Рішення

від 03.10.2022 по справі 525/433/22

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/433/22

Номер провадження 2/525/169/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2022 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-

встановив:

13 липня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

В направленому на адресу суду позові позивачка зазначає, що їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Сахаровою Л.І. на праві приватної власності належить домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 31.05.2022 року приватним нотаріусом видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 301827194, відповідно до якого вбачається, що власником вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є позивачка по справі. Відповідно до акта від 24.06.2022 року, комісією в складі депутата сільської ради та сусідів, внаслідок обстеження було виявлено, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані, але фактично не проживають відповідачі по справі. Всі вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 , але відповідно довідки виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області станом на 01.07.2022 року, зареєстровані в житловому будинку, який на праві власності належить позивачці. З 2008 року відповідачі за місцем реєстрації не проживають, не сплачують відповідних комунальних платежів та своїм записом про реєстрацію створюють позивачці перешкоди в розпорядженні її майном. Посилаючись на вищевикладене позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бондаренко О.В. не з`явилися, представник позивача направляла на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 28-29).

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи у відповідності до вимог ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за її відсутності до суду не подала, відзив до суду не подавала (а.с. 34, 44).

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи у відповідності до вимог ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності до суду не подав, відзив до суду не подавав (а.с. 33, 43).

Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи у відповідності до вимог ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності до суду не подав, відзив до суду не подавав (а.с. 35, 42).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обґрунтувань.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.05.2022 року позивачці ОСОБА_1 на підставі заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Корнієнко Г.Д. видано свідоцтво на право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5320281803:03:001:0130 та належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого ОСОБА_6 , державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори 06.11.1996 року, зареєстрованого в реєстрі №1979. Право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами зареєстровано колективним підприємством Полтавського бюро технічної інвентаризації ''Інвентаризатор'' 20.01.2000 року, у реєстрову книгу № 1, за реєстровим № 35 (а.с. 4).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 31.05.2022 року, спадкоємцем житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва на спадщину після ОСОБА_5 (а.с. 8).

В зазначеному вище житловому будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 , 1965 року народження, ОСОБА_3 , 1985 року народження та ОСОБА_4 , 1990 року народження (а.с. 7). Відповідачі з 2017 року не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за вказаною адресою реєстрації більше ніж 1 рік, з 2017 року (а.с. 6).

Домовленості між сторонами щодо збереження за відповідачами права користування житлом позивача у разі їх тимчасової відсутності немає.

Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житловому будинку створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, отриманні житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року ''Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції'', закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України ''Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні'' зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02 березня 2016 року за № 207, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючисьст. 41 Конституції України, ст. ст.15, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст.2-5,7-13, 17, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2022 року.

Суддя Ю.І. Ячало