Ухвала

від 11.10.2022 по справі 906/817/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"11" жовтня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/817/22

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОВЕР"

про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "АНТАС І КО" 216 064,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКОВЕР" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "АНТАС І КО" 216 064,81 грн., з яких 137937,65 грн. боргу за договором поставки №382 від 03.05.2018р., 20494,49 грн. пені, 13793,77 грн. штрафу, 37635,63 грн. інфляційних, 6203,27 грн. 3 % річних.

Частиною 2 статті 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.4 ч.2 ст.150 ГПК України у заяві повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.

Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).

Водночас, у відповідності до норм п.8 ч.1 ст.152 ГПК України, підставою для відмови у видачі наказу є встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.

Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права.

Разом з тим такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а тому суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що він є арифметично невірним.

Так, сторонами в пункті 4.11 договору №382 від 03.05.2018р. погоджено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом 100% передплати або на інших умовах, якщо визначені додатковою угодою, однак в будь-якому разі не пізніше 7 днів з дня одержання товару.

Оскільки сторонами не було дотримано визначеного порядку 100% передплати товару, застосуванню підлягають погоджені умови щодо оплати отриманого товару протягом 7 днів з дня його отримання.

Окрім того, до заяви про видачу судового наказу заявником додано копії рахунків на оплату, в яких вказано кінцевий термін проведення оплати за рахунком, який в середньому становить 1 місяць від дати його складання.

Таким чином, заявником помилково здійснено нарахування 3% річних та інфляційних з наступного дня з дати здійснення поставки, що свідчить про неправомірність виконаних розрахунків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як випливає зі змісту поданої заяви, до складу заборгованості, заявником також включено пеню в сумі 20494,49 грн. та штраф в сумі 13793,77 грн., які за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є штрафною санкцією за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення пені та штрафу не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно ч.3 ст.152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Відповідно до ч.2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову ТОВ "ЛАКОВЕР" у видачі судового наказу про стягнення з ПП "АНТАС І КО" 6203,27 грн. 3% річних та 37635,63 грн. інфляційних на підставі п.8 ч.1 ст.152 ГПК України.

В задоволенні заяви в частині вимог про видачу судового наказу про стягнення з боржника 20494,49 грн. пені та 13793,77 грн. штрафу суд відмовляє на підставі ч.3 ст.152 ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 150, 151,152, 153, 154, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАКОВЕР" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "АНТАС І КО" 6203,27 грн. 3% річних, 37635,63 грн. інфляційних, 20494,49 грн. пені та 13793,77 грн. штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрук.

1 - до справи

2 - заявнику (рек. з повід - 04073, м.Київ, вул.Куренівська, 18 оф.315, ел.пошта: office@lacover.ua))