Рішення

від 28.07.2010 по справі 35/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/278

28.07.10

За позовом  Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

                                                                                        Суддя  М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від прокуратури:   Кобченко Т.І. –пом. прокурора.;

від позивача        Касьяненко А.М. –предст. за довір. № 225-КР-764 від 19.07.2010р.;

від відповідача:  не з‘явились/

В судовому засіданні 28.07.2010р., на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

         На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора  Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  про зобов’язання відповідача повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0145 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 24-А, та примикає до ресторану «Веселий монах», привівши останню у придатний для використання  стан, шляхом знесення прибудови, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. порушено провадження у справі №35/278 розгляд справи призначено на 14.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/278 від 14.06.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.07.2010р.

          У зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розгляд справи №35/278 призначеної до слухання на 05.07.2010р. перенесено на 16.07.2010р.

          Представник прокуратури в судовому засіданні 16.07.2010р. надав уточнення позовних вимог, якими просив суд зобов’язати відповідача (ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0145 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 24-А, та примикає до ресторану «Веселий монах»позивачу, привівши останню у придатний для використання стан, шляхом знесення прибудови у вигляді літнього майданчика ресторану, а також стягнути судові витрати.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/278 від 17.05.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/278 від 16.07.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 28.07.2010р.

Представники відповідача в судові засідання 14.06.2010, 16.07.2010, 28.07.2010 не з’явилися, відповідач вимог суду, викладених в ухвалах Господарського суду м. Києва  від 17.05.2010р., та 14.06.2010р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.06.2010.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, Господарський суд міста Києва –

    ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.

Прокуратурою Оболонського району міста Києва встановлено, що Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1   використовує земельну ділянку  площею 0,0145 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 24-А для будівництва, експлуатації та обслуговування прибудови у вигляді літнього майданчика ресторану «Веселий монах»без дозвільних документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки Головного управління Держкомзему у м. Києві Державного комітету України із земельних ресурсів № 50/23 від 22.03.2010р., Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держкомзему у м. Києві Державного комітету України із земельних ресурсів № А 220/23 від 13.03.2009р. у відповідача відсутні документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, площею 0,0145 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 24-А, для будівництва, експлуатації та обслуговування прибудови у вигляді літнього майданчика ресторану «Веселий монах».

Нормами статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно  до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.   

Згідно п. 5 ст. 16 Закону  України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права  суб’єкта  комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України  підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач безпідставно займає земельну ділянку, чим порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.

Слід зазначити, що відповідно до частини 3 пункту 1 статті 211 Земельного кодексу України у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст. 33 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою суду не надав, витребувані ухвалою суду від 17.05.2010р. суду не надав.   

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  є обґрунтованими, а  тому  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.    Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,0145 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 24-А Київській міській раді та привести її в приданий для використання стан шляхом знесення  літнього майданчика ресторану «Веселий монах».

3. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. - державного мита.

4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     Суддя                                                                                                М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.08.2010