Рішення

від 12.10.2022 по справі 420/8881/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8881/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 33848,63 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» всупереч вимогам частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2021 році не забезпечило виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв`язку з чим повинно було сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 33 818,18 грн. Через порушення відповідачем строків сплати адміністративно-господарської санкції, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу було додатково нараховано пеню в сумі 30,45 грн. Оскільки відповідач суму санкції та пені в добровільному порядку до Державного бюджету України не сплатив, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст.258 КАС України).

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судові виклики або судове повідомлення учасників справи здійснюється: юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копію ухвали суду від 04.07.2022 року про відкриття спрощеного позовного провадження у справі було направлено відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в адміністративному позові та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення було доставлено за адресою підприємства, однак не було вручено відповідачу, про що свідчить довідка Укрпошти форми ф.20.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, ухвалу суду від 04.07.2022 року по справі №420/8111/22 було також оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Однак, ні у визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк, ні станом на час розгляду справи по суті, від товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» відзиву на позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, будь-яких пояснень по суті спірних правовідносин або доказів на спростування заявлених контролюючим органом позовних вимог до суду не надходило.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що ним було вжито всіх необхідних заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення відповідача про розгляд адміністративної справи та реалізації останнім права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави суду розглядати справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Ухвалою суду від 11.07.2022 року провадження у справі №420/8881/22 було зупинено на підставі ст. 236 ч. 2 п. 6 КАС України та в подальшому поновлено відповідно 06.09.2022 року.

Судом у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та знаходиться за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул. Ковальська, буд. 25.

23.02.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, в якому, зокрема, зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) склала 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 744,00 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 67636,00 тис. грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» відповідно до наказу від 27.09.2021 року №24/к/21 було працевлаштовано ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи положення п. 3.2.5 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПОІ, зокрема, щодо математичних розрахунків виконання чи не виконання відповідачем нормативу, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено та направлено на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2021 рік за 1 нестворене робоче місце для осіб з інвалідністю у розмірі 33 818,18 грн.

У зв`язку із несплатою позивачем до 15 квітня 2022 року адміністративно-господарських санкцій за 2021 рік позивачем було додатково нараховано відповідачу пеню, виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України у розмірі 30,45 грн. за період з 16.04.2022 року по 18.04.2022 року (3 дні).

Враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» адміністративно-господарські санкції за 2021 рік та пеню у загальному розмірі 33 848,63 грн. у добровільному порядку до бюджету не сплатило, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом у справі №420/8881/22 до Одеського окружного адміністративного суду.

Разом з тим, судом під час офіційного з`ясування обставин справи, а саме з листа Одеського міського центру зайнятості від 13.07.2022 року №971/01-19/06 було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» протягом 2020-2021 року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, із зазначенням у Розділі ІІ «Коментарі до даних про вакансії» інформації про категорією громадян, які можуть бути працевлаштовані на вакантну посаду, а саме «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» не надавало.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року, який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог статті 19 Закону №875-XIІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 року №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (яка була чина на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом №316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас суд зауважує, що визначений у Законі №875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №440/2008/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Суд при прийнятті рішення в даній адміністративній справі враховує, що товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» відповідно до наказу від 27.09.2021 року №24/к/21 було працевлаштовано ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи. Водночас зазначені відомості не свідчать про виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, з огляду на наступне.

Так, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Порядок №70).

Згідно з пунктом 2 Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року №591 (далі - Наказ №591), затверджена форма звітності №10-ПОІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення.

Відповідно до п.п. 6-8 Інструкції у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722.

У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком.

Якщо фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, вона збільшує показник рядка 02 на одиницю.

У рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.

Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4%; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722) середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві відповідача у 2021 році строком 3 місяці (з вересня 2021 року) працювала одна особа з інвалідністю - ОСОБА_1 , а тому, виходячи з розрахунків, порядок яких визначений п.3.2.5 пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) дорівнює 0 (3 міс. : 12 міс. = 0, 25, тобто 0).

За таких умов, суд доходить висновку, що відповідачем не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 10 ст. 19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналогічні положення містяться і в Господарського кодексу України (далі ГК України).

Так ч. 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано доказів того, що ним було створено робочі місця для осіб з інвалідністю, своєчасно, достовірно, та у повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, але фактично не працевлаштовано особу з інвалідністю з причин, які незалежних від нього, суд вважає, що позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» (65000, м. Одеса, вул. Ковальська, 25) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» (65000, м. Одеса, вул. Ковальська, 25, код ЄДРПОУ 22484085, МФО 328704, р/р НОМЕР_1 , Банк Южне ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУК в Одеській області, Одержувач - ГУК в Одеській області/50070000, МФО 899998, р/р иА618999980313191230000015744, код ЄДРПОУ 37607526 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у розмірі 33 818,18 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 30,45 грн.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький