Ухвала

від 12.10.2022 по справі 140/1376/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 140/1376/22

адміністративне провадження № К/990/26803/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі №140/1376/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» за допомогою підсистеми «Електронний суд» 03.10.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі №140/1376/22 та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

У поданій позивачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовити пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 12.09.2022 та від 22.09.2022 раніше подані позивачем касаційні скарги повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження. При цьому, у кожному зі своїх рішень Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судового рішення відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив позивачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Зокрема, повертаючи раніше подані позивачем касаційні скарги, суд звернув увагу на те, що доводи скаржника наведені безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для задоволення позову, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження. Також суд зазначив, що висновки суду попередньої інстанції у цій справі і у наведених відповідачем судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчать виключно про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності та юридичного значення.

Також, у своїх рішеннях Верховний Суд звернув увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Втім, під час перевірки цієї касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду, зокрема, від 22.09.2022 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою. Так, усуваючи недоліки попередньої касаційної скарги, позивач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень, зокрема, статей 53, 54 Митного кодексу України, та зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з їх тексту), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд повторно звертає увагу позивача, що наведені ним постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судом, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених ним постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Суд касаційної інстанції наголошує, що лише вказівка на постанови Верховного Суду та зазначення мотивів незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України, не доводить, що касаційна скарга відповідає пункту 1 частини другої статті 330 цього ж Кодексу.

Скаржник, аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, посилаючись на постанови Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) не зазначає взаємозв`язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обґрунтування касаційної скарги, аналогічно попередньо поданій, зводиться виключно до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм митного законодавства з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

До того ж, у разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та/або апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

Натомість, позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду, з цитуванням окремих їх витягів, так і не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Скаржник не наводить обґрунтування неправильного застосування судом норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позову і про які зазначав Верховний Суд у своїх ухвалах.

Зазначене дає підстави для висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» наводить обґрунтування вимог касаційної скарги безвідносно до висновків суду попередньої інстанції та обставин справи, у якій подано касаційну скаргу.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, як убачається зі змісту касаційної скарги, позивач посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга.

Натомість, посилання скаржника на означену підставу касаційного оскарження судового рішення Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначена підстава регламентує її прийнятність у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою та (або) третьою статті 353 цього Кодексу.

При цьому, скаржник має враховувати, що конструкція вищенаведених норм КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, є такою, що посилання на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень щодо недослідження зібраних у справі доказів, можливе виключно в сукупності з посиланням на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Разом з тим, подана позивачем касаційна скарга не міститься конкретизації пункту частини другої чи/або третьої статті 353 КАС України, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та неприйнятність доводів викладених у поданій касаційній скарзі, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України.

Також, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Під значним суспільним інтересом необхідно розуміти серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Утім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях обставинами й наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, а отже, не може сприйматись, як виключний випадок.

Крім того, сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Твердження скаржника про те, що ця справа помилково розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, Суд також вважає необґрунтованим, оскільки частина четверта статті 12 КАС України вказує, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 позовні вимоги задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, сума додатково сплачених митних платежів (внесення позивачем гарантій), як зазначає сам позивач у касаційній скарзі, склала 899771,00грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, доводи скаржника про помилкове віднесення справи до категорії справ незначної складності не знаходять свого підтвердження, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Скаржник у касаційній скарзі не навів обставин, які б свідчили про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також ґрунтовних доводів та об`єктивних доказів на підтвердження, того у чому саме полягала помилка суду при визначенні спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі №140/1376/22. Посилання скаржника на приписи статей 242, 246 КАС України не підміняють визначення таких підстав.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі №140/1376/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аталанта» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер