Рішення

від 21.08.2006 по справі 5/147-06-3916

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/147-06-3916

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2006 р.Справа  № 5/147-06-3916

         За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ, м. Одеса.

         до відповідача: Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське”, м. Одеса.      

       про стягнення 146 371, 45 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: не з'явився.  

від відповідача: Дергачева А. В., на підставі довіреності.

                               Черкасова В. Г., на підставі довіреності.

Суть спору: про стягнення 146 371, 45 грн.  

У судовому засіданні 16.08.2006 року була оголошена перерва до 21.08.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.      

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі відокремленої одиниці Центрального РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 71 373, 34 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 26 481, 48 грн., та заборгованості по актам про порушення правил користування електроенергією у розмірі 48 516, 63 грн., а всього 146 371, 45 грн.

Позивачем у позові було заявлено вимогу про вжиття заходів про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Заявлена вимога судом була розглянута та у її задоволенні було відмовлено з підстав того, що відсутні підстави які б свідчили про те, що невжиття заходів передбачених ст. ст. 66, 67 може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 20.08.2006 року.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 15.05.2006 року №353 в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити на підставі доводів та заперечень, які викладені у відзиві на позовну заяву.

В процесі розгляду справи представниками сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом було розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.  

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі Центрального РЕМ та Комунальним підприємством Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” 05.01.2004 року разом з додатками був укладений договір № 9593 про постачання електричної енергії.  

Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, у відповідача за січень, лютий, березень 2006 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергією у розмірі 71 373, 34 грн. За ствердженням позивача, станом на дату подання позову борг за активну електроенергію відповідачем не було погашено, що також не було зроблено відповідачем і в процесі розгляду справи. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за недовраховану електроенергію у розмірі 48 516, 63 грн. яка була донарахована на підставі актів про порушення правил користування електроенергією, які було допущено відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2004 –2006 роках на суму 26 481, 48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2004 –2006 роках, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії та акти про порушення правил користування електроенергії з відповідними розрахунками по актах.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість

-          за спожиту активну електроенергію у січні, лютому, березні 2006 року 71 373, 34 грн.;

-          за перевищення договірних величин споживання електроенергії 26 481, 48 грн.;

-          заборгованість за недовраховану електроенергію яка була донарахована на підставі актів про порушення правил користування електроенергією у розмірі 48516, 63 грн.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, але просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на численні порушення позивача, які були допущені при нарахуванні боргу за активну електроенергію та ПДВ, а також під час складання актів про порушення правил користування електроенергією. Відповідач вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію спожиту у 2006 році необґрунтованими та безпідставними посилаючись на порушення позивачем терміну розрахункового періоду. Щодо стягнення заборгованості за ПДВ то відповідач зазначені вимоги позивача також вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначає що ліміти споживання електроенергії ним не перевищувались, а також те, що позивачем застосовується п'ятикратна вартість електроенергії замість двократної.  

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками було укладено договір № 9593 від 05.01.2004 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів після дати виписки рахунку (пункт 2.2.3 договору, п. 5 додатку №2.1 до договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія січні, лютому та березні 2006 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 71 373, 34 грн. В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду належним чином відсутність цієї заборгованості, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача в цій частині.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту у січні, лютому та березні 2006 року активну електроенергію у розмірі 71 373, 34 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ПДВ за 2004 –2006 роки у сумі 26 481, 48 грн. слід позначити наступне.

У відповідності з пунктом 2.2.3 укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити розрахунки за електроенергію згідно умов додатків до договору. Згідно з пунктом 1 додатку №2.1 до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 15-16 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника. Пунктом 5 зазначеного додатку встановлено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів після дати виписки рахунку. Згідно п. 5.2 договору, за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії та, у разі споживання понад договірну величину, письмово доводяться до відома споживача рівень відкоригованої договірної величини споживання електроенергії. Коригування граничної величини споживання електроенергії може бути проведено як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, в залежності від рівня здійсненої оплати за розрахунковий період. В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності на поточний рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника...

Щодо проведення коригування та стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені п. п. 3, 4 додатку №1 до договору.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та його оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2004 -2006 років між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у 2004 –2006 роках відповідачем споживалась електрична енергія.

Як свідчать матеріали справи відповідачем споживалась електроенергія для власних потреб, а саме:

-          серпень 2004 року –3128 кВт/г;

-          вересень 2004 року –2545 кВт/г;

-          жовтень 2004 року –2624 кВт/г;

-          листопад 2004 року –5157 кВт/г;

-          грудень 2004 року –6393 кВт/г;

-          березень 2005 року –12291 кВт/г;

-          жовтень 2005 року –7207 кВт/г;

-          січень 2006 року –9586 кВт/г.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п'ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення його оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.

За умовами укладеного договору (додаток №2.1) сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п'яти днів після дати виписки рахунку.

Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.

З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв'язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі договору та додатку №1 була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, а саме:

-          на серпень 2004 року –1154 кВт/г;

-          на вересень 2004 року –1724 кВт/г;

-          на жовтень 2004 року –2234 кВт/г;

-          на листопад 2004 року –0 кВт/г;

-          на грудень 2004 року –0 кВт/г;

-          на березень 2005 року –0 кВт/г;

-          на жовтень 2005 року –5830 кВт/г;

-          на січень 2006 року – 7000 кВт/г.

Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо періоду жовтня 2005 року та січня 2006 року та санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена частково, але з затриманням. Також слід зазначити, що як встановлено судом Комунальне підприємство Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” є підприємством, яке надає певні послуги по утриманню прибудинкових територій, ліфтів, насосних станцій тощо для задоволення потреб населення міста в роботах і послугах пов'язаних з управлінням житловим та нежитловим фондами, які передані відповідачу в управління. Але як зазначено у правоустановчих документах підприємства відповідача, воно є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Комунальному підприємству Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” штрафних санкцій та стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 5000,00 грн.

Доводи відповідача про необґрунтоване проведення позивачем коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки вони необґрунтовані та не підтверджені документально. У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Інші доводи та заперечення відповідача судом також не приймаються до уваги та відхиляються у повному обсязі, оскільки вони необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов'язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення заборгованості, яка була нарахована на підставі актів, то слід зазначити наступне. Під час проведення перевірки Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” представниками ВАТ “ЕК Одесаобленерго” було виявлено факти порушення правил користування електроенергією. Згідно п. 7.31 Правил користування електроенергією у разі виявлення уповноваженим представником постачальника  електричної  енергії,  від  якого  споживач одержує електричну енергію,  або електропередавальної організації порушень цих  Правил  або  умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається  у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач  має право внести до акту свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

По фактам порушення правил користування електроенергії були складені акти про порушення правил користування електроенергією, в яких були зафіксовані виявлені порушення. Одним з основним видів порушень, які були зафіксовані у актах є відсутність приладів обліку у зв'язку з крадіжками та відсутність пломб електропостачальної організації на клемних кришках, клемних колодках та електролічильниках. Крім того, як вбачається з актів про порушення правил користування електроенергією їх частина була підписана невідомими особами, або складена взагалі без участі представників позивача.

У відповідності з п. 7.30 Правил користування електроенергією у випадках виявлення у споживача змін у схемі ввімкнення розрахункового засобу обліку та електричного керуючого годинника в схемах багатотарифного розрахункового обліку або зміни керуючої програми, пошкоджень, зриву пломб, штучного гальмування диска, зупинки електрогодинника та інших порушень, спричинених діями споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів споживання електричної енергії, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування  електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки  роботи  схеми  комерційного  обліку, що мала передувати виявленню  порушень,  але  цей  період має не перебільшувати шести місяців. Якщо споживач з метою позаоблікового споживання електричної енергії влаштував приховану електропроводку, встановив пристрій, що  занижує  покази  засобу обліку, порушив умови монтажу, виявити які  представник  постачальника електричної енергії при попередніх відвідуваннях не мав можливості, споживачу робиться перерахунок за користування  електричною енергією з дати допуску електроустановок споживача в експлуатацію, але не більше трьох років. Перерахунок здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених  НКРЕ  у  відповідності  до  наданих законодавством України повноважень, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням. Відповідно до п. 7.32 зазначених правил на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом  визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем  збитків  та виписуються  споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Складені акти були розглянуті на засіданні комісії, якою було вирішено стягнути з споживача 48 516, 63 грн. за вчинені порушення та виписано рахунок для сплати, який було отримано відповідачем.

Під час розгляду складених актів у судовому засіданні судом було зобов'язано позивача надати до суду документальні докази, які підтверджують встановлення пломб на клемних кришках, клемних колодках та електролічильниках, наряди на встановлення електролічильників, а також документальні докази які би підтвердили прийняття відповідачем на відповідальне збереження пломби та електролічильники відповідно до актів про збереження пломб на нарядів на встановлення електролічильників. Витребувані документальні докази позивачем для огляду були надані частково в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.  

Отже, на думку суду вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми нарахованої по актах є такими, що підлягають задоволенню у розмірі 15 475, 23 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” р/р 26003231491 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 32189982 (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі відокремленої одиниці Центрального РЕМ на рахунок №26033333537885 в відділенні №1 „Іллічівське” ОЦВ ПІБ, МФО 328135, код 26302276 (м. Одеса, вул. Краснова, 2а) 71 373 (сімдесят одна тисяча триста сімдесят три) грн. 34 коп. заборгованості за активну електроенергію спожиту у січні, лютому та березні 2006 року.

3.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” р/р 26003231491 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 32189982 (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі відокремленої одиниці Центрального РЕМ на рахунок №26033333537885 в відділенні №1 „Іллічівське” ОЦВ ПІБ, МФО 328135, код 26302276 (м. Одеса, вул. Краснова, 2а) 5 000 (п'ять тисяч) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у 2004 –2006 роках.

4.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” р/р 26003231491 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 32189982 (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі відокремленої одиниці Центрального РЕМ на рахунок №26033333537885 в відділенні №1 „Іллічівське” ОЦВ ПІБ, МФО 328135, код 26302276 (м. Одеса, вул. Краснова, 2а) 15 475 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 23 коп. заборгованості по актах про порушення правил користування електроенергією.

5.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Арнаутське” р/р 26003231491 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 32189982 (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі відокремленої одиниці Центрального РЕМ (р/р 26008236684 в ВАТ “МТБ”, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Краснова, 2а) 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 30 коп. держмита, 91 (дев'яносто одна) грн. 35 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 22.08.2006 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.