільнення визначеного п. 1 ст. 40 КЗпП України та з дотриманням строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП), що в своїй сукупності нівелює вимогу позивача про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

26.09.2022 року представник позивача подав до суду заперечення на заяву про закриття провадження в справі, в якому вказав, що розпорядження Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року, яким звільнено позивача ОСОБА_1 відноситься до ненормативного акту, оскільки ним передбачено конкретні приписи (звільнення позивачки та здійснення у зв`язку з цим відповідних їй виплат), він звернений до окремого суб`єкта (позивачки), застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію (позивача звільнено, здійснено відповідні виплати, внесено запис у трудову книжку), тому Хотинський міський голова не мав будь-якого права вносити зміни в ненормативний акт - його ж розпорядження № 45-ОС від 21.06.2022 року, а тому розпорядження № 156-ОС від 02.09.2022 року прийняте з порушенням частини 2 ст. 19, ст. 144, ст. 151-2 Конституції України, частини 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009, а тому останнє не породжує будь-яких правових наслідків, в тому числі тих, які ним передбачені, що виключає потребу в його оскарженні в судовому порядку. Тому просив, в задоволенні заяви Хотинської міської ради про закриття провадження в справі відмовити.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року провадження в справі в частині позовних вимог до Комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В судовому засіданні 05.10.2022 року заслухано представника позивача ОСОБА_2 стосовно позовних вимог, який позовні вимоги позивача підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Хотинської міської ради Чернівецької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених ним у відзиві.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_6 , вивчивши та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

За загальним правилом суд не може з`ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Так, одним із видів змін в організації виробництва і праці пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України називає ліквідацію підприємства/установи/організації.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (частина перша статті 110 ЦК України); дані про рішення щодо припинення юридичної особи належать до відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв (пункт 27 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 8), ОСОБА_1 призначена на посаду вихователя Хотинської спеціальної школи-інтернат № 2 з 01.09.1997 року, підстава Наказ № 368 від 08.09.1997 року.

06.07.2022 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, підстава розпорядження № 45-ОС від 21.06.2022 року.

Як встановлено судом, відповідно до рішення № 361/20/22 Хотинської міської ради від 24 лютого 2022 року, вирішено припинити діяльність комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» (код ЄДРПОУ 21433430, адреса: Україна, 60000, Чернівецька область, Дністровський (Хотинський) район, місто Хотин, вул. Андрія Борулі, будинок 8) шляхом його ліквідації. Створити ліквідаційну комісію по припиненню діяльності комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» та вжити заходи, пов`язані з ліквідацією комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» в установленому чинним законодавством порядку (а.с.8-9).

07.03.2022 року винесено розпорядження № 48-р щодо проведення заходів із ліквідації комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», розпочати процедуру ліквідації з 06.03.2022 року.

Пунктом 1.2 вказаного розпорядження, передбачено здійснити заходи, передбачені законодавством України про працю щодо дотримання прав та гарантій працівників у зв`язку із ліквідацією установи.

Згідно пункту 1.4 попередити працівників про наступне звільнення внаслідок ліквідації відповідно із вимогами трудового законодавства.

Пунктом 1.7 видати відповідний наказ про звільнення працівників та ознайомити їх у відповідному порядку.

Згідно пункту 1.8 вказаного вище розпорядження, належним чином оформити трудові книжки при звільненні працівників та видати їх, здійснити проведення з ними повного розрахунку (а.с.11).

Таким чином, аналізуючи рішення № 361/20/22 Хотинської міської ради від 24 лютого 2022 року та розпорядження Хотинського міського голови № 48-р слід дійти висновку, що власник в особі органу місцевого самоврядування прийняв рішення саме щодо ліквідації комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» припинено 10 серпня 2022 року (а.с. 53), а тому суд дійшов висновку, що відбулася ліквідація юридичної особи Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради».

Порядок вивільнення працівників передбачено ст. 49-2 КЗпП України.

Зокрема статтею 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

При цьому суд дослідивши матеріали справи, встановив, що матеріали справи не містять попередження, відповідно до якого, Хотинська міська рада повідомила б, що у відповідності до пункту 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпПУ, ОСОБА_1 буде вивільнено з посади вихователя комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», на що і посилається позивач та її представник в позовній заяві.

Факт надсилання чи отримання позивачем будь-якого повідомлення про попередження в матеріалах справи відсутній та не підтверджений жодними доказами.

При цьому, як було встановлено в судовому засіданні, попередження позивач взагалі не отримувала, ні наручно, ні поштою.

Отже, як встановлено судом, роботодавець не виконав вимогу щодо персонального повідомлення працівника ОСОБА_1 про заплановане звільнення у відповідності до вимог закону за два місяці до дати звільнення, а тому суд вважає за необхідне, визнати пункт 31 розпорядження Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року «Про фактичне вивільнення працівників КЗ «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», яким звільнено ОСОБА_1 з 06 липня 2022 року з посади вихователя Комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2» (код ЄДРПОУ 214433430) за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників незаконним та скасувати його.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що Комунальний заклад «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» ліквідований, то у відповідача не виникло зобов`язання щодо працевлаштування звільнених за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівників, а позивач не надала суду доказів про належність її до категорії працівників, визначених статтями 184, 186-1 КЗпП України, щодо яких діють обмеження у разі їх звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Як встановлено судом, 06.07.2022 року на підставі розпорядження Хотинського міського голови Дранчука А.Д. № 45-ОС від 21.06.2022 року (пункт 31 вказаного розпорядження) ОСОБА_1 звільнена з посади вихователя за п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників з дотриманням гарантій передбачених ст. ст. 44, 184 КЗпП України, останнім робочим днем вважати 06.07.2022 року (а.с.15).

При цьому, згідно розпорядження Хотинського міського голови Дранчука А.Д. № 45-ОС від 21.06.2022 року зазначено «звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників» замість «у зв`язку із ліквідацією», оскільки підставою звільнення є саме ліквідація підприємства.

В даному випадку, звільнення працівників відбулося у зв`язку з повною ліквідацією закладу освіти.

За таких обставин, судом встановлено порушення трудових прав позивача при її звільненні, оскільки процедура звільнення працівника з підстав п.1 ст. 40 КЗпП України передбачає: наявність рішення власника або засновника про припинення юридичної особи; попередження працівників про наступне вивільнення; інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників; звільнення працівників.

Матеріали справи такого попередження не містять і таке суду під час розгляду вказаної справи надано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого законом порядку, а тому пункт 31 розпорядження Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року «Про фактичне вивільнення працівників КЗ «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», яким звільнено ОСОБА_1 з 06 липня 2022 року з посади вихователя Комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2» (код ЄДРПОУ 214433430) за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників слід визнати незаконним та скасувати.

При цьому, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальний заклад «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» 10 серпня 2022 року ліквідовано, як юридичну особу (а.с.50), тому вимоги позивача про визнання ОСОБА_1 такою, що звільнена 10.08.2022 року з посади вихователя КЗ «Заклад загальної середньої освіти №2» за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією установи є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача, щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Як вже встановлено судом, 10.08.2022 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради».

Відповідно до ст. 240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно, суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Таким чином, враховуючи те, що роботодавець - співвідповідач Комунальний заклад «Хотинський заклад середньої освіти № 2» ліквідований, та наявні підстави для визнання звільнення позивачки у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників незаконним, визнання її такою, що звільнена з дня припинення установи (10.08.2022 року) за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією та стягнення із власника (засновника) ліквідованої установи-роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обчислюється з наступного дня після звільнення (з 07.07.2022 року) по день ухвалення судом рішення у справі.

Таким порядок визначено Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 року у справі № 524/6117/17 (провадження 61-15687св19).

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 501/2316/15 вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Таким чином, суд вважає, що за період часу з 07.07.2022 року по 05.10.2022 року (день винесення рішення в справі) має бути виплачено позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки остання не могла з незалежних від неї причин виконувати свою трудову функцію, оскільки була відповідачем звільненою із займаної посади, тому суд вказаний вище період часу визнає - вимушеним прогулом, так як на протязі усього цього періоду у часі тривало порушення трудових прав останньої - незаконне звільнення.

Разом з тим, з огляду на визнання судом періоду часу з 07.07.2022 року по 05.10.2022 року (день винесення рішення в справі) - вимушеним прогулом позивача, відповідно до ст. 236 КЗпП України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату працю" зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували події з якою пов`язана відповідна виплата, який становить 601,13 грн.

Саме вказану величину, як розмір середньоденного заробітку, суд застосовує при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.07.2022 року по 05.10.2022 року (день винесення рішення в справі).

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, що пов`язано з незаконним звільненням позивача, у період з 07.07.2022 року по 05.10.2022 року (день винесення рішення в справі) становить 65х601,13= 39073,45 гривень.

Проводячи вказаний розрахунок, суд виходить з того, що середньоденна заробітна плата позивача, згідно довідки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 62) становить 601,13 грн, у спірний період кількість робочих днів, в які позивач не працювала, внаслідок вимушеного прогулу становить 65 робочих днів (в липні 2022 року з 07.07. по 29.07- 17 робочих днів, в серпні 2022 року - 23 робочих дні; у вересні 2022 року - 22 робочих дні; в жовтні 2022 року - 3 робочих дні).

Тому, судом береться до уваги проведення розрахунку середнього заробітку з 07.07.2022 року (наступний день після звільнення), оскільки день звільнення (06.07.2022 року) вважається останнім робочим днем.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 992,40 слід стягнути з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі до суду звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат позивача на правничу допомогу, то у відповідності до пункту 2 частини другої, частини шостої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, на яку посилається відповідач, викладено висновок про те, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

В матеріалах справи є договір про надання професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. (а.с. 28-29), відповідно до умов якого (пункт 3.2) гонорар складається з кількості годин роботи адвоката. Вартість однієї години роботи адвоката становить 1400 гривень; та попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 , загальна вартість яких складає 10500 гривень (а.с.30).

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу. До матеріалів позовної заяви позивач додав тільки попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу , які понесла ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом судової справи, загальна вартість яких складає 10500 гривень, до яких входить: 1) правовий аналіз наданих клієнтом документів, консультації з клієнтом (1,5 год.) вартість 2100 гривень; складення адвокатського запиту та його здача на пошту (0,5 год.), вартість 700 гривень; складення позовної заяви (5 год), вартість 7000 гривень; виготовлення копій письмових документів, які додаються до позову (0,5 год.) вартість 700 гривень.

Однак, з огляду, на не представлення позивачем суду, наведених доказів на суму витрат в розмірі 10500 гривень, відсутність квитанцій про оплату, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають частково витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.

В решті стягнення судових витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Що стосується клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, слід зазначити, що воно задоволенню не підлягає.

Так, закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

В даному випадку позивачем визначений предмет спору, як незаконність звільнення позивача.

Таким чином, внесення змін до розпорядженняХотинського міськогоголови від21червня 2022року №45-ОСта п.31 деслова «узв`язку ізскороченням чисельностіштату працівників»замінено словами«у зв`язкуз ліквідацієюзакладу»,саме пособі не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України; ст. ст. 5 - 1, 233, 234, 235, 236 КЗпП України; п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100; ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 89, 134, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання звільнення незаконним, про зміну формулювання звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати пункт 31 розпорядження Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року «Про фактичне вивільнення працівників КЗ «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради», яким звільнено ОСОБА_1 з 06 липня 2022 року з посади вихователя Комунального закладу «Хотинський заклад загальної середньої освіти №2» (код ЄДРПОУ 214433430) за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників незаконним та скасувати його.

Визнати ОСОБА_1 , такою що звільнена 10 серпня 2022 року з посади вихователя Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради» (код ЄДРПОУ 214433430) за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією установи.

Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (60000, м. Хотин, вул. О.Кобилянської, 2А, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062205) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 липня 2022 року по 05 жовтня 2022 року (по день ухвалення судового рішення) в розмірі 39073 (тридцять дев`ять тисяч сімдесят три ) гривень 45 копійок з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (60000, м. Хотин, вул. О.Кобилянської, 2А, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062205) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в справі в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень

Стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області (60000, м. Хотин, вул. О.Кобилянської, 2А, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062205) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві ) гривень 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні клопотання представника відповідача Хотинської міської ради про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання звільнення незаконним, про зміну формулювання звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку із відсутністю предмету спору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Хотинська міська рада, 60000, м. Хотин, вул. О.Кобилянської, 2А, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062205.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2022 року.

Суддя: С.М.Скрипник