Рішення

від 12.10.2022 по справі 903/532/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2022 року Справа № 903/532/22

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Відродження 14А, м.Ковель, Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф, м.Ковель, Волинська обл.

про стягнення 9 666 грн. 23 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.07.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Відродження 14А до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф про стягнення 9 666 грн. 23 коп., з яких: 9 350 грн. 33 коп. основного боргу, 238 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 77 грн. 13 коп. 3% річних та судових витрат по справі, з яких: 2 481 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору, 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.07.2022 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Відродження 14А до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф про стягнення 9 666 грн. 23 коп. залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази надіслання позовної заяви відповідачу (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек).

Позивач ухвалу суду отримав 29.07.2022, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Строк для усунення недоліків по 08.08.2022.

03.08.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 04.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У відзиві зазначити електронну адресу, іншу контакту інформацію для надіслання процесуальних документів у справі. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу, - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалою суду від 05.09.2022 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Відродження 14А до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф про стягнення 9 666 грн. 23 коп. залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази надіслання позовної заяви відповідачу на юридичну адресу Волинська обл., м.Ковель, вул. Володимирська, буд. 95, кв. 52 (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек).

Позивач ухвалу суду від 05.09.2022 отримав 06.09.2022, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 126).

Строк для усунення недоліків по 12.09.2022.

09.09.2022 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачу на юридичну адресу.

Ухвалою суду 13.09.2022 продовжено розгляд справи №903/532/22 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Відродження 14А до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф про стягнення 9 666 грн. 23 коп., з яких: 9 350 грн. 33 коп. основного боргу, 238 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 77 грн. 13 коп. 3% річних та судових витрат по справі, з яких: 2 481 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору, 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач ухвали суду від 04.08.2022, 13.09.2022 отримав 19.09.2022, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301040400510.

Строк для подання відзиву по 04.10.2022.

07.10.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача, який надісланий засобом поштового зв`язку 05.10.2022. У відзиві відповідач зазначає, що позовну заяву з додатками не отримував, у зв`язку з чим у позові просить відмовити.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України врегульовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем пропущено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Клопотання про поновлення встановленого судом строку для подання відзиву відповідачем не подане.

Судом встановлено, що відповідача додатково повідомлено про наявність спору за місцезнаходженням нежитлового приміщення (магазину) відповідача за адресою м. Ковель, вул. Відродження, 14А.

Ухвала повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 117-120).

Судом враховано тривалість розгляду даної справи.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи, проте залишити його без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого судом строку для подання відзиву на позов.

При цьому судом враховано наявність в матеріалах справи доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачу як на юридичну адресу (м. Ковель, вул. Володимирська, б. 95, кв. 52) так і за місцезнаходженням спірного об`єкта (магазин м. Ковель, вул. Відродження, 14А). Позовна заява повернулась з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання учасником справи поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася для вчинення відповідних дій та яка повернулася до суду є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, від 22.07.2021 № 920/938/20.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справ у за наявними матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За статтею 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

За положеннями частини другої статті 382 Циільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VІІІ, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону).

Абз. 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Разом з тим, за змістом пунктів 1, 5 частини першої статті 7 указаного Закону, співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Аналогічні вимоги містять положення частини четвертої статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства зокрема, статті 322 ЦКУ та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати вимоги статуту об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, та звертатися до суду, в разі відмови співвласника від такої сплати

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, витрати з утримання, здіснення реконструкції, реставрації, проведення поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна в будинку, та інші витрати, прередбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу загальних витрат, пов`язаних з управлінням багатоквартирним будинком, та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток (якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат) незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11.11.2015 у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) від 14.12.2017 у справі №910/582/17, від 22.05.2018 у справі №910/12065/17, від 22.02.2018 у справі № 910/13182/17.

Відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління ОСББ є Загальні збори, до виключної компетенції яких належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

ТОВ «Скіф» є власником нежитлового приміщення (магазину) в будинку №14А по вулиці Відродження в місті Ковелі Волинської області загальною площею 121,5 кв.м., що підтверджується інформацією з Державних реєстрів (а.с. 15-16).

28.05.2021 установчими зборами ОСББ Відродження 14А прийнято рішення про, зокрема затвердження кошторису та методики розрахунку внеску на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ, відповідно до якого витрати на утримання 1 м.кв. складають 7,0527 грн., внески власників квартир 6,9961 грн. (а.с. 12-14).

Рішення співвласників є чинним, докази визнання його недійсним у встановленому законом порядку відсутні.

Відповідно до статті 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до обов`язків співвласників, зокрема, належить виконання рішення статутних органів ОСББ, прийнятих у межах їхніх повноважень,

Згідно абзацу 9 статті 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно п. 2 розділу IV Статуту ОСББ «Відродження 14А» сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів є обов`язковою для всіх співвласників та тих, хто використовує спільне майно; здійснюється щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за звітним, якщо інше не передбачено рішенням правління.

Згідно позовної заяви відповідачем внески з управління багатоквартирним будинком за період з серпня 2021 року по липень 2022 року не сплачувались.

Докази такої сплати в матеріалах справи відсутні.

Позивачем подано докази на підтвердження обсягу фактично наданих послуг з управління багатоквартирним будинком, інформації щодо складових вартості послуги, структури ціни, норм споживання та порядок надання послуги (а.с. 17-44).

Заборгованість відповідача з оплати внесків з управління багатоквартирним будинком за період з серпня 2021року по червень 2022 року складає 9 350 грн. 33 коп. (6,9961 грн/м.кв. тариф х 121,50 м.кв. площа = 850,03 грн. в місяць, 11 місяців період заборгованості), підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 238 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 77 грн. 13 коп. 3% річних.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З нарахованих позивачем підставні та підлягають до стягнення з відповідача з врахуванням строку оплати внесків, визначених п. 2 IV розділу статуту, 170 грн. 15 коп. інфляційних втрат та 53 грн. 30 коп. 3% річних:

-на суму 850.03 грн. за період з 21.09.2022 по 30.01.2022 31.01 грн. інфляційних втрат, 9.22 грн. 3% річних;

- на суму 1700.06 грн. за період з 21.10.2022 по 30.01.2022 46.29 грн. інфляційних втрат, 14.25 грн. 3% річних;

-на суму 2550.09 грн. за період з 21.11.2022 по 30.01.2022 48.65 грн. інфляційних втрат, 14.88 грн. 3% річних;

-на суму 3400.12 грн. за період з 21.12.2022 по 30.01.2022 44.20 грн. інфляційних втрат, 11.46 грн. 3% річних;

-на суму 4250.15 грн. за період з 21.01.2022 по 30.01.2022 0 грн. інфляційних втрат, 3.49 грн. 3% річних;

У позові на суму 68 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 23 грн. 83 коп. 3% річних слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначенні строку нарахування кожного окремого внеску.

При визначенні періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних судом враховано, що згідно позовної заяви відповідач заборгованість не сплачував за період з серпня 2021 року (початок нарахування) по липень 2022 року. Нарахування проведені за 11 місяців, отже по червень 2022 року, що співвідноситься із актом звірки.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

15.07.2022 між адвокатом Воробей О.В. та ОСББ «Відродження 14А» укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 49-50), згідно умов якого адвокат бере на себе зобов`язання по наданню клієнту таких послуг:

- представляти інтереси клієнта в Господарському суді Волинської області у справі за позовом ОСББ Відродження 14А до ТОВ «Скіф» про стягнення заборгованості з оплати внесків з управління багатоповерховим будинком; підписувати і подавати від імені клієнта позовні заяви, відзиви, відповіді на відзив, заяви, клопотання, пояснення, додатки та інші документи відповідно до вимог процесуального законодавства та засвідчувати своїм підписом вірність копій документів;

- представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, державної податкової служби, підписувати і подавати від імені клієнта документи у відповідні установи, одержувати необхідні довідки і документи у справах, що пов`язані з розглядом Господарським судом Волинської області справи за позовом ОСББ Відродження 14А до ТОВ «Скіф» про стягнення заборгованості з оплати внесків з управління багатоповерховим будинком;

- надавати клієнту усні та письмові консультації, роз`яснення, висновки.

За послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 5 000 грн. 00 коп. на підставі виставленого адвокатом рахунку (п. 4.1). Після підписання сторонами договору, клієнт зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту його підписання (виставлення рахунку) оплатити послуги адвоката шляхом сплати вказаної суми на рахунок адвоката (п. 4.2). Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання доручення клієнта згідно договору (п. 5.1).

На підставі виставленого адвокатом рахунку, клієнтом сплачено 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 15.07.2022 №124 (а.с. 51, 53).

18.07.2022 сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 520, згідно якого встановлено такі розміри оплати наданої професійної правничої допомоги: 1 година роботи адвоката 1 000 грн. 00 коп. Адвокатом виконано такі роботи:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції: 1 000 грн. 00 коп.;

- вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду: 1 000 грн. 00 коп.;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості: 3 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість наданих послуг становить 5 000 грн. 00 коп.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 30.11.2021 № 925/331/20).

У межах даної справи розмір винагороди за надання правової допомоги позивачу визначений у договорі у вигляді фіксованої суми 5 000 грн. 00 коп., не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2022 №640/18402/19.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Встановлення позивачем у договорі про надання правової допомоги від 15.07.2022 вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у межах даної справи у фіксованому розмірі виключає подальшу необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії, виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді, у зв`язку з чим заява про стягнення з відповідача 5 000 витрат на правничу допомогу є підставною.

При цьому судом враховано відсутність заяви відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

П. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4 952 грн. 18 коп. витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів на спростування розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та не довів їх необґрунтованість.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 2 457 грн. 27 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф (вул. Володимирська, буд. 95, кв. 52, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 13363557) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження 14А» (вул. Відродження 14А, м. Ковель, Волинська обл., код 44295467)

- 9 350 грн. 33 коп. основного боргу, 170 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 53 грн. 30 коп. 3% річних та 2 457 грн. 27 витрат по сплаті судового збору, 4 952 грн. 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 16 983 грн. 23 коп. (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. 23 коп.).

3. У позові на суму 92 грн. 45 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук