Рішення

від 05.10.2022 по справі 946/4439/22

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/4439/22

Провадження № 2/946/2744/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря Тюміної О.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїл цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, яким просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, а саме на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно в прядку спадкування за законом, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку загальною площею 4,1917га, яка розташована на території Ларжанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №473759, виданого 01.02.2002р., кадастровий номер 5122083200:01:002:0252. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка постійно та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, загальною площею 4,1917 га, розташованої на території Ларжанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 473759 від 01.02.2002р., кадастровий номер 5122083200:01:002:0252. Так як, вона є онукою померлої ОСОБА_4 , то відповідно до ст. 1265 ЦК України, вона є спадкоємцем за законом п`ятої черги. Крім неї, є ще один спадкоємець після смерті померлої ОСОБА_4 , її донька - ОСОБА_3 . Однак, вона відмовилась від спадщини, шляхом подачі заяви приватному нотаріусу Веліксар Т.І. про відмову від спадщини. Після спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_4 , вона звернулася із заявою до приватного нотаріуса Веліксар Т.І. про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно. Однак, приватний нотаріус Веліксар Т.І. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що нею був пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини, про що нотаріус 08.06.2022р. видав їй лист №266/02-14 про неможливість оформлення спадщини та їй було рекомендовано звернутися до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Фактично, вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , так як проживала з нею на момент смерті за однією адресою, хоча ОСОБА_4 і була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживала на момент відкриття спадщини з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що можуть підтвердити свідки. Той факт, що вона не була зареєстрована на момент відкриття спадщині зі спадкодавцем та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, позбавляє її як законного спадкоємця, успадкувати майно яке належало померлій. Так як вона фактично проживала з її бабусею на момент відкриття спадщини за однією адресою, позивачка вважає, що автоматично прийняла спадщину.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте її представник надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 визнає, не заперечує проти їх задоволення.

У судовомузасіданні булидопитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,які добрезнали ОСОБА_4 та постійноспілкувалися знею домоменту їїсмерті,які пояснили,що дійсно ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з 2019р.проживала разомзі своєюонукою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ,на часвідкриття спадщини,а самена деньсмерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка загальною площею 4,1917га, яка розташована на території Ларжанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122083200:01:002:0252 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №473759, виданого 01.02.2002р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10.12.2020 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на вищезазначене спадкове майно.

Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку, загальною площею 4,1917га, яка розташована на території Ларжанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122083200:01:002:0252.

Відповідно дозаповіту,посвідченого 08.02.2018року секретаремвиконавчого комітетуЛаржанської сільськоїради Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті тазареєстрованого уреєстрі за№04, ОСОБА_4 заповілаусе своємайно ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є дочкою померлої ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження, свідоцтвами про укладення шлюбу, з яких вбачається зміна її прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » та на « ОСОБА_9 ».

Відповідач ОСОБА_3 відмовилась відспадщини після ОСОБА_4 шляхом подачів установленийзаконом строк доприватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Веліксар Т.І. заяви про відмову від спадщини.

Позивачка ОСОБА_2 є онукоюпомерлої ОСОБА_4 ,що підтвердженотакими документами:свідоцтвом пронародження матеріпозивачки ОСОБА_10 серії НОМЕР_2 від 26.04.1957; свідоцтвом пронародження позивачки ОСОБА_11 серії НОМЕР_3 від 15.04.1977; свідоцтвом про укладення шлюбу матері позивачки серії НОМЕР_4 від 06.07.1991, з якого вбачається зміна прізвища матері позивачки з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 »; свідоцтвом про одруження позивачки серії НОМЕР_5 від 06.11.1994, з якого вбачається зміна прізвища позивачки з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_12 ».

Тобто, позивачка, відповідно до ст. 1265 ЦК України, є спадкоємцем за законом п`ятої черги.

Фактично, позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , так як проживала з нею на момент смерті за однією адресою, хоча ОСОБА_4 і була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживала на момент відкриття спадщини з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Листом №266/02-14від 08.06.2022приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Веліксар Т.І. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що нею був пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76ЦПК Українивизначено,що доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України розгляд справ про встановлення факту віднесено до компетенції суду.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За позицією Верховного Суду України, викладеною в абз.2 п.2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.08 року до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, а саме на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , необхідно позивачці ОСОБА_2 для подальшої реалізації спадкового права після смерті ОСОБА_4 .

Так, факт проживання позивача однією сім`єю із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, а саме на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджують допитані в судовому засіданні свідки та зібрані у справі докази, їх належна оцінка.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_6 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, а саме на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 03.12.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) право власності на спадкове майно в прядку спадкування за законом, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку загальною площею 4,1917га, яка розташована на території Ларжанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №473759, виданого 01.02.2002р., кадастровий номер 5122083200:01:002:0252.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2022р.

Суддя: А.С.Адамов