Рішення

від 12.10.2022 по справі 160/9396/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року Справа № 160/9396/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод, в якій позивач просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 5 486 504,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, згідно статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року, самостійно в строк до 15 квітня року, наступаючого за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. Таким чином, за 25 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, відповідач до 15.04.2022 року повинен самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 5486 504,00 грн.

ТОВ Ливарно-механічний завод до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідач у 2021 році подавав до Криворізького міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії')), які містили інформацію про вільні робочі місця для інвалідів за професією «підсобний робітник», надсилав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становить 1669 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність - 42; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»-67. Всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, позивачем не доведено наявності фактів безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, оскільки жодного такого випадку не було. Отже, відповідач звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого відповідача, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 року зазначена вище справа розподілена та 06.07.2022 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року розгляд справи №160/9396/22 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У судове засідання 12.10.2022 року сторони не прибули.

06.10.2022 року від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду надійшла заява щодо розгляду справи за відсутності представника позивача.

Слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

В свою ж чергу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1ст. 205 КАС України).

Частина 4статті 229 КАС Українипередбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3ст. 205 КАС України).

Відповідно до ч. 9ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначенихстаттею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ТОВ Ливарно-механічний завод(код ЄДРПОУ 35748028) зареєстроване юридичною особою 05.05.2008 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис 12271020000010241, з основним видом діяльності за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів.

ТОВ Ливарно-механічний завод перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Судом встановлено, що на відповідача покладено обов`язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

28.02.2022 року відповідачем подано звіт №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік; звіт прийнято у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 28.02.2022 р. за вх. №3450.

За звітом відповідача форми №10-ПОІ у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік становила 1669 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 42, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві фактично не було; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні 67 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 366 279,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 219 460,2 грн., сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 0 грн.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, за 25 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач до 15.04.2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 5 486 504,00 грн.

Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем, у ТОВ Ливарно-механічний завод:

1. Вихідні дані для розрахунку суми позову за даними наданого відповідачем документу "звіт за формою Ю-ПОІ №03-07/3450 від 28.02.2022 за 2021 рік".

1.1. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб -1669.

1.2. Середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 42.

1.3. Фонд оплати праці штатних працівників, грн. - 366279000 грн.

1.4. Перераховано коштів адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, грн. - 0 грн.

2. Розрахунок суми позову

2.1. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4 % нормативу, осіб -1669 х 0,04 = 67.

2.2. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць 67-42 = 25 чол.

2.3. Середня річна заробітна плата штатного працівника, грн. 366279000:1669 = 219460,16 грн

2.4. Сума адміністративно-господарських санкцій, грн. - 219460,16 х 25 - 0 = 5 486 504,00 грн.

Загальна сума до сплати 5 486 504,00 грн.

Отже, відповідач не здійснив всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року, що призвело до незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ.

Відтак, станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування 25 осіб з обмеженими можливостями.

Посилаючись на вище наведені обставини, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з ч. 3ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписамистатті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення»роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання приписів вказаної статті,Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», який набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочих дні з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. У розділі I форми відображаються основні дані про вакансії.

Частиною 3статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеномунаказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Таким чином, передбачена частиною першоюстатті 20 Закону № 875-ХІІміра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьоїстатті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тому як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті17, частини першої статті18, частин другої, третьої та п`ятої статті19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Отже, обов`язком роботодавця є створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.10.2020 року по справі № 1.380.2019.003187, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, 28.02.2022 року відповідачем подано звіт №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік; звіт прийнято у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 28.02.2022 р. за вх. №3450. За звітом відповідача форми №10-ПОІ у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік становила 1669 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 42, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві фактично не було; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні 67 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 366 279,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 219 460,2 грн., сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 0 грн.

Судом установлено, що на підтвердження виконання ТОВ «Ливарно-механічний завод» покладеного на нього обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем до суду надано копії:

- наказу № 116 від 12.05.2019 р. відповідно до якого внесено зміни в штатний розклад структурних підрозділів підприємства та додаткового створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 12 одиниць;

- наказу № 325 від 02.12.2019 р. відповідно до якого внесено зміни в штатний розклад структурних підрозділів підприємства та додаткового створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 4 одиниць;

- інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності № 3-ПН, що було 04.01.2021 року подано відповідачем до територіального центру зайнятості населення з інформацією про наявність 33 вакансії підсобного робочого для осіб з інвалідністю;

- інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності № 3-ПН, що було 21.09.2021 року подано відповідачем до територіального центру зайнятості населення з інформацією про наявність 1 вакансії підсобного робочого для осіб з інвалідністю;

- інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності № 3-ПН, що було 28.12.2021 року подано відповідачем до територіального центру зайнятості населення з інформацією про наявність 31 вакансії підсобного робочого для осіб з інвалідністю;

- наказів про прийняття на роботу працівників (осіб з інвалідністю), довідками МСЕК про встановлення інвалідності, трудовими книжками щодо 45 осіб, що працювали протягом 2021 року та продовжують працювати на підприємстві;

- витягами з книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них ТОВ «Ливарно-механічний завод»;

- листами до управління соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради про наявність вакансій для осіб з інвалідністю вих. № 922-364 від 19.04.2021 року, № 922-726 від 12.08.2021 року, № 922-1069 від 03.12.2021 року.

Отже, станом на 31.12.2021 р. у відповідача було створено необхідні 67 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Доказів на підтвердження того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано, а також не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку підприємства.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2021 році здійснив усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів на створені ним вакантні робочі місця, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Отже, з зазначених обставин справи видно, що відповідач у 2021 році здійснив усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів на створені ним вакантні робочі місця, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 160/4443/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про те, що у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності зстаттею 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивідсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод про стягнення адміністративно - господарських санкцій відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник