Рішення

від 12.10.2022 по справі 922/973/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/973/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТО ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД", м. Харків про стягнення 11931,23 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТО ЛТД", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 6500,00 грн заборгованості, 970,15 грн пені, 3250,00 грн штрафу, 137,28 грн 3% річних та 1073,80 грн інфляційних збитків за договором поставки товару № 05-08/21 від 05 серпня 2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТО ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД", м. Харків про стягнення 11931,23 грн залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

18 серпня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТО ЛТД", усунено недоліки шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити спрощене позовне провадження у справі № 922/973/22 та вказано, що розгляд справи № 922/973/22 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Від позивача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про інші адреси позивача та відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

05 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТО ЛТД" (постачальником, позивачем) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД" (покупцем, відповідачем) було укладено договір поставки товару № 05-08/21.

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

На виконання даного договору, позивачем було здійснено поставку та передано у власність відповідачу товар: антифриз, оливи моторні та реаніматор двигуна, згідно видаткових накладних № 9290014 від 29 вересня 2021 року на суму 15956,00 грн та № 10010031 від 01 жовтня 2021 року на суму 700,70 грн, всього на суму 16 656,70 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що постачальник своєчасно поставив товар покупцю і жодних претензій щодо кількості, якості та асортименту товару від покупця, після отримання товару та підписання видаткової накладної - не надходило.

Згідно пункту 3.3. договору, оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару на підставі видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Відтак, строк оплати за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 9290014 від 29 вересня 2021 року на суму 15956,00 грн становить - до 12 жовтня 2021 року включно; згідно видаткової накладної № 10010031 від 01 жовтня 2021 року на суму 700,70 грн - до 14 жовтня 2021 року включно.

За поставлений товар позивач частково отримав оплату: 04 жовтня 2021 року у сумі 9956,00 грн згідно платіжного доручення № 4 від 04 жовтня 2021 року; 02 лютого 2022 року у сумі 200,70 грн згідно платіжного доручення № ПНЗ006871 від 02 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 3.5. договору, будь-які грошові кошти покупця, які він оплачує на виконання цього договору, сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення. У випадку, якщо неможливо встановити за який конкретно товар здійснена оплата, то постачальник має право зарахувати таку оплата в рахунок погашення заборгованості за товар, що був поставлений раніше, а в разі переплати, така оплата зараховується в якості попередньої оплати за майбутні поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД" станом на сьогоднішній день, залишок оплати за товар, поставлений згідно вказаних видаткових накладних - не здійснив, що привело до порушення фінансових обов`язків, передбачених договором та чинним законодавством України.

Крім того, від відповідача не було отримано жодних повідомлень про неможливість виконання своїх фінансових зобов`язань у зв`язку із наявністю форс-мажорних обставин, в порядку пункту 6.2. договору.

Таким чином, станом на сьогоднішній день заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД" перед позивачем становить: за поставлений згідно видаткової накладної № 9290014 від 29 вересня 2021 року, але не оплачений товар, термін оплати якого настав, становить 5799,30 грн; за поставлений згідно видаткової накладної № 10010031 від 01 жовтня 2021 року, але не оплачений товар, термін якого настав, становить 700,70 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6500,00 грн основного боргу слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 970,15 грн та штрафу у розмірі 3250,00 грн у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 7.1.-7.2. договору, за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх зобов`язань винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов цього договору. При простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування, а також штраф: у розмірі 20 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 10 днів; у розмірі 40 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 20 днів; у розмірі 50 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 днів.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно статті 611Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 970,15 грн пені та 3250,00 грн штрафу задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 137,28 грн та інфляційних збитків у розмірі 1073,80 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 137,28 грн та інфляційних збитків у розмірі 1073,80 грн, є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-ТРЕЙД ЛТД" (61064, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 123, офіс 123, код ЄДРПОУ 41103827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТО ЛТД" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29А, офіс 714, код ЄДРПОУ 42018434) 6500,00 грн заборгованості, 970,15 грн пені, 3250,00 грн штрафу, 137,28 грн 3% річних, 1073,80 грн інфляціних збитків та 2481,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "12" жовтня 2022 р.

Суддя П.В. Хотенець