Рішення

від 04.10.2022 по справі 352/410/22

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/410/22

Провадження № 2/352/389/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Струтинського Р.Р.

з участю секретаря Гребінника В.М., Селівьорстової М.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Клюби П.Р.

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕ-ПЛЮС» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу,-

в с т а н о в и в :

Позивач 18.03.2022 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 59449,24 грн, що складається з 27768,40 грн за рішенням суду про відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_3 , 10528,84 грн вартості відновлювального ремонту автомобіля, 1152 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду, 20000 грн за надання правової допомоги, а також 4000 грн витрат на правову допомогу та 2481 грн судового збору.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_2 згідно наказу ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» №11-к від 05.02.2015 р. був прийнятий на роботу на посаду водія-охоронника. Того ж дня, 05.02.2015 р. між ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» та відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 31.03.2017 р. близько 05 год відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-211540», р.н. НОМЕР_1 , що перебував у володінні ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС», по вул. Кармелюка в напрямку вул. Набережна ім. В.Стефаника в м.Івано-Франківську, маючи об`єктивну можливість бачити, що через пішохідний перехід рухається пішохід, проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на ОСОБА_3 , який отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 04.06.2019 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 5100 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 86 КК України на та на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання. Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 03.11.2021 р. задоволено частково позов ОСОБА_3 , та стягнуто з ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» 20000 грн відшкодування моральної шкоди, 7000 грн витрат, понесених на надання правової допомоги у користь ОСОБА_3 , та 768,40 грн судового збору у користь держави. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.02.2022 р. дане рішення залишено без змін. Таким чином, винними, протиправними діями відповідача спричинено ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» матеріальну шкоду на загальну суму 59449,24 грн, що складається з 27768,40 грн за рішенням суду про відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_3 , 10528,84 грн вартості відновлювального ремонту автомобіля, 1152 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду, 20000 грн за надання правової допомоги. За фактичними обставинами справи, що і підтверджується вироком Івано-Франківського міського суду у справі №344/3082/18, ОСОБА_2 матеріальну шкоду підприємству завдано при виконанні трудових обов`язків. Позивачем здійснено відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача під час виконання ним трудових обов`язків на посаді водія-охоронника. У постанові Великої Палати Верховного суду від 20.09.2018 р. у справі № 200/22363/16-а зроблено правовий висновок про те, що відшкодування шкоди в порядку регресу відбувається у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. Просив позов задоволити.

17.06.2022 р. відповідачем подано відзив, в якому позов не визнав, мотивуючи, що як випливає зі змісту ст. 130 КЗпП України підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди. До категорії прямої дійсної шкоди належать недостача, втрата, знищення чи псування матеріальних цінностей, витрати на ремонт пошкодженого майна, суми стягнутих штрафів, оплата вимушеного прогулу (що стався, наприклад, внаслідок невиконання винним працівником його трудових обов`язків) іншого працівника, витрати, спричинені незаконними або необґрунтованими виплатами (переплатами) за господарськими договорами, на користь державного або місцевого бюджетів, спеціальних фондів, коли можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій, які їх одержали, втрачена, тощо. Судові витрати та витрати, які пов`язані не з виконанням трудових обов`язків, не відносяться до прямої дійсної шкоди, а тому не можуть бути пред`явлені до стягнення. Крім того, водій не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність. До матеріалів справи позивачем подано ремонт-калькуляцію на прізвище « ОСОБА_4 », але відсутні докази того, що по даній калькуляції проведено оплату та чи проведена компенсація ремонту ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС». На вказаній калькуляції зазначена дата 25.04.2017 р., тобто з часу проведення ремонту минуло понад 5 років. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Також право регресної вимоги у третьої особи виникає лише після того, як відбулася виплата. Наявність судового рішення за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред`явлення регресного позову. В судових рішеннях покладено вимогу про стягнення коштів з ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС», а не з ОСОБА_2 , а тому право регресу щодо нього не поширюється. Просив у позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити, врахувавши, що згідно квитанції від 23.02.2022 р. ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» виплатило потерпілому ОСОБА_3 кошти у сумі 27000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що згідно наказу №11-К від 05.02.2015 р. відповідача ОСОБА_2 прийнято ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» на посаду водія-охоронника (а.с.9).

Також 05.02.2015 р. між ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.10).

31.03.2017 р. о 05 год 00 хв по вул. Кармелюка в напрямку вул. Набережна ім.В.Стефаника в м. Івано-Франківську сталася ДТП за участю пішохода ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «ВАЗ-211540» н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , який у порушення вимог п.2.3б), 4.16, 12.1, 18.1 ПДР України не надавши переваги в русі пішоходу, проявивши неуважність, маючи об`єктивну можливість бачити, що через пішохідний перехід рухається пішохід, продовжив рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасниками руху, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_3 .

Згідно вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.06.2019 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, що трапилось 31.03.2017 р., в результаті якої потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, та відповідно до ст. 86 КК України і на підставі п.»в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання (а.с.17-18)

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 р. стягнуто з ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» на користь ОСОБА_3 20000 грн на відшкодування моральної шкоди, 7000 грн витрат на правову допомогу, а також стягнуто на користь держави 768,40 грн судового збору (а.с.19-22). Згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02.02.2022 р. дане рішення залишено без змін (а.с.25-30).

На виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 03.11.2021 р. позивачем- ТОВ "АРТЕ-ПЛЮС" 23.02.2022 р. сплачено ОСОБА_3 кошти на загальну суму 27000 грн, що підтверджується квитанцією від 23.02.2022 р. (а.с.54).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки під час ДТП, внаслідок якої з вини водія ОСОБА_2 була завдана шкода ОСОБА_3 , вказаний водій перебував у трудових відносинах з ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС», законним володільцем транспортного засобу марки «ВАЗ-211540», н.з. НОМЕР_1 було ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС», відповідальність за шкоду на підставі ч.1 ст.1172, ст.1187 ЦК України понесло дане товариство.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядкурегресувідповіднодо статті 1191 ЦК України.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно доположень ч.1,2ст.130КЗпП Українипрацівники несутьматеріальну відповідальністьза шкоду,заподіяну підприємству,установі,організації внаслідокпорушення покладенихна нихтрудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Як роз`яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», за правилами статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Таким чином, пряма дійсна шкода, завдана діями відповідача ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків, полягає у грошовій виплаті позивачем на користь потерпілого ОСОБА_3 , спричиненої внаслідок ДТП шкоди у порядку ст.1172 ЦК України.

Протиправна поведінка та вина в діях відповідача підтверджується вироком суду по справі № 344/3082/18.

Причинний зв`язок між протиправною та винною дією і шкодою, яка настала є прямим, оскільки шкода завдана внаслідок ДТП вчиненого ОСОБА_2 відшкодувалася ТОВ «АРТЕ-ПЛЮС» як роботодавцем за шкоду, яку наніс працівник під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, що безпосередньо нанесло майнову шкоду товариству.

Відповідно до підпункту 3 ч.1 ст.134 КЗпП України, якщо шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, то працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Твердження відповідача про те, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність не заслуговують до уваги, оскільки згідно наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія-охоронника, договір від 05.02.2015 р. про повну матеріальну відповідальність ним не оскаржувався, також згідно посадової інструкції, розділу 2 відповідач зобов`язався нести безпосередню повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності майна, транспортного засобу та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей, як при виконанні трудових обов`язків так і не при виконанні трудових обов`язків (а.с.11-12).

З урахуванням викладеного, з відповідача слід стягнути 27000 грн, що відшкодовано позивачем за рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.11.2021 р. на користь потерпілого ОСОБА_3 .

Що стосується стягнення з відповідача 10528,84 грн вартості відновлювального ремонту автомобіля, слід зазначити наступне.

Частиною третьою статті 233 КЗпП України передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам роз`яснено, що необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-216цс16, у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 363/1566/16-ц (провадження № 61-9656св18), постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 536/1116/19-ц (провадження № 61-15259св20).

Таким чином,про наявністьзаподіяної відповідачемшкоди,позивачу буловідомо щеу 2017році,про щосвідчить наданапредставником позивачадо матеріалівсправи ремонт-калькуляціятранспортного засобумарки «ВАЗ211540»н.з. НОМЕР_1 від 25.04.2017р. Разом з тим, позивач із даним позовом про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля звернувся до суду лише 18.03.2022 р., тобто з пропуском установленого частиною третьою статті 233 КЗпП України річного строку для звернення до суду з позовом про відшкодування заподіяної працівником шкоди.

Під час розгляду справи позивач поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів, відповідними доказами їх наявність не довів, належних підстав для поновлення цього строку суд не встановив.

Таким чином, позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню в зв`язку з пропуском строку для звернення до суду.

Також не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення 1152 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду від 03.11.2021 р., та 20000 грн витрат за надання товариству правової вимоги, оскільки дані судові витрати, понесені позивачем в іншому провадженні, не є матеріальними збитками та не стосуються даної цивільної справи.

У рамках розгляду даної справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, що підтверджується квитанцією №003790 від 10.02.2022 р. (а.с.53).

З урахуванням вимог ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову на суму 27000 грн, що становить 45,42% від заявленої суми позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3179,40 грн витрат на правничу допомогу та 1126,87 грн судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 130, 132, 134 КЗпП України, ст. 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, керуючись ст.141,263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕ-ПЛЮС» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користь Товариства зобмеженою відповідальністю«АРТЕ-ПЛЮС»,код ЄДРПОУ36497023,27000 (двадцять сім тисяч) грн за рішенням суду про відшкодування шкоди потерпілому, 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу, 1335 (одна тисяча триста тридцять п`ять) грн 52 коп судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕ-ПЛЮС», вул. Бельведерська, 12, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 36497023.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 12.10.2022 р.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ