Рішення

від 03.10.2022 по справі 916/888/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/888/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача - Асташенкова О.І.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства "Графффит" про стягнення заборгованості у розмірі 104418,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Графффит" про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 03.08.2017 р. в загальній сумі 104418,41 грн., в т.ч. 95474,61 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 4794,90 грн. інфляційних втрат, 1496,25 грн. 3% річних, 2652,65 грн. пені, посилаючись на наступне.

03.08.2018 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Графффит" (орендар) укладено договір оренди землі, площею 0,3180 га, кадастровий номер 5110137500:52:013:0148, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 20, для експлуатації та обслуговування пансіонату готельного типу з об`єктами обслуговування та громадського харчування. Договір укладено на 20 років, а право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2018 р.

Згідно з п. 2.2 розділу 2 вищевказаного договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля, пансіонат ветеранів флоту, що належить ПП "Графффит" на праві приватної власності на підставі Свідоцтва, виданого 09.02.2018 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., за реєстровим номером 726, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 24770897, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1061828151101.

Відповідно до п. 5.2 розділу 5 даного договору категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Як зазначає позивач, в подальшому вказаний об`єкт нерухомого майна був знищений, про що на підставі повідомлення КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради про знищення об`єкту нерухомого майна від 20.12.2018 р. внесено відповідний запис в реєстрі.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до інформації з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 13.09.2018 р. за ПП "Графффит" зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт реєстраційний номер ОД 010182560342, а саме: найменування згідно з проектом будівництва - нове будівництво готелю апартаментного типу; вид будівництва - нове будівництво за адресою вул. Каманіна, 20, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:52:013:0148.

Так, позивач зазначає, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 10.12.2021 р. № 21-0078-08, складеним Управлінням самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, відповідно до Реєстру дозвільних документів зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, реєстраційний номер ОД122201023888 від 26.10.2020 р., назва об`єкта: нове будівництво готелю апартаментного типу (коригування), адреса об`єкта: м. Одеса, вул. Каманіна, 20, замовники: ПП "Графффит" та ТОВ "Вест Білдінг Україна".

У п. 2.3 розділу 2 вказаного договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору оренди землі становить 1780074,77 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 16.07.2018 р. № 1291, складеним відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 4.1. розділу 4 зазначеного договору орендна плата за земельну ділянку площею 0,3180 га розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 89003,74 грн. на рік.

Згідно з п. 4.2 розділу 4 обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством.

За умовами п. 4.3. розділу 4 договору орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, за ствердженнями позивача, на даний час ПП "Графффит" орендна плата за користування вищевказаною земельною ділянкою не сплачується. Як вказує позивач, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради був складений розрахунок заборгованості ПП "Графффит" по орендній платі за вищевказаним договором, зокрема, орендна плата за 2020-2021 рр. розрахована наступним чином:

- 89003, 74 грн.*1,00 (інд. 2018 р.)*1, 00 (інд. 2019 р.) = 89 003,74 грн. (орендна плата за 2020 р.);

- 89003, 74 грн.*1, 00 (інд. 2020 р.)= 89 003, 74 грн. (орендна плата за 2021 р.);

- 89003, 74 грн./12 міс. = 7416, 98 грн. (щомісячно).

Наразі позивач зауважує, що відповідно до п. 4.4. договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Окрім того, позивач звертає увагу, що згідно з п.п. 9.1.2. договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

При цьому позивач наголошує, що внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язку по сплаті орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ПП "Графффит" направлено претензію від 23.06.2021 р. № 01-13/254 щодо необхідності сплати заборгованості за договором оренди землі від 03.08.2018 р. Позивач наголошує, що незважаючи на вищевказану претензію Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, ПП "Графффит" не виконує обов`язки за вищевказаним договором щодо сплати орендної плати у визначеному розмірі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати орендної плати, позивачем нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 1496,25 грн., інфляційні втрати в сумі 4794,90 грн. та пеню в сумі 2652,65 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2022 р. позовну заяву Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/888/22 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.06.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2022 р. розгляд справи № 916/888/22 відкладено на 19.07.2022 р. з огляду на неявку відповідача.

Розгляд справи у судовому засіданні 19.07.2022 р. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2022 р. розгляд справи № 916/888/22 призначено в засіданні суду на 03 серпня 2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2022 р. розгляд справи № 916/888/22 відкладено на 23 серпня 2022 р. з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2022 р. розгляд справи № 916/888/22 відкладено на 15 вересня 2022 р. з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2022 р. розгляд справи № 916/888/22 відкладено на 03 жовтня 2022 року, при цьому позивача було зобов`язано надати докази сплати відповідачем орендної плати .

23.09.2022 до суду від Одеської міської ради надійшло клопотання, згідно якого позивач надав до суду виписки по рахунку щодо сплати ПП "Графффит" орендної плати за користування земельною ділянкою за спірним договором.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03.08.2018 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Графффит" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 3519-VІI від 18.07.2018 р. надає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,3180 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Каманіна, земельна ділянка 20, кадастровий номер 5110137500:52:013:0148, для експлуатації та обслуговування пансіонату готельного типу з об`єктами обслуговування та громадського харчування. Земельна ділянка кадастровий номер 5110137500:52:013:0148, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси, на підставі: Закону України від 06.09.2012 року за № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної га комунальної власності". Реєстрація права власності на об`єкт оренди здійснюється згідно із Законом України від 14.05.2013 р. за № 233-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням" та відповідно до ст. 28 Закону України від 26.11.2015 р. № 834-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", одночасно із державною реєстрацією права оренди (п. 1.2. договору).

В п. 2.1 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,3180 га, у тому числі по угіддях: землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення - 0,3180 га.

За умовами п. 2.2 договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля, пансіонат ветеранів флоту, що належить ПП "Графффит" на праві приватної власності на підставі Свідоцтва, виданого 09 лютого 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округ у Литовською О.С. за реєстровим № 726, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. 09 лютого 2018 року, номер запису про право власності: 24770897, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1061828151101.

В п. 3.1 договору передбачено, що договір укладено на 20 років для експлуатації та обслуговування пансіонату готельного типу з об`єктами обслуговування та громадського харчування. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.2. договору).

Положеннями п. 4.1 договору визначено, що орендна плата за земельну ділянку площею 0,3180 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 89003,74 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі.

В п. 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, у порядку визначеному законодавством.

У п. 4.3. договору сторони визначили, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на банк Казначейства України (ЕАП) МФО 899998, КОД ЄДРПОУ 38016923, на рахунок одержувача УДКСУ у м. Одесі Одеської області, УК у м. Одесі (Приморський район) № 33214812015008, код бюджетної класифікації 18010600.

Згідно п. 4.4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

В п. 5.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду ПП "Графффит" для експлуатації та обслуговування пансіонату готельного типу з об`єктами обслуговування та громадського харчування.

Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 07.01. Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

За положеннями п. 6.1. договору об`єкт оренди за цим договором вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно п. 9.1 договору орендодавець має право, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 5.1 цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів (п.п. 9.1.1); вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.п. 9.1.2).

В п. 9.4 договору передбачені обов`язки орендаря, а саме останній зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог, встановлених Законом України "Про оренду землі", виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України (п.п. 9.4.1); використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного в п. 5.1 договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній (п.п. 9.4.3); повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), що будуть розташовані на переданій в оренду земельній ділянці, сприяти переоформленню документів на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною (при переході права власності на будівлю, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі (п.п. 9.4.6).

Згідно п. 12.1 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 14.1 договору останній набирає чинності після підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1727.

При цьому з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 133400782 від 06.08.2018 р. вбачається, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовською Н. Ю. 03.08.2018 р. зареєстровано за ПП "Графффит" право оренди земельної ділянки за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Каманіна, земельна ділянка 20; строком до 03.08.2038 р.; підставою виникнення іншого речового права вказано: договір оренди землі, серія та номер: 1727, виданий 03.08.2018 р. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 27947956 від 13.10.2021 р.

Частиною 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Так, приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, право оренди ПП "Графффит" на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:52:013:0148, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 20, для експлуатації та обслуговування пансіонату готельного типу з об`єктами обслуговування та громадського харчування, було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства, і з цього моменту за умовами п. 6.1 договору об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем орендареві.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про те, що відповідач набув прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі від 03.08.2018 р.

В подальшому, як з`ясовано судом, відповідно до інформації з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 13.09.2018 р. за ПП "Графффит" зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт реєстраційний номер ОД 010182560342, а саме: найменування згідно з проектом будівництва - нове будівництво готелю апартаментного типу; вид будівництва - нове будівництво за адресою вул. Каманіна, 20, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:52:013:0148.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 10.12.2021 р. № 21-0078-08, складеним Управлінням самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, відповідно до Реєстру дозвільних документів зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, реєстраційний номер ОДІ 22201023888 від 26.10.2020, назва об`єкта: нове будівництво готелю апартаментного типу (коригування), адреса об`єкта: м. Одеса, вул. Каманіна, 20, замовники: ТОВ "Вест Білдінг Україна", ПП "Графффіт".

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Враховуючи те, що договір оренди від 03.08.2018 р. є чинним, та відповідач користується орендованою земельною ділянкою, що вбачається із акту обстеження земельної ділянки № 21-0078-08 від 10.12.2021 р., відповідно, на думку суду, у відповідача існує обов`язок зі сплати орендних платежів на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, за умовами п. 4.3 договору відповідач мав сплачувати орендну плату рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на відповідний рахунок в казначействі України.

При цьому за умовами п. 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнтів індексації, у порядку визначеному законодавством.

Так, згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 1291 від 16.07.2018 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3180 кв.м за кадастровим номером 5110137500:52:013:0148, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 20, становить 1780074,77 грн. В свою чергу орендна плата з розрахунку 5% від нормативної грошової оцінки та з урахуванням коефіцієнтів індексації складає за 2020 рік - 89003,74 грн. (89003,74 грн. *1,00 (інд. 2018 р.) *1,00 (інд. 2019 р.)), за 2021 рік - 89003,74 грн. (89003,74 грн. *1,00 (інд. 2020 р.)), тобто щомісячно з першого по одинадцятий місяць року 7416,98 грн. та у грудні 7416,96 грн. (89003, 74 грн./12 міс.).

Як з`ясовано судом, відповідачем неналежно виконувались взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів за 2020 рік у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, та за весь 2021 рік. Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 59) вбачається, що за жовтень-грудень 2020 року нарахована орендна плата складає 22250,92 грн. (7416,98 грн. + 7416,98 грн. + 7416,96 грн.), а за 2021 рік нарахована орендна плата складає 89003,74 грн. (7416,98 грн. х 11 місяців + 7416,96 грн. за грудень), тобто всього нараховано за спірний період 111254,66 грн. Однак, з огляду на наявну переплату в сумі 649,05 грн. та у зв`язку з частковою оплатою відповідачем орендної плати в сумі 15131,00 грн., про що свідчать надані позивачем виписки по рахунку, позивачем заявлено до стягнення 95474,61 грн. Зокрема, як з`ясовано судом, відповідачем 30.11.2020 року було сплачено 4417,00 грн., які позивачем було зараховано за орендну плату за жовтень 2020 року, а також 01.03.2021 р. відповідачем було здійснено три платежі на загальну суму 10714,00 грн. (734,00 грн. + 4990,00 грн. + 4990,00 грн.), які було зараховано в якості орендної плати за січень 2021 року та частково за лютий 2021 року. Проте, на думку суду, зарахування позивачем здійснених відповідачем платежів у березні 2021 року в якості орендної плати за січень та лютий 2021 року при наявній заборгованості за попередні періоди у 2020 році є необґрунтованим та невірним, оскільки в призначені платежу позивач не зазначав за який саме період ним здійснено оплату, а також умовами укладеного між сторонами договору не передбачено будь-якого особливого порядку зарахування грошових коштів. З огляду на зазначене суд доходить висновку, що сплачені відповідачем 01.03.2021 р. грошові кошти на загальну суму 10714,00 грн. підлягають зарахуванню за попередні періоди заборгованості, тобто у якості орендних платежів за жовтень - грудень 2020 р. Відтак, з огляду на вказане та враховуючи наявні докази часткової оплати відповідачем орендної плати, суд доходить висновку про наявність у відповідача заборгованості за грудень 2020 року в сумі 6470,87 грн. та за весь 2021 рік в сумі 89003,74 грн., що складає 95474,61 грн.

На підтвердження протилежного відповідачем до суду надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Так, невнесення відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди у повному обсязі є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 95474,61 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині сплати орендних не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір 3% річних також визначений сторонами в спірному договорі.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо сплати орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

При цьому, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за період з 01.10.2020 р. по 31.01.2022 р. в загальному розмірі 1496,25 грн. (у т.ч. на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року по грудень 2020 року в сумі 546,76 грн. та на суму боргу по орендній платі за лютий 2021 року по грудень 2021 року в сумі 949,49 грн.), судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року по грудень 2020 року був здійснений позивачем частково невірно, з огляду на неврахування позивачем здійснених відповідачем оплат 01.03.2021 р. Таким чином, судом самостійно здійснено перерахунок 3% річних на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року по грудень 2020 року з урахуванням встановленого судом періоду заборгованості і суми боргу, зокрема:

- на суму боргу 2350,93 грн. по орендній платі за жовтень 2020 року розмір 3% річних за період з 01.12.2020 р. по 28.02.2021 р. (оскільки суму боргу повністю було погашено 01.03.2021 р.) складає 17,37 грн. ((2350,93 грн. x 3% x 31 дн. / 366 дн. / 100%) + (2350,93 грн. x 3% x 59 дн./ 365 дн./ 100%));

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за листопад 2020 року розмір 3% річних за період з 31.12.2020 р. по 28.02.2021 р. (оскільки суму боргу повністю було погашено 01.03.2021 р.) складає 36,58 грн. ((7416,98 грн.x 3% x 1 дн. / 366 дн./100%) + (7416,98 грн.x 3% x 59 дн. / 365 дн./100%);

- на суму боргу 7416,96 грн. по орендній платі за грудень 2020 року розмір 3% річних за період з 31.01.2021 р. по 28.02.2021 р. (оскільки суму боргу частково було погашено 01.03.2021 р.) складає 17,68 грн. (7416,96 грн. x 3% x 29 дн. / 365 дн./100%),

- на залишок суми боргу 6470,87 грн. по орендній платі за грудень 2020 року розмір 3% річних за період з 01.03.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 179,23 грн. (6470,87 грн. x 3% x 337дн./ 365дн./100%).

Відтак, судом встановлено, що сума річних на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року, листопад і грудень 2020 року складає 250,86 грн.

Також судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних на суму боргу по орендній платі за лютий 2021 року по грудень 2021 року (позивачем за січень 3% річних не нараховано та не заявлено до стягнення) та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним, проте у підсумку позивачем помилково вказано 949,49 грн., оскільки підсумкова сума складає 949,50 грн., зокрема:

- на суму боргу 4119,96 грн. по орендній платі за лютий 2021 року (сума зазначена позивачем) розмір 3% річних за період з 31.03.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 103,96 грн. (4119,96 грн.x 3% x 307 дн. / 365 дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за березень 2021 року розмір 3% річних за період з 01.05.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 168,25 грн. (7416,98 грн. x 3% x 276 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за квітень 2021 року розмір 3% річних за період з 31.05.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 149,97 грн. (7416,98 грн. x 3% x 246 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за травень 2021 року розмір 3% річних за період з 01.07.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 131,07 грн. (7416,98 грн. x 3% x 215 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за червень 2021 року розмір 3% річних за період з 31.07.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 112,78 грн. (7416,98 грн. x 3% x 185 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за липень 2021 року розмір 3% річних за період з 31.08.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 93,88 грн. (7416,98 грн. x 3% x 154 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за серпень 2021 року розмір 3% річних за період з 31.08.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 74,98 грн. (7416,98 грн. x 3% x 123 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за вересень 2021 року розмір 3% річних за період з 31.10.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 56,69 грн. (7416,98 грн. x 3% x 93 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за жовтень 2021 року розмір 3% річних за період з 01.12.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 37,80 грн. (7416,98 грн. x 3% x 62 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за листопад 2021 року розмір 3% річних за період з 31.12.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 19,51 грн. (7416,98 грн. x 3% x 32 дн. / 365дн./100%);

- на суму боргу 7416,96 грн. по орендній платі за грудень 2021 року розмір 3% річних за період з 31.01.2022 р. по 31.01.2022 р. складає 0,61 грн. (7416,96 грн.x 3% x 1дн. / 365дн./100%).

Отже, загальна сума річних, що підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату орендних платежів за жовтень 2020р. по грудень 2021 р. складає 1200,36 грн. (250,86 грн. за зобов`язаннями 2020 року + 949,50 грн. за зобов`язаннями 2021 року).

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо сплати орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за зобов`язаннями з жовтня 2020 року по грудень 2021 року в загальному розмірі 4794,90 грн. (у т.ч. на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року по грудень 2020 року в сумі 1884,40 грн. та на суму боргу по орендній платі за лютий 2021 року по грудень 2021 року в сумі 2910,49 грн.). Так, судом встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року по грудень 2020 року був здійснений позивачем частково невірно з огляду на неврахування позивачем здійснених відповідачем оплат 01.03.2021 р. Таким чином, судом самостійно здійснено перерахунок інфляційних втрат на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року по грудень 2020 року з урахуванням встановленого судом періоду заборгованості і суми боргу, зокрема:

- на суму боргу 2350,93 грн. по орендній платі за жовтень 2020 року розмір інфляційних втрат за період з 01.12.2020 р. по 28.02.2021 р. (оскільки суму боргу повністю було погашено 01.03.2021 р.) складає 75,94 грн. ((2350,93 грн. x 1,0323 сукуп.індекс інфл. - 2350,93 грн.);

- на суму боргу 7416,98 грн. по орендній платі за листопад 2020 року розмір інфляційних втрат за період з 31.12.2020 р. по 28.02.2021 р. (оскільки суму боргу повністю було погашено 01.03.2021 р.) складає 170,59 грн. (7416,98 грн.x 1,023 - 7416,98 грн.);

- на суму боргу 7416,96 грн. по орендній платі за грудень 2020 року розмір інфляційних втрат за період з 31.01.2021 р. по 28.02.2021 р. (оскільки суму боргу частково було погашено 01.03.2021 р.) складає 74,16 грн. (7416,96 грн. x 1,010 - 7416,98 грн.);

- на залишок суми боргу 6470,87 грн. по орендній платі за грудень 2020 року розмір інфляційних втрат за період з 01.03.2021 р. по 31.01.2022 р. складає 575,89 грн. (6470,87 грн. x 1,085 - 6470,87 грн.).

Відтак, судом встановлено, що сума інфляційних втрат на суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року, листопад і грудень 2020 року складає 896,48 грн.

Також судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму боргу по орендній платі за лютий 2021 року по грудень 2021 року (позивачем за січень інфляційні не нараховано та не заявлено до стягнення) та встановлено, що вказаний розрахунок в загальній сумі 2910,49 грн. є вірним, зокрема:

ПеріодЗаборгованістьПеріод нарахування інфляціїСукупний індекс інфляціїІнфляційне збільшення Лютий 2021 р.4412,69 грн.31.03.2021 р. -31.01.2022 р.1,071292,73 грн.Березень 2021 р.7416,98 грн.01.05.2021 р. -31.01.2022 р.1,064471,78 грн.Квітень 2021 р.7416,98 грн.31.05.2021 р. -31.01.2022 р.1,050370,54 грн.Травень 2021 р.7416,98 грн.01.07.2021 р. -31.01.2022 р.1,048354,99 грн.Червень 2021 р.7416,98 грн.31.07.2021 р. -31.01.2022 р.1,047347,23 грн.Липень 2021 р.7416,98 грн.31.08.2021 р. -31.01.2022 р.1,049362,79 грн.Серпень 2021 р.7416,98 грн.01.10.2021 р. -31.01.2022 р.1,036270,54 грн.Вересень 2021 р.7416,98 грн.31.10.2021 р. -31.01.2022 р.1,027201,97 грн.Жовтень 2021 р.7416,98 грн.01.12.2021 р. -31.01.2022 р.1,019141,50 грн.Листопад 2021 р.7416,98 грн.31.12.2021 р. -31.01.2022 р.1,01396,42 грн.Грудень 2021 р.7416,96 грн.31.01.2022 р. -31.01.2022 р. 0,00

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату орендних платежів за жовтень 2020р. по грудень 2021 р. складає 3806,97 грн. (896,48 грн. за зобов`язаннями 2020 року + 2910,49 грн. за зобов`язаннями 2021 року).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1065,43 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем орендних платежів) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Так, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 4.7 договору оренди землі від 03.08.2018 р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Наразі слід зазначити, що умовами договору оренди землі від 03.08.2018 р. не передбачено розмір штрафних санкцій (пені), який сплачуватиметься орендарем у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

При цьому, позивач у позовній заяві, здійснюючи розрахунок розміру пені, яка підлягає стягненню із відповідача керується положеннями п 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, а також під час обчислення розміру пені, позивач виходить із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, передбачених положеннями даної статті.

Відповідно до п. 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно положень п. 129.1.1. статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Положеннями п. 14.1.156. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

З огляду на вищевикладене господарський суд доходить висновку, що вказані зазначені позивачем норми податкового кодексу України не можуть застосовуватися до договірних відносин, оскільки стосуються нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання. Враховуючи те, що положеннями Податкового кодексу України передбачено і інші випадки нарахування пені, зокрема, нарахування пені та штрафних санкцій на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах (ст. 108 ПК України), суд зазначає, що позивачем необхідно було обґрунтувати необхідність застосування тих чи інших положень Податкового кодексу України. Адже відсилка п. 4.7 договору до положень Податкового кодексу України не містить чіткого визначення які саме із положень Податкового кодексу України підлягають застосуванню.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 904/4156/18, за змістом наведених вище положень законодавства, зокрема ст. 231 ГК України, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, суд вважає, що оскільки умовами договору не встановлений розмір пені за порушення відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати, а норми Податкового кодексу України також не встановлюють конкретного розміру пені (відсотку) за несвоєчасне внесення орендної плати та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, відповідно відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як нарахування пені в якості договірної санкції.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства "Графффит" пені у розмірі 2652,65 грн. з огляду на відсутність конкретно визначеного її розміру в договорі та законі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2387,47 грн. (100481,94грн. х 2481 грн./ 104418,41 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради до Приватного підприємства "Графффит" про стягнення заборгованості у розмірі 104418,41 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства "Графффит" (04074, місто Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 37009831) на користь Одеської міської ради ( 65026, Одеська область, місто Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 95474/дев`яносто п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири/грн. 61 коп., 3% річних в сумі 1200/одна тисяча двісті/грн. 36 коп., інфляційні втрати в сумі 3806/три тисячі вісімсот шість/грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2387/дві тисячі триста вісімдесят сім/грн. 47 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Одеської міської ради до Приватного підприємства "Графффит" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 10 жовтня 2022 р.

Суддя В.С. Петров