Постанова

від 12.10.2022 по справі 920/186/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2022 р. Справа№ 920/186/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 (повний текст складено 06.06.2022)

у справі №920/186/22 (суддя - Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинггруп"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинггруп" про стягнення 16445,43 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, з яких: 13363,34 грн - основний борг, 946,17 грн - 3% річних та 2135,92 грн - інфляційні втрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом січня 2019 року - вересня 2020 року він, на підставі рішень виконкому Сумської міської ради №561 від 19.10.2018, №562 від 08.10.2019 та №589 від 17.10.2019, надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 13347,74 грн, однак відповідач за неї не сплатив, що є порушенням норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Також позивачем нараховано на вказану суму заборгованості 3% річних у розмірі 946,17 грн та інфляційні втрати у розмірі 2135,92 грн на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.02.2022 відкрито провадження у справі №920/186/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 (повний текст складено 06.06.2022) у справі №920/186/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт наголошує на тому, що суду першої інстанції було надано розрахунки суми заборгованості, рахунки на оплату, акти прийому - передачі теплової енергії, в яких детально вказано, як саме здійснювалося нарахування заборгованості за спожиті послуги та на яку суму.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" зазначає, що оскільки при подачі позовної заяви був відсутній спір про ненадання послуги з централізованого опалення, а існував лише спір щодо заборгованості за комунальні послуги, та враховуючи, що справа розглядалась без виклику сторін, останнє на мало змоги подати додаткові докази до суду першої інстанції, у зв`язку з чим наявна необхідність дослідження додаткових доказів судом апеляційної інстанції. Відтак, позивач подав разом з апеляційною скаргою докази, що не були подані до суду першої інстанції, а саме копії відомостей зняття показників із засобів обліку теплової енергії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 апеляційну скаргу у справі №920/186/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №920/186/22 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

25.07.2022 Господарський суд Сумської області скерував матеріали справи №920/186/22 до Північного апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 справі №920/186/22, зупинено дію оскаржуваного рішення, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №322 від 18.06.2019 "Про визначення виробників та виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення" Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з додатком №2 до даного рішення Виконавчого комітету житловий будинок за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 58Г, включено до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго".

Відповідно до договору оренди ДЗРП - 0061 від 16.01.2017 нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 58Г, площею 63,00 кв.м. було передано Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдингруп", яке 18.11.2019 було викуплено відповідачем, а у подальшому 03.06.2020 продане ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Листом №1509 від 27.03.2019 позивач звертався до відповідача з пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до вимог закону та направляв для підписання два примірники договору.

Також позивач направляв відповідачу рахунки на оплату та акти прийому-передачі за період з січня 2019 року по вересень 2020 року.

Договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.

При цьому, за твердженнями позивача, постачання теплової енергії в нежитлове приміщення відповідача у спірний період здійснювалося незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору.

Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" здійснювався відпуск теплової енергії відповідачу до належного йому нежитлового приміщення в період з січня 2019 року по вересень 2020 року відповідно до рішень міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Суми.

На підтвердження обсягу відпущеної відповідачу у спірний період теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за період січень 2019 року - вересень 2020 року, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго".

В наданих позивачем рахунках зазначена кількість спожитої теплової енергії за відповідний місяць та діючий тариф.

В підтвердження факту направлення рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії на адресу відповідача, позивачем надано до матеріалів справи фіскальний чек від 04.04.2019 з описом вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 18.10.2021 з описом вкладення у цінний лист.

Згідно опису вкладення до фіскального чеку від 04.04.2019 позивач направив відповідачу два примірники договору №1458-Т з додатками, акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок від 31.03.2019. Згідно опису вкладення до фіскального чеку від 18.10.2021 відповідачу було направлено рахунки на оплату та акти прийому-передачі від 30.03.2020 та від 30.06.2020.

Позивач посилається на те, що у спірний період відповідачу відпущено теплову енергію на загальну суму 13347,74 грн, однак відповідач не оплатив надані послуги. Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до суду з даним позовом.

Таким чином спір у даній справі виник з підстав того, що в період з січня 2019 року по вересень 2020 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що факт споживання відповідачем у період з січня 2019 року - вересня 2020 року теплової енергії на суму 13347,74 грн позивачем не доведений, оскільки не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", з огляду на наступне.

Правові відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються, зокрема, Законами України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про ліцензування видів господарської діяльності", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" №1198 від 03.10.2007, "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила користування тепловою енергією), передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч., ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 530 ЦК України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено під час розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, договірні відносини між позивачем та відповдіачем відсутні.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком, а сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.

Разом з тим, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, в даному випадку, позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-прийому передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та термін, з якого виникло прострочення оплати.

Як було відмічено, згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами.

Між тим, з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі теплової енергії неможливо встановити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію (відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період з січня 2019 року по вересень 2020 року, норми споживання на 1 кв. м., підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження).

Також в матеріалах справи відсутні щомісячні показники будинкового засобу обліку теплової енергії та показники приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем також не здійснено.

Крім того, належних доказів направлення на адресу відповідача актів та рахунків за період з січня 2019 року по лютий 2019 року, з квітня 2019 року по лютий 2020 року, з квітня 2020 року по травень 2020 року та з липня 2020 року по вересень 2020 року позивачем до матеріалів справи не надано. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується лише направлення актів та рахунків за березень 2019 року, березень 2020 року та червень 2020 року.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплової енергії за вищевказаною адресою в обсягах, за які він просить стягнути заборгованість.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію в обсязі 13347,47 грн.

Враховуючи відсутність підстав для стягнення суми основного боргу, відповідно, відсутні правові підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2135,92 грн та 3 % річних в сумі 946,17 грн, які є похідними від основної вимоги, також не підлягають задоволенню.

Скаржник у поданій апеляційній вказує на те, що оскільки при подачі позовної заяви був відсутній спір про ненадання послуги з централізованого опалення, а існував лише спір щодо заборгованості за комунальні послуги, та враховуючи, що справа розглядалась без виклику сторін, останнє на мало змоги подати додаткові докази до суду першої інстанції, у зв`язку з чим наявна необхідність дослідження додаткових доказів судом апеляційної інстанції.

Натомість, апеляційний суд відхиляє наведені аргументи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За змістом ч. ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, які стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, а також межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не приймає до розгляду додані до апеляційної скарги позивачем докази, а саме копії відомостей зняття показників із засобів обліку теплової енергії, оскільки такі докази подані з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

При цьому суд критично сприймає доводи позивача, наведені в обґрунтування необхідності дослідження судом апеляційної інстанції додаткових доказів, оскільки звертаючись з позовом до суду позивач повинен надати належні докази в підтвердження своїх вимог, тоді як до предмета доказування у даному спорі входить, зокрема, обсяг спожитої теплової енергії, який розраховується на підставі показів вузла обліку. Тобто, показники будинкового засобу обліку теплової енергії мають суттєве значення для визначення суми заборгованості, тоді як за їх відсутності суд не може достеменно встановити дійсної поставки теплової енергії та перевірити правильність нарахувань.

Доводи апелянта щодо порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 у справі №920/186/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарского процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 у справі №920/186/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 у справі №920/186/22.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов