Рішення

від 04.10.2022 по справі 904/5638/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022р. Справа № 904/5638/21

За позовом: Селянського (фермерського) господарства «Найдьон», с. Орестопіль

До: Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», м. Київ

Про: визнання договору недійсним

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: Кубрак В.В. (адвокат );

Від відповідача: Левченко В В. (адвокат)

СУТЬ СПОРУ :

С(Ф)Г «Найдьон» (позивач) звернувся з позовом до ДП з ІІ «Сантрейд» (відповідач) про визнання недійсним договору поставки №60426625 від 18.08.20р. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не підписання ( не укладання) позивачем вищезазначеного договору з відповідачем та на приписи 203, 215 ЦК України.

Ухвалою від 14.06.21р. було відкрите провадження у справі №904/5638/21 за правилами загального позовного провадження, встановленими ГПК України.

ДП з ІІ «Сантрейд» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував ; зазначаючи (поміж-іншим), що позивач ігнорує договір, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками; також сторонами укладено та підписано угода про дотримання сторонами нормативних актів, якими встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб від 18.08.20р.; додаток №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. «Положення щодо перевірки транспортних засобів та товар, який завантажено у такі транспортні засоби на вміст фумільгантів» додаток №2 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. «Угода щодо дотримання правил безпеки/для поставок товару автомобільним транспортом»; додаткова угода №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. ,якою внесені зміни до умов договору .

Оскільки відповідач стверджує, що підпис від імені голови господарства Найдьон Ю.І. та відтиску печатки С(Ф)Г «Найдьон» на спірному договору виконані саме гр. Найдьон Ю.І., для встановлення фактичних обставин справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення по справі суду необхідно (поміж-іншим) встановити , чи дійсно Найдьон Ю.І. укладав та підписував оспорюваний договір та скріпляв його печаткою господарства, чи ні. Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 22.07.21 р. по справі було призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено фахівцям Дніпропетровського НДІСЕ. На вирішення експертів були поставлені наступні питання: 1) чи виконані документи договір поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93), угода про дотримання сторонами нормативних актів … (а.с.94), додаток №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додаток №2 до цього договору поставки (а.с.95-96), додаткова угода №1 до цього договору поставки (а.с.97-98) та підписи від імені голови С(Ф)Г «Найдьон» на аркушах цих документів в один чи різний час? 2) чи відповідає дати виконання підписів від імені голови С(Ф)Г «Найдьон» на аркушах договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93), угоді про дотримання сторонами нормативних актів … (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додатку №2 до цього договору поставки (а.с.95-96), додаткової угоди №1 до цього договору поставки (а.с.97-98) датам виготовлення текстів цих документів ? 3) в який саме час були виконані підписи від імені голови С(Ф)Г «Найдьон» на аркушах договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93), угоді про дотримання сторонами нормативних актів … (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додатку №2 до цього договору поставки (а.с.95-96), додаткової угоди №1 до цього договору поставки (а.с.97-98)? 4) чи виконано рукописні підписи в графах «Продавець» на аркушах договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93), угоді про дотримання сторонами нормативних актів (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додатку №2 до цього договору поставки (а.с.95-96), додатковій угоді №1 до цього договору поставки (а.с.97- 98) від імені голови С(Ф)Г «Найдьон» саме гр. Найдьон Ю.І., вільні та експериментальні зразки підпису якого містяться в матеріалах справи (а.с. 54-86 та а.с.130-139) чи іншою особою ? 5) чи нанесені відтиски печатки від імені С(Ф)Г «Найдьон» на аркушах договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93), угоді про дотримання сторонами нормативних актів (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додатку №2 до цього договору поставки (а.с.95-96), додатковій угоді №1 до цього договору поставки (а.с.97- 98 ) тією самою печаткою , вільні та експериментальні зразки відтиску якої містяться в матеріалах справи ( а.с.54-86 та а.с.140-146) чи іншою печаткою ? 6) чи не відтворені (виготовлені) відтиски печатки від імені С(Ф)Г «Найдьон» на аркушах договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93) угоді про дотримання сторонами нормативних актів (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додатку №2 до цього договору поставки (а.с.95-96), додатковій угоді №1 до цього договору поставки (а.с.97- 98) за допомогою кольорового принтера чи іншим способом ?

Провадження у справі було зупинено до вирішення експертами вищенаведених питань; покладено попередню оплату вартості судової експертизи на позивача з подальшим розподілом судових витрат у відповідності з вимогами ГПК України .

ДП з ІІ «Сантрейд» (відповідач) не погодився та оскаржив ухвалу господарського суду про призначення по справі судової експертизи до ЦАГС . За результатами розгляду цієї скарги постановою ЦАГС від 23.11.21 р. апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення , а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.21 р. у справі залишено без змін .

31.05.22 р. на адресу суду від ДНДІСЕ повернулися матеріали справи з висновками судової експертизи

№ 4081/4082/4083/4084-21 від 20.04.22 р. ; представники сторін ознайомилися з цими висновками та ухвалою суду від 10.08.22 р. провадження у справі було поновлено та її розгляд було призначено у підготовчому провадженні на 25.08.22 р.

Ухвалою суду від 18.08.22 р. задоволено клопотання представника відповідача про забезпечення проведення судового засідання у режимі відео конференції поза межами приміщення суду з вико- ристанням власних технічних засобів за допомогою системи «EasCon».

Під час судових засідань по справі С(Ф)Г «Найдьон» (позивач) наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав ,зазначених ним у позовній заяві та враховуючи висновки судової експертизи по справі.

ДП з ІІ «Сантрейд» (відповідач) проти задоволення позовних вимог з урахуванням висновків судової експертизи заперечував та змінивши свою правову позицію ( викладену раніше у відзиві на позов ) вказував, що оскільки керівник С(Ф)Г «Найдьон» не підписував та не укладав спірний договір та додатки до нього, цей договір не виконувався навіть частково жодною із сторін , слід вважати цей договір неукладеним; а відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 6.06.20 р. по справі № 145/ 2047/16-ц правочин, який не вчинено (договір ,який не укладено) не може бути визнано недійсним, при цьому наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину,який не вчинено. Тобто, вимога С(Ф)Г «Найдьон» про визнання недійсним неукладеного договору поставки є неефективним способом захисту.

Ухвалою суду від 13.09.22р. закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 04.10.22р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

С(Ф)Г «Найдьон» вказує , що 23.09.20р. на його електронну адресу надійшов лист від ДП з ІІ «Сантрейд», в якому відповідач стверджував , що між ним та С(Ф)Г «Найдьон» укладено договір поставки № 60426625 від 18.08.20р., відповідно до умов якого фермерське господарство нібито зобов`язалося поставити на користь ДП з ІІ «Сантрейд» соняшник врожаю 2020р. в певній кількості. На виконання умов п.5 цього договору відповідач пропонував позивачу надати підтвердження у письмовій формі про свою готовність поставити товар та надати на погодження відповідний графік поставки товару (т.1, а.с.11).

Оскільки С(Ф)Г «Найдьон» не укладав з ДП з ІІ «Сантрейд» цього договору, то листом від 07.10.20р., направленим на адресу відповідача, попрохало направити на його адресу оригінальний примірник такого договору (т.1, а.с.12).

Але 26.03.21 р. на адресу С(Ф)Г «Найдьон» від ДП з ІІ «Сантрейд» надійшов лист від24.03.21 р.,в якому відповідач наполягав на укладанні між сторонами договору поставки № 60426625 від 18.08.20р., за умовами якого позивач зобов`язався продати та поставити відповідачу 400 метричних тон соняшника урожаю 2020 р. в строк з 20.08.20 р. до 30.11.20р.; але станом на дату направлення цього листа товар не поставив. З огляду на вищевикладене, ДП з ІІ «Сантрейд» вказало, що має право відповідно до умов договору та приписів ЦК України вимагати від С(Ф)Г «Найдьон» сплати штрафних санкцій за невиконання умов цього договору та відшкодування збитків, понесених покупцем (т.1, а.с.14).

С(Ф)Г «Найдьон» 19.04.21 р. повторно направив на адресу ДП з ІІ «Сантрейд» лист ,в якому вказував на те, що не має в своєму розпорядженні оригінального примірника вищенаведеного договору поставки, а тому вдруге прохало направити на юридичну адресу фермерського господарства оригінальний примірник цього договору (т.1, а.с.15).

Але ДП з ІІ «Сантрейд» не направило на адресу С(Ф)Г «Найдьон» оригінал цього договору поставки, а тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав з цим позовом до ДП з ІІ «Сантрейд» про визнання недійним договору поставки № 60426625 від 18.08.20р., обґрунтовуючи його не підписанням спірного договору повноважними посадовими особами господарства та не скріплення його печаткою. Одночасно з подачею позову С(Ф)Г «Найдьон» клопотало про витребування від відповідача оригіналу спірного договору та призначення по справі судової технічної експертизи договору (з метою встановлення ,чи підписано його саме головою фермерського господарства та ін.).

На вимогу суду відповідачем було надано для залучення до матеріалів справи та проведення експертних досліджень оригінали наступних документів: договір поставки № 60426625 від 18.08.20р. (покупець - ДП з ІІ «Сантрейд» , продавець - С(Ф)Г «Найдьон» (т.1, а.с.90-93); угода про дотримання сторонами нормативних актів … (т.1, а.с.94), додаток №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (т.1, а.с.95), додаток №2 до цього договору поставки (т.1, а.с.95-96), додаткова угода №1 до цього договору поставки (т.1, а.с.97-98).

Згідно з висновком експертів № 4081/4082/4083/4084-21 за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів по справі № 904/5638/21 від 20.04.22р.: питання 1-3 не вирішувалися у зв`язку із ненаданням витребуваних у клопотаннях судових експертів в якості порівняльних зразків рукописних записів та підписів ,виконаних кульковою ручкою пастою фіолетового кольору у визначений період часу;

4) досліджувані підписи від імені голови С(Ф)Г Найдьона Юрія Івановича (всього 22 підписи): в договорі поставки № 60426625 від 18.08.20р. ( в графі «Продавець» на кожному аркуші договору, а.с.90-93); в угоді про дотримання сторонами нормативних актів … (в графах «Продавець», «Найдьон Ю.І.», а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (в графах «Продавець», «Найдьон Ю.І.» , а.с.95 лицьова сторона), в додатку №2 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (в графах «Продавець» , «Найдьон Ю.І.» , а.с.95 зворотна сторона, а.с.96 з обох сторін), в додатковій угоді №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (в графах «Продавець», «Найдьон Ю.І.», а.с.97-98) виконані не Найдьоном Юрієм Івановичем, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису Найдьона Юрія Івановича.

5) Відтиски круглої печатки С(Ф)Г «НАЙДЬОН» в наданих на дослідження: договорі поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93); угоді про дотримання сторонами нормативних актів … (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95), додатку №2 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95-96), додатковій угоді №1 до цього договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.97-98) нанесені не кліше круглої печатки С(Ф)Г «НАЙДЬОН», вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

6) Відтиски круглої печатки С(Ф)Г «НАЙДЬОН» в наданих на дослідження : договорі поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.90-93); угоді про дотримання сторонами нормативних актів … (а.с.94), додатку №1 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. ( а.с.95), додатку №2 до договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.95-96), додатковій угоді №1 до цього договору поставки № 60426625 від 18.08.20р. (а.с.97-98) нанесені рельєфним кліше (т.1, а.с.228-249 )

Згідно до рахунку на оплату № 671 від 20.08.21р., виставленого ДНДІСЕ , вартість судової експертизи по справі складає 15 650,83 грн. ( т.1, а.с.167) , які оплатив позивач - С(Ф)Г «Найдьон», відповідно до п/д № 1260025000 від 21.01.22 р. ( т.1, а.с.223).

Правовідносини, пов`язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 ). При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору поставки , посилаюсь на те, що він цей договір не підписував, його умови не погоджував, тож відповідач безпідставно вимагає від нього виконання від нього зобов`язань продавця покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача. Суд повно та достеменно встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.20 р. по справі № 145/ 2047/16-ц (правочин ,який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнано недійсним, при цьому наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину,який не вчинено).

Оскільки під час розгляду цієї справи господарським судом було достеменно встановлено обставини справи, за якими проект спірного договору та додатків до нього запропонував саме відповідач, в той же час позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував; договір не виконувався навіть частково жодною із сторін; отже у позивача у зв`язку із цим не виникло жодних зобов`язань перед відповідачем відповідно до умов спірного договору; тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним цього договору, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по цій справі, суд ,керуючись приписами ч.9 ст.129 ГПК України (у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору) вважає за необхідне повністю покласти на відповідача судові витрати по справі судовий збір та вартість судової експертизи , оскільки цей спір виник саме внаслідок неправильних дій ДП з ІІ «Сантрейд».

На підставі вищевикладеного ,керуючись вимогами ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити .

2. Стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.19-21 А, код ЄДРПОУ 25394566) на користь позивача - Селянського (фермерського) господарства «Найдьон» (53621, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Орестопіль, вул. Каланча, 6; код ЄДРПОУ 31534154): 2 270, 00 грн. витрат на сплату судового збору та 15 650,83 грн. витрат на оплату вартості судової експертизи.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складене 12.10.22р.

Суддя Васильєв О.Ю.