Рішення

від 12.10.2022 по справі 910/2011/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2022Справа № 910/2011/22Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції (79000, місто Львів, вул. Словацького, 1, ідентифікаційний код 31245569)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектіндустрія" (04170, м. Київ, вул. Багговутівська, 23, поверх 8, код ЄДРПОУ 34925396)

про стягнення 215 493,20 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Львівської дирекції звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектіндустрія" про стягнення заборгованості за договором № 17-1-523 від 05.03.2018 про надання послуг з розробки проектно-кошторисної документації на будівництво ЦОП у с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області (1 черга) у розмірі 215 493,20 грн, з яких: 159 741,02 грн сплаченого авансу та 55 752,18 грн штрафу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2022 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

12.04.2022 від позивача на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

22.09.2022 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що замовник не надав виконавцеві усіх вихідних даних, необхідних для розробки проектно-кошторисної документації відповідно до умов договору, у зв`язку з чим термін дії договору та термін виконання передбачених у його предметі робіт кілька разів було продовжено (додатковий договір № 1 від 31.05.2018 року, додатковий договір № 2 від 29 серпня 2018 року, додатковий договір № 3 від 31.12.2018 року). Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що замовник, у порушення ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 530 ЦК України та пункту 5.3.2. договору, яким передбачено сприяти виконавцю в порядку, встановленому договором, у наданні послуги, вихідних даних ні у встановлені строки, ні пізніше виконавцеві не надав, чим унеможливив завершення виконання останнім своїх зобов`язань за договором.

Також 22.09.2022 через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі Акціонерне товариство «Укрпошта» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи те, що Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Львівської дирекції є позивачем у даній справі, а тому суд зазначає про неможливість та відсутність підстав для залучення Акціонерного товариства "Укрпошта" до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року між Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Львівської дирекції (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектіндустрія" (далі - відповідача, виконавець) був укладений договір про надання послуг з розробки проектно-кошторисної документації на будівництво ЦОП у с. Пасіки- Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області № 17-1-523, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цих договором, виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами відповідно до затвердженого завдання на проектування (додаток №2) надати послуги з розробки проектно-кошторисної документації на будівництво ЦОП у с.Пасіки- Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги:

1.2. Результатом надання послуг за цим договором є:

- виготовлення виконавцем усіх розділів проектно-кошторисної документації, надалі - проектна документація);

- позитивний висновок експертизи проектної документації. Сплату за експертний висновок проектної документації виконує замовник, відповідно до ДБН А.2.2-3-2014. Замовник надає довіреність виконавцю на представлення інтересів в експертних установах для проведення робіт щодо отримання позитивного висновку на проектно-кошторисну документацію.

Відповідно до п. 1.4. договору зміст, строки і вартість надання послуг по виготовленню проектної документації визначаються Календарним планом на розробку проектно-кошторисної документації (додаток № 3) та Кошторисом на проектні роботи (додаток № 4), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг по виготовленню проектної документації 798 705,10 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 133 117,52 грн.

Відповідно до п. 4.1.1. договору протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж за розробку проектно-кошторисної документації у розмірі 20% від загальної вартості договору, а саме 159 741,02 грн, в т.ч. ПДВ 26 623,50 грн. Оплата може провадитись після двостороннього підписання Акту наданих послуг та надання виконавцем належним чином оформлений рахунок за кожен етап наданих послуг.

Згідно з п.9.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення його відбитками печаток сторін і діє до 31 травня 2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Так, 31.05.2018 року додатковим договором №1 термін дії договору № 17-1-523 від 05 березня 2018 року продовжено до 31.08.2018 року, додатковим договором №2 від 28.08.2018 продовжено до 31.12.2018 року. Додатковим договором №3 від 31.12.2018 року сторони дійшли згоди, що вартість послуг по виготовленню проектно-кошторисної документації становить 278760,01 грн, та термін дії основного договору було продовжено до 01.06.2019 року. Інші умови залишились незмінними.

В термін, визначений у п.4.1.1 договору, AT «Укрпошта» в особі Львівської дирекції оплатило ТОВ «Проектіндустрія» аванс в розмірі 159 741, 02 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №3754 від 21.03.2018.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не виконано умов договору, тому AT «Укрпошта» в особі Львівської дирекції вправі вимагати повернення сплаченого авансу в розмірі 159741,02 грн.

Крім того, позивач вважає, що AT «Укрпошта» вправі вимагати штраф в розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної вартості договору за ненадані послуги, та за порушення строків по виготовленню проектно-кошторисної документації на будівництво ЦОП у с.Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області.

Оскільки згідно з додатковим договором № 3 від 31.12.2018 року загальна сума договору № 17-1-523 від 05.03.2018 року складає 278 760,01грн, то позивач зазначає, що штраф за договором № 17.1-233 становить 55 752,18 грн.

05.05.2021 позивачем направлено відповідачу претензію на суму 159741,02 грн №10.06/06-56 від 05.05.2021 року. Проте, позитивного результату досягнути не вдалося.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується, що в термін, визначений у п.4.1.1 договору, AT «Укрпошта» в особі Львівської дирекції оплатило ТОВ «Проектіндустрія» аванс в розмірі 159 741, 02 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №3754 від 21.03.2018.

Відповідно до умов договору, роботи повинні бути надані виконавцем у строк до 31.05.2018 року, однак за взаємною згодою сторін термін дії договору може бути продовжено.

Так, судом встановлено, що 31.05.2018 року додатковим договором №1 термін дії договору № 17-1-523 від 05 березня 2018 року продовжено до 31.08.2018 року, додатковим договором №2 від 28.08.2018 продовжено до 31.12.2018 року. Додатковим договором №3 від 31.12.2018 року сторони дійшли згоди, що вартість послуг по виготовленню проектно-кошторисної документації становить 278760,01 грн, а термін дії основного договору було продовжено до 01.06.2019 року.

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи наявний перелік вихідних даних та проектних рішень, що не були надані замовником станом на 17.12.2018, та строки передачі їх виконавцю (додаток 4 до договору про надання послуг №17.1-523 від 05.03.2018).

Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України проектно-кошторисна документація не може бути розроблена без отримання Технічних умов, як частини вихідних даних, отже, порушення замовником умов договору в частині ненадання підряднику необхідних вихідних даних є причиною неможливості виконання робіт в строк визначений договором.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що невиконання підрядником робіт у строк визначений договором, є прямим наслідком невиконання замовником його обов`язків за договором із передачі вихідних даних необхідних для виконання робіт, без яких виконання робіт було неможливим та порушувало би вимоги чинного законодавства України до виготовлення проектно-кошторисної документації.

Дані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи документами та, зокрема, долученим позивачем до матеріалів позову Переліком вихідних даних та проектних рішень, що не були надані замовником станом на 17.12.2018 та строки передачі їх виконавцю (додаток 4 до договору про надання послуг №17.1-523 від 05.03.2018). Даний перелік підписано уповноваженими особами, скріплений відтисками печаток позивача та відповідача.

Доказів надання позивачем відповідачу усіх необхідних вихідних даних суду не представлено.

Суд зазначає, що надання замовником переліку вихідних даних та проектних рішень виконавцеві прямо передбачено нормами чинного законодавства України, яким регулюються правові та організаційні основи містобудівної діяльності, складовою частиною яких є договірні відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектіндустрія" про стягнення 159 741,02 грн сплаченого авансу за договором № 17-1-523 від 05.03.2018 про надання послуг.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 55 752,18 грн штрафу, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про стягнення сплаченого авансу за договором.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що виконавець звертався до замовника щодо надання даних, необхідних йому для належного виконання зобов`язань за договором, посилаючись на листи останнього, суд визнає необґрунтованим, зважаючи на наступне.

Дослідивши долучений відповідачем до матеріалів справи лист № 15/08-2018 від 15.08.2018 року, адресований директору Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» Ростову М.В., судом встановлено, що докази надсилання даного листа адреса відсутні.

Також, дослідивши надані відповідачем копії електронних листів, суд зазначає, що дані листи не містять посилань на договір № 17.1-523 від 05.03.2018, тому у суду відсутня можливість встановити зв`язок даних електронних листів з предметом спору в даній справі.

Крім того, судом встановлено, що умови договору № 17.1-523 від 05.03.2018 не передбачають електронне листування між сторонами.

Проте, враховуючи вищевикладені обставини щодо непідтвердження надання позивачем відповідачу необхідних вихідних даних у встановлений строк, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції відмовити повністю.

Позивач - Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Львівської дирекції (79000, місто Львів, вул. Словацького, 1, ідентифікаційний код 31245569)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектіндустрія" (04170, м. Київ, вул. Багговутівська, 23, поверх 8, код ЄДРПОУ 34925396)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.10.2022

Суддя І.О. Андреїшина