Рішення

від 21.09.2022 по справі 906/1159/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1159/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бугайов Д.М., ордер серії ЖТ №097150 від 19.10.2021 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Халімончук Р.М., ордер серії ЖТ №19926 від 19.11.2021 (в режимі

відеоконференції);

за участю державного реєстратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" Лонської Людмили Сергіївни;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСОІЛ" (м.Ігнатпіль Овруцького району Житомирської області )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВИ ПОЛІССЯ" (с.Михайлівка Коростенського району Житомирської області)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо на предмета спору, на стороні відповідача:

- Коростенської міської ради (м.Коростень, Житомирська область)

- Державних реєстраторів відділу "Центр надання адміністративних послуг" Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського, 60/2) Андрійчук Яніни Василівни , Лонської Людмили Сергіївни

про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСОІЛ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВИ ПОЛІССЯ", згідно переліку, наведеному в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договори оренди землі між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" укладені на виконання незаконного рішення сільської ради №267 від 03.06.2019, без дотримання чинних на момент їх укладення норм права, фактично спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками приватної власності та відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України є нікчемними. Державна реєстрація права оренди на спірні земельні ділянки за відповідачем перешкоджає позивачу укласти договори оренди з Коростенською міською радою (правонаступником Васьковицької сільської ради) та приступити до законного використання земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Коростенську міську раду; підготовче засідання призначено на 07.12.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами і просить повністю відмовити у їх задоволенні та зазначає про безпідставність посилань позивача на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №240/9071/19 (якою визнано недійсним рішення Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 №266 "Про скасування рішення №260 від 23.05.2019 Васьковицької сільської ради про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток паїв) у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття на території Васьковицької сільської ради") жодним чином не зобов`язує будь-кого із суб`єктів господарювання розривати договори оренди земельних ділянок і жодним чином не скасовує рішення Васьковицької сільської ради від 03.06.2019 №267, яким надано в оренду земельні ділянки в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 173га ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" для ведення товарного сільського виробництва на території Васьковської сільської ради, що вказує на правомірне володіння товариством відповідними земельними ділянками; договірні відносини між ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" та Васьковицькою сільською радою складались як двостороння угода, а позовні вимоги заявлені лише до ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ", хоча в позовній заяві позивач зазначає, що своє право він не міг реалізувати внаслідок протиправної поведінки органу місцевого самоврядування. На даний час Васьковицька сільська рада ліквідована, але наявний правонаступник - Коростенська міська рада, однак позивач зазначив вищевказаний орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, що не відповідає заявленим позовним вимогам (т.1, а.с.150-156).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У відповіді на відзив позивач вказав, що рішення 45 сесії VII скликання Васьковицької сільської ради від 03.06.2019 №267, яким передано ТОВ "Ниви Полісся" 94 земельні ділянки орієнтовною площею 170га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, прийняте з порушенням публічного порядку, а тому є нікчемним. Розпорядженням Васьковицького сільського голови від 07.06.2019 №20 на підставі клопотання ТОВ "УКРСОІЛ" було зупинено дію рішення №267, а розпорядженням Васьковицького сільського голови від 30.04.2020 №12 вирішено вважати розпорядження від 07.06.2019 №20 таким, що втратило чинність. У порушення вимог ч.4 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Васьковицьким сільським головою не було внесено на повторний розгляд питання передачі в оренду ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" земельних ділянок, не скликано відповідно чергову чи позачергову сесію ради, тому було порушено порядок набрання чинності рішенням №267 від 03.06.2019. Оскільки договори оренди землі укладені між Васьковицькою сільською радою та відповідачем без дотримання чинних на момент їх укладення норм права та на виконання незаконного рішення, фактично спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками приватної власності, відтак відповідно до ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України є нікчемними. Державна реєстрація права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" перешкоджає позивачу укласти договори оренди з Коростенською міською радою та приступити до законного використання земельних ділянок. Саме такий спосіб захисту прав позивача, як скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ТОВ "НИВА ПОЛІССЯ", що визначено ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обрано при зверненні до суду, як такий, що є дієвим, та відновить порушені права ТОВ "УКРСОІЛ" (т.2, а.с.90-91).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач не погоджується з позицією позивача та звертає увагу, що на час звернення ТОВ "УКРСОІЛ" з даним позовом позивачу було достовірно відомо про укладення між Васковицькою сільською радою та відповідачем, а також між відповідачем та фізичними особами договорів оренди спірних земельних ділянок та вчинення реєстрації речового права договорів оренди земельних ділянок, і що в разі скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок буде порушено право відповідача, який добросовісно діяв протягом багатьох років. Крім того, вказує, що саме Васьковицькою сільською радою Коростенського району, а не відповідачем, приймалось рішення про укладення договорів оренди спірних земельних ділянок з ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ", а також рішення про надання дозволу на державну реєстрацію укладених договорів. Також наголошує, що рішення Васьковицької сільської ради від 03.06.2019 №267, яким надано в оренду земельні ділянки в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 173га ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" є чинним та ніким не скасовано, що вказує на правомірне володіння відповідачем спірними земельними ділянками, оскільки укладення договорів оренди земельних ділянок було здійснено на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (т.2, а.с.123-128).

Ухвалою суду від 15.02.2022 клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача №70 від 25.11.2021 задоволено частково; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державних реєстраторів відділу "Центр надання адміністративних послуг" Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, Андрійчук Яніну Василівну та Лонську Людмилу Сергіївну (т.2, а.с.139-141).

28.03.2022 на поштову адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 18.03.2022, згідно якої останній просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВИ ПОЛІССЯ", згідно уточненого переліку (т.2, а.с.146-155).

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/18389/20, зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Судом встановлено, що подана позивачем заява від 18.03.2022 (в порядку ст.46 ГПК України) спрямована саме на зміну його предмету способом уточнення первинно заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд надаючи можливість ТОВ "УКРСОІЛ" реалізувати надане йому право, прийняв заяву (в порядку ст.46 ГПК України), вважаючи таку зміною предмету позову, та подальший розгляд справи здійснює з урахуванням такої заяви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Коростенська міська рада повноважного представника у судове засідання не направила, письмових пояснень по суті спору не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор відділу "Центр надання адміністративних послуг" Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області Лонська Людмила Сергіївна просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність у державного реєстратора підстав для відмови у реєстрації договорів оренди.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2019 Васьковицькою сільською радою (правонаступником прав та обов`язків якої є Коростенська міська рада на підставі рішення №16 від 10.12.2020 (т.1, а.с.110-112)) прийнято рішення №260, яким ТОВ "УКРСОІЛ" (позивач) надано в строкову платну оренду земельні ділянки (земельні частки (паї)) в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Васьковицької сільської ради (т.1, а.с.23).

27.05.2019р. Васьковицькою сільською ради прийнято рішення №266 "Про скасування рішення Васьковицької сільської ради №260 від 23.05.2019р., яким ТОВ "УКРСОІЛ" передано в оренду 94 земельні ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.24).

В подальшому, 03.06.2019 за наслідками розгляду клопотання ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" (відповідач), Васьковицькою сільською радою прийнято рішення №267 "Про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв)), у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від їх прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини на території Васьковицької сільської ради", яким надано ТОВ "Ниви Полісся" в оренду земельні ділянки (земельні частки (паї)) в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 170 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Васьковицької сільської ради (т.1, а.с.42-43).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі рішення №267 від 03.06.2019, 06.05.2020 між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ", а також протягом 2020 між ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" з фізичними особами, Коростенською РДА договори оренди земельних ділянок та вчинено державну реєстрацію іншого речового права договорів оренди земельних ділянок (т.1, а.с.53-98; 172-249; т.2, а.с.1-74).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №240/9071/19 визнано недійсним рішення Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. №266 "Про скасування рішення №260 від 23.05.2019 р. Васьковицької сільської ради "Про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття на території Васьковицької сільської ради (т.1, а.с.25-32).

17.08.2021 позивач звернувся до Коростенської міської ради з проханням розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені Васьковицькою сільською радою та ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ", та укласти з ТОВ "УКРСОІЛ" договори оренди згідно рішення №260 від 23.05.2019, посилаючись на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі №240/9071/19 (т.1, а.с.99-106).

Розглянувши звернення ТОВ "УКРСОІЛ" Коростенська міська рада повідомила, що діючим є рішення Васьковицької сільської ради від 03.06.2019 №267, відтак у Коростенської міської ради відсутні законні підстави розривати діючі договори оренди земельних ділянок, які укладені між ТОВ "УКРСОІЛ" та Васьковицькою сільською радою та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав (т.1, а.с.107).

На думку позивача, рішення Васьковицької сільської ради від 03.06.2019 №267 є нікчемним, а договори, укладені між Васьковицькою сільською радою та відповідачем є такими, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками приватної власності та в силу ч.1,2 ст.228 ЦК України також є нікчемними.

Позивач вважає, що недійсність рішення органу місцевого самоврядування про передачу відповідачу в оренду земельних ділянок та правочинів, укладених між відповідачем та Васьковицькою сільською радою, прямо встановлена законом, внаслідок чого вони є нікчемними, та відповідно визнання їх судом недійсними не вимагається. Однак державна реєстрація права оренди на спірні земельні ділянки за відповідачем перешкоджає позивачу укласти договори оренди з Коростенською міською радою та приступити до законного використання земельних ділянок.

За вказаних обставин, позивач звернувся з даним позовом про скасування рішень державних реєстраторів Ушомирської сільської ради Коростеньского району Житомирської області про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ТОВ "УКРСОІЛ" (позивач) та ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" (відповідач) спору про право оренди на земельні ділянки, оскільки, на думку позивача, ці землі фактично не були передані в оренду позивачу внаслідок прийняття Васьковицькою сільською радою рішення №266 від 27.05.2019, яке в судовому порядку визнано недійсним, а державна реєстрація правочинів порушує його права на користування земельними ділянками.

Необхідно відзначити, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Імперативною нормою ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зміст зазначених норм вказує на те, що предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог (відповідно до правової позиції, викладеної в п.5.39 Постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №910/3372/19).

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення зокрема у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 16.09.2021 у справі №922/3059/16, від 26.01.2021 у справі №923/722/19, від 29.10.2020у справі №917/814/16, від 29.01.2020 у справі №904/5265/18, від 28.01.2020у справі №912/653/19, від 06.11.2019 у справі №909/51/19, від 25.06.2019 у справі №5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі №910/19581/16, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15).

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.4 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування. Отже, рішення цих органів можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просить скасувати рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ", посилаючись на те, що рішення №267 від 03.06.2019, яким ТОВ "Ниви Полісся" надано в оренду земельні ділянки (земельні частки (паї)) в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 170 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Васьковицької сільської ради є таким, що порушує права позивача (як потенційного орендаря), прийняте з порушенням публічного порядку та є нікчемним.

Слід зазначити, що положеннями чинного законодавства не передбачено можливість суду встановлювати нікчемність рішень органів місцевого самоврядування, які є правовими актами індивідуальної дії, виданими органом місцевого самоврядування. Такі акти не мають ознак правочину в розумінні ст.202 ЦК України, відповідно не можуть бути визнані нікчемними.

Схожий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2022 у справі 910/17376/19.

Частиною 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Вказаний висновок неодноразово надавався Верховним Судом у справах, предметом позову у яких була вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування (зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16 (та інших).

Також ст.155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, наведені норми законодавства пов`язують, як можливість звернення до суду, так і скасування акту місцевого самоврядування не лише з фактом його суперечності законодавству, а й з фактом порушення цивільних прав або інтересів відповідної особи.

Судом встановлено, що рішення Васьковицької сільської ради №267 від 03.06.2019 (яким відповідачу передано земельні ділянки) прийняте до моменту укладення договорів оренди спірних земельних ділянок. Отже, воно є не наслідком, а передумовою (підставою) для укладення таких договорів, відповідно могло б бути визнано незаконним та скасованим виключно в судовому порядку в результаті подачі заінтересованою стороною відповідного позову.

При цьому суд звертає увагу, що у тексті позовної заяви позивач неодноразово наголошує, що о с п о р ю в а н е (о с к а р ж у в а н е) рішення №267 від 03.06.2019 порушує права позивача, як потенційного орендаря на отримання в оренду спірних земельних ділянок, однак не ставить питання про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

Також суд зазначає, що позивачем необґрунтовано здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №908/26/17, оскільки зазначені висновки зроблені Верховним Судом з урахуванням іншого предмета (про визнання незаконним і скасування розпорядження від 30.09.2015 №316, визнання недійсним договору оренди землі від 02.10.2015) і підстав заявленого позову, фактичних обставин, встановлених судами, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави суду вважати подібними правовідносини у справі №908/26/17 та у даній справі №906/1159/21.

Крім того, в межах розгляду даної справи підлягають юридичній оцінці доводи позивача щодо нікчемності укладених між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" договорів оренди земельних ділянок, які ґрунтуються на положеннях статті 228 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач зазначає наступні підстави своїх тверджень:

- Васьковицькою сільською радою було порушено права на землю ТОВ "УКРСОІЛ", яка спочатку незаконно скасувала рішення про передачу в оренду земельних ділянок позивачу, а в подальшому передала ці ж самі земельні ділянки ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ";

- У клопотання ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" не зазначено об`єкти оренди, їх кадастрові номери, площу кожної земельної ділянки, власник якої помер, які товариство мало намір взяти в оренду, а загальна площа таких земель - орієнтовна;

- сільський голова не мав права підписувати договори оренди, оскільки після зупинення оскаржуваного рішення не було дотримано процедури повторного голосування за дане питання, що свідчить про порушення процедури набрання чинності рішенням сільської ради;

- частина земельних ділянок не пройшли державну реєстрацію та відсутні в Державному земельному кадастрі, тому не могли бути об`єктами цивільних прав та передаватись в оренду.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Згідно з частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину (аналогічний висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/4932/19, від 10.03.2020 у справі №910/24075/16, від 31.10.2019 у справі №461/5273/16).

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Об`єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.

Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії стороні (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.

Отже, для нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/24075/16.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач є користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 1822380900:04:000:0161; 1822380900:04:000:0152; 1822380900:04:000:0144; 1822380900:04:000:0154; 18822380900:04:000:0150; 1822380900:04:000:0044; 1822380900:04:000:0202; 1822380900:04:000:0162; 1822380900:05:000:0070; 1822380900:05:000:0078; 1822380900:05:000:0496; 1822380900:05:000:0059; 1822380900:04:000:0342; 1822380900:05:000:0058; 1822380900:04:000:0343; 1822380900:05:000:0051; 1822380900:05:000:0052; 1822380900:05:000:0039; 1822380900:05:000:0004; 1822380900:04:000:0551; 1822380900:03:000:0054; 1822380900:03:000:0042; 1822380900:04:000:0429; 1822380900:04:000:0270; 1822380900:04:000:0272; 1822380900:04:000:0239; 1822380900:02:000:0046; 1822380900:02:000:0032; 1822380900:02:000:0049; 1822380900:02:000:0052; 1822380900:02:000:0055; 1822380900:04:000:0129; 1822380900:02:000:0065; 1822380900:04:000:0341; 1822380900:03:000:0053; 1822380900:03:000:0049; 1822380900:04:000:0549; 1822380900:05:000:0006; 1822380900:03:000:0056; 1822380900:04:000:0273; 1822380900:04:000:0201 згідно договорів оренди землі від 06.05.2020, укладених на підставі рішення Васьковицької сільської ради №267 "Про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв)), у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від їх прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини на території Васьковицької сільської ради", яке позивачем не оскаржується.

На момент укладення у 2020 році між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "Ниви Полісся" договорів оренди спірних земельних ділянок та вчинення реєстрації речового права договорів оренди земельних ділянок, рішення Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 №266, на яке посилається позивач, у судовому порядку не визнано недійсним.

Крім того, станом на дату прийняття рішення сільської ради №266 ще не було виконано рішення №260, що свідчить про те, що у позивача фактично не виникли речові права на об`єкт оренди, про що також зазначив суд апеляційної інстанції у постанові по справі №240/9071/19 (т.1, а.с.25-32).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач набув право оренди на земельні ділянки на підставі та на умовах, визначених рішенням компетентного органу місцевого самоврядування, на платній основі, право оренди зареєстроване за відповідачем.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини відповідача (орендодавця), яка виражається в намірі порушити публічний порядок щодо знищення чи незаконного заволодіння майном.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" набуло в оренду спірні земельні ділянки за нікчемним в розумінні ст.228 ЦК України правочином, оскільки саме по собі укладення між відповідачем та органом місцевого самоврядування договорів оренди не порушує публічний порядок.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вини та обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тому доводи про нікчемність договорів оренди земельних ділянок укладених між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" є необґрунтованими.

Суд зауважує, що предметом позовних вимог є скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок за відповідачем у зв`язку з нікчемністю правочинів, відтак дослідження договорів оренди землі, що укладені 06.05.2020 між відповідачем та Васьковицькою сільською радою, здійснюється лише в частині визначених позивачем підстав позову, питання ж щодо недійсності цих договорів може вирішуватися лише у межах окремих позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду Житомирської області у справі №240/9071/19 та задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення зазначила, що у разі задоволення даного позову, обставини встановлені у рішенні суду, у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, не підлягатимуть доказуванню при зверненні позивача до суду із позовом п р о с к а с у в а н н я р і ш е н ь в і д п о в і д а ч а, в и з н а н н я н е д і й с н и м д о г о в о р і в о р е н д и т а с к а с у в а н н я д е р ж а в н о ї р е є с т р а ц і ї п р а в а о р е н д и, які стосуються земельних ділянок, які надавалися позивачу в оренду на підставі рішення від 27.05.2019 №266.

Як вже зазначено вище способом захисту свого цивільного права (інтересу) у даній справі позивачем визначено скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ". Підставою позову позивачем зазначено неможливість отримання земельних ділянок в оренду внаслідок протиправної поведінки органу місцевого самоврядування та у зв`язку із наявністю зареєстрованого у відповідача права оренди на земельні ділянки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Згідно із п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація договору оренди - це реєстрація речового права, права користування земельною ділянкою необхідна для виникнення права оренди, однак самостійного значення щодо підстав виникнення права оренди не має, відтак скасування рішень державного реєстраторів Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області про державну реєстрацію за ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ" права оренди земельних ділянок не призведе до припинення права оренди відповідача на спірні земельні ділянки, а отже і до захисту прав позивача.

Виходячи з наведеного та врахувавши мету здійснення судочинства, позивачем не доведено, що при задоволенні позову відбудеться відновлення його права зазначеним у позові способом захисту. Задоволенням позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, фактичний захист прав позивача не відбувається, оскільки договори оренди землі, на підставі яких виникло речове право ТОВ "НИВИ ПОЛІССЯ", - право оренди земельної ділянки, є чинними.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №911/269/19). Тому суд не перевіряє інші доводи та міркування учасників справи щодо суті заявлених вимог, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.

З огляду на встановлені судом обставини та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 10.10.22

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - в справу

2,3 - сторонам (рек)

4,6 - третім особам.