Рішення

від 11.10.2022 по справі 904/2478/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2478/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак" (м. Зеленодольськ, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський альянс будівництва" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 09/11-21-1 від 09.11.2021 у загальному розмірі 273 040 грн. 50 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Констрак" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський альянс будівництва" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 09/11-21-1 від 09.11.2021 у загальному розмірі 273 040 грн. 50 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 270 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 3 040 грн. 50 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 09/11-21-1 від 09.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 11.11.2021 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 270 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 13.11.2021 по 17.08.2022 у сумі 3 040 грн. 50 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 040 грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), всі ухвали суду направлялись учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, яку він зазначив у позовній заяві;

- відповідачу на електронну пошту office.ha6@gmail.com, яку зазначено у позовній заяві.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвала суду від 18.08.2022 була доставлена:

- позивачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, які він зазначив у позовній заяві;

- відповідачу на електронну пошту office.ha6@gmail.com, яку зазначено у позовній заяві.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 5-Д, на яку і була направлена ухвала суду від 18.08.2022.

Так, за участю позивача, ухвала суду від 18.08.2022 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 5-Д, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 18.08.2022 отримав 30.08.2022, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900097269276 (№ 5008602372951), отже завчасно.

Отже, всі учасники справи належним чином та завчасно були повідомлені, про розгляд справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд також відзначає, що представник відповідача 19.08.2022 ознайомився з матеріалами справи через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", що підтверджується повідомленням №2467 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Так, ухвалою суду від 18.08.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду відповідачем за юридичною адресою - 30.08.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 14.09.2022 включно.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий майже місяць, який господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Кривому Розі та м.Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 11.10.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення 3% річних у заявленій до стягнення сумі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констрак" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський альянс будівництва" (далі - замовник, відповідач) укладено договір поставки № 09/11-21-1 (далі - договір, а.с. 15-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника на умовах: Дніпропетровська область, с. Світлогірське, Кам`янський район, вулиця Сонячна, будинок 1, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити компресорне обладнання в номенклатурі та кількості відповідно до Специфікації №1.

У пункті 11.2. договору сторони домовились, що термін дії договору - з дати складання і до 31.12.2022, але в будь-якому разі - до повного виконання обов`язків сторонами.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору компресорне обладнання надалі матиме назву "товар". Ціни на товар вказані у Специфікації № 1. Специфікація № 1 є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов договору, сторонами було підписано Специфікацію № 1, в якій сторони визначили технічні характеристики обладнання - 1) будівельний компресор М50 РЕ, 2) кабель освітлення 7х1,52 х 2800, його кількість, ціну та загальну вартість - 498 342 грн. 90 коп., а також умови щодо поставки та оплати (а.с. 17).

Так, у Специфікації № 1 сторони визначили, що загальна вартість товару становить 498 342 грн. 90 коп. з урахуванням ПДВ

Згідно з умовами пункту 2.2. договору загальна сума договору складає 498 342 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ складає 83 057 грн. 15 коп.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у пункті 5 специфікації № 1 сторони погодили, що компресор має бути поставлений замовнику протягом 5 робочих днів після зарахування передоплати в розмірі 30% вартості товару згідно з пунктом 4 додатку № 1, на розрахунковий рахунок постачальника. Дострокова поставка допускається.

При цьому, згідно з умовами пункту 4.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після повної оплати вартості товару за договором, а датою поставки вважається дата фактичного приймання товару замовником та підписання відповідної видаткової накладної.

Крім того, пунктом 4.3. договору обумовлено, що постачальник зобов`язується виконати пусконалагоджувальні роботи по введенню обладнання, що поставляється за договором, в експлуатацію в термін 3 робочих днів після офіційного повідомлення замовником про готовність обладнання для пуску в експлуатацію, за умови попередньої оплати вартості таких робіт. Перший авторизований запуск товару, здійснюється представниками виробника. Єдиним уповноваженим представником виробника з питань гарантійного забезпечення на території України є ТОВ "Кезер Компрессорен", адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В.Чайки, 16. Звернення до будь-яких інших осіб з гарантійних питань, знімають відповідальність виробника і постачальника перед замовником. Замовник протягом 5 календарних днів з моменту поставки товар надає представнику виробника необхідні умови для здійснення такого запуску. По результатах запуску складається і підписується відповідний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2021 відповідно до умов пункту 1.1. договору постачальник передав, а замовник прийняв компресорне обладнання, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, с. Світлогірське, Кам`янський район, вулиця Сонячна, будинок 1, а саме: будівельний компресор М50 РЕ та кабель освітлення 7х1,52 х 2800, про що сторонами було складено Акт приймання-передачі від 11.11.2021 (а.с.18). В Акті сторони засвідчили, що компресор придатний до використання; сторони одна до одної претензій не мають.

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікації № 1), у повній мірі відповідає товару, що був переданий згідно з вказаним Актом від 11.11.2021, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником Акту приймання-передачі, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаному Акті приймання-передачі , прийнято у позивача без будь-яких зауважень до його оформлення. Акт підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаним вище Актом прийманн-передачі відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У пункті 3.1. договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються наступним чином:

- 30% від вартості товару на рахунок постачальника попередньою оплатою протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами договору та Специфікації;

- 10% від вартості товару - протягом 30 календарних днів від дати відвантаження;

- 10% від вартості товару - протягом 60 календарних днів від дати відвантаження;

- 10% від вартості товару - протягом 90 календарних днів від дати відвантаження;

- 10% від вартості товару - протягом 120 календарних днів від дати відвантаження;

- 10% від вартості товару - протягом 150 календарних днів від дати відвантаження;

- 10% від вартості товару - протягом 180 календарних днів від дати відвантаження;

- 10% від вартості товару - протягом 210 календарних днів від дати відвантаження. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Аналогічні умови щодо оплати товару були передбачені сторонами у пункті 4 Специфікації № 1.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару були відповідачем порушені, товар було оплачено лише частково - на суму 228 342 грн. 90 коп. наступним чином:

- 30.11.2021 в сумі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №617 від 30.11.2021 (а.с.19);

- 09.02.2022 в сумі 78 342 грн. 90 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 09.02.2022 (а.с.19).

Отже, як зазначає позивач та що не заперечується відповідачем поставлений позивачем товар на суму 498 342 грн. 90 коп. оплачений у визначені договором строки не був, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 270 000 грн. 00 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 13.11.2021 по 17.08.2022 у сумі 3 040 грн. 50 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 11.11.2021 товару на залишкову суму 270 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 270 000 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 13.11.2021 по 17.08.2022 у сумі 3 040 грн. 50 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с. 5-7), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, які не виходять за межі періодів, визначених судом, але арифметично розрахунок проведено невірно.

Отже, розрахунок 3% річних, наведений у позовній заяві (а.с. 5-7), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарським судом встановлено, що сума 3% річних у вказаному періоді становить більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 3 040 грн. 50 коп.

Суд також відзначає, що в матеріалах справи наявний лист відповідача № 1 від 12.08.2022, в якому він посилається на виникнення форс-мажорних обставин (а.с.22-23).

З приводу обставин, наведених відповідачем у листі № 1 від 12.08.2022, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед позивачем, суд зазначає таке.

Вказаний лист складений та, відповідно, надісланий позивачу, із порушенням строків, що були встановлені сторонами у пункті 9.4. договору (повідомлення повинно бути надано не пізніше 5 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили)

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан, що пов`язаний із призупиненням господарської діяльності та відсутністю замовлень на його послуги.

Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки оплати товару. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Необхідно врахувати, що ТОВ "Херсонський альянс будівництва" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи поставлений 11.11.2021 позивачем товар на загальну суму 498 342 грн. 90 коп., усвідомлювало необхідність його оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Окремо суд звертає увагу, що поставка товару відбулась ще 11.11.2021, отже більше ніж за 3 місяці до початку військових дій (24.02.2022), граничний строк оплати 60% вартості товару (перші 4 платежі за графіком, встановленим пунктом 3.1. договору та пунктом 4.1.1. Специфікації № 1) наступив також до введення воєнного стану в країні, таким чином відповідач був зобов`язаний та мав можливість оплатити поставлений товар на суму 299 005 грн. 74 коп. (60% вартості товару) до настання обставин, на які він посилається як на форс-мажор, але вказані зобов`язання ним також не були виконані.

Таким чином, прострочення відповідача за спірним договором виникло до початку військових дій.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 09/11-21-1 від 09.11.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, з огляду на таке, що такі зобов`язання виникли у відповідача за декілька місяців до виникнення вказаних обставин.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 095 грн. 61 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський альянс будівництва" про стягнення заборгованості за договором поставки № 09/11-21-1 від 09.11.2021 у загальному розмірі 273 040 грн. 50 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський альянс будівництва" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 5Д; ідентифікаційний код 42542403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, вулиця Садова, будинок 1, офіс 1; ідентифікаційний код 34440070) - 270 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 040 грн. 50 коп. - 3% річних та 4 095 грн. 61 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.10.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко