Ухвала

від 11.10.2022 по справі 640/10473/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10473/20

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

11 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокстек УА» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокстек УА» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, 21 вересня 2022 року Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, подано апеляційну скаргу.

Проте скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та без оплати судовим збором.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 24 січня 2022 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 23 лютого 2022 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду лише 21 вересня 2022 року.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що чинним процесуальним законом не заборонено вдруге подавати апеляційну скаргу після повернення вперше поданої.

Утім, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що вперше подану апелянтом скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року через несплату судового збора, копію якої отримано податковим органом 15 липня 2022 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення цього недоліку. У зв`язку з неподанням документа про сплату судового збора суд апеляційної інстанції ухвалою від 30 серпня 2022 року повернув апеляційну скаргу.

Тобто, скаржник мав достатній строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.

При цьому суд уважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збора є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19.

Окрім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу подано апелянтом 21 вересня 2022 року, тобто більш ніж через сім місяців з моменту отримання копії оскаржуваного рішення. При цьому будь-яких доказів, що підтверджують вчинення скаржником активних дій, спрямованих на сплату судового збора протягом цього періода, матеріали справи не містять.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку скаржник не зазначає.

Також апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збора через відсутність фінансування видатків для сплати судового збора в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збора, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у чинній редакції (далі - Закон).

Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збора на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено право суду відстрочити стороні сплату судового збора з огляду на її майновий стан.

Проте на підтвердження скрутного фінансового становища апелянтом не надано жодного доказу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені апелянтом у клопотанні обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень статті 8 Закону.

З огляду на те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження майнового стану, який на даному етапі зумовлює неможливість сплати судового збора та будь-якого підтвердження можливості виконати цей обов`язок у майбутньому за рішенням суду, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збора.

Правові засади справляння судового збора, платники, об`єкти та розміри ставок судового збора, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збора визначені положеннями Закону.

Відповідно до положень статей 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що предметом позову є рішення про відмову у реєстрації податкового розрахунку, позовні вимоги є вимогами немайнового характера.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову немайнового характера, який подано юридичною особою, складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, складає 3153,00 грн (2102,00 грн х 150%).

Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку та документа про сплату судового збору у розмірі 3153,00 грн на такі реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись статтями 133, 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження - неповажними.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про відстрочення сплати судового збора за подання апеляційної скарги - відмовити, апеляційну скаргу - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

У разі не надання документа про сплату судового збору, апеляційна скарга буде повернута апелянтові.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька